Фільтрувати матеріали за датою: листопада 2019
П'ятниця, 08 листопада 2019 11:09

Мовний квест у ТЗОШ№13

Опубліковано в Сьогодні у школі
П'ятниця, 08 листопада 2019 10:58

День рідної мови у ТЗОШ№27

Без мови нам не створити держави.Мова об'єднала учнів різного віку, якінапередодні Дня української писемності написали радіодиктант національної єдності, взяли участь у шкільному етапі Міжнародного конкурсу ім. П.Яцика.

Опубліковано в Сьогодні у школі

 І. Мова – символічна репрезентація світу, засіб організації картини буття

  • «Межі моєї мови окреслюють межі мого Всесвіту» (Людвіґ Віттґенштайн, австрійський філософ і логік).
  • "Мова, якою ми говоримо, будує певну картину світу, яка своєю чергою впливає на спосіб нашого думання. Ми мислимо в категоріях мови, якою ми розмовляємо, і відповідно до цих категорій будуємо навколишній світ. Відтак мова і культура перебувають між собою в детерміністській лінгвістичній залежності, тобто зміна мови веде за собою зміну культури" ( Едвард Сепір, американський мовознавець).
  • «Перехід української літератури між Сковородою і Котляревським на розмовну мову був таким радикальним, «єретичним» і вирішальним для подальшої диференціації українського та російського світів тому, що змінилася філософія мови. Мова Людини [розмовна українська] протиставила себе Мові Влади [церковнослов’янська мова виражала «сакральний» зміст влади російського царя]. Це був розкол між Україною і Росією – розкол не по лінії ізоглос [мовних меж], а по лінії диференціюючих моральних цінностей» (Оксана Пахльовська, українська письменниця).

ІІ. Мова – це символ єдності нації і держави

  • «Мова – першоознака нації, дух нації» (Вільгельм фон Гумбольдт, німецький  мовознавець).
  • «Мова – оселя буття народу». (Мартін Хайдеггер, німецький філософ-екзистенціоналіст).
  • «Мова виражає єдність держави. У національній державі ототожнюють такі поняття як держава, нація, мова. Усі багатоетнічні імперії розпадалися, бо не мали єдиного засобу консолідації – мови». (Михайло Кочерган, український мовознавець).

ІІІ. Мова і самосвідомість – це дві найважливіші ознаки нації

  • «Ні прозвання, ні віросповідання, ні сама кров предків не робить людину належністю тої чи іншої народності. Хто якою мовою думає, той до того народу належить» (Володимир Даль, російський мовознавець).
  • «Єврея, цигана, татарина, німця, зросійщених настільки, що мовою їхньої заповітної думки стала російська, ми не можемо зарахувати ні до якого народу, крім російського». (Олександр Потебня, український мовознавець).

ІV. Двомовність на державному рівні – перехідний етап до одномовності

  • «У випадку двомовності на всій території країни йде мовне суперництво, внаслідок чого одна з мов поступово втрачає свої позиції і з часом зникає. Як доведено мовознавцями, дві мови на одній території не можуть бути функціонально тотожними. Це суперечило б чинному в мові закону мовної економії (його ще називають законом економії мовних засобів, законом економії сил, теорією мінімального зусилля): нащо витрачати зусилля на вивчення другої мови, коли можна легко обійтися без неї. Через те двомовність, як правило, не є тривалою. Вона, по суті, є перехідним етапом (проміжною ланкою) до одномовності, де одна з мов усувається. Зрозуміло, що принижувана, переслідувана віками, знекровлена українська мова, яка тільки стала підніматися з колін, в ситуації активного наступу на неї з боку агресивно налаштованих носіїв російської мови такої конкуренції може не витримати» (Михайло Кочерган, український мовознавнць).
  • «Згідно з Конституцією України кожна нація має право на користування рідною мовою і розвиток своєї національної культури, але жодній з них не дано права зневажати, руйнувати, калічити, принижувати українську державну мову» (Михайло Голубець, академік НАН України).

V. Висока національна свідомість – запорука збереження українськості

  • «Головною причиною сьогоднішнього мовного становища в державі є байдужість, нерішучість, совковий переляк і звичайне недбальство, безініціативність і безвідповідальність» (Михайло Голубець, академік НАН України).
  • «Якщо раніше самобутності української мови найбільше вадили політичні перешкоди, то сьогодні – якась зашкарубла невіра в її творчі можливості» (Пилип Селігей, український мовознавець).
  • «Висока національна самосвідомість і високий ступінь опірності політичній і культурно-мовній експансії сусідніх держав є запорукою збереження українськості» (Михайло Кочерган, український мовознавець).
  • «Мова перемагає своїх суперників не в силу якихось внутрішніх якостей, а тому що її носії є войовничішими, фанатичнішими, культурнішими, заповзятливішими» (Андре Мартіне, французький мовознавець).
  • "На початку шістдесятих років ХХ століття Наукова рада АН СРСР з проблеми «Закономірності розвитку національних мов у зв’язку з розвитком соціалістичних націй» розподілила «рівноправні» мови народів СРСР на «більш рівноправні» (перспективні) і «менш рівноправні» (неперспективні). До перспективних, крім, звичайно, російської, – ті мови, носії яких виявили національну солідарність і чинили сильний колективний опір русифікації: литовську, естонську, латвійську, грузинську та вірменську. Неспроможність витіснити зазначені мови з базових сфер функціонування змушувала імперську владу поважати їх і на цій підставі заносити до перспективних" (Лариса Масенко, український мовознавець).

VІІ. Індивідуальне мовлення – показник культури людини

  • "Яке слово – така людина" (народна мудрість).
  • «Мовлення кожної окремо взятої людини у своєму внутрішньому механізмі обумовлене чинниками формування особистості, їх соціальним змістом, середовищем, у якому людини виховується, здобуває освіту, розвивається, виробляє певні навички, риси суспільної поведінки, характеру» (Іван Білодід, український мовознавець).
  • «Багато чого можна довідатися про людину, аналізуючи її мову» (Чарльз Гокет, американський лінгвіст).
  • "Високість змісту не може бути передана нікчемними словами" (античний вислів).

VІІ. Заповіді свідомого мовця

  • "Притягуючи дитину шляхом нормування її мови до національного центру, шкільний учитель оберігає внутрішню духовну єдність нації, як солдат на фронті оберігає територіальну єдність її. І наскільки ця охорона ще важливіша від військової, зрозуміло з того, що територіальний розпад не виключає можливості подальшого злиття, в той час, як духовний розпад – навіки" (Олександр Пєшковський, російський мовознавець).
  • «Ми не є і не повинні стати народом суржикової мови чи мови мертво-декоративної. Маємо витворену протягом віків мову дивовижно багату, одну з найбагатших у світі, барвисту, запашну, розмаїту, здатну активно жити і розвиватись, придатну до найскладнішої художньої і наукової творчості. Злочином було б занедбати таке неоціненне духовне добро». (Олесь Гончар, український письменник).
  • «Бути постійно на варті чистоти мови,збагачувати її всебічно, повертати її первісну естетичну красу, мудрість, милозвучність - ось наше національне надзавдання». (Олесь Гончар, український письменник).
  • «Найперше діло в отця-матері повинно бути, щоб дитину своєю рідною мовою до розуму доводити, щоб дитина, вивчившись письменства, од своїх людей не одвикла…» (Пантелеймон Куліш, український письменник).
Опубліковано в Методичні рекомендації

6 листопада 2019 року в бюро інновацій "Інсайт" українські словесники й заступники з методичної роботи опрацювали тему "Моніторинг об’єктивності оцінювання як елемент внутрішньої системи якості освіти." Топспікер - доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки і менеджменту освіти ТНПУ ім. В.Гнатюка О.С.Боднар -  висвітлила ключові аспекти оцінювання й моніторингу оцінювання в умовах сучасної школи. Особливу увагу О.С.Боднар приділила питанням самооцінювання, об'єктивності оцінювання, академічної свободи й академічної доброчесності учителя й учнів.  Методист ТКМЦНОІМ Л.О.Гапон наголосила на необхідності формувального оцінювання й актуальності компетентнісних завдань.Словесники взяли активну участь у заході, виконували інтерактивні вправи, дискутували. Висловлювання вчителів  у підсумковому рефлексивну колі засвідчили високий рівень усвідомлення порушених проблем і готовність до реалізації здобутих знань в педагогічній практиці.

Опубліковано в Інші методичні заходи

5 листопада 2019 року в бібліотеці "Літературне Тернопілля" відбулося засідання акмеоклубу українських словесників з теми "Використання засобів візуалізації в позакласній роботі учителя-словесника". Мета:ознайомлення з актуальними методиками візуалізації позакласної роботи учителя-словесника; розроблення механізму використання засобів кіномистецтва для збагачення позакласної роботи учителя-словесника. Про роль кіномистецтва у формуванні патріотизму сучасних школярів розповів Леонід Бицюра,заступник міського голови,голова оргкомітету фестивалю «Кінохвиля». Чималу хвилю емоцій та жваве обговорення викликав перегляд уривків документального фільму «Будинок ‘‘Cлово’’».Тарас Томенко, режисер фільму «Будинок ‘‘Cлово’’» розпочав жваве обговорення. Добірку  інтернет-ресурсів, кіноресурсів для вивчення літератури в школі репрезентувала Леся Гапон, методист ТКМЦНОІМ,PhD

ІНФОГРАФІКА  ТА ВІДЕО

40 КІНОФІЛЬМІВ ЗА ПРОГРАМОЮ ЗНО

Опубліковано в Інші методичні заходи

 І (шкільний) етап  XХ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика відбудеться  08 листопада 2019 року в закладах загальної середньої освіти,  ІІ етап (міський ) етап  - 16 листопада 2019 року в ТЗОШ№24, ІІІ (обласний) етап - 15 грудня в ТЗОШ№23. Завантажити наказ можна тут.

Опубліковано в Петра Яцика
Сторінка 4 із 4