K2 Content

Фільтрувати матеріали за датою: квітня 2018
Тема: Павло Тичина. Коротко про поета і край, де він народився. 
            «Не бував ти у наших краях». Майстерне відтворення краси 
            природи, вираження життєрадісності, патріотичних почуттів 
            засобами художнього слова у поезії «Не бував ти у наших 
            краях».
Мета: навчальна – ознайомити школярів з поетичним відтворенням краси 
                                   природи П.Тичиною;
             виховна – виховувати почуття прекрасного, любов до природи, рідної
                               землі, радість від спілкування із поезією;
             розвивальна – сприяти розвитку естетичних смаків, відчуття краси 
                                      образного слова, розвивати абстрактне мислення,
                                      спостережливість, вміння доводити власну думку.
Цілі. Учні знають: факти з життя поета, художні засоби, що допомагають 
                                      відтворити красу природи, особливості виразного 
                                      читання пейзажних віршів;
          учні вміють: виразно читати поезії, знаходити художні засоби, 
                                     розкривати їхню роль, «оживлювати» текст, 
                                     розповідати про свої відчуття під час читання; 
                                     проводити аналогії між зображеним і баченим у 
                                     реальному житті; пояснити роль кольору у змалюванні 
                                     настрою віршів.
 
Обладнання:  портрет  письменника, підручник, презентація, схема  аналізу  ліричного твору.
                                   Перебіг уроку
Світ який – мереживо казкове…
В.Симоненко
 
Творчість П.Тичини – вогонь
                                                    Прометея.
 С.Тельнюк
І. Визначення емоційної готовності учнів до уроку (технологія «Побажай 
    мені удачі»)
ІІ. Перевірка домашнього завдання
1)Гра «Вгадай  ім’я»
На парті лежать картки з прізвищами учнів. Учитель зачитує п’ять підказок, учні відгадують прізвище та ім’я людини, про яку йде мова. Картку здають одразу, як тільки записали відповідь. Якщо учень записує відповідь після першої підказки, він одержує 5 балів, після другої – 4, після третьої – 3, після четвертої – 2, після п’ятої – 1 бал. Решту балів можна набрати упродовж уроку.
 
1.Ця жінка була поетесою, прозаїком, драматургом, публіцистом, фольклористом, етнографом, видавцем, редактором, істориком, активним громадським діячем.
2.У 1925 році за заслуги в дослідженні української етнографії і збереженні національної культури її обрано членом-кореспондентом Академії наук України.
3.За активну громадську діяльність неодноразово затримувалася царською жандармерією, перебувала під наглядом поліції,  1930 року мала бути заарештована вже й радянською владою.
4.Її діти уславилися в літературі під псевдонімами Михайло Обачний, Леся Українка, Олеся Зірна.
5.Її справжнє ім’я по батькові та прізвище – Олена Петрівна Драгоманова-Косач.
      6. Учні зачитують свої оповідання про дівчину та зірвану квітку.
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Учитель. На сьогоднішньому уроці ми з вами зачерпнемо живодайної краси образного слова і людських почуттів із глибокої криниці поезії П.Г.Тичини. Перед нами постане один із кращих світових поетів-ліриків, що з любов’ю відтворює картини рідної природи, не лише використовуючи багату кольорову і звукову гаму української мови, але й збагачуючи її власними неповторними ліричними образами та неологізмами.
ІV. Перегляд презентації «П.Г.Тичина»
       Ознайомлення з біографічним нарисом «П.Г.Тичина» .
V. Виразне читання поезії «Не бував ти у наших краях!»
       Бесіда:
-Яким постає рідний край зі слів поета?
-Чи вдалося П.Тичині передати безмежжя рідних просторів?
-Яка тема поезії?
-Що і як говорить поет про вдачу своїх земляків?
-Які художні засоби використовує автор?
-Чому поет починає і завершує строфи свого вірша висловом «не бував ти у наших краях»?
Такий прийом, коли перший і останній рядок у строфі повторюється, утворюючи своєрідне кільце, називається обрамленням. (записати в зошит визначення обрамлення)
 
Пригадайте, які ознаки має вірш, і доведіть, що «Не бував ти у наших краях» - віршований твір.
 
Прослухайте ще один вірш, автором якого є шотландський поет вісімнадцятого століття Роберт Бернс:
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя душа в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине навздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
Будь здорова, верховино, любий рідний край,
Честі й слави батьківщино, вольності розмай.
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.
Що спільного у віршах П.Тичини і Роберта Бернса?
 
Пошукова робота в групах.
Уважно перечитайте вірші «Не бував ти у наших краях!» та « Моє серце..» і випишіть художні засоби:
І група – епітети
ІІ група – метафори
ІІІ група – звертання
 
«Мікрофон»: Я пишаюся моїм рідним краєм, тому що…(технологія  «Незакінчене речення»)
 
Творча майстерня школяра
Складіть асоціативний ланцюжок "Тичина - це..."
        
VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап
- Чи справдилися ваші очікування щодо уроку? (мікрофон-2)
Кольорова рефлексія роботи. Самооцінювання та взаємооцінювання.
 
Домашнє завдання.   Обов’язкове: підготуватися до виразного читання та 
                                                           аналізу вірша «Не бував ти у наших 
                                                           краях!»;
                                    на вибір: а) написати вірш, присвячений рідному краю;
                                                    б) «оживити» поезію «Не бував ти у наших 
                                                         краях!»;
                                                     в) проілюструвати вірш.
 

Тема: Україна часів Т.Г.Шевченка. Розповідь про поета, його

           дитинство. «За сонцем хмаронька пливе»

Мета: Навчальна – ознайомити учнів із біографією Т.Г.Шевченка, зі збіркою

                                 «Кобзар» та поезією «За сонцем хмаронька пливе»;

           виховна – виховувати любов до природи України, почуття

                             прекрасного.

           розвивальна –формувати вміння описувати власні відчуття, викликані художнім словом

    

Цілі. Учні знають: факти про дитинство Т.Шевченка, зміст поезії «За

           сонцем хмаронька пливе», художні виражальні засоби.

Учні вміють: самостійно ставити цілі вивчення теми, розповідати про Україну часів Т.Шевченка, дитинство поета; виразно читати поезію, знаходити у вірші художні засоби, «оживлювати» текст.

Обладнання: запис пісні «Шлях до Тараса», презентація, виставка учнівських малюнків

                                     Перебіг уроку

                                                                             Хто угледів в час безчасся

                                                                 Сонце крізь тумани,

Той для люду рідним батьком

                                                               І пророком стане.

Олександр Олесь

                                                                        Ми чуємо тебе, Тарасе,

                                                           крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

В.Симоненко

І. Перевірка емоційної готовності до уроку.

   Побажання успіху товаришеві по парті.

ІІ. Міні – круглий стіл

-         Хто такі кріпаки? Яких страждань вони зазнали?

-         Як соціальний устрій вплинув на Тараса?

-         Які здібності мав майбутній письменник?

-         Чому Т.Шевченка називають Кобзарем?

-         Чому Т.Шевченко був ув’язнений?

-         Що допомагало поетові долати труднощі?

III. Робота в групах

I група. Заповнити таблицю "Я знаю"

              ІІ група. Вправа «мікрофон»: «Я поважаю і шаную Т.Шевченка за…»

            Звучить пісня В.Зінкевича «Іду з дитинства до Тараса»

Повідомлення теми та мети, очікуваних результатів уроку:

1.Розповідь учителя. Презентація (мультимедійна дошка)

       9 березня 1814р. у с. Моринці в сім’ї Григорія та Катерини Шевченків народився хлопчик Тарас . Народився в кріпацькій родині. У тяжкій неволі минало дитинство майбутнього поета. Про це він пізніше писав:

                 Мені аж страшно, як згадаю

                 Оту хатину край села, -

                 Мене там мати вповила

                 І, повиваючи, співала,

                 Свою   журбу переливала

                 В свою дитину.

У великій родині Григорія і Катерини Шевченків було шестеро дітей: Катерина, Микита, Тарас, Ярина, Марія та Йосип.

       Змалку у Тараса виявився допитливий, гострий розум. Хлопчик захоплювався оповідями діда Івана про героїчне повстання селян -Коліївщину. А ще, наслухавшись народних повір’їв, ходив шукати залізні стовпи, які нібито підпирають небо. Хлопчик ходив їх шукати, бо хотів на них подивитися.

2.Рольова гра (за твором С.Черкасенка «Як Тарас ходив

   до залізних стовпів»)

Оксанка. А мандровать то штука ловка!

               Хотілося б хоч раз мені

               Піти з тобою…

Тарас.    То ходімо…

               Лиш треба встати на зорі.

               До ранку будем на горі

               Аж за селом…

             Побачим дечого багато,

               Як той перейдемо байрак

               Та вийдемо на ту могилу…

Оксанка. Там світа край? Ну, розкажи ж!

               Тебе ж діждалася насилу,

               А ти про це чомусь мовчиш.

Тарас (замислюється і фантазує)        

             Та що ж казати? Над землею

             Схилилось низько небо там,

             Як сонце стрінеться з зорею,

             Як привітається із нею

             І ляже потім спочивать…

Оксанка.Та де ж? Там є хіба домівка?

               Тарас. Ну, глянь! Така велика дівка,

               Того ж не знає, що стоять

               Стовпи залізні там, де треба…

               А на залізних тих стовпах

               Обперто міцно стріху з неба…

               Ти розумієш? Синій дах…

               Не дах, а той …ну, синя стеля,

               По ній скрізь зорі в кришталі,

               А на уквітчаній землі

              Під нею й соняшна оселя,

               А в ній є ліжко золоте,

               Намет над ліжком, як тумани,

             Ліжник на ньому сріблом тканий…

Оксанка ( в захваті)

               Ой, красно як! Та де про те

             Довідавсь ти?

Тарас(поважно)

             Ніде…Сам знаю!..

             Не ляже ж сонце під рядно,

             Як я чи ти! Адже ж воно,

             Ти знаєш, звідки?

Оксанка. Звідки?

Тарас. З раю,

             В раї ж скрізь злото і срібло!

Оксанка.   А де ж той рай?..Чи ти не знаєш?

Тарас( піднімає голівку до неба)

             Чому ти так собі гадаєш?

             Про теє знає все село,

             Що рай на небі…

(зітхнувши)

             Там, де мати…

             Я чув, коли ховали їх,

             То люди почали казати,

             Що підуть в небо до святих,

             Бо мук зазнали за життя…

Вчитель. У 9 років Тарас лишився сиротою без матері. В одинадцять хлопчик став круглим сиротою.

       Після батькової смерті Т.Шевченко поневірявся по чужих людях: був пастухом у дядька Павла, наймитував у дячка Болгарського. Рубав дрова, носив воду, розтирав фарби, потім повернувся у Кирилівку і пас громадську череду. Коли Тарасові було 14 років, дяк із Хлипнівки погодився взяти його в науку, але тільки з дозволу поміщика. А коли Шевченко звернувся за дозволом до управителя, той послав його на кухню.

       Незабаром Тарас став козачком   у   молодого пана Енгельгардта. Нескладними були обов’язки слуги: запали люльку, налий води… І тут хлопця не покидала пристрасть до малювання: він крадькома змальовував олівцем картини, що прикрашали панські покої.

       Разом із паном Т.Шевченко виїхав до міста Вільно, а весною 1831 року потрапив до Петербурга, куди переїхав його пан. Саме в цьому місті він познайомився з людьми, які згодом добилися його визволення з кріпацтва. Тут він навчався в Академії мистецтв, тут у 1840р. вийшла перша книжка поезій під назвою «Кобзар».

       У 1845р. Т.Шевченко повернувся в Україну, а в 1846 р. вступив до Кирило-Мефодіївського братства. На жаль, це товариство у 1947 році було розпущене, а самі кирило-мефодіївці заарештовані.

Тяжкої долі арештанта скуштував і Т.Шевченко.Але навіть перебуваючи у тюрмі, поет продовжував писати вірші, об’єднані в цикл «У казематі».

       Жорстокий вирок – 10 років солдатської муштри в Оренбурзькому окремому корпусі за складання бунтарських віршів – Т.Шевченко відбував під суворим наглядом із забороною писати і малювати.

      В безлюдній пустелі Кос-Аралу поет написав вірш «За сонцем хмаронька пливе».

       Читання вірша вчителем ( у супроводі мелодії П.Чайковського

       «Вечір»)

       Бесіда

1.Які настрої переважають у вірші?

2.Який час зображено у творі?

3.Чи часто ви спостерігаєте захід сонця? Яке враження він справив на   вас?

4.Які кольори ви «побачили» в цих поетичних рядках?

      Продовжіть речення: «Для мене Т.Шевченко- це..."

      Домашнє завдання: підготувати розповідь про Т.Шевченка, вивчити

                                     напам’ять вірш «За сонцем хмаронька пливе»

Сторінка 2 із 6