Четвер, 18 січня 2018 13:49

До поетеси за наукою любові. Інтимна лірика Ганни Костів - Гуски. Література рідного краю.Автор - учитель ТСШ№3 Любов Шендеровська

Тема. До поетеси за наукою любові. (Інтимна лірика Ганни Костів - Гуски).

Література рідного краю.

Мета:

Навчальна:

  • ознайомити учнів із творчістю поетеси Г. Костів-Гуски;
  • розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичною уявою мисткині;
  • пояснити особливості творчості.

Розвивальна:

  • поглиблювати навички аналізу любовної лірики;
  • розвивати навички виразного читання, вміння визначатися у власній думці;
  • виробляти навички нестандартного бачення ситуації, креативного мислення.

Виховна:

  • виховувати повагу до найкращих людських почуттів;
  • уміти прогнозувати власне майбутнє; переборювати труднощі і невдачі у коханні.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, урок-креативного аналізу поезії.

Обладнання: мультимедійна презентація «У сяйві бабиного літа», виставка збірок поезій Г. Костів-Гуски, відеоінтерв'ю поетеси.

Епіграф уроку:

Я знов тебе люблю. До гіркоти,

До хрускоту у пальцях побілілих…

До божевілля. Боже, як мілію,

Без того всього, що зоветься «Ти»…

                               Перебіг уроку

І.Організація учнів до роботи. Мотивація навчальної діяльності.

1.Учитель. Розмова наша сьогодні піде про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли говорять - то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка б була байдужою до нього, яка б не переживала його солодких мук і гірких радостей. Отже, поговоримо про кохання. За свої п'ятнадцять ви багато чому навчились. А чи вчились кохати, чи вмієте поважати чужі почуття хай навіть нерозділеного кохання? І чи треба цьому вчитись? Скажете, в коханні немає порадників. Але, переживаючи будні і свята, сум і радість, розлуки і зустрічі, ми подумки звертаємося до тих, хто своєю силою любові, терпінням і мудрістю дає зразок величі цього почуття.

2.Метод «Асоціативне гроно».

Які асоціації викликає у вас слово «кохання»?

 

ІІ. Сприйняття нового матеріалу.

1.Хвилинка філософських роздумів.

Учитель. Якщо любов лежить в основі руху Всесвіту, то, без сумніву, вона творить і мікросвіт будь-якої особистості. Особливо цікаво нам, як це небесне почуття впливає на геніїв, яке місце займає в їхньому житті.

«Поезію творить любов, а не злоба», - наголошує Дмитро Павличко. Любов стояла і стоїть біля витоків життя, утверджує в людині людське, вивищує нас перед злом. Кохання робить людину кращою, зігріває її теплом, дає наснагу для діяльності, творчості.

Любов великих людей – завжди легенда. Згадаймо дантівську Беатріче, петрарківську Лауру, шопенівську Жорж Санд, пушкінську Наталію Гончарову. З цього ряду – тичининська Лідія Папарук, друге»Я» Юрія Яновського - Тамара Жевченко, вірна дружина Олеся Гончара - Валентина Данилівна. Стали легендами Лесина любов - Сергій Мержинський і головна героїня Франкового «Зів’ялого листя» - Ольга Рошкевич.

Сьогодні ми отримаємо науку любові від поетеси Ганни Костів-Гуски. Але перед тим познайомимось із нею незвичним способом. Нам її представить її онук, який є вашим однокласником, бо хто, як не він, найкраще знає її як людину, знає її життя, бо з великого кохання народився на світ його батько, у ніжності й ласці зростав він.

  1. 2.Інформаційна хвилинка.

Коротка розповідь про життєвий шлях Г. Костів-Гуски, яку представляє її онук. (Паралельне використання мультимедійної презентації «У сяйві бабиного літа»).

3.Демонстраційна хвилинка.

Учитель.З чого визріває поезія? У яких закутках душі зароджується? Де бере силу? Чим наснажується?

На ці питання дає сама наша сьогоднішня героїня – поетеса, лікар, громадський діяч, а ще мама, бабуся, просто жінка Ганна Костів-Гуска.

Заридаю словами, а чи засміюся щасливо!

Мій світе бентежний! О, як я тебе люблю!

Сумну бадилину у лузі, липневу ласкаву зливу,

І вагітну зерном, чорноброву осінню ріллю.

Це радість і сміх, чи ридання душі опівнічне!

Таїна одкровення із кожного слова зорить…

Це блискавки спалах? Чи молитва до слова вічна?

Чи сльоза, що калиною терпко у серці горить?

(Учитель читає вірш напам’ять)

Сьогодні ми представляємо роботу дослідницьких груп, які працювали за методикою «перевернутий клас», вивчаючи найпотаємніші струни інтимної лірики поетеси, підбирали до неї музичний супровід та барви.

4.Час презентацій: виразне читання поезій Г.Костів-Гуски учнями           у відповідному кольорі одягу під супровід музики, що, на їх думку, відповідає характеру та мотивам поезії. ( Особливе завдання слухачам: написати замальовки – етюди до кожного періоду, відтворити їх на планшетах або смартфонах, дібравши відповідний фон, який відтворить вашу гаму почуттів. Потім ці етюди ми виводимо на екран).

І група

«Несміливі ноти першого почуття». Поезія ранку кохання (блідо-рожеві, блідо-блакитні кольори). Звучить «Адажіо» Томазо Альбіоні.

Виразне читання учнями поезій:

«Не питала ні в кого про тебе…»

«До мене туляться квітки»…

«Бузок»

«Почути голос твій, і все…»

ІІ група

«Мажорні ноти кохання». Поезія зрілого дня. (червоний колір одягу). Звучить «Місячна соната» Людвіга ван Бетховена.

Виразне читання учнями поезій:

«Ярославу»

«За горизонтом загубився слід…»

«Я знов тебе люблю…»

«Це любов – із подихом розлуки…»

ІІІ група

«Мінорні ноти любові». Поезія тривог і переживань (бордово-коричневі тони одягу). Звучить «Сумний блюз» Мирослава Скорика.

Виразне читання учнями поезій:

«Весняний вірш, бо все кругом зелене…»

«Я свої розгублені печалі…»

«Той дощ»

«Моя любов така ласкава й тиха»…

«Іще ми не чужі…»

ІVгрупа

«Щасливі ноти кохання ». Поезія періоду осені (гірчично-багряні кольори). Звучить «Осінь» Антоніо Вівальді.

Виразне читання учнями поезій:

«Відлетіло літечко, відболіло…»

«А від тебе немає листів…»

«До мене туляться квітки…»

Vгрупа

«Мелодії вдячності долі». Поезії-спогади. (фіолетово-сині кольори одягу). Звучить «Маленька нічна серенада» Вольфгана Амадея Моцарта.

Виразне читання учнями поезій:

«Густі січневі заметілі…»

«Яблука»

«Повінь»

«Вчора ввечері»

«Ожиновий смуток »

5.Презентація учнівських етюдів на екрані телевізора.(Учні мають впізнати, до якого циклу поезій він написаний).

  • « Вона жила…Вона жила, чи, краще сказати, існувала. Була сильною. Голосно сміялась на людях. Нікому не показувала, що у неї в душі. І тільки очі видавали її таємницю, її біль. Вони дивились у далечінь, ніби когось шукали. Когось такого бажаного і жаданого. Вона сховала своє серце у скриньку. А ключик викинула у воду. І тепер боїться її відчинити, оту скриньку страждання й зневіри. Боїться її відчинити для когось іншого…Вона боїться болю…»
  • Осінь пише нам листи,

Вітер їх розносить.

У моїх думках – лиш ти,

Але все, вже досить…

Листя сиплеться до ніг,

Падає, кружляє,

Ти мене любити міг,

Та тебе немає…

Дощ пройде – і змиє все,

Мрії і бажання, –

Вітром в далі понесе –

І мине кохання.

А конвертики-листи

Полетять у скрині…

Не про тебе вже думки,

Ми чужі віднині.

  • Пробач мені за те, що я існую,

Що б’ється серце і червона кров,

Пробач за те, що не дарую

Тобі одному ласку і любов.

Пробач мені за те, що не сказала

І, мабуть, не скажу: “Люблю”…

  • «Мені страшно признатися: я щаслива. Бачу тебе щодня, відчуваю теплий подих твого дихання. Мене голубить твій погляд. Навіть коли тебе нема поруч, я знаю: ти є. Ти завжди є. Ти мій. Мій незримий ангел щастя і любові.»
  • «Смуток і відчай. Біль і нестерпне бажання втекти. Самотність, яка наздоганяє мене скрізь, хоче стати другом, взяти в свої обійми. Не здамся. Не хочу, щоб ти бачила мене слабким, мізерним, жалюгідним. Не здамся. Життя триває. Щось незвідане кличе мене за собою. Напевно, піду. Піду!»
  • «Вечір. Тихі сутінки ховаються у кутах кімнати. Перед каміном двоє: він і вона. На колінах у неї лежить кіт. Вони переглядають фото. Він дбайливо поправляє ковдру, що сповзла з її плечей, подає окуляри, що по-зрадницьки впали на підлогу. Приносить склянку теплого чаю. Вони разом. Нічого не страшно, коли вони разом. Тільки б так і надалі. Разом… І не треба ні слів, ні обіймів. Тільки зустрічі очей...»
  1. Ось і пробігло перед нами життя поетеси. Уявіть собі на хвилину, що ви художник (прийом візуалізації). Ось перед вами чистий аркуш паперу, фарби. На аркуші зображено 2 серця: одне з них символізує шлях кохання Г.Костів-Гуски, інше – ваше майбутнє кохання. Розфарбуйте їх. Які кольори ви виберете? (Вислуховуємо обґрунтування декількох учнів).

7. Хвилинка аналітичних роздумів.

   Учитель. Головним питанням нашого уроку було таке: що таке кохання? Більшість із вас вважає, що це взаєморозуміння і взаємоповага. Звичайно, немає більшого щастя, ніж те, коли тебе розуміють без зайвих слів і розпитувань, коли твоя радість подвоюється в душі коханого, а сум ділиться навпіл. Мабуть, так уже влаштоване життя, що радість і сум у ньому йдуть поруч. Чи змінилось ваше ставлення до цього почуття? Які ваші відчуття кохання зараз? Спробуйте написати на листочках червоного кольору своє визначення, продовживши речення: «Кохання – це…»

-         незвичайне почуття, яке не можна описати;

-         єдність людських душ і сердець;

-         найкращий скарб, який дало нам життя;

-         світле почуття, яке осяває тих, хто відкриває своє серце йому назустріч;

-         святе почуття, яке завжди берегтимеш у своєму серці.

(Учні прикріплюють на дошці листочки.)

ІІІ. Рефлексія уроку.

1. Мить пізнання істини.

Учитель. Чи є на землі людина, яка б не хотіла кохати і бути коханою, яка б не мріяла про взаємність почуттів?

Отже, якби вам довелось вибирати між кохати і бути коханим, що б ви вибрали?

Відповіді школярів:

  • Приємно, коли тебе кохають, та кохати самій – краще.
  • Кохати навіть без взаємності – щастя.
  • Кохати хоч з маленькою надією бути колись коханим.
  • Краще самому страждати від нерозділеного кохання, ніж бачити, як хтось страждає від того, що ти не можеш відповісти взаємністю.
  • Приємно відчувати, що ти комусь потрібен, що без тебе чиєсь життя – мука.
  • На світі легше жити, коли знаєш, що десь є людина, яка заради тебе готова на все.

ІУ. Підсумок уроку.

Учитель. А тепер давайте запитаємо в автора? Чи зрозуміли ми її науку     кохати ? Чи відтворили гаму її почуттів та переживань? Розкриваю таємницю: коли ми готували цей урок, то попросили поетесу відповісти на це запитання. І вона відповіла.

Дивимось відеоінтерв’ю «Кохання як сенс життя людини» (за участю поетеси Г.Костів-Гуски).

                     

Прочитано 690 разів