Понеділок, 13 лютого 2017 16:37

УПЧ. Чарівний світ Марти Чопик. Автор - учитель УМЛ ТЗОШ№18 Мудеревич Л.М.

                                                                                                                   

Тема. УПЧ.Чарівний світ творчості Марти Чопик

Мета :ознайомити учнів з творчістю талановитої землячки, розвивати навички виразного читання, культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння висловлювати власні думки, почуття,спостереження; виховувати повагу до людей мистецтва рідного краю; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці, любов до поетичного слова.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет М.Чопик, виставка творів письменниці, ілюстрації до творів, малюнки учнів на тему « Фантастичне у творах поетеси », пісні у музичному супроводженні, виставка аплікацій та витинанок, слайд-презентації, показ мод з власної колекції майстрині.

Звучить пісня «Мій край...»

Епіграф:

В своєму надвечір’ю

Я не складаю руки,

А розуму навчаю...

Тож слухайте ,онуки

Учитель.Дорогі діти, шановні гості, сьогодні у нас урок  з позакласного читання ,урок-зустріч з надзвичайно талановитою людиною-поетесою, майстринею аплікацій, витинанок, паперової пластики, нашою землячкою Мартою Теодорівною Чопик.

Мета нашого уроку- ознайомитися із життям і творчістю Марти Чопик, виявляти в її творах уявне, фантастичне, реальне;  розвивати культуру зв’язного мовлення, творчу уяву.

Кожний твір Марти Теодорівни нас учить любити рідний край, природу; поважати батьків, дорослих; цінувати дружбу, вірність; критично ставитися до людських вад.

Тож пропоную вам зробити нашу подорож цікавою, захоплюючою. Нехай щастить вам, юні мандрівники!

Учениця читає вірш «В своєму надвечір’ю...» (Портрет Марти Чопик)

В своєму надвечір 'ю
Я не складаю руки,

А пещу і голублю
Свої маленькі внуки.

Я борщик із грибами
Зварю такий смачненький,
Як їла у дитинстві
В своєї мами-неньки.

І дірочки зашию,

І казку прочитаю,
Сорочечку квітками
Я внучці вишиваю.

А ще скажу вам, друзі,
Лиш голос трохи стишу,
Що вірші про кохання
Я, таки, досі пишу.

В своєму надвечір 'ю
Я не складаю руки,

А розуму навчаю...

Тож слухайте, онуки.

Учитель. Пані Марта народилася на Прикарпатті у місті Болехові, де густі ліси манили її своєю чарівністю і красою, а джерельні води дарували силу і наснагу до творчості.

Хоч художню освіту Марті Теодорівні не вдалося здобути, мистецькі «університети» здобула, споглядаючи природу рідної серцю Бойківщини – випасаючи корів і коней, милуючись пейзажами, щоб згодом відтворити побачене в слові. Мабуть, тому у Марти Теодорівни така велика любов до рідного слова й рідної природи, до ледь вловимих відтінків барвистої мови і до шовкових трав. Поетична уява рядок до рядка творить вірші.

Учениця читає вірш «Манить мене карпатський ліс» під звуки ніжної мелодії та комп’ютерної презентації.

Манить мене карпатський ліс.

Весна дерева там брунькує

І топить сніг.

Зелен обліг,

Смерека весело шумує.

Біжить ріка –

Вода-сльоза –

На гори ,на долини.

Пташиний спів,

Запах лісів,

Я пам’ятаю вас з маленької дитини.

Учень читає вірш «Де вогнисто розцвітав...» (комп’ютерна презентація)

 

Де вогнисто розцвітав

Мак червоний у травиці,

Сторчик пахощі варив

На сонці з росиці.

Ялинкової живиці

Вкинув повну мірку,

Квітку-папороть додав

Й чебрецеву гілку.

З темних нічних буйних хмар

Силу взяв розлогу,

Пісню ніжну солов’я

Собі на підмогу.

Вітер пахощі розніс.

Пахне поле, пахне ліс.

Чуть ті запахи в дібровах

І на сіножаті.

Пахнуть голови дитячі

У карпатській хаті.

Ох дитинство, ох зоря!

Пахне радістю земля.

Вірш «Березам, грабам і дубкам...» (Презентація-ілюстрація)

Березам, грабам і дубкам

Весна до ніг килими слала,

На них із пролісок, фіалок, сон-трави

Барвисті взори вишивала.

Розкішно вгору ті росли,

Дерева віти піднімали.

І від усіх, що на землі,

Низький уклін

Творцеві слали.

Учитель.Після закінчення місцевої школи у Болехові та Київського державного педагогічного університету  ім.М..Драгоманова Марта Теодорівна приїхала в Тернопіль, працювала логопедом в обласній дитячій клінічній лікарні, живе і творить донині у нашому прекрасному місті.

Вірш «Не бери з собою тугу...» (Лірична музика, презентація).

Не бери з собою тугу,

Ідучи в далекий край.

Візьми пісню колискову—

Сину там її співай.

Візьми пісню колискову,

 Що почув із уст батьків,

 І промінчик світанковий,

 Щоб тебе там вчасно грів.

Ідучи у край далекий,

 Не бери з собою сум

І той погляд, що порою

Піднімав тебе на глум.

Візьми погляд щирих друзів,

Потиск вірної руки —

Запорукою в тривогах

Тобі стануть на роки.

Ідучи у край далекий,

 Не бери ти забуття.

Пам’ятай ти смак черешні

І як пахне в нас рілля.

Ласку рук візьми у мами

І тривожний серця стук...

Хай тобі в краю далекім

Легким стане час розлук.

Ідучи у край далекий,

 

В журавля візьми крило,

Щоб тебе на рідну землю

Колись таки привело.

Учитель. Творчість пані Марти багатогранна: вона пише вірші для дорослих і дітей, загадки та лічилки, небилиці та пісеньки.

Пісня  на слова Марти Чопик «Задзвенів дзвіночок в школі» (Фонова заставка).

Віртуальна подорож у світ літературних доробок М.Чопик. (Слайд-презентація)

Учитель. У кожній роботі відчувається любов до життя, рідного краю, звичаїв. Лише природній смак, глибока філософія душі пані Марти породили оригінальні і за сюжетом, і за майстерністю, і за назвою твори.

Багато віршів Марта Теодорівна написала про матерів, бо мати- всього початок. Мати- берегиня роду людського. Безмежну любов, ласку, ніжність і тепло дарує вона своїм дітям. Її називають святою, бо мати вчить дитину добра, ніжності, справедливості, співає їй пісень...

Вірш «Мене мама ще маленьку...» ( Музика,презентація)

Мене мама ще маленьку
Пригортала до серденька
І слова ласкаві, милі
По-вкраїнськи говорила.

Знай, моя мила дитино,

Рідний край наш — Україна:

Із пшеничними ланами,

Із квітучими садами.

Мене мама, свою дочку,

В вишиту вдягла сорочку,
Голівоньку заквітчала
І молитися навчала.

Знай,синочку, сину батьків,

Рід відважний наш, козацький.
Синьо-жовтий прапор має,
Тризуб сонячно палає.

Нас матуся ще маленьких

Про Вкраїну вчила, неньку.

Вірш «Свою маму я люблю». (Фонова заставка).

Свою маму я люблю,

їй уранці принесу

Свіжої водиці

З джерела-криниці,

Що у нашому саду

Поринає в глибину.

Ой пахнуть отави,

Линуть пташині октави,

Сонечко сіяє,

Роси нагріває.

Відерцем воду несу,

А водиця хлюп-хлюп-хлюп,

Срібная водиця

З джерела-криниці,

Що у нашому саду

Поринає в глибину.

Ой пахнуть отави,

Линуть пташині октави,

Сонечко блистить,

Роси золотить.

Пісня «Ой летіли білі гуси». (Фонова заставка).

Учитель. Кожен вірш Марти Теодорівни- живий промінчик, що торкається струн людського серця і засіває у ньому любов.

Є у її творчому доробку вірші про рідне слово, горобчика і черепашку, мильну бульку та дощик і, навіть, про футбол. Є вірші про те, що оточує нас, про маленькі радощі, якими повниться наша земля.

Авторка творить для того, щоб діти усміхалися і раділи!.

Вірш « Диво-дзеркало» (музика, презентація).

Блищить дзеркало мале...

Кажуть люди, що криве.

В ньому верби надломились,

В ньому птиці утопились,

В ньому плаває літак,

В ньому задом ходить рак,

Хор веселий в нім співає,

Як латаття розцвітає.

Мікрофонів в нім нема,

Та у горах йде луна...

В цьому дзеркалі на дні

Сонце склало промінці.

Було озеро й нема:

Висохла у нім вода.

Вірш «У зайчихи»  (театралізована ілюстрація)

У зайчихи гарна хатка.
Народились там малятка.
Мама діток пригортає
І тихенько їм співає.

—  Про що?

—  Про город.

—   На городі є петрушка
І картопля-балабушка,

І цибуля, й буряки,

І зелені огірки.

Є квасоля, горох, біб,

Біб смачненький наче хліб.

Кабачки і баклажани —

Загорілі в них жупани.

А морквиця у землі

Сидить собі, як в гнізді.

Найсмачніша є капуста.

В ній листочків густо-густо.

Покладем її в баняк —

З неї зварим капусняк.

Смачно їстиме родина,

Кожна їстиме дитина.

Будем їсти-смакувати

І в баняк ще заглядати,

Чи лишився капусняк,

Що кисленький був на смак.

Вірш «Небилиці»

Начерпала із криниць
Ціле відро небилиць.

Щоб з відра не повтікали,

Я у хустку зав’язала.
Сиджу собі та й думаю,

Що робити з ними маю.
Підказав мені комар:

—  Ти запхай їх у димар.

В димарі буде тепленько
Ізавудяться гарненько.

Зроби скрутлі ти із жита, -
Скрутлі треба підпалити.
Не зернятка, а солому.

—   Продаватимеш по чому?

—  Що продати?

—   Небилиці,

Що росли собі в криниці.

—   І ту хустку у дірках,
Що ніс песик у зубах.

—   І отого комара,

Що під носом нам літа.

—   І отой старий димар,
Що пускає дим до хмар.

—  І солому з жита,

Що у скрутлі звита...

—   Ні, ми з тої небилиці

Спечем бабі паляниці.

ми будем смакувати

У криницю заглядати,

Чи ростуть там небилиці,

Бо їх хочуть ще синиці.

Вірш «Морський бій»

Після дощику в саду

Калюжі лишились.

Я із братом наймолодшим

Трохи не втопились.

Ох, страшенний бій морський

Був у тій калюжі:

Ми обидва були сильні,

Обидва ми дужі.

Із води піднявсь фонтан,

А під ним — болото.

Ми обидва полягли,

Лежимо під плотом.

ішла мати із роботи —

Нас і там застала

І ріднесеньких синочків,

Бідна, не впізнала.

Вірш «Шкарпетки»

Ті шкарпетки, моя нене,

Десь ховаються від мене.

Десь залізли в закамарки —

Через них є в хаті сварки,

Бо на місце не поклав

Так, як тато це сказав.

І завжди одна є тут,

Ну, а друга влізла в кут.

Та тепер вже не проблема —

Три шкарпетки є у мене.

Три шкарпетки — то комплект,

Це нікому не секрет.

Ще й до того всі барвисті

І тепленькі, й чисті-чисті.

Так хвалив фірму «Меркурій»

Чемний хлопчик.

Зветься Юрій.

Вірш ,,Ми будуєм дім» (презентація)

Ми будуєм дім.

Жити будем в нім.

Дід, бабуся і Ярина,

Тато, мама і Христина,

Песик Чібі й Мурко кіт

Будуть їсти в нас обід.

У підвалі будуть миші,

Житимуть у повній тиші.

А під дахом – ластів’ята,

Чорно-білі пташенята,

Із болота зліплять дім,

Дружньо жити будуть в нім.

Там, де добрі живуть люди,

Мостять гнізда чорногузи.

Чорногузи- це лелеки,

Прилетіли іздалека.

В дзьобах згорточки несуть –

Людям дітей роздають.

Ось такий то буде дім -

Повна чаша щастя в нім.

Учитель. Лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім.Іванни Блажкевич, Марта Чопик за мотивами української народної казки створила у 2005р. разом з автором музики Володимиром Войнарським свого «Колобка».

Віршований текст казки «Колобок » пронизаний любов’ю до української землі, рідної мови, традицій. Отож зустрічайте наших улюблених казкових героїв.

Інсценізація казки М.Чопик  «Колобок».

 

Учитель. Портрет Марти Чопик був би неповним, якби ми не розповіли і про інші захоплення мисткині. Марта Теодорівна майстер неординарного і доволі рідкісного мистецтва-витинанок і аплікацій. А ще вона в’яже шалі, колекціонує капелюшки, створює маски, оригінальні листівки. Техніка, у якій працює пані Марта, має свою історію. Багато композицій  у Марти Чопик органічно відтворюють, очевидно, багатство Бойківщини і Тернопільщини. Зрештою, погляньте самі, всі ці вироби-витвір рук та уяви пані Марти.

Слайд-презентація «Чарівний світ творчості Марти Чопик».(Аплікації, витинанки,листівки) .

 Демонстрація мод з власної колекції М.Чопик учнями.

 Учитель. Щоб творити такі шедеври, потрібно і справді любити життя, рідний край, людей...

Тож давайте запросимо до слова Марту Теодорівну, щоб вона розповіла нам, що саме надихає її до творчості.

Виступ Марти Чопик.

 

Учитель. Щиро дякуємо Вам, Марто Теодорівно, за цю чудову зустріч. Ви стали улюбленою бабусею не тільки своїм онукам, а й учням нашої школи.

У дарунок від  учнівського колективу прийміть, будь ласка, пісню і запальний танок.

Пісня « Бабуся-пташечка».

Танець.

Учитель . Шановні шестикласники, сьогодні ви показали ,як вмієте виразно читати вірші, висловлювати думки, почуття, продемонстрували акторські і музичні здібності; наполегливо і старанно готуватися до зустрічі із Мартою Теодорівною Чопик.

Дякую за вашу творчу працю.

Оголошення  учителем результатів навчальної діяльності.

Прочитано 840 разів