Фільтрувати матеріали за датою: квітня 2018
Тема: Павло Тичина. Коротко про поета і край, де він народився. 
            «Не бував ти у наших краях». Майстерне відтворення краси 
            природи, вираження життєрадісності, патріотичних почуттів 
            засобами художнього слова у поезії «Не бував ти у наших 
            краях».
Мета: навчальна – ознайомити школярів з поетичним відтворенням краси 
                                   природи П.Тичиною;
             виховна – виховувати почуття прекрасного, любов до природи, рідної
                               землі, радість від спілкування із поезією;
             розвивальна – сприяти розвитку естетичних смаків, відчуття краси 
                                      образного слова, розвивати абстрактне мислення,
                                      спостережливість, вміння доводити власну думку.
Цілі. Учні знають: факти з життя поета, художні засоби, що допомагають 
                                      відтворити красу природи, особливості виразного 
                                      читання пейзажних віршів;
          учні вміють: виразно читати поезії, знаходити художні засоби, 
                                     розкривати їхню роль, «оживлювати» текст, 
                                     розповідати про свої відчуття під час читання; 
                                     проводити аналогії між зображеним і баченим у 
                                     реальному житті; пояснити роль кольору у змалюванні 
                                     настрою віршів.
 
Обладнання:  портрет  письменника, підручник, презентація, схема  аналізу  ліричного твору.
                                   Перебіг уроку
Світ який – мереживо казкове…
В.Симоненко
 
Творчість П.Тичини – вогонь
                                                    Прометея.
 С.Тельнюк
І. Визначення емоційної готовності учнів до уроку (технологія «Побажай 
    мені удачі»)
ІІ. Перевірка домашнього завдання
1)Гра «Вгадай  ім’я»
На парті лежать картки з прізвищами учнів. Учитель зачитує п’ять підказок, учні відгадують прізвище та ім’я людини, про яку йде мова. Картку здають одразу, як тільки записали відповідь. Якщо учень записує відповідь після першої підказки, він одержує 5 балів, після другої – 4, після третьої – 3, після четвертої – 2, після п’ятої – 1 бал. Решту балів можна набрати упродовж уроку.
 
1.Ця жінка була поетесою, прозаїком, драматургом, публіцистом, фольклористом, етнографом, видавцем, редактором, істориком, активним громадським діячем.
2.У 1925 році за заслуги в дослідженні української етнографії і збереженні національної культури її обрано членом-кореспондентом Академії наук України.
3.За активну громадську діяльність неодноразово затримувалася царською жандармерією, перебувала під наглядом поліції,  1930 року мала бути заарештована вже й радянською владою.
4.Її діти уславилися в літературі під псевдонімами Михайло Обачний, Леся Українка, Олеся Зірна.
5.Її справжнє ім’я по батькові та прізвище – Олена Петрівна Драгоманова-Косач.
      6. Учні зачитують свої оповідання про дівчину та зірвану квітку.
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Учитель. На сьогоднішньому уроці ми з вами зачерпнемо живодайної краси образного слова і людських почуттів із глибокої криниці поезії П.Г.Тичини. Перед нами постане один із кращих світових поетів-ліриків, що з любов’ю відтворює картини рідної природи, не лише використовуючи багату кольорову і звукову гаму української мови, але й збагачуючи її власними неповторними ліричними образами та неологізмами.
ІV. Перегляд презентації «П.Г.Тичина»
       Ознайомлення з біографічним нарисом «П.Г.Тичина» .
V. Виразне читання поезії «Не бував ти у наших краях!»
       Бесіда:
-Яким постає рідний край зі слів поета?
-Чи вдалося П.Тичині передати безмежжя рідних просторів?
-Яка тема поезії?
-Що і як говорить поет про вдачу своїх земляків?
-Які художні засоби використовує автор?
-Чому поет починає і завершує строфи свого вірша висловом «не бував ти у наших краях»?
Такий прийом, коли перший і останній рядок у строфі повторюється, утворюючи своєрідне кільце, називається обрамленням. (записати в зошит визначення обрамлення)
 
Пригадайте, які ознаки має вірш, і доведіть, що «Не бував ти у наших краях» - віршований твір.
 
Прослухайте ще один вірш, автором якого є шотландський поет вісімнадцятого століття Роберт Бернс:
Моє серце в верховині і душа моя,
Моя душа в верховині соколом буя,
Моя мрія в гори лине навздогін вітрам,
Моє серце в верховині, де б не був я сам.
Будь здорова, верховино, любий рідний край,
Честі й слави батьківщино, вольності розмай.
Хоч іду я на чужину, повернуся знов,
Моє серце в верховині і моя любов.
Що спільного у віршах П.Тичини і Роберта Бернса?
 
Пошукова робота в групах.
Уважно перечитайте вірші «Не бував ти у наших краях!» та « Моє серце..» і випишіть художні засоби:
І група – епітети
ІІ група – метафори
ІІІ група – звертання
 
«Мікрофон»: Я пишаюся моїм рідним краєм, тому що…(технологія  «Незакінчене речення»)
 
Творча майстерня школяра
Складіть асоціативний ланцюжок "Тичина - це..."
        
VІ. Рефлексивно-оцінювальний етап
- Чи справдилися ваші очікування щодо уроку? (мікрофон-2)
Кольорова рефлексія роботи. Самооцінювання та взаємооцінювання.
 
Домашнє завдання.   Обов’язкове: підготуватися до виразного читання та 
                                                           аналізу вірша «Не бував ти у наших 
                                                           краях!»;
                                    на вибір: а) написати вірш, присвячений рідному краю;
                                                    б) «оживити» поезію «Не бував ти у наших 
                                                         краях!»;
                                                     в) проілюструвати вірш.
 

Тема: Україна часів Т.Г.Шевченка. Розповідь про поета, його

           дитинство. «За сонцем хмаронька пливе»

Мета: Навчальна – ознайомити учнів із біографією Т.Г.Шевченка, зі збіркою

                                 «Кобзар» та поезією «За сонцем хмаронька пливе»;

           виховна – виховувати любов до природи України, почуття

                             прекрасного.

           розвивальна –формувати вміння описувати власні відчуття, викликані художнім словом

    

Цілі. Учні знають: факти про дитинство Т.Шевченка, зміст поезії «За

           сонцем хмаронька пливе», художні виражальні засоби.

Учні вміють: самостійно ставити цілі вивчення теми, розповідати про Україну часів Т.Шевченка, дитинство поета; виразно читати поезію, знаходити у вірші художні засоби, «оживлювати» текст.

Обладнання: запис пісні «Шлях до Тараса», презентація, виставка учнівських малюнків

                                     Перебіг уроку

                                                                             Хто угледів в час безчасся

                                                                 Сонце крізь тумани,

Той для люду рідним батьком

                                                               І пророком стане.

Олександр Олесь

                                                                        Ми чуємо тебе, Тарасе,

                                                           крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

В.Симоненко

І. Перевірка емоційної готовності до уроку.

   Побажання успіху товаришеві по парті.

ІІ. Міні – круглий стіл

-         Хто такі кріпаки? Яких страждань вони зазнали?

-         Як соціальний устрій вплинув на Тараса?

-         Які здібності мав майбутній письменник?

-         Чому Т.Шевченка називають Кобзарем?

-         Чому Т.Шевченко був ув’язнений?

-         Що допомагало поетові долати труднощі?

III. Робота в групах

I група. Заповнити таблицю "Я знаю"

              ІІ група. Вправа «мікрофон»: «Я поважаю і шаную Т.Шевченка за…»

            Звучить пісня В.Зінкевича «Іду з дитинства до Тараса»

Повідомлення теми та мети, очікуваних результатів уроку:

1.Розповідь учителя. Презентація (мультимедійна дошка)

       9 березня 1814р. у с. Моринці в сім’ї Григорія та Катерини Шевченків народився хлопчик Тарас . Народився в кріпацькій родині. У тяжкій неволі минало дитинство майбутнього поета. Про це він пізніше писав:

                 Мені аж страшно, як згадаю

                 Оту хатину край села, -

                 Мене там мати вповила

                 І, повиваючи, співала,

                 Свою   журбу переливала

                 В свою дитину.

У великій родині Григорія і Катерини Шевченків було шестеро дітей: Катерина, Микита, Тарас, Ярина, Марія та Йосип.

       Змалку у Тараса виявився допитливий, гострий розум. Хлопчик захоплювався оповідями діда Івана про героїчне повстання селян -Коліївщину. А ще, наслухавшись народних повір’їв, ходив шукати залізні стовпи, які нібито підпирають небо. Хлопчик ходив їх шукати, бо хотів на них подивитися.

2.Рольова гра (за твором С.Черкасенка «Як Тарас ходив

   до залізних стовпів»)

Оксанка. А мандровать то штука ловка!

               Хотілося б хоч раз мені

               Піти з тобою…

Тарас.    То ходімо…

               Лиш треба встати на зорі.

               До ранку будем на горі

               Аж за селом…

             Побачим дечого багато,

               Як той перейдемо байрак

               Та вийдемо на ту могилу…

Оксанка. Там світа край? Ну, розкажи ж!

               Тебе ж діждалася насилу,

               А ти про це чомусь мовчиш.

Тарас (замислюється і фантазує)        

             Та що ж казати? Над землею

             Схилилось низько небо там,

             Як сонце стрінеться з зорею,

             Як привітається із нею

             І ляже потім спочивать…

Оксанка.Та де ж? Там є хіба домівка?

               Тарас. Ну, глянь! Така велика дівка,

               Того ж не знає, що стоять

               Стовпи залізні там, де треба…

               А на залізних тих стовпах

               Обперто міцно стріху з неба…

               Ти розумієш? Синій дах…

               Не дах, а той …ну, синя стеля,

               По ній скрізь зорі в кришталі,

               А на уквітчаній землі

              Під нею й соняшна оселя,

               А в ній є ліжко золоте,

               Намет над ліжком, як тумани,

             Ліжник на ньому сріблом тканий…

Оксанка ( в захваті)

               Ой, красно як! Та де про те

             Довідавсь ти?

Тарас(поважно)

             Ніде…Сам знаю!..

             Не ляже ж сонце під рядно,

             Як я чи ти! Адже ж воно,

             Ти знаєш, звідки?

Оксанка. Звідки?

Тарас. З раю,

             В раї ж скрізь злото і срібло!

Оксанка.   А де ж той рай?..Чи ти не знаєш?

Тарас( піднімає голівку до неба)

             Чому ти так собі гадаєш?

             Про теє знає все село,

             Що рай на небі…

(зітхнувши)

             Там, де мати…

             Я чув, коли ховали їх,

             То люди почали казати,

             Що підуть в небо до святих,

             Бо мук зазнали за життя…

Вчитель. У 9 років Тарас лишився сиротою без матері. В одинадцять хлопчик став круглим сиротою.

       Після батькової смерті Т.Шевченко поневірявся по чужих людях: був пастухом у дядька Павла, наймитував у дячка Болгарського. Рубав дрова, носив воду, розтирав фарби, потім повернувся у Кирилівку і пас громадську череду. Коли Тарасові було 14 років, дяк із Хлипнівки погодився взяти його в науку, але тільки з дозволу поміщика. А коли Шевченко звернувся за дозволом до управителя, той послав його на кухню.

       Незабаром Тарас став козачком   у   молодого пана Енгельгардта. Нескладними були обов’язки слуги: запали люльку, налий води… І тут хлопця не покидала пристрасть до малювання: він крадькома змальовував олівцем картини, що прикрашали панські покої.

       Разом із паном Т.Шевченко виїхав до міста Вільно, а весною 1831 року потрапив до Петербурга, куди переїхав його пан. Саме в цьому місті він познайомився з людьми, які згодом добилися його визволення з кріпацтва. Тут він навчався в Академії мистецтв, тут у 1840р. вийшла перша книжка поезій під назвою «Кобзар».

       У 1845р. Т.Шевченко повернувся в Україну, а в 1846 р. вступив до Кирило-Мефодіївського братства. На жаль, це товариство у 1947 році було розпущене, а самі кирило-мефодіївці заарештовані.

Тяжкої долі арештанта скуштував і Т.Шевченко.Але навіть перебуваючи у тюрмі, поет продовжував писати вірші, об’єднані в цикл «У казематі».

       Жорстокий вирок – 10 років солдатської муштри в Оренбурзькому окремому корпусі за складання бунтарських віршів – Т.Шевченко відбував під суворим наглядом із забороною писати і малювати.

      В безлюдній пустелі Кос-Аралу поет написав вірш «За сонцем хмаронька пливе».

       Читання вірша вчителем ( у супроводі мелодії П.Чайковського

       «Вечір»)

       Бесіда

1.Які настрої переважають у вірші?

2.Який час зображено у творі?

3.Чи часто ви спостерігаєте захід сонця? Яке враження він справив на   вас?

4.Які кольори ви «побачили» в цих поетичних рядках?

      Продовжіть речення: «Для мене Т.Шевченко- це..."

      Домашнє завдання: підготувати розповідь про Т.Шевченка, вивчити

                                     напам’ять вірш «За сонцем хмаронька пливе»

Тема. Урок позакласного читання №3. Сучасні твори про історичне     минуле українського народу. Усний відгук на самостійно   прочитаний твір.

Мета:

  • навчальна – зацікавити учнів додатковим читанням художніх творів      на історичну тему; вчити докладно переказувати цікаві епізоди з них;
  •  виховна – виховувати почуття патріотизму, національної гордості.
  •  розвивальна – висловлювати свої думки про почуте і прочитане,   аналізувати та зіставляти історичні факти, коментувати    їх.

Обладнання: книжкова виставка «Історичні твори українських    письменників».

Цілі уроку.

  • Учні знають:зміст творів сучасних авторів про історичне   минуле українського народу;
  •  учні вміють:виразно і докладно переказувати прочитане;    висловлювати власне ставлення до прочитаного,   оцінювати його, визначати головну думку.

                                       Перебіг уроку

Хто не знає свого минулого,

той не вартий майбутнього.

О.Довженко

Моєму могутньому древньому роду

Найперше – аби   Україна була.

Й не буде віками йому переводу.

Були ми. І будем .І несть нам числа.

С. Барабаш

І. Робота над помилками, допущеними в контрольній роботі

     Літературний диктант:

1. Кого із київських князів називали Мудрим? (Ярослава)

2. Про якого язичницького бога згадується в літописній оповіді «Про Хрещення Києва князем Володимиром»? ( ПЕРУН)

  3. Як називали князя Володимира? (Великий)

4. Хто у творі А.Лотоцького був «душею народу, його силою»? (Михайло

   Семиліток)

5. Якому персонажеві належать слова:

                 «Йдіть скажіть ясному князю, що іду я на двобій,

                 Що поміряюсь я з гадом, хоч і дужий, кажуть, змій.»

     ( Микита Кожум’яка)

6. Як звали сестру трьох братів - засновників Києва? (Либідь)

7. З яким птахом порівнюється Карпо Летючий («Запорожці» І.Нечуя-

   Левицького)? ( з Орлом)

8. Автором літописних оповідей називають… (Нестора)

9. Князя Олега називали…(Віщим)

10. Як називається у творі Олександра Олеся розділ про заснування Києва?

     (Початки Києва)

11. Хто «до смерті другом вірним князю Ігорю була»? (Ольга)

12. Хто з героїв І.Нечуя-Левицького був «гарний, як Мазепа, високий, як

     Палій, сміливий, як Богдан Хмельницький»? (Гетьман)

ІІ. Мотиваційний етап

  1. Забезпечення емоційної готовності до роботи («Побажання удачі»)
  2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань ( Прокоментувати слова О.Довженка і висловити свою згоду чи незгоду з ними: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього»).

     Технологія «Займи позицію»: учням пропонується прикріпити до

     «Дерева пізнання» відповідні листочки: зелені – потрібно, жовті – не

     знаю, червоні – не потрібно знати історичне минуле народу. 2-3 учні

     обґрунтують свої позиції.

ІІІ. Цілевизначення і планування

    Визначення власних цілей. Ознайомлення з планом роботи на уроці.

Учитель. Людина, яка любить читати, багатіє душею, поповнює активний словниковий запас, вчиться жити правильно, спостерігаючи вчинки літературних героїв. Особливо важливим є бажання читати твори на історичну тематику, бо саме такі повісті та оповідання збагачують уяву та пробуджують почуття національної свідомості та гідності, бажання прислужитися рідному народові. На цьому уроці ви маєте змогу висловити власну думку про прочитані твори на історичну тематику. Ваша розповідь повинна настільки зацікавити однокласників, щоб їм теж захотілося прочитати дане оповідання.

     Короткий огляд книжкової виставки.

Учитель. Розділ «Історичне минуле нашого народу», над яким ми працювали з початку ІІ семестру, містить добірку творів українських письменників про становлення великої держави – Київської Русі. Тема історичного минулого хвилювала письменників минулого, хвилює і наших сучасників . Сьогодні ми познайомимося з героями оповідань Є.Білоусова «Останній правитель династії Києвичів», «Його називали Віщий», «Володар «землі незнаної».

     Є.Білоусов – єдиний український автор, який за часів нашої незалежності отримав високу світову нагороду в царині дитячої літератури – міжнародний диплом ЮНЕСКО імені Г.К.Андерсена. Його книжки неодноразово ставали переможцями різноманітних виставок і конкурсів.

Народився Євген Білоусов у1952 році в родині військовослужбовців у Російській Федерації. Ще будучи школярем разом із батьками переїжджає до Криму. Після закінчення школи працює у всесвітньо відомій дитячій оздоровниці « Артек» Зараз проживає в Криму і працює над створенням   музею сучасної дитячої книги, багато пише, зустрічається із читачами. Сьогодні ми з вами ближче познайомимося із книгою « Славетні українці»,опублікованою в 2005році .Герої книги – наші   славетні предки, їхніми іменами гордимося,   їх далекоглядністю захоплюємося, на них прагнемо бути подібними ми, їхні нащадки. Отже,   нашу увагу привернула історична оповідь

   «Останній правитель династії Києвичів»

Звернення до сучасних українців Житомира (монолог попередньо підготовленого учня):

-         Жити треба мирно, у спокої.

-         Не сваріться, старших поважайте, завжди на допомогу один одному поспішайте.

-         Як синові рідному, бажаю не багатства, а розуму.

Навіщо нам воювати? Нащо людей на смерть посилати?

На чуже не зазіхайте, але й своє бережіть.

З таким повчанням до князя Аскольда і його воїнів звертався Житомир.

       Робота в групах:

I   Що ви знаєте про заснування Києва?

  1. Аскольд був останнім правителем із династії Києвичів? Чому останній?
  2. Хто такий Житомир?
  3. Чому Аскольда було вбито?
  4. Хто спровокував загибель Аскольда?

II   Яка подія трапилася у 860 році?

  1. Якою подією почалася давньоруська історія?
  2. Яка важлива для християнського світу подія сталася у 867 році?
  3. З якою метою бояри викликали Олега з Новгорода? Коли це сталося?
  4. Чому Житомир пішов із Києва в ліси древлянські?

III   Порівняйте оповідання Є.Білоусова з поезією Олександра Олеся «Аскольд і Дір».

           «Його називали Віщий»

-         Коли почав княжити Олег?

-         Чому вийшов із дружиною проти Маломира?

-         Як Маломирова дружина захищала свою землю?

-         Чи вдалося Маломирові перемогти Олегове військо?

Рольова гра:

Автор. Важка ти – влада князівська. Нема спокою Олегові. То походи  далекі. То справи державні. Та й старість підкрадається. Чи довгою   буде його життєва дорога? Сказав собі: «Стомився. Відпочину від

           людей». Сів на коня та й поїхав. Згинали спини в поклонах перехожі.   Зазирали в очі підступні бояри. А чи довго так буде? Хто скаже? Аж  дивиться Олег – назустріч іде дідусь старий. Привітався той:

Віщун. Доброго дня, князю. Що не всидиш дома? Неспокій на серці?Олег. (оглядів старого ) І ти бувай здоров. Звідки мене знаєш?

Віщун. Все я бачу, володарю. Все про тебе знаю.

Олег. Може, ти ясновидець? Може, володієш даром долю передбачати?

Віщун. Може, й так. Хоча і про тебе люди кажуть, що ти чаклун. Між собою   кличуть тебе Віщим. Я ж чую неспокій на твоєму серці. Знаю, турбує тебе   важливе питання.

Олег. То правда. Скажи, чи довго мені жити?

     Стоїть старий ворожбит, слова не каже.

Віщун. Не мовчи. Розказуй, що знаєш. Від чого мені вмерти? Не бійся. За слова твої заплачу, не скривджу.

     І сказав тоді ворожбит:

− Княже! Від коня твого, якого любиш і на якому їздиш, ти і помреш.

     Засміявся весело Олег:

− Ну ти, діду, скажеш. Як це я смерть від коня можу прийняти? Га?

     Дивиться, а діда вже нема ніде. Зник старий.

         Бесіда:

-         Що зробив Олег? Чи послухав поради ворожбита?

-         Чому Олег збирає похід на Візантію?

-         Чи вдалося пройти кораблям бухту Золотий ріг?

-         Чи змогли русичі обійти і взяти в облогу Константинополь?

-         Чи вдалося їм перемогти ворога?

-         Як повернулося військо Олега з походу?

-         Чи справдилося віщування ворожбита?

-         Скільки років правив Олег у Києві?

З яким твором, вивченим на уроках літератури, співзвучне це оповідання?

     «Володар землі незнаної»

Одна із загадкових постатей української історії – князь Мстислав. Той самий син Володимира Великого, якого доля занесла у Тмутараканське князівство. Є в народі давня приказка. Промовляють її тоді, коли людина заїде в далекий край: «Ну й потрапив же я до Тмутаракані».

     То де ж знаходиться ця загадкова земля? Там, де сходилися моря руське (Чорне) та море Сурозьке (Азовське), де були засновані міста Корчев, Тмутаракань та інші.

     Як Мстислав опинився у Тмутаракані, дізнаємося з розмови Володимира Великого та Мстислава:

Автор. Підростав у князя Володимира син на ім’я Мстислав. Як підріс він, покликав його князь до себе. Увійшов князевич. Дивиться на нього батько – не натішиться. Син широкоплечий та стрункий. Вродливий. Волосся русяве, ремінцем перехоплене. Немає дужчих за нього. Справжній воїн. Весь в діда Святослава. І сказав Володимир:

− Посилаю тебе, Мстиславе, князювати до Тмутаракані. Далеко це від

   Києва. Не ображений ти, що князюватимеш на краю володінь наших?

− Ні, батьку. Землі рідній служити – це честь велика.

− Ну й гаразд. Край той далекий наче щит для Русі. Заслоном станеш від   племен кочових. Нема спокою від них. Немов хвилі, набігають вони.   Палять і грабують нещадно землю нашу. Зміцнюй володіння свої. Ратуй за   достаток і силу Тмутаракані. Збирай дружину сильну. Тримай степовиків   у страху. Не пускай їх на Київ-місто. З Візантією будь пильним. Підступні   їхні імператори. Так і хочуть угіддя наші до рук прибрати. Купців   підтримуй. Мій батько Святослав слова величні промовив: «У землю   Тмутараканську ми не по данину прийшли, а щоб на морі Русь міцно   встала.» Так-от, сину, пам’ятай це.

     Бесіда:

-         Як описується місцезнаходження Тмутаракані?

-         До кого звернувся за допомогою Мстислав, коли йому загрожували хозари?

-         Яку пораду дав Ян?

-         Що ви дізналися про подвиги Яна?

-         В честь якої події Володимир заклав Переяслав?

-         Чи підтримали князя Мстислава підлеглі?

-         Які слова Усмошвеця підтримали бойовий дух війська?

-         А як Мстиславу удалося здолати касозького князя Редедю?

-         Як з’явилася у Тмутаракані церква Богородиці?

-         Коли помер Мстислав? (1035 рік)

-         Чому Тмутаракань занепала?

-         Як пояснити вислів давнього літописця про «землю незнану»?

         Акродиктанти:

Аскольд (склади перші літери слів-відповідей)

1.Гонець повідомив, що імператор Візантії пішов з походом на Малу              

(Азію).

2.Житомир бажав не багатства, а розуму Аскольдові як                 (синові). 3.Аскольд був останнім у династії               (Києвичів).

4.Бояри з Новгорода потай покликали                 (Олега).

5.Князь Олег взяв Смоленськ з кривичами, а потім               (Любеч).

6.Аскольд ішов на зустріч Ігорю Рюриковичу разом з               (Діром).

 Олег (випиши другу літеру з кожної відповіді, прочитай ім’я князя)

1. Олег прибув до Києва з             (Новгорода).

2. На півдні землі руської жили               (уличі).

3.Про князів Аскольда, Діра, Олега розповів літописець                 (Нестор).

4.У Новгороді підростав син Рюрика, що мав стати князем київським          

   ( Ігор ).

Мстислав (з кожної відповіді випиши третю літеру,прочитай ім’я князя)

  1. (землею) незнаною назвав літописець Тмутаракань.

2. .Редедя – князь             ( касозький).

3.Дружинники Мстислава – хоробрі воїни, мудрі і відважні              

(ратники).

4. «Русь міцна» - бойовий             (клич) русичів.

5. Святослав казав, що у Тмутаракань прийшов, щоб            (Русь) міцно на

   морі встала.

6. Шукав богатиря для поєдинку з печенігами князь             (Володимир).

7. Каспійське море називають в оповіді               (Хвалиським).

8. Яси, касоги, обези – народи             (південні).

Учитель. Протягом свого життя ви вже прочитали багато книг, навчилися розрізняти основні частини їх побудови, висловлювати власну думку про їх героїв. Тож ви вже можете створити відгук про прочитану книжку. Ця робота привчатиме вас до самостійності суджень, розвиватиме ваше вміння логічно мислити, аналізувати, переконливо висловлювати власну думку.

     Відгук про прочитаний твір – це усний чи письмовий твір, у якому виражають свою думку про важливість теми та ідеї твору, його зміст, героїв, про мову художнього твору, особливості його побудови тощо.

     Відгуки бувають різноманітні за завданням, метою і призначенням. Одні відгуки містять бажання авторів поділитися враженнями про прочитане. Інші, крім цього, несуть певну інформацію про книгу. Ще інші мають за мету вплив на почуття слухачів.

     Форма відгуку залежить від його характеру, він може бути написаний у формі листа, статті в шкільну газету, записів вражень у щоденник; відгуки можуть бути детальними і стислими, можуть передавати чи не передавати зміст твору.

   Робота з таблицею «Як працювати над відгуком».

  1. Визначити мету висловлювання.
  2. Визначити адресата мовлення.
  3. Визначити тип мовлення і відповідну для нього побудову.
  4. Дібрати форму відгуку (лист, записи вражень, щоденник).
  5. Визначити власну думку про твір, дібрати переконливі докази, зробити висновок.
  6. Дотримуватися мовних норм у висловлюваннях.

Опорні слова та словосполучення: у творі розповідається (говориться, йдеться), твір цікавий тим…, дуже вразила…, особливо запам’ятався епізод (момент, місце), увагу привертає…, автор вдало (переконливо, яскраво, захоплююче), на жаль, шкода, на щастя, герой, у творі постає проблема, порушується питання, стверджується думка, основна думка твору розкрита…

Рефлексія. Чи змінилася твоя думка стосовно вивчення історії свого народу?

Складання учнями власних відгуків про прочитані оповідання.

Домашнє завдання: підготувати повідомлення про Т.Шевченка (випереджувальні індивідуальні завдання), дописати відгук про прочитаний твір.

Тема. Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі за простим планом

Мета: допомогти шестикласникам зібрати матеріал для твору – роздуму про вчинки людей, підготуватися до його написання, розвивати вміння  виражати в письмовій формі суттєві ознаки тексту- роздуму, добирати точні й образні слова, складати план висловлювання, дотримуватися чіткої послідовності викладу.

 Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Засоби навчання: підручник, роздавальний матеріал, таблиця «Типи та стилі мовлення», картки з індивідуальними завданнями.

Епіграфи до уроку:

                                               Віддай людині крихітку себе,

                                               За це душа наповнюється світлом.

                                                                                                 Л. Костенко

                                               Щоб судити про людину, принаймні треба увійти в таїну її думок, її нещастя, її хвилювань.О. Бальзак

                                                                                              Перебіг уроку

I. Організаційний етап. Ознайомлення учнів із темою та кінцевою метою уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

  1. Повторення вивченого про стилі та типи мовлення. Робота з підручником (таблиця «Стилі мовлення») або роздавальний матеріал – таблиця «Стилі і типи мовлення».
  2. 2.Гра «Ти – мені, я – тобі».

- Які стилі мовлення ви знаєте?

- Яка сфера функціонування кожного з них?

- Які типи мовлення вам відомі?

-В чому полягає особливість тексту-роздуму?

- Які види роздумів вам відомі? (при необхідності звернутися до матеріалу підручника).

- Зі скількох частин складається розгорнутий роздум?

- Яка складова частина упускається в стягненому роздумі?

- Які слова поєднують тезу та докази?

- Якими словами можна приєднати висновок у тексті-роздумі?

Інформація для учнів: розгорнутий роздум найчастіше вживається в текстах наукового та ділового стилів мовлення. Стягнений роздум використовується в художньому, публіцистичному та розмовно-побутовому стилях.

Особливості художнього стилю мовлення.

Художній стиль використовується в художніх творах. Його мета – намалювати живу картину, зобразити предмет, подію, передати почуття. Висловлювання образне, емоційне. Вживаються емоційно забарвлені слова. Тут можливі поєднання елементів усіх стилів літературної мови, а також діалектизмів, жаргонізмів та інших складників. Найхарактернішою ознакою цього стилю є гранична чуттєва конкретність при відтворенні образів людей та явищ навколишньої дійсності, глибока виразність, емоційність, картинна мальовничість. Зображальна функція художньої літератури вмотивовує широке використання специфічних засобів (лексичних, фразеологічних, синтаксичних): синонімів, антонімів, паронімів, стилістичних фігур.

III. Підготовка до написання твору. Систематизація матеріалу за блоками.

  1. Завдання на розвиток мислення і мовлення. Прочитати тези. Пояснити їх зміст, підібрати аргументи.

- Вік прожити – не поле перейти, тому що…

- Найдорожчою людиною для кожного є мати, тому що…

- Не родись красивим, а родись щасливим, тому що…

- Найкращий учитель – книга, тому що…

2. Робота в групах з текстами – зразками.

Прочитати текст, визначити, до якого типу мовлення він належить. Які думки він у вас викликає?

  • .Яво! - кричу у відчаї – Яво! Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злітаю!

       Зрозумів, видно, Ява ситуацію, послухав мене, бо п’ятки мої знову      

торкнулися землі. А тут я ще й ногою зачепився за корінь. Закректав я з усіх сил – от-от жили, як струни, з дзенькотом полопаються, - і з колодязя, мов булька з носа, повільно з’явилася Явина голова.

  • І раптом гостре почуття неприязні пронизало Альтова. Подумав, що, можливо, оцей школяр із порваним портфелем обдарований тим, чим наділені справжні майстри. Уже й зараз бачить світ інакше, ніж інші, для нього по пустиреві ходять олені…Можливо, цей дар пропаде даремно, бо людина не завжди здогадується, що вона – трохи не така, як інші. Але може статись не так – вона здогадається…
  • Усі тут харчуються власним «я». Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте «я» кожного із Ян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік.
  1. Стисло переказавши текст від третьої особи, виконати завдання до вправи.

Коментар учителя ( або робота зі словником). Учинок – це дія, що складається з таких елементів: мотиву (спонукання зацікавленості), наміру, мети, власне дії, наслідків, самооцінки людиною власного вчинку та її ставлення до оцінки навколишніх.

   Поведінка – це сукупність учинків людини, здійснюваних нею протягом відносно тривалого періоду. Поведінка охоплює всі вчинки людей в цілому незалежно від того, є вони навмисними чи ненавмисними.

IV. Виконання ситуативних завдань

1. Ви, звичайно, читали казку «мудра дівчина» і добре її пам’ятаєте. Уявіть собі, що ви її розповіли малюкам, а вони не зрозуміли, чому дівчину назвали мудрою. Як ви їм це поясните? Яким типом мовлення скористаєтеся і чому?

2. Текст якого типу ви будете створювати, готуючи твори на такі теми: «Як я допоміг людині», «Як ми одного разу ходили по гриби», «Як я навчився плавати»? Згадайте, які місця розповіді потребують особливого контролю.

3. Ознайомтеся з невеличкою замальовкою «Як я одного разу допомагав бабусі». Удоскональте текст. Для цього зробіть з нього художню розповідь, показуючи дії детальніше.

       Влітку я гостював у бабусі. Вона попросила мене повісити на кухні поличку для квітів. Я вибрав місце для полички. Потім я вдарив молотком по гвіздку, але промахнувся і вдарив по пальцю.

4. Прочитайте текст. Чи має рацію хлопчик? Чому?

                                                 Айстри

Побачив Сергійко у дворі сестру Юлю і одразу до неї.

   - Дивись, які насінинки, - і розтулив кулак. – З них айстри будуть. Дядько Семен дав.

   - Дай мені, - попросила Юля.

   - Не дам, я сам посаджу.

Дуже хотілося Юлі виростити свої квіти. Вона вже давно про це мріяла.

   - Хочеш, - запропонувала вона братові, - бери за них мої кольорові олівці.

   Повагався трохи Сергійко і згодився: виміняв олівці на кілька насінин , а решту собі залишив.

   Посадила   Юля насінинки в горщик. Щодня поливала. А як з’явилися стебельця – горщик на балконі поставила, щоб і сонце пестило квіти, і дощик напував. Чудові в неї виросли айстри! А Сергійкові насінинки так і залишилися лежати в коробочці.

   Прийшли якось до мами гості та й кажуть:

   - Гарні у вас квіти! Де ви їх дістали?

- Це мої квіти, - гордо сказав Сергійко.

А чи траплялися у вашому житті подібні випадки? Опишіть один із них, назвавши його «Присвоєна похвала» . Який стиль і тип мовлення слід використати для створення тексту подібного плану?

5. Проаналізуйте   текст вправи «Не піддався спокусі» ( з підручника)

Дайте усні   відповіді на запитання.

Чи були ви свідком благородного вчинку? Розкажіть про нього.

Який учинок ви вважаєте благородним і чому?

Чи доводилося вам спостерігати негідний вчинок? Розкажіть про нього.

Який учинок ви вважаєте негідним і чому?

Чи може один – єдиний випадок змінити життя людини? Наведіть приклади таких учинків.

Складання плану власного висловлювання (орієнтовного).

  1. Що, де й коли трапилося? З ким?
  2. Розкажіть детальніше про цю подію.
  3. Як я оцінюю цей учинок і чому?

                                             Опорні   слова

Людина, що відповідає моєму ідеалу: вірна, незрадлива, готова допомогти в біді, правдива, принципова, безкорислива, вдячна.

Людина, що не відповідає моєму ідеалу: зрадлива, легковажна, невірна, ненадійна, несправедлива, нещира, підкуплена, погана, потайна, Фальшива, холодна.

Сформулюйте самостійно тему твору-роздуму або скористайтеся рекомендованими учителем, підіберіть лексичний матеріал, складіть твір-роздум.

Рекомендовані теми:

- Пригода в лісі.

   - Порожнє гніздечко.

   -Якось, гостюючи в бабусі…

Домашнє завдання. Підготуватися до письмового твору-роздуму, продумати засоби зв’язку частин тексту, аргументи, художні засоби.

                                                             

Тема. Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі за простим планом.

Мета: ознайомити учнів з вимогами до написання твору – роздуму про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі за простим планом, підвищувати мовну і мовленнєву культуру школярів, збагачувати словниковий запас, розвивати вміння правильно вибирати художні засоби.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь і навичок.

                                       Перебіг уроку

І. Організаційний етап. Ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

  1. Розглянути таблицю, пригадати теоретичні відомості про стилі мовлення(додаток до уроку).
  2. Назвати особливості художнього стилю мовлення.
  3. Пригадати особливості побудови тексту-роздуму(теза, аргумент, висновок).

ІІІ. Робота над текстом учнівських творів: прослухати текст, визначити стиль і тип мовлення.

  1. Виділити в тексті мовні особливості художнього стилю.
  2. Які структурно-композиційні особливості властиві цьому тексту? Обґрунтуйте свою думку.

ІV. Самостійна робота. Написання твору-роздуму.

V. Підсумок уроку.

VІ. Домашнє завдання. Повторити особливості художнього стилю мовлення. Письмово підібрати синоніми до слів вірність, дружба, товариський. Скласти з ними речення.

Назва стилів  Види творів, у яких стиль реалізується  Основні ознаки стилів і жанрів мовлення 
Мета мовлення  Сфера спілкування  Форма реалізації стилю  Мовні особливості стилю 
Розмовний    обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив  побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими  діалог  широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо 
Науковий  дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація  повідомлення про результати наукових досліджень  наука, техніка, освіта  монолог  характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу 
Офіційно-діловий  закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо  регулювання офіційно-ділових стосунків  офіційно-ділові стосунки  монолог (діалог)  переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний 
Публіцистичний  виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія  обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку громадсько-політичне життя  монолог (діалог)  використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний 
Художній  трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка  різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів  мистецтво слова  монолог  застосовуються всі мовні засоби, особливо широко — слово в переносному значенні 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

                                                                                                                                                            

Тема.  Робота над помилками, допущеними в письмовому творі.Тренувальні вправи.

Мета: розвивати мовлення і логічне мислення школярів, уміння виділяти  головне в тексті, точно передавати інформацію; шляхом аналізу           письмового твору запобігати помилковому написанню слів із вивченими орфограмами, виробляти вміння підбирати слова-синоніми, найбільш доречні в даному висловлюванні. Закріпити вміння учнів виділяти числівники з-поміж інших частин мови, які можуть мати числове значення,визначати морфологічні ознаки, синтаксичну роль та виражальні можливості, виховувати почуття любові до навчання.

Епіграф:

                                              Учення в щасті прикрашає, а в нещасті – утішає.

                                                                                        Народна творчість

  1. I.Організаційний етап.
  2. II.Аналіз учнівських творів. Робота над помилками, допущеними у творі.

1.Редагування речень. Вправа «Мовна лікарня». Знайти і виправити помилки, допущені у тексті:

Щоденник Лєрки Севрючки
Понеділок:  
Біологія Написати реферат "Підводний світ лужі у дворі.
Укр. Мова Як фамілія вчительки?
Фізкультура Постірати кросівки.
Вівторок:  
Хімія Зробити розтвор солі і підлити комусь у чай.
Математика Згадати, як пользуватися лінійкою.
Магія Проекспериментувати, чи обідиться чорна кішка, якщо їй перебігти дорогу.
Середа:  
Укр.літ. Дочитати сказку "Курочка ряба".
Фізика Чи притягує магніт бутилку пепсі-коли?
Музика Зробити причоску сусідці по парті.
Четвер:  
Історія Скільки стоїли конфети за царя Гороха?
Укр.мова Попроситися до доски.
Малювання Нарисувати флаг Школи магії.
Математика Що підкласти на стул сусідові: кнопку чи скріпку?
П'ятниця:  
Географія Підготувати доклад "Зимові празніки в Африці".
Праця Викинути бумажну шляпу, яку склеїли на прошлому занятті.
Англ.мова Який іностранний язик треба вчити?
Магія Де у мітли руль і тормоза?

2. Індивідуальна робота над виправленням помилок.

III. Тренувальні прави:

1.Робота в групах.Записати текст , пригадати, з якого він твору. Про що розповідається в тексті? Знайти числівники, визначити їх значення.

Шостий «А» готувався до президентських виборів.                           Кандидатів було дев’ять. Але семеро з них були нещасні самовисуванці, які жодних шансів не мали. Ми їх навіть не називатимемо. Реальних претендентів було двоє – Вовочка Таратута і Боря Бородавко. Вовочка був білявий, кирпатий, веснянкуватий, зі щербатим зубом. І дуже симпатичний. Усі в класі його любили. Особливо за те, що він весь час розповідав анекдоти про Вовочку і підсміювався сам із себе, начебто він був героєм тих анекдотів. Але Вовочка мав один серйозний недолік: він був ледар. Замість того щоб виконувати домашні завдання, він дивився телевізор. А контролювати його не було кому – батьки цілий день працювали. Тому у Вовоччиному щоденнику раз у раз проскакували то двійки, а то й одиниці. А президент класу, як ви знаєте, для всіх мусить бути авторитетом, якщо не зразком.

2. Прослухати текст. Про що нове ви дізналися? Які враження викликає у вас прослухане повідомлення? Доберіть власний заголовок. Випишіть числівники.

                                                      Школа

Слово школа є в усіх слов’янських мовах. Було воно і в давньоруській мові. Прийшло до нас із Стародавньої Греції. У перших грецьких школах училися хлопчики з вільних родин. Спочатку їх навчали читати, писати й рахувати. Потім вони навчалися співів, музики, поезії. В інших школах пізніше здійснювалося фізичне виховання йзагартування. З них готували майбутніх воїнів. Усі ці школи були приватними.
   У Київській Русі перші школи з’явилися в кінці десятого століття.Навчалися там діти багатих. Це діти князів, придворних та купців…(А.Коваль)

  • Знайти у тексті числівники. Які з них є порядковими? Зачитати речення з порядковими числівниками, дотримуючись орфоепічних норм.
  • Пояснити лексичне значення виділеного слова.(Загартування— ставати фізично або морально стійким, міцним, витривалим, вироблення здатності переборювати незгоди, труднощі).Скласти з ним речення.

3. Визначити будову числівників. Записати їх словами.

67 зошитів, 243 класи, 56 лінійок, 64 олівці, 37 парт, 575 учнів, 25000 випускників.

4. Утворити порядкові й кількісні числівники.

7, 12, 29, 381, 2005, 1496.

Скласти речення з трьома складеними числівниками.

5. Утворити кількісно-іменні сполучення. Пояснити їх правопис.

3 (примірник), 42 (комп’ютер), 58 (боржник), 23 (стілець), 1/5 (кілометр),        4 (принтер), 342 (документ), 3 з половиною (метр), 7 і 1/10 (день),              133 (мешканець), 142 (американський долар), 3 (касовий апарат),                243 (слухач), 32 (будинок), 2 (сусід), 12 (місяць), 3 (місяць), 4 (директор), 102 (стілець), 44 (громадянин), півтораста (зошит), 7,5 (кілограм).

6. Творча робота. Уявіть ситуацію, що у вашому класі організовується взаємоперевірка з теми «Числівник». Складіть діалог з однокласником, продумайте можливі запитання і відповіді.

IV.Домашнє завдання. Скласти казку про подорож країною Числівників.

Тема досвіду. Реалізація елементів розвивального навчання шляхом використання інтерактивних методів.

Обґрунтування актуальності досвіду. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) та зміст оновлених програм з української мови і літератури для учнів 5-9 класів 2017 р. метою мовно-літературної освіти визначає розвиток особистості учня, формування в нього комунікативної й літературної компетентності, високої моралі,активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій.Сучасна освітня галузь повинна не тільки дати знання, а й підготувати до життя нове покоління людей – активних і креативних, що вміють творчо мислити і зможуть розв’язувати нестандартні задачі. Модернізація в системі освіти, зміна вимог до реалізації її основних положень зумовлюють пошук нових форм і методів у роботі сучасного вчителя. Це і спонукало мене до вибору теми, над якою я працюю, - «Реалізація елементів розвивального навчання шляхом використання інтерактивних методів». Орієнтуючись на завдання освіти, продиктовані вимогами часу, я поставила перед собою мету активізувати можливості кожної дитини, створювати умови для розвитку особистості, здатної до творчого пошуку, до прийняття самостійних висновківі рішень - особистості, що самовдосконалюється, духовно зростає і всебічно розвивається, вміє здобувати знання і конструює власну компетентність у різних галузях життя. Назріла необхідність переходу від елементарної передачі знань до навчання вчитися, навчати жити. Сучасному учневі важливо навчитися осмислювати тему, а вже потім він сам знайде інформацію, що допоможе реалізувати проблему. А завдання вчителя – зробити навчання цікавим. На мою думку, сприяти вирішенню поставлених перед освітою завдань мають інтерактивні технології навчання, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуації вибору. обміні думками тощо.

З огляду на це, запровадження елементів розвивального навчання шляхом використання інтерактивних методів на уроках словесностi є актуальним.                                                      

Провідна ідея. Реалізація елементів розвивального навчання шляхом використання інтерактивних методів.

  • підвищує активність учнів у вивченні мови й літератури;
  • створює умови, що сприяють усебічному розвитку особистості;
  • сприяє розвитку в учнів мисленнєвих операцій – аналізу, синтезу,порівняння, узагальнення, систематизації, класифікації, визначення причиново-наслідкових зв’язків;
  • сприяє розвитку навичок логічного структурування.

Новаційна значущість досвіду полягає в позитивному зміщенні акцентів із суб’єкт-об’єктної взаємодії учителя і учня на суб’єкт-суб’єктну, що передбачає позицію вчителя- фасилітатора. Використання інтерактивних методів стимулює учнівську активність, творчість, креативність. На уроках української мови учні не тільки засвоюють знання з лінгвістики, а й навчаються спілкуватися,висловлювати власні думки і відстоювати їх. Намагаюся прищеплювати учням ідеї гуманізму, адже тільки високодуховна людина дбатиме не лише про себе, а й про добробут рідної землі. Тому на уроках словесності виховую почуття гордості за український народ і віру у краще майбутнє нашої держави.

Теоретичне підґрунтя досвіду.В. Сухомлинський у книзі «Сто порад учителю» писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці…» Завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті, пробудити й розвинути в дитині ті творчі задатки, які є в кожному, бо закладені там природою».

У працях сучасних методистів сформульовано основні вимоги до уроків мови і літератури, які орієнтують учителя на те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів учнів, формуванню навичок самостійного здобуття знань. Умови для такогорозвиткустворюєособливий тип відносин між учителем і учнем –   навчальне співробітництво. Учитель у такій системі відносин не вказує, що і як робити, а направляє   діяльність учня і бере в ній участь. Така взаємодія учителя і учня покладена в основу розвивального навчання як один із основних його принципів. Мета цієї технології - розвивати в дитини конкретні здібності для її самовдосконалення.

Ідею розвитку в процесі навчання першим реалізував давньокитайський мислитель Конфуцій. Основним завданням він називав моральне і духовне зростання людини, її розвиток, тому заняття проводив у формі бесід, дискусій, роздумів. На розвивальне навчання спиралися Платон ( 427 – 347р. до н.е.), Аристотель (384 – 322 р. до н.е.) і Сократ (469 – 399 р. до н. е.), вони вбачалиголовну мету виховання у гармонійній єдності розумової і вольової сфер людини.

Термін «розвивальне навчання» належить швейцарському педагогу Йоганну Песталоцці. Цю ідею К. Д. Ушинський назвав «великим відкриттям Песталоцці» .У працях багатьох видатних учених були наведені різноманітні факти про розвиток учнів у процесі навчання. На початку ХХ ст. науковці розробили різні концепції співвідношення навчання і розвитку. У сучасній дидактиці провідне значення має розвивальне навчання, в якому здобувається комплекс знань про світ і саму людину, яка сприяє розвитку здібностей особистості. Психолог Л.М.Занков розробив систему розвивального навчання, в основу якої було покладено такі принципи:

  • -                     провідна роль теоретичних знань;
  • -                     навчання на високому рівні труднощів;
  • -                     усвідомлення учнями процесуучіння;
  • -                     участьу процесі навчання раціональної й емоційної сфер;
  • -                     варіативність та індивідуальний підхід.

Дещо пізніше психологи Д. Ельконін і В. Давидов, підтримуючи ідею розвивального навчання, акцент робили на розвиток абстрактного мислення і узагальнення підходів. Обидві системи форсували розвивальне навчання на всіх рівнях освітньої системи, причому в середній і старшій школі поле для теоретичних абстракцій та узагальнень для побудови системи навчання на дедуктивній основі більш підготовлене.                             

     Головна мета системи розвивального навчання- формування в дітей уміння вчитися, що містить такі компетентності: стійкий пізнавальний інтерес,вияв ініціативності, творча дослідницька поведінка,гнучкість мислення, уміння виділяти головне,уміння працювати в групах, навчальне співробітництво.

Технологія реалізації провідної ідеї .Учень - активний учасник навчального процесу, і тому я як учитель намагаюся забезпечити не лише певний багаж знань, але й формувати навички мислити, стимулювати розвиток пізнавальних інтересів, постійну потребу вчитися, спостерігати, досліджувати. Тому пропоную ігрові форми для роботи одним учням і проблемні дискусійні завдання - іншим – відповідно до вимог педагогіки,психології і фізіології.

Щоб сприяти кращому засвоєнню знань, поглибленню раніше вивченого, впроваджую різні форми і методи роботи на уроці – залежно від того,яке завдання ставлю перед учнями. Коротко зупинюся на найбільш поширених методах, апробованих мною , що використовувалися на уроках української мови і літератури.

З метою розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, критичного мислення, вміння вести дискусію і переконувати використовую роботу в парах (пропоную обговорити невеликий текст, узяти інтерв’ю,розробитизапитання) на уроках розвитку мовлення.

Метод «Два – чотири – усі разом» використовую на етапі вивчення біографії письменника. Працюючи з великими епічними творами, використовую вправу «діалог» - один із варіантів роботи в групах. Наприклад, вивчаючи роман «Тигролови» Івана Багряного, практикую завдання «відтворити в ролях розмову Наталки і Григорія», «уявіть, про що міг розмовляти Григорій із Медвиним, складіть діалог», запишіть уявний діалог із автором.

     На уроках «Літописні оповіді. « Повість минулих літ» - найдавніший літопис нашого народу» та «Олександр Олесь. Поезії з книги «Княжа Україна» використовую метод «Спільний проект» ,що дає можливість розглянути більше творів і здійснити їх детальний аналіз.

        Із методів колективно-групового навчання доволі часто використовую «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм»,«Дерево рішень». Вчу дітей давати конкретні лаконічні відповіді, розглядати багатоваріантність у вирішенні проблем і приймати складні варіанти їх розв’язання.

Зважаючи на те, що існуюче нині навчання неемоційне і надто серйозне, дещо пригнічує природу дитини, використовую технологію ситуативного моделювання (імітаційні ігри,рольові (симуляції),які особливо ефективні під час роботи з текстами художніх творів, а також дидактичні ігри, які формують уміння спостерігати, порівнювати, класифікувати предмети і явища за певними ознаками, здійснювати аналіз, робити узагальнення. Наприклад, працюючи над темою «Складання й розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування» пропоную пригадати якомога більше етикетних формул, знайти у текстах художніх творів слова ввічливості, використати їх у діалозі.

Аналіз художніх творів на уроках літератури зазвичай починається зі знайомства з життєписом письменника. Шкільна програма рекомендує різний ступінь розкриття біографічного матеріалу: в середніх класах передбачено короткий виклад відомостей про письменника, а в старших- детальне знайомство з життєвим і творчим шляхом. Пропоную вивчення біографії подати у формі художнього нарису, інтригуючого фактора , спогадів сучасників про особу письменника, знайомства з художніми творами про майстрів слова. Обираючи шлях аналізу художнього твору, звертаю увагу на специфіку твору, обізнаність учнів із текстом, зацікавленість твором, ставлення до подій, героїв тощо. Під час цілісного аналізу тексту використовую такі методи і прийоми: коментоване читання, евристична бесіда, лекція, створення проблемної ситуації і реферат.

Обираючи для аналізу художнього твору проблемно-тематичний шлях,використовую технології опрацювання дискусійних питань: метод ПРЕС, «Займи позицію», дискусія, дебати. Діти вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному. Іншими словами – це поява в учнів інтересу до пошуку, до самостійного здобуття нових знань про літературний твір. Метод «Займи                            

позицію» використовую на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після усвідомлення учнями можливості протилежних позицій, коли вони вже володіють певною інформацією. Наприклад, працюючи над повістю М. Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» пропоную дати оцінку діям Сашка, що часто пропускає уроки; пояснити причини негативної поведінки Вадима; визначити, яка роль Софії у вирішенні важливих життєвих проблем героїв повісті. Розглядаючипротилежні позиції з дискусійної проблеми,учні знайомляться з альтернативними поглядами, прогнозують шляхи вирішення проблеми, наслідки.

Результативність досвіду.  Про доцільність упровадження елементів розвивального навчання на уроках словесності свідчать:

  •      підвищення результативності учнів   у вивченні української мови і літератури;
  •    результати участі в мовно-літературних конкурсах;
  •    результати пошукової роботи;
  • поширення досвіду на шкільному та міському рівні.

Додатки

Проблемні запитання і завдання

  1. Чим викликана симпатія автора «Чорної ради» до Сомка?
  2. Чому гетьман Сомко ідеалізований уромані П. Куліша «Чорна рада»?
  3. Якіриси ліричного героя навіяла Лесі Українців її поезії тогочасна дійсність?
  4. Опишіть зовнішністьурядовців, із якими зустрічавсяЧіпка. Пояснітьсатиричну роль портретав цьому випадку (за романомПанаса Мирного «Хіба ревуть воли…»
  5. На основіхудожніх деталейрозкрийтепроблему миру і війни в романі «Тронка» Олеся Гончара (новела «Залізний острів»).
  6. Розкрийтеприйоми зображення дійсності у кіноповісті «Зачарована Десна»О. Довженка.

Проблемніситуації (диспути)

  1. Переконайте опонента, що в«Лісовій пісні» Лесі Українкинаявна єдністьтрьох родів літератури – епосу, лірики і драми.
  2. Уявіть себенаЧорнійРаді (за однойменнимроманом П. Куліша).

Розкрийте свої почуттявід побаченого і можливі дії.

Вивчення біографії письменника у форміхудожнього нарису

«Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка..» Пам’ятаємо, щоцими словамирозпочинається повість Івана Семеновича Нечуя-Левицького.

Батьківщина Нечуя-Левицького – Черкащина. Шевченкова земля, оспіванав думах і піснях. Тут, у Стеблеві, що біля Корсуня, 25 листопада 1838 рокув родині священика народився син Іван. Його батько- освічена,прогресивно налаштована людина. Власним коштом він збудувавприміщеннядля громадської крамниці й організував школу для селянських дітей. У цій школі пізнав ази грамоти майбутній письменник.

Восьмирічного хлопчика батько відвіз до Богуслава для вступуу «підготовчий клас» духовного училища. Схоластика, знущання, жорстокість – такими були його будні.

У 1852 р., після закінчення училища, вступив доКиївської духовної семінарії. Пізніше письменник напише:«В семінарії було легше жити: там не булоні різок, ні паль, наука була інтересніша». Після закінчення семінарії викладав географію, старослов’янську мову, арифметику…

У 1865р. відмовляється від духовної кар’єри й іде учителювати. Він переконаний, щоосвіта народу… - це єдине джерело,звідкіль поллєтьсясвіт на Україну. Левицький викладає словесність у Полтаві, Каліші, Кишиневі.

У 47 років магістр богослов’я переїздить до Києва і цілком віддається літературній діяльності.

Далі десятикласникам рекомендую самостійноопрацювати матеріал підручникаі скласти опорнусхему (хронологічну таблицю) життя і літературноїдіяльності письменника.

Біографія письменника у формі інтригуючого факта

Про чесність поліції

У газеті «Волинь», де певний час працювавсекретарем редакції

М. Коцюбинський, була надрукована стаття , що викривала хабарництво та нечесність поліцейських. Волинський губернатор, обурений публікацією, викликав Коцюбинського і заявив, що він рішуче забороняє «порушувати питання чесності поліції».

-                     Так, так, панегубернаторе,- спокійно відказавКоцюбинський .– Запевняю вас, що ми ніколи не будемо писати про чесність поліції.

-                     Гаразд, не зрозумівши, але вже трохи м’якше додав губернатор.

Твори песимістів

-Чомуви не шануєте свого здоров’яі не хочетеслухатилікарів? – питали у Стефаника.

Письменник не мав сміливості сказати, що це правда,і пожартував:

-                     Лікарі пишуть такі рецепти, що  читати їх ще тяжче, ніж твори песимістів.

Математика переконань

Про братаЛесі Українки Михайла казали, що він оцінював людей із точки зору математики. Коли часом хотів назвати когось недалекою людиною, то казав: «Він зовсім не знає математики».

-                     І я маю свою «математику», -казалаЛарисаПетрівна, - всеСибіромміряю: отак придивлюсь до людини і думаю, чи годна вона засвої переконанняСибіру понюхати,якщо годна – ото людина!

Опубліковано в Досвід i інновації

       Літературно-мистецька композиція

     з нагоди 145-річчя від дня народження                

                               Богдана   Лепкого  

«Кохання найщиріші почуття»

Пісня «Чуєш, брате, мій»                                                                                                        

Ведуча. Про кохання, найкраще з почуттів, дарованих людині Богом, сказано багато щи-

               рих, захоплюючих слів, створено найчудовіші картини, складено найліричніші

               мелодії.

Ведучий. Кохання одухотворює людину, робить кращим і змістовнішим її життя, напо-

               внює світлою, ніжною радістю, дарує красу почуттів.

Ведуча. Кохання—це той прекрасний цвіт папороті, який шукають усі, та, на жаль, зна-

             ходить далеко не кожний…

Ведучий. Вічна загадка любові, життя люблячого серця, вічні відтінки людських стосунків

             завжди були в центрі уваги поетів і поезії. Чому? Мабуть, тому що поети відчува-

             ють світ набагато тонше, набагато гостріше, ніж будь-хто інший. Кохання—це

             таїна, що давала їм, поетам, поштовх до творчості, силу й живлющу наснагу

             творити справжні шедеври.

Учитель. В пошану пам’яті поета, прозаїка, художника, який відіграв важливу роль у роз-

             витку національного духу в історії української культури, який є гордістю нашого

             народу, чиє ім’я носить наша школа, до вашої уваги літературно- мистецька

             композиція з нагоди 145-річчя від дня народження Богдана Лепкого.

Виступ директора.

Поет.   Моя ж душа—як струна тая

             Багата на всілякі тони,

             На ній і коломийка грає

             І похоронні дзвонять дзвони.

             Мені байдужні всі правила,

             Всі штучні строфи, ритми , рими,

             Всі поетичні мотовила,

             Покриті пасмами скрутними.

             Я пишу те, що чую, бачу,

             Що в серце або в мозок впало,

             Часом сміюсь, часом заплачу,

             Сміху немного, сліз—немало.

            Напишу—от і легше стане,

             Немов тягар скотився з груди.

             А як що вдасться непогане,

             То прочитайте, добрі люди!

Пісня «Молоді літа»

Інсценізація «Що таке щастя?» (Б. Лепкий «Цвіт щастя»)

           --Що таке щастя?

           -- Щастя, дитинко, то доля.

           --А що таке доля?

           --Доля, дитино, то такий цвіт, що його тяжко дістати.

           --А гарний він, той цвіт?

           --Чи гарний питаєш? Авжеж, що гарний, навіть дуже гарний Як дивитися на його,

               то очі радуються, а на серці робиться весело й мило.

           --Мамо, я хочу того гарного цвіту. Скажіть, де він росте, я піду за ним. Я піду за

       ним і принесу його для вас і для себе.

-          Тепер тобі годі, дитино, ти ще такий слабенький, а то ген за водою. Тепер тобі і без нього добре, а як виростеш і сил наберешся, тоді і підеш.

-          Ні, я не хочу, коли аж виросту. Я хочу тепер. Скажіть мені, де він?

-          Ось там, за ставом, чи бачиш?

-          Бачу, мамочко, бачу! Їх там ціла левада .А які гарні, дуже гарні!Чи це далеко?

-          О, далеко, дуже далеко, дитино, - ген за водою!

-          Аж за водою…                                                                                                                    

Уривок «Лежав при відчиненім вікні…»

Сценка1. «Пропозиція про вінчання. Зірка і сотник Ладо.(Повість з повоєнного життя

                 «Зірка»)

           (Зірка тримає на руці зозульку, походжає)

Ладо. Вас,пані, навіть комашки люблять.

Зірка .Бо чують, що і я їх люблю. Багато чого люблю на світі, але квіти—це моя страсть.

Ладо. Оговоріть, моя кохана пані, говоріть, я вас послухаю.

Зірка. По-перше, я вам не кохана.

Ладо. Навіть дуже.

Зірка. Тихо! Не забігайте вперед. Не галасуйте, лиш поспішайте помаленьку. Як постеле-

         те собі, так виспитеся. Розумієте?

Ладо. Розумію. Але приймім, що я собі добре постелив, так що тоді?

Зірка. Ні, знаєте, ви є неможливий! Скажіть, чого ви хочете?

Ладо. Можна? Не нагніваєтеся? Не проженете?

Зірка. Як не скажете щось дурного, то говоріть!

Ладо.(зам’явся) Знаєте, пані, дивна річ .За час війни мені доводилося переговорювати з

         ворогами, раз навіть з відділом Махна.

Зірка. І що?

Ладо. І приходилося легше, ніж з вами, хоч ви буцімто не ворог; або я знаю, може, й

           ворог, а як ні, то супротивник, бо, як добре подумати, то між нами, мужчинами, і

         між вами, жінками, йде постійна боротьба, навіть тоді, коли ми любимося…

Зірка (ніжкою ворухнула) Еге ж, можливо, не знаю, я ще над тим не думала, мій пане.

         Але ви відступаєте від теми. Кажіть, бо забудете, що хотіли сказати

Ладо (здвигнув раменами) Важко, ох, як важко, пані! Знаєте що? Я вам розкажу, як мій

         дядько освідчався.

Зірка (видивилася) Не знала я вашого дядька, але хай буде, кажіть!

Ладо. Мій дядько, пізніше дуже шанований пан-отець, заїхав до одного дому, де була

         панночка на відданні. Дуже її собі вподобав, але ніяк не зважився сказати, що її

         любить і що хоче з нею оженитися. Сидить тиждень, два, три; дівчина цілими годи-

         нами грає на фортеп’яні, він перевертає нотами і очима, співає, зітхає, і на тім кі-

         нець. Можете собі уявити, яка це мука для батьків. Треба обговорити все, визначи-

         ти день вінчання і т. д., а йому мов замурувало. Не може сказати: «Чи хочете бути

         моєю?»

Зірка. І що?

Ладо. Аж одної днини, коли панночка вишивала рушник, а він підпирав піч і дивився на

           неї, як кіт на сало (простіть, що висловився так непоетично), прийшла йому геніаль-

           на гадка до голови. Вхопив подушку з канапи, таку, знаєте, вишивану, гаптовану,

           мережану і питає: «Пані, чи це ваша?» «Моя. Або що?--відповіла дівчина.

           «Бо,бо,--бо може би вона була наша?» Панночка спустила оченята, спаленіла і ледве

         чутним голосом промовила «добре»…Таким-то чином, бачите, дістав я дядину.

Зірка (розсміялася) Куди ви мітите, пане сотнику?

Ладо. Куди я мічу? Ви ще питаєте? А коли би і я так ухопив (біда тільки, що не маю що),

         коли б я вхопив, скажімо, вашу руку і спитав, чи вона ваша ?

Зірка. Ясна річ, я відповіла би, що моя.

Ладо. А коли б я спитав, чи не могла б вона бути нашою?

Зірка. То я відповіла би, що це фізично неможливе, бо ви маєте свої руки, а я свої.

Ладо. Правда. А колиби я так витягнув вам отсю хусточку і поставив те саме питання?

Зірка. То я вам подарувала би її. Бо обоє нараз не можемо одної хустки носити і вживати.

Ладо. І це правда. Як бачу, мій дядько добре цілу річ обдумав, то мусить бути подушка.

         Конечно, мусить бути подушка (зітхнув і почухав потилицю…потім зірвався і крикнув)Тю! А чому б то я мав бути дурніший від свого дядька! Я вас питаю, панно Зірко,

         чиї ви?

Зірка. Сотнику, це питання смішне, прямо дівоче!

           (Лукаво дивиться на нього з-під ока).

Ладо. Най буде, що смішне, але я все-таки прошу вас, щоби ви відповіли на його.

         Кажіть: чиї ви?

Зірка. Ясна річ—своя.

Ладо. А чи не хотіли б ви бути моєю? (Спитав голосно,різко і грізно подивився на неї, як

         на ворога .Зірка й собі глянула на нього і очі їх зустрілися).

Автор. Час зупинився. Дерева перестали шуміти, птахи, як летіли, так і повисли в повітрі,

         тільки чути було, як билися два серця. Зірка очі опустила, спаленіла і ледве чутним

         голосом проговорила

Зірка. Якщо ви хочете бути моїм, так тоді, тоді…чому б то і мені вашою не бути?

       ( Подали одне одному руки і пішли усміхаючись)      

Автор. І зашуміли дерева, заспівали птахи, запахли цвіти, земля знялася і полетіла до неба.

Пісня   « Кладочка»

Сценка 2. «Не люблю москалів…» Олеся і москаль (Б.Лепкий «Сотниківна»)

Автор. Весь сотників двір був умаєний, подвір’я підметене. Біля вікон хиталися мальви,

           вигиналися троянди, пахло м’ятою і чебрецем.Собаки, побачивши царських їздців,

         зняли такий гав та лай, що хоч вуха затуляй.

           «І собаки москалів не люблять»,--думала собі Олеся,приглядаючись крізь вікно.

(Чути гавкіт собак)

Кирило Іванович( Перехрестився тричі до образу і тричі зігнувся. Повернувся до панноч-

           ки,ліву руку поклав на груди, правою доторкнувся землі)

           Здорові були, Олександра Тимохвієвна! (усміхаючись)

Олеся. Доброго вам здоров’я, Кириле Івановичу!

Кирило Іванович. А я отсе до вашого батька з дорученнями від мойого начальства.

Олеся. Батька дома немає. Доручіть мені (усміхнулася).

Кирило Іванович. Себе я радо доручив би вашій милости, а службових діл мені доручати

           невільно.

Олеся. А я на них більш усього цікава…Сідайте, будь ласка! Чого ж бо вистоїте, мов

           перед начальством?

Кирило Іванович. Кажіть краще, мов перед образом у церкві.

Олеся. Це ви вже не до ладу сказали, Кириле Івановичу. Бо на яку ж то я святу скидаюся?

             На Варвару, чи на Катерину?

Кирило Іванович. На янгола (засміявся від вуха до вуха)

Олеся Не дай Біг таких янголів( засміялася) Та вони б ціле небо верх дном перевернули.

           Але сідайте ж бо, якщо не хочете, щоб вас ноги боліли. Тітка Магдалена незабаром

           вийде до вас. Ви їй—дуже вподобалися. Дуже вас вихваляє.

Кирило Іванович. А ви?

Олеся. Цікаві знати?

Кирило Іванович. Ще й як!

Олеся. А то ж бо чому?

Кирило Іванович. Всякому чоловікові його будущая цікава.

Олеся. (підскочила) От, верзете казна-що! Я москалів не люблю. Не люблю і тому край

             (притупнула чобітком).

Кирило Іванович. Не любите, Олександро Тимохвіївна?

Олеся. Не люблю, Кириле Івановичу, не люблю і ще раз не люблю, і не люблю. Так їх не

           люблю, що й у сні бачити не хочу, от що!

Кирило Іванович. А чому ж то ви не любите нашого брата?

Олеся. Бо так мені Бог дав, бо на милування нема силування, бо краще жить було, заки

           Москва наїхала до нас…Хотіли чути, так чули.

Кирило Іванович. Га, що ж! Спасибі і за те А я вас все-таки люблю і рад би на вас ожени-

           тися.

Олеся. На мені? Як ви це кажете, Кириле Івановичу? Це якось так смішно виходить

           (засміялася).

Вірш     «Не знаю, де вона»

Не знаю, де вона і як її назвати,

Який у неї голос, плач і сміх,

Не знаю, чи стріну її, щоб розказати

Свій біль найтяжчий і найгірший гріх.

Авсе ж таки за нею я скучаю

На самоті і в час гучних забав,

Серед степу і в калиновім гаю—

Немов мені хтось моє щастя взяв.

І тільки іноді в вечірню годину,

Коли в душі настане тишина,

Коли я шум і гамір світу кину,--

Здається, ніби при мені вона.

Здається, ніби синіми очами

Вдивляється у душу, ген на дно,

І промовляє тихими словами

Так, як колись давно-давно-давно.

Вірш «Ходи зі мною»

 

Сценка 3. Олеся і Петрусь(Б. Лепкий «Сотниківна»)

Автор. Олеся вийшла в город, походила між квітами, котрі дуже любила, перебігла леваду

           і пустилася на цвинтар на могилу, де похоронено передчасно помершу її матір.

           Проговоривши молитву,сіла на лавочці і згадувала солодкі мамині пестощі. Жаль їй

         було, що не змогла вона свою одиначку довести під вінець. Зараз Олесі так треба

         щирої поради. Вона відчувала якусь небезпеку. Коли згадала про війну, то серце так

         забилося. Вона хотіла бачити батька і коханого Петруся живими і здоровими, тому,

         припавши лицем до плити, із сльозами на очах благала про це Всевишнього.

               Незчулася дівчина, коли Петрусь тихою ходою наблизився до могили. Побачив-

         ши Олесю,він затривожився.

Олеся. Ти?

Петро. Я, серце Олесю.

Олеся. Снуєшся за мною, як тінь? Не люблю я того.

Петро. Прости. У слободу по ділах ішов і поступив помолитися під церкву. Чекає нас

           похід.

Олеся. Коли тривога, то до Бога, а по тривозі і забув о Бозі—правда?

Петро. Щож! Така вже наша вдача козацька. Ми не ченці…Олесю, може, вже завтра

             в похід піду!

Олеся. Дівчат у похід не посилають.

Петро. Чого ж бо ти нині така скупа на слова стала?

Олеся. Так ти, мабуть, хотів би, щоб я на цвинтарі сміялась?

Петро. Знаю і не чекаю я того від тебе. Але долею нашою турбуюся.

Олеся. Долі своєї і конем не об’їдеш.

Петро. Авжеж, але ж недаром кажуть, що кожний сам собі долю кує.

Олеся. Так тоді куй.

Петро. Кувати кажеш нашу долю? (вхопив її за руку) Ластівко моя, не сердься так на мене.

           Не сердишся? Кажи!

Олеся. Я вже казала.

Петро. Повтори, нехай чую твоє слово. Так любо слухати твоєї мови.

Олеся.(обдала зором від голови до ніг) Чого ж тобі захотілося чути?

Петро. Чого? Ти ще питаєш? Хочу знати, чи будеш моєю?

Олеся. Цікавий який! Невже ж ми знаємо, що завтра буде?

Петро. Можемо знати, що від нас залежить.

Олеся. А що саме?

Петро. Чи підеш ти за Кирила Івановича?

Олеся. За кого це ти тримаєш мене, Петре? Я ж козачка, сотниківна. Батько мій під

             булавою Богдановою бився, а дідо з милицею всякому пригадує, що він лицар.

             Гадаєш, заманулося мені чести боярської. Смішний ти, Петрусю, та й годі.

             Іноді ти козак, а іноді…(махнула рукою).

Петро. Хочеш роз злостити мене, щоб я сам відстав від тебе?

Олеся. Не хочу я того, але не люблю, як хто воду у ступі товче. Все те саме питання:

             підеш за Кирила Івановича, чи не підеш?Тю! Сказала, що не піду, так і волами

             мене до нього не притягнуть.

Петро. А батько?

Олеся. Мій батько не з тих. Він не то що мене силувати до подружжя не стане, але ще й на

             тітку Магдалену сердився вчора, що москаля хвалила.

Петро. Невже ж?

Олеся. Так, так. Не віриш, то спитай його.

Петро. Кого б то?

Олеся. А кого ж би? Мого батька, а твойого пана сотника.

Автор. Козак не втерпів. Радісне слово йому світ затьмарило. Вхопив Олесю і притулив до

             Себе. Обсипав поцілунками

Олеся. (вибігає) Люди, рятуйте! Він з глузду з’їхав, заїсть мене. Варвар якийсь!

Петро. Я батькові до ніг упаду й благословення попрошу.

Олеся. Чуєш, ти того робити не смій. Не час. Батькові друге діло на умі, а не наше весілля.

             Кажу тобі, думаєш ти, як хлопчик, а обіймаєш, як звір.

Петро. Бо люблю тебе.

Олеся. Ой ой! Яку новість вигадав мені Петрусь. Чи чував же хто таке – він любить мене?

             Так це така новість, що тільки слухай і рота роззявляй. А невже є між вами котрий,

             щоб другої пісні співав? Всі ви подібненькі до себе, як дві сльози. Йди геть.

             (відштовхує від себе,але сама не йде).

Петро. Не віриш, що я тебе люблю?

Олеся. Так що з того?

Петро. А що хочу женитися з тобою.

Олеся. Це мені й Кирило Іванович казав.

Петро. Олесю, ти насміхаєшся наді мною. Я того не дозволю.

Олеся. Не дозволиш? Ого!

Петро. Не дозволю (грізно).

Олеся. А як же то ви, пане осавуле, гадаєте не дозволити?

Петро. Набіжу, наскочу, посаджу на коня і занесу, куди ворон костей не заносить. І нехай

           мені ніхто не стає на дорозі, бо порубаю, уб’ю, розтрощу. Безмірне моє кохання і

           міри ніякої я не знаю.

Олеся. Це вже ти другої пісні співаєш і цікавішої (стиха)

Петро. Чи цікавішої, то ти побачиш, бо я слів напусто не трачу. Гратися ними не вмію.

           Як скажу, так і зроблю. Війна війною, а кохання коханням. Як згину, тоді й про

           тебе забуду, а якщо вернуся здоровим, то хочу, щоб ти була моєю…Чи любиш ти

           мене і чи хочеш бути моєю, Олесю? Не скривай правди.

Олеся. Пощо питаєш, Петрусю? Хіба ж ти сам того не знаєш?

Петро. Значить любиш? Значить, хочеш бути моєю? Подай же мені руку, Олесю,як    

           наречена.

Олеся. На, маєш обидві. (засміялася щирим голосом)

Автор. Аж дикі голуби здивувалися,знялися, злопотіли крильми і полетіли.

           Вірш       «В очах твоїх я небо бачу» .                        

                                     В очах твоїх я небо бачу,

                                     Горять на нім вечірні зорі

                                     І відбивають світло своє

                                     В моїй душі, неначе в морі.

                                     І поки небо тихе, сине,

                                     І поки ясно сяють зорі, -

                                     Блакитом чистим хвиля лине

                                     В глибокім безконечнім морі.

                                     А хай лиш небо хмари вкриють,

                                     І хай погаснуть ясні зорі,-

                                     То враз і води потемніють

                                     В глибокім безконечнім морі.

Пісня   «Яка чудова ніч» (ансамбль дівчат)

Вірш «Ой не гадай!»

         Ой не гадай собі, дівчино, ой не гадай,

         Що я Тебе візьму й полину за світа край.

         Що я Тебе візьму на крила пісень своїх

         І занесу Тя , моя мила,в країну втіх.

                                      І посаджу Тя на престолі своїх пісень,

                                     І слухати буду Твоєї волі як ніч так день.

                                     І не буде там більш нікого лиш я і Ти…

                                     О щастю тім, моя небого, собі й не сни!

         Лишень подай мені рученьку, лишень подай,

         Щоб перейшли ми потихеньку недолі край!

         Щоб перейшли ми потихеньку сей чорний шлях

         З жаром у душі, з любов’ю в серці з слізьми в очах!

                                    Тяжка дорога, серце моє, тернистий путь,

                                     Гоїти біль. Лічити горе, ходім! Нас ждуть!!!

Пісня   « Час рікою пливе»

Б. Лепкий : спогади   ( Про жінку на чужині)

Коли муза—кохана дружина

Учениця. Справжньою музою для митця стала його кохана дружина Олександра-Лєнда,

               як кликали її у домашньому колі.

                       «Молода, небуденної вроди дівчина, наділена від природи феноменальною

               пам’яттю , дотепом, даром помішування, жива і вражлива, як мімоза, посвятила-

               ся всеціло для мене, забуваючи про своє власне «я»…А перед людьми поводила-

               ся так, буцім вона тут ні при чім, от жінка, мати, хазяйка і більш нічого. Ніхто й

              ніколи навіть не догадувався, чим вона в дійсності була…Без неї не був би я тим,

               чим є»,--писав поет про свою дружину. Їй присвятив чимало поезій, любив

                 малювати її портрети.

Пісня «Прощаюсь, ангеле, з тобою»

Сценка 4. «Прощаються двоє»(«Під тихий вечір»)

Автор. Минув рік. Щось його прикувало до місця. Мабуть, сила, що притягує дві душі,

             які як раз стрінуться у життю, то вже розстатися не годні ніколи.

Доктор (побіг їй назустріч) Панно Христино!

Христина. Пане докторе!..Втомилась я ( говорить, не випускаючи його руки зі своєї).

Доктор. ( дивиться на неї і всміхається)Я не сподівався побачити вас, пані.

Христина. А я хотіла .

Доктор. Невже ж?

Христина. Так, я вас конче хотіла побачити, пане докторе. Не бачились ми так довго.

Доктор. Мало що не рік.

Христина. Віки—здавалося мені

Доктор. Так, так.

Христина. Так, так ( дивляться одне на одного) Я від’їжджаю…від’їжджаю надовго.

Доктор. Від’їжджаєте…

Христина. Може й.не верну ніколи.

Доктор. Не вернете…

Христина. Бажаю вам усього доброго, пане докторе, усього чого тільки душа ваша собі

             бажає.

Доктор. Чого душа бажає…І я незабаром поїду.

Христина. Куди?

Доктор. Не знаю. Світ такий широкий, та ще для бездомних, для таких, як я

Христина .Постарайтеся. щоб не бути бездомним.

Доктор. Запізно…Розійдуться дві дороги в полі.

Христина. Й не зійдуться вже вони ніколи.

Доктор. Так, так.

Христина. Так, так..(пауза). Я не прийшла вам завдавати туги. Я хочу, щоб ви були

             веселі, я вам бажаю добра.

Доктор. Я так само бажаю вам добра, дорога панно Христино, з цілої душі, великого

             добра, як нікому другому в світі. Будьте щасливі, чуєте, будьте щасливі!

(стискає їй руку).

Христина. Мені пора. Прощайте, пане докторе!

Доктор. Прощайте, панно Христино!..

Христина ( віддаляється) Прощайте-е-е!

Доктор. Христино…!

Вірш   «Забути - але як…»

           Забути?..А чому ж являєшся у снах?

           Чом живеш в моїй уяві?

             І чом тебе одну у мріях і в думках

             Так ясно бачу, мов наяві?

           Чимало образів час порохом прикрив,

           Чимало ран згоїлося в спокою!

           Чому ж цей час тебе одної не вповив

           Розлуки сірою імлою?

           Лиш в міру, як росте між нами той простір,

           Що ділить нас, моя ти мила,

           Росте уяви міць, душі вірлиний зір,

           Туги великі білі крила.

           Спинався я колись на гір стрімкі верхи,

           Пускався чайкою на море,

           До правди ясних брам крізь темні йшов світи,

         За мною, як тінь, ішло горе.

         Гадав, що серед скель і серед морських від,

           Посеред чорних хмар і грому.

         Забуду я тебе і страчу з ока слід—

         Слід від твойого дому.

         Гірські вітри ревуть, і громи б’ють і б’ють,

         Над хвилями чайка кигоче,

         З ярів, з-помежи скель, із блискавиць, із хвиль

         Глядять на мене твої очі.

         Бо в міру, як росте між нами той простір,

         Що ділить нас, моя ти мила,

         Росте уяви міць, душі вірлиний зір

         І туги безконечні крила.

Вірш   «Снишся мені»

                   Снишся мені так живо, ясно,

                   Лиш дуже рідко. Тії сни

                   Щось мають з сонця і з весни,

                   З днів молодечих. Встану рано,

                   Зирну в вікно, там—дощ, погано,

                 А на душі так любо, красно.

                   Так за пахучо, як в городі,

                   Де розцвітаються лілеї,

                   Журчить потік, співають соловії,

                  Бринять бджілки…Та годі, годі!

                 Минулися надії, мрії,

                 Не буде другої весни.

                 Пропала дійсність, тільки сни мені остались.

                 Сни ж ся, сни, моя нездійснена надіє,

                 Якнайчастіше! І весну,минулу молодість мою

                 Мені нагадуй. Аж колись

                 З тим сном про тебе я засну

                 На вічний сон…

Пісня   «І снилося з ночі дівчині»

Про Мотрю

Вірш «Останнє кохання»

Сценка 5 «Старіються обоє» (повість-казка «Під тихий вечір»)

 

Автор. Листки летять з дерев. Як підстрелені птахи. Один впав їй до рук.

Вона. О, який гарний! Оце так осінь!(пришпилює собі листок до грудей)

Автор . Приїхав пан з Підбереззя. Заскрипів паркет, відчинилося кількоро дверей і на

             веранді появився здоровий, рослий, але вже добре сивий мужчина. Пішла йому

             назустріч і простягнула руку.

Вона. Я гадала, що ви проходжуєтеся понад морем або сидите при рулеті, а ви знов у

           нашім Богом забутім куті.

Він. Нашому братові, як не чує димку з рідного комина і як не має на кого від самого

       ранку гукати, то і в раю скучно. Мені вдома найкраще… Старіюся.

Вона. Таку-то новину ви мені привезли? Гадала, що відмолодію, слухаючи ваших

        Оповідань, а ви: старіюся…

Він. Що гадав, те й сказав. А що ж ви, пані?

Вона. Я також старіюся.

Він. От і попав. Не знаю, що й казати.

Вона. Найкраще не кажіть нічого. Обоє старіємося і годі! Сідайте і дивіться. Правда, як

         тут тепер гарно?! Куди гарніше, ніж літом. Яке багатство красок! Кожен листок

         дрижить, ніби тішиться.

Він. Ніби згадує, як ще був зелений.

Вона. А вздовж муру така глибока тінь, аж фіолетна.

Він. Ніби старече задовілля..

Вона. Лиш осика заодно тремтить.

Він. Як людське серце, пані.

Вона. А з липи листя паде й паде.

Він. Як нездійсненні мрії. Гарна, дійсно гарна осінь. І краща тут, ніж над морем, і куди

       краща від літа і від весни. Весна зелена, дурненька, а осінь вдумлива – вона вже

       пережила літо.

Вона. Як мию

Він. Як я , дорога пані!

Вона. А я що – ні?

Він. Не знаю.

Автор. І вони на хвилину замовкли. Вітер хотів обсипати їх голови листками, та не міг.

             Листки відбивалися від даху над верандою і тихо лягали на стежку.

Вона. А я все-таки люблю літо.

Він. Літом наливається колос.

Вона. І паленіють овочі .

Він. І рояться бджоли(замовкли)

Вона. Особливо люблю, як по довгій погоді настає буря. Така, знаєте, грізна, з громами й

           блискавками. Я така тоді неспокійна, так чогось жду.

Він. Нам судилося ждати… (вона подивилася на нього, а він з гірким усміхом, притупуючи

       ногою , повторював) ждати, ждати, ждати.

Автор . Сонце вибігло на лісову дорогу і засміялося всією силою своєї кольористої

             фантазії

Вона. Як гарно!

Він . Ви горите ціла , мов в ареолі.

Вона. Не дивіться на мене, лиш на красу природи.

Він. Дивлюся на красу.

Автор. Нараз їх голови стрінулися з собою… Стрепенулися…Сонце ще раз усміхнулося і

         Сховалося. Повіяв вечірній холодок.

Вона. Пардон! (поправляючи волосся)

Він. Простіть !(кланяючись злегка)

(Вона взяла до рук книжку й перегортаючи пішла в один бік, а він в інший)

 

Звучить щебет солов’я.                    

Вірш «Соловію малий»

Соловію малий, перестань щебетати!

Бо не годен я в хаті своїй від твого співу спати

Бо твій спів голосний, це твоє щебетання

Розбудило минулі часи і забуте кохання.

От здається мені , що літа не минули,

Лиш, втомившися жаром палким, на хвилину заснули.

Соловію малий, перестань щебетати!

Бо не можу я в хаті своїй від твого співу спати.

 

Екскурс в минуле «Спогад про війну».

Вірш «Мамо моя» (прощання)

Вірш «Стрілець і дівчина»

Пісня «Трьох хлопців прощало дівчину»

Реквієм героям. (про вбитих)

Пісня « Плакала калина»

Вірш «Сину, як побачиш»

Сину, як побачиш на полю

Самотній гріб, могилу,

Подумай : хтось віддав за волю

Всю свою силу

Сину, як поглянеш на бідний

З дерева хрест, знак смерти,

Подумай : щоб ти жив свобідний,

Мусив хтось вмерти.

Сину, пригни тоді коліно

На тихім полю крови:

«Вони за тебе ,Україно,

Вмерли з любови!».

 

Пісня «Звжди пам’ятай у житті»

Учитель. Інтимна лірика – це завжди роздуми про найдорожче, найсокровенніше. Вона вбирає в себе найглибші почуття і найтонші порухи людської душі. Є в ній щось відверте, щиро-сповідальне і водночас – співзвучне почуттям і настроєм багатьох, хто відчув високу і святу красу кохання, хто пережив радість і гіркоту розлук, хто спізнав найбентежніше щастя турботи й самозречення в ім’я людини, без якої не мислить свого життя на землі.

               Юні друзі,запам’ятайте прослухані уривки поезії і прози, які, можливо, стануть для вас підтримкою і втіхою на нелегких стежках дорослого життя. Нехай у ваших душах поетичні зерна проростуть кришталево чистим почуттям.

               Кохайте і будьте коханими!

 

 

         .

 

 

          

                                        

Сторінка 3 із 6