Фільтрувати матеріали за датою: квітня 2018

                                                                          Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,

                                                                           Бо ти для мене совість і закон

                                                                                                                     Л. Костенко

Ведучий 1. Весна… Ще несміливо, ледь помітно ступаєш ти моєю рідною Україною. Твій прихід – це завжди свято. Свято оновлення, відродження, свято наших душ.

Ведучий 2. Кожному з нас здається, що він народжується на світ удруге, що весна ця – особлива, краща, світліша!

Ведучий 1. Весна… Ти подарувала світові таку величну Людину, душу української нації – Тараса Григоровича Шевченка. Хочеться торкатися його святих слів, читати й перечитувати сторінка за сторінкою його прості і мудрі поезії.

Ведучий 2. Тарас Шевченко… Такий великий, що бути більшим уже не можна. Як Україна. Як світ. Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею і заповітом. На сторожі правди, любові й честі стоїть його слово. Його доля - це частка історії Батьківщини. Важко сказати, коли нам більше потрібний був Шевченко – чи в минулому столітті, коли в мороці пробивали українці стежку, чи тепер, коли відроджується так нелегко наша Україна? Мабуть, зараз таки більше. Доля його була гірка, та вона не зуміла перетворити золото його душі в іржу, його любов до людей у ненависть, а віру в Бога – у зневіру. Найкращий і найцінніший скарб дала йому доля лише після смерті – невмирущу славу.

Ведучий 1.                      З високих круч,

                                         Де синь небес прозора,

                                         Вливається в Дніпровські водограї,

                                          Де зеленіють верби і тополі,

                                         Де степ шумить квітками й травами щораз,

                                         Стоїть Тарас і дивиться на нас.

           Звучить пісня «Єсть на світі доля». На сцену виходять три дівчини –

Доля, Муза, Слава.

Доля

Ти не лукавила зо мною,                             І вивчився. А ти збрехала.

Ти другом, братом і сестрою                     Які з нас люде?

Сіромі стала. Ти взяла                                 Ми не лукавили з тобою,

Мене, маленького, за руку                         Ми просто йшли; у нас нема

І в школу хлопця одвела                             Зерна неправди за собою.

До п’яного дяка в науку.                             Ходімо ж, доленько моя!

«Учися, серденько, колись                         Мій друже вбогий, нелукавий!

З нас будуть люде», - ти сказала                 Ходімо дальше, дальше слава,

А я й послухав, і учивсь,                             А слава – заповідь моя.

Муза

А ти, пречистая, святая,                              Полинула, заспівала

Ти, сестро Феба молодая!                           Ти, золотокрила…

Мене ти в пелену взяла                               Мов живущою водою

І геть у поле однесла.                                   Душу окропила…

І на могилі серед поля,                                 І я живу, і надо мною

Як тую волю на роздоллі,                             З своєю божою красою

Туманом сивим сповила.                               Гориш ти, зоренько моя,

І колихала, і співала,                                      Моя порадонько святая!

І чари діяла… І я…                                         Моя ти доле молодая!

О чарівниченько моя!                                   Не покидай мене. Вночі,

Мені ти всюди помагала,                              І вдень, і ввечері, і рано

Мене ти всюди доглядала.                             Витай зо мною і учи,

В степу, безлюдному степу,                           Учи неложними устами

В далекій неволі,                                             Сказати правду. Поможи

Ти сіяла, пишалася,                                         Молитву діяти до краю.

Як квіточка в полі!                                         А як умру, моя свята!

Із казарми нечистої                                         Моя ти мамо! Положи

Чистою, святою                                               Свого ти сина в домовину

Пташечкою вилетіла                                       І хоть єдиную сльозину

І понадо мною                                                 В очах безсмертних покажи.

Слава

А ти задрипанко, шинкарко,                           Моя ти крале мальована.

Перекупко п’яна!                                             Бо я таки й досі.

Де ти в ката забарилась                                   За тобою чимчикую:

З своїми лучами?                                              Ти хоча й пишалась

У Версалі над злодієм                                      І з п’яними кесарями

Набор розпустила?                                           По шинках хилялась,

Чи з ким іншим мизкаєшся                             А надто з тим Миколою

З нудьги та з похмілля.                                     У Севастополі, -

Горнись лишень ти до мене,                           Та мені про те байдуже;

Та витнемо з лиха;                                            Мені, моя доле,

Гарнесенько обіймемось                                   Дай на себе подивитись,

Та любо, та тихо                                                 Дай і пригорнутись,

Пожартуєм, чмокнемося                                    Під крилом твоїм любенько

Та й поберемося,                                                 В холодку заснути.

Ведучий 2. У всякого своя доля і свій шлях широкий…

                 Лунає музика. Виходить жінка з хлопчиком, сідають на лаву,

            Хлопчик кладе голову на коліна матері. Вона співає «Колискову».

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Бо коли людина на світ приходить, Бог зірку запалює, і горить та зірка, поки людина не помре. А як помре, зірка падає, гасне Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її зірка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді зірка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику (Гладить його по голові).

                                        Матір з сином виходять.

                                       Пісня «Зацвіла в долині»

Ведучий 1. Кажуть, що дитячий світ обмежений. Діти бачать тільки те, що навколо них, поряд. Вони живуть у своєму «маленькому світі» і не прагнуть більшого.

Ведучий 2. Та це не про малого Тараса. Куди ведуть шляхи? Де закінчується небо? Що там – попереду? Все турбувало його дитячу уяву. Від матері він пізнав ласку і доброту, від батька – мудрість і зустріч з книгою, а від діда – героїчні сторінки історії рідної України.

                 Учні виходять по одному і читають уривки.

«Було колись – в Україні… Хоч трохи спочине». («Іван Підкова»).

«Гомоніла Україна… Серце усміхнеться» («Гайдамаки»).

«Наш отаман Гамалія… Згинуть на чужині!» («Гамалія»).

«За горами гори… І воля святая!» («Кавказ»).

Ведучий 1. Кожна нація, якій пощастило відкрити і висловити свою творчу ідентичність, своє глибинне самопізнання, основу національної культури, осягнула це могутнім словом свого національного пророка. Серед тих щасливих, вибраних народів є і ми, українці. Поляки дістали Міцкевича, німці – Ґете, англійці мають Шекспіра, італійці – Данте, ми, українці – Тараса Шевченка. Він для нашого народу явище унікальне.

Ведучий 2. Зі спогадів Миколи Костомарова: «Тарас Шевченко прочитав мені свої недруковані твори. Мене брало страхом… Я бачив, що Шевченкова муза роздирала завісу народного життя… Сильний зір, міцні нерви треба мати, щоб не осліпнути від раптового світла істини… Горе відчайдушному поетові! Він забуває, що він людина…»

Ведучий 1.             Подай душі убогій силу,

                               Щоб огненно заговорила,

                               Щоб слово пламенем взялось.

                               Щоб людям серце розтопило,

                              І на Украйні понеслось,

                               І на Україні святилось

                               Те слово, Божеє кадило,

                                 Кадило істини…  

                Пісня «Думи мої…»

Читець

                                Сто років… ні! Відколи люд живе,

                                 І жито жовте, і волошки сині.

                                 Відколи небо голубе пливе

                                 На нашій, на зеленій Україні! –

                                 В серцях плугатарів і ковалів,

                                 В дівочій пісні, в пісні парубочій,

                                 І там, де біль, і там, де правий гнів,

                                 І там, де щастя променіють очі,

                                 Найбільший там, де повстання пожар,

                                 Найбільше там, де полум’я і порив,

                                 Живе один з найбільших в світі творів –

                                Шевченка невмирущого «Кобзар».

Ведучий 2. «Кобзар» в нашій історії – це не просто книга, це сплав непримиренності до катів і неприйняття духовного рабства. Вона призначена «для пробудження усіх синів у всі століття», як сказав поет. Недарма її називають українською Біблією, яка створює навколо себе таку духовність, в якій мають виростати всі покоління народу. Сам народ визнав «Кобзаря» своєю безсмертною книгою. У творах поета переплелися долі кріпачок з долею неньки-України, боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю. Духовну велич і красу Кобзар підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ.

                                                 Там найдете щире серце

                                                   І слово ласкаве,

                                                   Там найдете щиру правду,

                                                   А ще, може, й славу…

                     Уривок із «І мертвим, і живим…»: «Доборолась Україна… Молю вас, благаю!»

Ведучий 1. Особливо вражає в творчості Шевченка тема жіночої долі. «Наймичка», «Катерина», «Тополя», «Відьма», «Сова», «Слепая», «Мар’яна-черниця», «Марина», «Титарівна», «Марія». Великий Кобзар бачив у жінці духовну красу, обожнював материнство, уславлював вірність і щирість, не прощав аморальності і жорстокості. Немає у світовій літературі іншого поета, який би так ніжно, з любов’ю оспівав у своїй творчості жінку – матір усієї Землі, берегиню, продовжувачку роду.

                     Учениці виходять по одній і читають уривки:

«Хіба забув Катерину?.. Я винесу тобі сина» («Катерина»).

«Полюбила чорнобрива… Як серденько знає» («Тополя»).

«Молодиця рада та весела… Росте, виростає» («Наймичка»).

«У нашім раї на землі… Щасливая!..» («У нашім раї на землі»).

Ведучий 2. Невмирущі слова Тараса Шевченка:

                                         І на оновленій землі

                                         Врага не буде, супостата,

                                         А буде син і буде мати,

                                          І будуть люди на землі.

-         є ідеалом для багатьох поколінь і для нас нині, коли ми взялися за будівництво власної хати – держави Україна, бо як казав незабутній Кобзар: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».

Читець

                            Ти шукаєш любов – а вона все ховається в очі,

                             Ті єдині, глибокі, як світло зорі серед ночі,

                             А вона все відводить рукою той образ розмитий.

                             Научися, Тарасе, на відстані серця любити.

                             Не шукай в небесах, ні на кручах, ні в білій хатині,

                             Ні в пустелі пекельній, ні в райській своїй Україні,

                             Ні в Оксаниній пісні, ні в згаслих слідах Катерини,

                             Ні в красі розіп’ятій твоєї журної Марини.

                             Ходить боса любов по землі неземній споконвіку:

                              Не судилась ні жінці вона, ні тобі, чоловіку.

                             Лиш єдиній Душі – щоб світилась, як Божа росиця,

                             Щоб любила цей світ – і до сліз не могла налюбиться.

Ведучий 1. І Тарас любив. Любив щиро. Любив матір і батька, сестер і братів, любив свою Оксану, любив друзів, закохувався, любив Україну, любив свій народ. Любив Бога. І ця любов допомагала йому жити й творити, допомагала мріяти про звичайне людське щастя.

Читець. «І досі сниться: під горою…»

                         Пісня «Зоре моя вечірняя»

Ведучий 2.                        

                             Я знову повертаюся до нього,

                             Читаю, перечитую «Кобзар»,

                             Ні! Україна не була убога –

                             Поклав ти серце на її вівтар!

                             Нове життя ти дав батьківській мові,

                             Ти віщі думи в пісню перелив,

                               Де запеклася дума твоя в слові,

                               Страждав, ненавидів і жив.

Ведучий 1. Увійшовши в світ Шевченка, можливо, зрозуміємо, звідки в нього та всеосяжна любов до України, її народу та усіх чесних людей світу, звідки брав він сили вистояти в боротьбі проти зла, не зломитися; звідки в нього такий високий духовний світ і геніальний талант.

               Виходять усі учасники дійства і по черзі говорять:

-         9 березня – особлива дата в нашій країні. В цей день Україна вшановує свого великого сина Тараса Григоровича Шевченка.

-         Тарас Григорович прожив усього 47 років,

-         Із яких 24 був у кріпацтві,

-         10 років мучився в солдатській неволі на засланні

-         І всього 13 років був вільною людиною.

-         У 80- роках ХХ ст. відкрили нову планету, яку назвали «Кобзар».

-         На Марсі є кратер ім. Т. Шевченка.

-         Вчені знайшли мінерал, який назвали Тарасовіт.

-         В горах Кавказу є пік Шевченка.

-         Іменем Т. Шевченка названо міста і села, вулиці і площі.

-         Пам’ятники Шевченкові стоять під небом у далекій Канаді, Угорщині, США, Франції, Парагваї.

-         Його твори видані на 33 мовах світу.

Ведучий 2. І нам потрібно знати його твори, його життя. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого життя – «Кобзар», вона стала настільною для всього нашого народу.

                                               Спи спокійна, Тарасе!

                                               Нащадки твої

                                               Словом шани й любові тебе пом’янули,

                                               І народи Вкраїни

                                                Заповітів священних твоїх не забули.

                                 Пісня «На високій дуже кручі».

Читець. Молитва до мови (К.Мотрич)

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку,

м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби!

Мово мого народу! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!

Ведуча 1. Доброго дня, шановні присутні! Вітаємо вас з Днем української писемності та мови!

Ведуча 2. Розпочинаємо усний журнал, присвячений цьому величному святу.

Ведуча 1.Перегорнувши сторінки журналу, ми ще раз припадемо устами до живодайного джерела української мови, до влучного слова, її мелодійності і милозвучності. І все це - наша мова…

Ведуча 2. Наша мова - вишукана, легка і гнучка, образно багата, мелодійна .

Ведуча 1. Відкриваємо першу сторінку журналу – Історичну.

Гробниці, кості й мумії мовчать,

А слово - вічне, ніби далина.

Із темряви віків, де цвинтаря печать,

Лиш чути письмена...

Ведуча 2. Коріння української мови сягає у глибокі прадавні часи.

Ведуча 1. Разом із християнством до Київської Русі прийшла

старослов'янська мова, створена на базі давньоболгарських діалектів проповідниками Кирилом і Мефодієм. В Київській Русі існували два типи письма: кирилиця і глаголиця (від давньослов'янського «глагол», що означає «слово»).

Ведуча 2. З ХVІ по ХVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалась як писемна, кирилицею писана.

Ведуча 1. У 1798 р. виходить друком перше видання «Енеїди» класика української літератури Івана Котляревського, яка була написана простою народною українською мовою, саме тому Івана Петровича вважають зачинателем нової української літератури.

Ведуча 2. Тарас Шевченко, Кобзар українського народу, надав мові інтелектуального наповнення, підняв її на академічну висоту. Поява «Кобзаря» Тараса Шевченка у 1840 ропі стала епохальною подією для українського народу.

Ведуча 1. Українська мова стає на шлях розвою і нормативної стабілізації; на ньому були і перепони, і заборони, і кров, і сльози. Але тих, хто зберіг рідну мову у страшні часи лихоліть, було значно більше, ніж тих, хто своєю байдужістю мовчки відправляв її у вічне небуття.

Читець .Гнатишин Уляна («Біль єдиної зброї» Л.Костенко)

Ведуча 2. Друга сторінка нашого журналу - Поетична.

Ведуча 1. Естафету Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки підхопили поети-лірики 20 ст.: Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Євген Плужник. Вони повернули рідне слово у серце і душу народу. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова - сучасні українські письменники: Олесь Гончар, Ліна Костенко, Павло Загребельний, Дмитро Павличко.

Читець .

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись.

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова уже були чиїмись...

Хтось ними плакав, мучився,

болів, із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

А ти їх маєш вимовити вперше.

Все повторялось:і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Сторінка третя – Пісенна.

Ведуча 2. Чим пояснити захоплення нашими піснями в інших країнах?

Щирістю і красою мелодії, силою почуттів, бо, якщо сум, то аж до сліз, а як радість, то відчайдушна.

Читець

Затуляли чужинці в обіймах наш рот                      

І перевертні кривдили зраджену мову.      

Вилив душу в пісні український народ              

І живе мій народ у співочому слові.          

Мій народ, пісень триста тисяч твоїх      

Уяви, сколихнули б умить Україну.  

Захотіли б, мабуть, на всій землі солов’ї

Вивчить мову і пісню твою солов’їну.

Ведуча 1. Без пісні українець - сирота,

А українці - всі ми, хто свідомі

Того, що наша мова золота

І має господарювати вдома.

Вона ж бо милозвучна і така

Зворушлива, прониклива, красива!

Чи не ганьба для нас втрачати скарб,

Який весь світ вважає дивом?

Пісня

Сторінка четверта - Мамина пісня.

Ведуча 2. Найдорожча людина для кожного з нас – мама, матуся. Перші поняття про мову, про щастя, про добро і ласку нерозривнопов'язані з нею. Мама - це вірний друг, найкращий порадник. Тож прислухаймось допорад матері.

Діалог матері з донькою.

Мама

Якби тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла.

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Доню моя, доню, кароока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Якби твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам'ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови.

Донька

Рідна моя мово - материнське слово!

Буду пам'ятати я завжди про те,

Як навчила мати слово шанувати,

І не оскверняти, бо воно святе.

Рідна моя мова – пісня колискова!

Про усе казкове на своїй землі.

Ніжно пелюсткова мова світанкова,

На якій співають птахи і джмелі.

Рідна моя мово - слово веселкове!

Ти зі мною будеш в щасті і в біді.

Рідна моя мово, маминому слову

Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.

Сторінка п’ята - Лірична.

Ведуча 2. Ми всі рано чи пізно закохуємося. Жодна людина не застрахована від цього почуття. Існують тисячі легенд про кохання, закоханих, провипробування, які чекають на них...

Ведуча 1. А як гарно українською звучить освідчення в коханні...

Читець. (« Чуєш, ти чекай мене» К.Симонов) читають Петрик О.,Коваль Я.

Чуєш, ти чекай мене,

Над усе чекай, Коли смуток огорне,

Жовтий дощ стіка
     І в спекотну каламуть, В заметіль, у сніг,
     Коли інших вже не ждуть, Вже й забувши їх.
     І коли листів нема із далечини...

Інших вже не ждуть дарма — Стомлені вони.

Повернуся, тільки жди І не зич добра

Тим, хто каже далі йди І забудь... пора.

Хай повірять мати й син, Що нема мене

Друзі втішаться отим:"Було і промине",
     Сядуть в коло при вогні І ковтнуть вина.

На помин душі. Та ні.Ти чекай одна.

Ти чеканням повернеш Із смертельних лав
     "Поталанило, еге ж?" –  Скаже, хто не ждав.
     Не дано збагнути їм В літо вогняне
     Як чеканням ти своїм Вберегла мене.

Як вцілів я? Вижив як? Знаємо без слів.
     Просто ти чекала так, Як ніхто не вмів.

-----------------------------------------------------------------------------------

Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю.

Несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами,

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.

Сторінка шоста – Жартівлива.

Ведуча 2. Наступна сторінка нашого усного журналу - жартівлива. І це не дивно, адже гумор - невід’ємна риса характеру українців.

Гумореска «Закоханий Кузьма».

Ведуча 2. У садочку пригорнулась Галя до Кузьми:

Галя:«Як Ромео і Джульєтта будем жити ми».

Ведуча: А Кузьма очима блима:

Кузьма: «Думала б сама -

Ну при чому тут Ромео,

Коли я - Кузьма».

Ведуча: Трохи згодом Галя далі розвиває план:

«Будем жити як Людмила та її Руслан».

Ведуча: А Кузьма сопе сердито;

Кузьма: «Не годиться теж: ти ж Галина -

Не Людмила, юринду плетеш».

Галя:«Ну а як?»

Ведуча: питає Галя впертого Кузьму.

А той каже:

Кузьма: «Будем жити, як німий з Муму».

Сторінка сьома– Патріотична.

Ведуча 1. Що чекає нас у майбутньому? Яким воно буде для нашої країни і для нас?

Ведуча 2. Встати з колін і відродити свою державу може тільки дійсно патріот своєї країни. Першоосновою патріотизму є рідна мова.

Ведуча 1. Багата земля українська героями. Вони віддають своє життя за Батьківщину, за її волю, незалежність, за нас з вами.

Ведуча 2.Зовнішній ворог не страшний, коли існує внутрішній лад і гармонія в суспільстві. Це повинен пам'ятати кожен громадянин нашої держави. І ми віримо в щасливе майбуття, вижили 1933 року, вистояли - 2014 року, переможемо – сьогодні.

Читець. Дереш С. (Д. Лазуткін «Реквієм»)

Ведуча 1.Хай усіх нас єднає належність до великого народу. Плекаймо всі разом ту мову, яка дісталася нам у спадок від наших предків.

Ведуча 2.Ось ми і перегорнули останню сторінку нашого усного журналу. Дякуємо за увагу.

                                                         

   Поетом не можна стати, на поета не можна вивчитися, ним можна тільки народитися. Поет – це пророк, на якого сходить Дух Святий і відкриває нікому не відомі речі. Тільки поетам дано Богом торкатися своїм словом серця й душі людської, Такими поетами Божої ласки є Леся Українка та Ліна Костенко – кожна у своєму часові. Обидві зуміли стати поза і понад часом.

Інсценізація вірша Ліни Костенко «Доля».

У життєвих та творчих долях цих талановитих жінок є багато спільного.

   Леся і Ліна мали дитинство досить «казкове» і обнадійливе: зростали в інтелігентних люблячих сім’ях, у сповитих легендами куточках України.

                         На сцені маленька Леся, до неї підходить Ліна.

-          Доброго дня! А що ти тут робиш? Давай познайомимось!

-          Добридень! Мене звати Леся. Я тут насіяла квіток, а тепер за ними доглядаю. А тебе як звати?

-          Моє ім’я Ліна. Я нещодавно приїхала до Києва і ще нікого тут не знаю. Будеш моєю подругою?

-          Звичайно. Будемо товаришками.

-          Лесю, а розкажи щось про себе.

                   Леся розповідає вірш «Як дитиною, бувало».

-          І мені, Лесю, є про що розповісти тобі.

                 Ліна розповідає вірш «Мій перший вірш написаний в окопі».

-          Ліно, ідемо, я покажу тобі свою найкращу квітку.

                 Дівчата, взявшись за руки, виходять.

Казка Лесиного дитинства обірвалась у підлітковому віці, коли дівчинка зненацька занедужала на туберкульоз кісток.

       Ліна приблизно у такому ж віці стає дочкою «ворога народу»: радянсько-імперський «чорний ворон» на ціле десятиліття забирає від неї батька. На родинне горе накладається й війна.

             На сцену виходять Леся і Ліна,Леся сідає за фортепіано і починає грати, Ліна слухає. Обірвавши гру, Леся повільно закриває кришку інструмента, встає і читає вірш «До мого фортепіано». Ліна підходить до подруги, намагається її підтримати.

-          Лесю, не переживай, ти талановита дівчина. І твій Божий дар, твій талант ще обов’язково розкриється. Ось побачиш! Тобою гордитимуться твої рідні, близькі, друзі. А можливо, й твоя Батьківщина. Твоє багатство – це твоя крилата душа.

                             Ліна читає вірш «Крила».

-          Дякую тобі, Ліно, за добрі слова. Як гарно і глибоко ти сказала: «Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!»

                                  Дівчата виходять.

   Оскільки, за Ліною, «епох для поетів» не буває, то справді: Леся Українка жила в імперії Російській, де сам її псевдонім уже був ознакою героїзму і неймовірною «зухвалістю»: Українка! Розквіт же творчості Ліни Костенко припав на кульмінаційний момент розвитку імперії радянської.

   Поезії обох властиві поєднання глибокого ліризму з палкою пристрасністю, патріотизм, принциповість, мужність, тонкий психологізм, глибока афористичність, проекція на актуальні проблеми сучасності, майстерне володіння словом...

   Для кожного митця, яким би геніальним той не був, часто «візитною карткою» стає якийсь один, вершинний твір. Таким «вершинним шедевром» для Лесі Українки є драма-феєрія «Лісова пісня». Творчість же Ліни Костенко немислима сьогодні без віршованого роману «Маруся Чурай».

                                 Остання сцена з «Лісової пісні» Лесі Українки.

                               Сповідь Марусі («Маруся Чурай» Ліни Костенко).

   У коханні – суть життя. Це почуття дуже часто дає поштовх до творчості, до самовираження. Вірші про кохання у обох поетес – це своєрідна трепетна молитва.

                 Заходять Леся і Ліна. Леся читає вірш «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти...».

               Ліна читає вірш «Моя любове! Я перед тобою».

               Ліна виходить, а Леся залишається, сідає на лавку, замислюється.

   Усе життя обидві мисткині ведуть ненастанну боротьбу (у Лесі помножену ще й на боротьбу фізичну) – за власне «я» і за самоствердження нації. Мабуть, загальновідома та істина, що часто саме великі випробування пробуджують у людині сили, про які вона й не здогадувалась, і про неї за інших обставин не здогадалась би ніколи.

                     Леся виходить на середину сцени, з плечей скидає темну хустину, читає вірш «Contra spem spero!».

   Подвижництво слова і думки, щирість і краса почуттів, відвертість дії і вірність власній життєвій позиції – такі життєві мірила на творчому шляху визначних поеток України. Їхні твори очищують душу, ошляхетнюють почуття, пробуджують у людині людське. Пам’ятаймо, що «поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

                   Виходять усі учасники композиції і читають по черзі рядки із вірша «Життя іде і все без коректур».

  

                                                              

                                                                  

Українська мова (8 клас)

Урок №5. Основні правила правопису (за вибором учителя)

Мета: актуалізувати знання учнів про основні орфограми, вивчені в попередніх класах; удосконалити вміння і навички правильно писати слова на вивчені орфограми, стилістично доцільно їх використовувати у власному мовленні; розвивати комунікативно-мовленнєві вміння, мислення, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати у школярів любов до рідного слова як невичерпного джерела духовності.

Тип уроку: урок повторення, узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок (формування мовленнєвої компетенції).

Засоби навчання: підручник, роздавальний матеріал, орфографічний словник, таблиця «Види орфограм», памятка «Як розвивати грамотність».

Епіграф:                                                            Чужу мову можна вивчити за шість років,

                                                                            а свою треба вчити все життя.

                                                                                                                                 Вольтер

Перебіг уроку

І. Організаційний етап.

ІІ. Установчо-мотиваційний етап.

Опора на власний досвід.

-          Поміркуйте, чи потрібно сучасній людині бути грамотною? Чому?

Слово вчителя.

Чи знаєте ви, що 8 вересня у світі відзначають Міжнародний день грамотності? Відповідно до даних Статистичного інституту ЮНЕСКО у світі налічується 793 мільйони неграмотних дорослих. І хоча з грамотністю у нас все нібито добре, проте багато хто періодично спілкується чи пише неправильно. Зрештою, й Інтернет долучився до того процесу: мова користувачів мережі стала специфічною. Але в діловому листуванні, журналістиці, живому спілкуванні допускати помилки неприпустимо. І ті, хто не байдужий до такого безладдя у своєму мовленні, повинні дбати, щоб мова залишалася чистою, живою та грамотною.

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку.

ІV. Актуалізація опорних знань учнів.

Бліцопитування.

-          З якими частинами мови ви ознайомились у попередніх класах?

-          Пригадайте найважливіші орфограми вивчених вами частин мови.

-          Який розділ науки про мову вивчає правильне написання слів?

-          Що таке орфограма?

-          Які бувають орфограми?

-          Як перевірити, чи слово написано правильно?

Узагальнення повтореного.

Орфографія – розділ науки про мову, що вивчає систему загальноприйнятих правил про способи передачі усного мовлення в писемній або друкованій формі.

Орфограма – це правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати з кількох можливих варіантів.

Орфографічний словник – це словник, який містить інформацію про правильне написання слів.

Види орфограм

Буквені Небуквені
Правопис ненаголошених е,и Написання слів разом, окремо, через дефіс
Правопис префіксів Уживання апострофа
Велика буква Написання складних слів
Подвоєння приголосних  
Вживання мякого знака  

 

V. Процесуально-діяльнісний етап.

Виконання системи завдань на основі повторення вивченого.

Словниковий диктант із додатковим завданням.

-          Запишіть слова, підкресліть орфограми, визначте серед них буквені та небуквені.

Свято, Великдень, уманський, торф’яний, синьо-жовтий, боротьба, доньчин, синьоокий, Оленчин, п’ятдесят, шістсот, морквяний, Біблія, ін’єкція, Голландія, директор, президент, комп’ютер, камінчик, різьбяр, народнопісенний, інновація, Лук’ян, священик, бовваніти, Сирія, панно, курйоз, мільярд, востаннє.

Робота біля дошки.

-          Запишіть прислівники та прислівникові сполучення, знявши риску (за потреби скористайтесь словником). Поясніть орфограми.

Без/сумніву, без/слідно, до/побачення, у/зимку, день/у/день, по/суті, не/стерпно, в/решті/решт, в/до/світа, в/результаті, на/жаль, від/тепер, до/відома, день/за/днем, зо/зла, до/ладу, в/пяте, з/давніх/давен, до/речі, на/сам/перед, з/роду/в/рід, по/всяк/час, в/середині, як/не/як, по/моєму.

Диктант з коментуванням.

-          Запишіть слова, вставляючи пропущені букви. Яка це орфограма? Запис перевірте за словником.

Поч..нати, мар..во, пош..пки, пр..стиж, тр..вожний, г..рой, плет..во, лот..рея, кош..чок, л..ман, книж..чка, печ..ніги, сх..литися, об..реги,ф..стиваль, пов..рхово, п..ріг, бр..ніти, Водохр..ще, прим..ритися.

Розподільний диктант.

-          Запишіть у дві колонки складні слова: разом і через дефіс.

Радіо/сигнал, кисло/молочний, супер/маркет, івано/франківець, історико/культурний, контр/атака, кисло/солодкий, жовто/гарячий, зоо/парк, прем’єр/міністр,пів/Європи, конусо/подібний, само/ствердження, озерно/болотний, екстра/ординарний, екс/вокаліст.

Робота в парах.

-          У кожному слові визначте орфограму, доберіть і запишіть по 3 слова з цією орфограмою.

Розповісти, безжальний, зіставити, прехороший, придумати, сформувати, зрушити.

Гра «Хто швидше?».

-          З кожним поданим словосполученням складіть по два речення так, щоб слово з не в одному випадку було написано разом, а в другому – окремо.

(Не) витрачена сила. (Не) завершена робота.

Правописний практикум (компетентність саморозвитку й самоосвіти).

-          Спишіть речення, знімаючи риску.

Треба дзвінкий голос мати, що/б гарно співати. Ми не розлучимось з тобою, що/б не сталось. Як/би не тис мороз, а весна буде. Як/би було десять рук, усім би робота знайшлась. Хлібороб не знає перепочинку в думах про хліб, про/те ще вкладає в ного частинку серця і душі. Ледь-ледь ворушать вусиками колоски і наче перешіптуються про/те, щоб не зронити на землю жодної зернини.

Творчий практикум (компетенція продуктивної творчої діяльності).

-          Поясніть значення поданих фразеологізмів. Складіть із ними речення. Яка орфограма їх обєднує?

Ділити шкуру невбитого ведмедя. Працювати не покладаючи рук. І вгору глянути ніколи.

Творче завдання «Я – редактор». Самостійна робота.

-          Знайдіть помилки, виправте їх. Запишіть відредагований текст.

Багато є таємниць в світі, і одна з найбільших зпоміж них – мова. Здаєцця, ми знаємо якесьслово, немовби розуміємо його. Проте все, що закладено в ного упродовж віків, не рідко неможемо певною мірою видобути. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб заховане у слові постало перед нами в усій красі, глебині інеповторності.

   З ранього детинства і до глибокої старості людина невідільно повязана з мовою. Це єдине знаряддя, що вевищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Роспочинається прелучення дитини до краси рідної мови з милих бабусиних казок і материнскої колискової пісьні. Кожен день дає нам урок пізнаня. Й завжди і скрізь наш вчитель – мова (І. Вихованець).

VI. Контрольно-рефлексивний етап.

Підсумки. Ознайомлення із памяткою «Як розвивати грамотність».

1. Учіть правила.

2. Звертайтесь до словників.

3. Читайте більше і читайте хорошу літературу, класику.

4. Пишіть, створюйте свої невеликі тексти.

5. Слухайте, як ви говорите.

Рефлексійна анкета

-          На уроці я...

повторив (ла)

зробив (ла) успіхи

відчув (ла) труднощі.

VII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

Скласти словниковий диктант (25-30) слів на орфограми, вивчені у сьомому класі. Із трьома словами скласти речення.

Тернопільська класична гімназія

Тернопільської міської ради Тернопільської області

 

 

 МЕТА: допомогти учням зрозуміти особливий колорит і чарівність Гуцульщини, осмислити працю і духовне життя її мешканців, розкрити фольклорні джерела повісті, загальнолюдські проблеми в ній, проаналізувати образи, допомогти усвідомити вагу справжніх духовних цінностей у житті людини; розвивати вміння аналізувати прозові твори, дослідницькі здібності, усне мовлення, уміння працювати з додатковою інформацією; виховувати естетичні смаки, бажання глибше вивчати духовний світ українців.

УЧНІ ПОВИННІ ЗНАТИ: зміст повісті «Тіні забутих предків»; проблематику; образи; сюжетну лінію Іван – Марічка.

УЧНІ ПОВИННІ ВМІТИ: аналізувати твір; пояснювати образи та символи твору; розкривати особливості світогляду героїв; розуміти суперечності між зовнішнім і внутрішнім світом персонажів.

ФОРМА УРОКУ: урок-дослідження.

ОБЛАДНАННЯ: художні тексти, презентація, таблиця «Фольклорне тло повісті», інформаційний проект «Відомості про міфічних істот», словник діалектизмів, відгук про твір.

МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ФОРМИ РОБОТИ: бесіда, робота з таблицею, гра, розповіді учнів, словникова робота, інформаційне гроно.

ВИПЕРЕДЖУВАЬНЕ ЗАВДАННЯ: підготувати повідомлення про міфічних істот, укласти словник діалектизмів твору, написати відгук про повість «Тіні забутих предків».

ЕПІГРАФ:                  Гуцульщині «Тінями забутих предків», Коцюбинський

                                      Поставив в українському письменстві великий пам’ятник.

                                                                                                      А. Крушельницький

                                             ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент. Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і суб’єктного досвіду учнів.

Вправа «так» чи «ні».

  1. 1.Повість «Тіні забутих предків» М. Коцюбинський написав під враженням від перебування в Карпатах? (Так).
  2. 2.Перше знайомство Івана й Марічки сталося під час служби в церкві? (Ні).
  3. 3.Івана та Марічку називають українськими Ромео і Джульєттою? (Так).
  4. 4.Під час знайомства з Іванком Марічка у відповідь на спричинене зло поділилась цукеркою? (Так).
  5. 5.Мати Іванова боялася його і одвертала від нього очі, бо думала, що він бісове дитя? (Так).
  6. 6.На заваді коханню Івана та Марічки стала родова ворожнеча? (Так).
  7. 7.Іван вправно грав на скрипці? (Ні).
  8. 8.Марічка складала казки? (Ні).
  9. 9.Дізнавшись про смерть Марічки, Іван хотів накласти на себе руки? (Ні).
  10. 10. Іван «обкурював ладаном хату й кошари, щоб одігнати звіра й відьом» на Святий вечір? (Так).
  11. 11. Музичний інструмент, який «сповідував людям» про смерть – це трембіта? (Так).
  12. 12. Похорон Івана закінчився забавою і веселощами? (Так).

Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

Слово вчителя.

Чарівні гори, що підпирають небо вершинами. Стрімкі ріки, шум яких перекочується долинами. Величні й таємничі ліси зі стрункими смереками. Безмежні полонини із різнобарв’ям квітів, трав та ароматів. Багатство звуків і дзвінка тиша. Самобутність пісень, обрядів, звичаїв. Усе це Карпати, мальовничий і загадковий край, який вабить до себе предковічною загадковістю.           У свій час під вплив його чарів потрапив і М. Коцюбинський. Він писав: «Я з головою поринув у Гуцульщину… Який оригінальний край, казковий народ!»

 

 

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Учитель. Сьогодні на уроці ви більше дізнаєтесь про життя, звичаї, традиції, світогляд гуцулів, їхній тісний зв’язок із природою, їх мрії та почуття. Ми спробуємо зрозуміти, чому доля головних героїв твору склалася саме так.

           Учні записують дату і тему уроку в зошит.

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель. Таємничість та незвичайність починається навіть не з перших рядків твору, а з самої назви (13 варіантів: «Тіні минулого», «В зелених горах», «Голос віків», «Подих віків», «Сила забутих предків» та ін.).

-         Чи можна, читаючи твір, зрозуміти, у якому столітті відбуваються описані події? Про що це свідчить?

-         Як ви думаєте, чому письменник зупинився саме на цій назві?

Такий заголовок свідчить про тісний духовний зв’язок між поколіннями одного народу, вічністю й актуальністю проблем, розкритих у творі. Життя героїв невіддільне від природи, оригінальних вірувань, обрядів та звичаїв гуцулів, їхньої міфології.

  1. 1.Дослідження етнографічних джерел твору, заповнення таблиці «Фольклорне тло повісті ».
    1. ОБРЯДИ, ЗВИЧАЇ, ТВОРЧІСТЬ.                                                                                                              

Бесіда.

-         Як співіснують у світогляді гуцулів християнство та язичництво?

-         Чим особливий обряд молитви на Святвечір?

-         В який спосіб добувають вогонь на полонині?

-         Вівчарство – це лише вид діяльності гуцулів? Які обряди, пов’язані з ним описав письменник у творі?

-         Для чого люди «обкурювали хати»?

-         Який особливий жанр пісенної творчості поширений на Гуцульщині? Яка його роль у творі?

-         Який обряд описаний у фіналі твору? Що незвичного відтворив автор у ньому?

Поки людина живе, вона мріє про перемогу добра над злом, життя над смертю, світлого над темним, справжнього над штучним. Але часто мрії залишаються на рівні марева, що змушує шукати вихід із буденщини вигадкою фантастичних істот.

  1. МІФІЧНІ ІСТОТИ.

Гра «Упізнай героя». Записати героя, представника нечистої сили, за описом:

А) «він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях», «се був… добрий лісовий дух» (Чугайстир);

Б) «на камені верхи, сидів «той», … скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру» (Щезник);

В) «йшов поруч із нею й боявся пустити… вперед, щоб не побачить криваву дірку ззаду у неї, де видно серце, утробу і все…» (Нявка);

Г) «кочеється шос кругле, гейби капшук. Та й світиться так наче зірниця», «перекидається на білого пса» (Відьма);

Д) «злий дух, що править усім» (Арідник).

Інформаційний проект «Відомості про міфічних істот».

  1. ОБРАЗИ-СИМВОЛИ.

-         Які, на вашу думку, образи-символи змальовані у творі? Що вони символізують?

Фольклорне тло повісті

Обряди і звичаї, творчість Міфічні істоти Образи-символи
Добування вогню, вигнання вівців на полонину, приготування будзу, обкурювання хати, молитва на Святвечір, коломийка. Арідник, чугайстир, щезник, нявка, відьма. Вода, живий вогонь, ліс, трембіта.

        

Мова становить найсуттєвішу рису народу, його характеру, світогляду, способу мислення і життя. Тому вживання місцевої лексики – це вкрай необхідний засіб відображення колориту Гуцульщини, її духу. Дивна, часто незрозуміла, лексика не заважає сприйняттю, вона заворожує, бере у полон музикою слова (ознайомлення із словником діалектизмів із повісті, складеним до уроку).

  1. 2.Характеристика образів повісті. Складання інформаційного грона до образів Івана, Марічки, Палагни, Юри.

Бесіда.

-         Яким Іван був у дитинстві?

-         Які таланти у нього були?

-         Що змусило Івана по-іншому подивитися на Марічку?

-         Чи була талановитою Марічка?

-         Що поєднало героїв?

-         Коли вони були щасливі?

-         Чи можемо сказати, що Іван та Марічка були дітьми природи, жили за її законами?

-         Як відчуває Іван смерть коханої?

-         Як переживає втрату?

-         Чому Іван обирає за дружину повну протилежність Марічки?

-         Про що мріяла Палагна?

-         Як вона ставилась до господарства?

-         Чи можна назвати стосунки між Іваном та Палагною коханням? Чому?

-         Що привернуло увагу Палагни до Юри?

-         Як Іван ставиться до відкритої зради дружини?

-         Чи був Юра головною причиною суму і душевного безсилля Івана?

-         Чи сприймається загибель Івана як трагедія?

Іван – розумний, чудний, міцний, задуманий, талановитий, відданий, добрий господар, мовчазний, недужий, стомлений.

Марічка – добра, щира, довірлива, талановита, тендітна, весела, ніжна, віддана, мрійлива.

Палагна – здорова, працьовита, дбайлива, красива, приземлена, жорстока, хитра.

Юра – мольфар, сильний, палкий, могутній, недобрий, жорстокий, підступний.

V. Підсумок уроку.

Найпоетичніші сторінки повісті пов’язані з образами Івана та Марічки. Це справжня симфонія почуттів, і провідною мелодією в ній звучить кохання молодих людей, яким судилося втілити у своїх літературних долях найголовніше – гармонію людських душ.

-         Як ви думаєте, чи можливе таке кохання у наш час?

VІ. Рефлексивно- оцінювальний етап.

Повість «Тіні забутих предків» допомогла мені більше пізнати людей, життя, зрозуміти…

Твір змусив задуматися над…

Мене здивувало, що…

VІІ. Оцінювання навчальної діяльності учнів.

VІІІ. Домашнє завдання.

Написати твір-есе на тему «У чому вбачає смисл людського життя автор? (за повістю «Тіні забутих предків») ».

Учитель. На завершення нашого уроку пропоную послухати відгук на повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Додаток 1

Відомості про міфічних істот

Чугайстир ─ веселий, добрий лісовий дух, боронить людей від нявок. Зустрівши людину, примушує її танцювати. Заклятий чоловік.

Арідник ─ злий дух, чорт, дідько.

Відьма ─ стара баба або молодиця, літає на мітлі, перетворюється з різних тварин і птахів, набирає вигляду інших людей, насилає нещастя; за повір’ям відбирає в корів молоко, обернувшись кішкою, жабою тощо. Ці жінки продавали душу чорту. Люди оборонялися від відьом, злих духів заговорами, обороняли обійстя й худобу.

Нявка(мавка) ─ спереду виглядає як вродлива молода дівчина з довгими косами, а насправді немає в неї ні тіла, ні душі, то душі померлих дітей. Живуть у лісах. Подруги русалок.

Щезник ─ один із найрозповсюдженіших негативних персонажів стародавньої української міфології та демонологічної християнської доби. Переважно це худорлява, рухлива, гола людиноподібна істота невеликого зросту, з рудою шерстю, що густо вкриває все тіло. Має коротенькі ріжки на круглій свинячоподібній голові. Очі круглі, малі, червоні. Замість носа свиняче рило. Довгий вертлявий хвіст, на ногах копита.

Додаток 2

Словник діалектизмів

(М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

 

А́фин - лісові ягоди                                  

Бовга́р - коров'ячий пастух.                  

Боте́й – стадо, отара.                              

Бури́шка – картопля.                                

Бути́нами побиті – на роботах у лісі.    

Ва́тра – вогнище.

Вори́ння – огорожа з дерев'яних лат.

Габа́ – хвиля.

Га́чі – штани.

Гаджу́га – молода смерека.

Гоц – водопад.

Грунь – 1)верх; 2)невисокі молоді гори.

Дроб'є́та – вівці.

Женти́ця – сироватка.

Ка́шіца - дерев'яна обшивка берегів.

Ки́чера – безлісі гори.

Коза́р – козячий пастух.

Креса́ня – капелюх.

Луді́ння – одежа.

Маржи́нка – худоба.

Не́гура – туман.

Неде́я – дикі верхівки гір.

Оборі́г – стріха, під якою складають сіно.

Остри́ва – суха смерека з галузками, на якій сушать сіно.

Плай – гірська стежка.

Пло́ва – 1)негода; 2)дощ.

По́дри – полиці під дахом.

Пу́тин - дерев'яна посудина.

Стая - дерев'яний намет, в якому живуть вівчарі, роблять сир.

Стру́нка – намет для доїння овець.

Су́точка – обгороджена гірська стежка.

Ца́ринка – обгороджений сінокіс коло оселі.

Че́лядь – жінота.

Додаток 3

Відгук про твір

Поетична драма про велике і незбагненне кохання

(за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»)

У кожного скульптора є найвдаліша й найвитонченіша робота, у кожного художника - своя "мадонна". Так і кожен митець слова має перлину серед своєї колекції художніх творів. "Тіні забутих предків" впевнено можна назвати вершиною мистецької майстерності. Ця повість вийшла з-під пера відомого українського письменника-імпресіоніста Михайла Коцюбинського.

Ще з перших рядків твір вражає: у ньому талановито та яскраво відтворено колорит українських Карпат, життя і побут їх мешканців, традиції, забобони, легенди й повір'я.

Серед буйної незайманої природи зростають головні герої повісті Іван та Марічка.Вони мов Ромео та Джульєтта, тільки в українських Карпатах: належать до сімей, що ворогують між собою і ладні топірцями зарубати недруга і прокльонами обсипати при зустрічі. Та попри те все діти якось знайшли примирення, а згодом, проводячи чимало часу разом, коли пасли ягнят, то й незчулися, як закохалися. Уже ходили й до церкви удвох і обіймалися на людях. І, мов сумнозвісні шекспірові герої, трагічно загинули: спершу Марічка у водах Черемошу, а через певний час Іван, не витримавши туги за коханою, кинувся із кручі.

Михайло Коцюбинський також вражає нас знаннями гуцульського діалекту. Повноцінно і глибоко розкрити життя персонажів неможливо без мови. Увесь твір пересипаний різноманіттям слів, на кшталт "маржинка" ("худоба") чи "царинка" ("сінокіс коло оселі"). Це допомагає читачу глибше проникнути в атмосферу повісті та наблизитись до героїв, до верховинців. Здається, що ми потрапляємо в якийсь чарівний, казковий світ. Разом в карпатськими жителями починаємо вірити у злих та добрих духів, стаємо ніби частинкою общини гуцулів. З яким же трепетом та достовірністю описано обряди на Святий вечір, кожен крок та частину дійства! Ми спостерігаємо за переплетінням язичництва та християнства, віри в Бога та в природні сили.

Фінал твору теж написаний по-особливому: сумний похорон закінчується веселощами - і це не авторська вигадка, а особливість гуцульського поховального обряду. Письменник закінчує твір саме так, щоб показати, що хоч Іван і помер, та це було для нього мов полегшення. Він таки знайшов свою Марічку, об'єднався із нею, звільнився від буденності, зради, зла і вирушив у інший світ, світ мрії, великого кохання, щирості і краси.

Мене глибоко вразила повість "Тіні забутих предків". Письменник зовсім не ідеалізує світ гуцулів, не забуває про ознаки реальності: важку роботу, злиденність, ворожнечу, сумні події, смерть. Однак він опоетизував справжнє, щире, велике, вічне кохання, подарував нащадкам прекрасну мрію.

Мета: розкрити глибину відображення у творі духовних джерел митця, краси рідної природи; донести до учнів через народознавчий аспект твору багатство культури української нації, її традицій;учити учнів коментувати текст твору, визначати основні мотиви, характеризувати образи-персонажі; з’ясувати часово-просторові й композиційні особливості повісті; розвивати творчі здібності учнів і вміння сприймати життєві явища, події, людей у контексті загальнолюдських понять і цінностей; формувати гармонійно розвинену особистість; виховувати вміння творити добро, любов до рідного народу, його культури та традицій.

Тип. Урок формування вмінь і навичок.

Форма. Урок-дослідження.

Обладнання: портрет О. Довженка, книги з текстом «Зачарованої Десни», презентації, вислови про дитинство.

Епіграф: Боже мій,скільки ж прекрасного і доброгобуло у моєму житті, що ніколи не повернеться.    О. Довженко

Перебіг уроку

І. Організаційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Виступ учениці з презентацією «О.Довженко: трагічне життя і титанічна творчість».

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя. Сьогодні на уроці ми звернемось до автобіографічного твору «Зачарована Десна», у якому гармонійно поєднуються два персонажі: малий хлопчик Сашко й дорослий філософ-митець. Щоб зрозуміти філософію життя дорослої людини, необхідно зазирнути в чарівний світ її дитинства. Чим жив письменник, чим переймався, за що вболівав, як формувався його світогляд. Це низка тих питань, на які ми маємо дати відповідь. «Я народився і жив для добра і любові»,- напише О. Довженко у своєму «Щоденнику». А як же формувався цей дивний світ, світ добра, краси, любові.

IV. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Повідомлення «літературознавця».

Над твором «Зачарована Десна» Олександр Довженко почав працювати,як свідчать записи у Щоденнику, у квітні 1942 року. У листі до матері від 9 листопада 1946 року письменник сповістить: «Пишу одну повість про діда і батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, ще коли я був маленьким, мамо, у Вас щасливим... Про всяке таке-от старовиння, що щезло вже, минуло давно і ніколи не вернеться, як не вертаються літа. .. Чомусь я часто, коли не щодня, згадую про вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий, і день мій вечоріє вже...»

30 березня 1948 року митець уже чітко заявляє про свій намір написати докладно й абсолютно одверто, як труд цілого фактичного життя, з великими екскурсами в біографію, у дитинство, у родину, у природу, пригадати усі чинники, які створювали і визначали смак, тонкість сприймання. Повість «Зачарована Десна» була завершена у 1955 році, за рік до смерті письменника. Цей твір він не писав задля постановки чи навіть публікації, творив для себе, для матері та сестри. Довженко називав її автобіографічною кіноповістю. В українському письменстві творцем жанру кіноповісті є Олександр Довженко.

   Твір має ліричний конфлікт. У цьому особливість композиції твору. Це конфлікт почуттєвий, що виникає від відчуття суму, туги за дитинством, за його безповоротністю. Головний чинник композиції кіноповісті – асоціативний. Автор згадує передусім те, що найбільше вразило в дитинстві. Веде нас шляхом створення портретів або шляхом опису яскравих епізодів.

   Розповідь у кіноповісті ведеться у двох площинах:

-                 бачене і відчуте малим Сашком, який лише починає пізнавати навколишній

         світ;

-                 філософські роздуми досвідченого митця-патріота.

Кіноповість «Зачарована Десна» була екранізована в 1964 році Юлією Солнцевою, дружиною О. Довженка.

Учні записують у зошити визначення кіноповісті (теорія літератури).

Кіноповість – це повість, написана з урахуванням специфіки кіно як сценарій кінофільму. Від кіносценарію в ній – фрагментарність, лаконізм, динамізм сюжету; від повісті – епічний принцип зображення життя, метафоричність, авторські відступи, яскраві пейзажі.

2. Пошуково-дослідницька робота в групах над аналізом морально-етичних ідей( слайд «Світ Сашка»).

Група 1. На яких моральних засадах виховувався малий Сашко?

Дайте відповідь на запитання

-                 Що говорить письменник про вірування його односельчан, рідних?

-                 У яких картинах, епізодах найбільше виявляється ставлення Сашка до Бога?

-                 На кого був схожий Бог та інші святі?

-                 Яка картина у хаті наводила на хлопчика найбільший страх?

-                 Що стало причиною гріхопадіння Сашка?

-                 Як мріяв він поновити свою святість?

-                 За якими моральними законами жили його рідні?

Група 2. Які найближчі люди оточували Сашка?

Завдання для всіх учнів: під час аналізу образів записати у зошиті асоціації до кожного героя.

Прадід Тарас

-                 Хто у творі виступає старійшиною роду Сашка?

-                 Яким його сприймає хлопчик?

-                 Як ви думаєте, чому руки прадіда нагадують саме коріння?

Прабаба Марусина

-                 Якою ви уявляєте прабабу Сашка?

-                 Як ви розумієте слова про те, що « прокльони були її духовною їжею. Це

         була творчість її палкої, темної, престарілої душі»?

-                 Як реагує хлопчик на смерть прабаби?

Дід Семен

-                 На кого був схожий дід Семен?

-                 Що свідчить про те, що дід любив людей?

-                 Як ви розумієте слова «він був наш добрий дух лугу і риби»?

-                 Чому більше за все на світі дід любив сонце?

Мати

-                 Що найбільше любила мати? Як це відповідає її природному призначенню

         на Землі?

-                 Кому можуть належати такі слова: Сашкові хлопчику чи дорослому

         Олександру? Якими почуттями наповнені ці слова? Про що вони?

«Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку. Довго-довго, не один десяток років буде проводжати мене мати, дивлячись крізь сльози на дорогу, довго хреститиме мені слід і стоятиме з молитвами на зорях вечірніх і ранішніх, щоб не взяла мене ні куля, ні шабля, ні наклеп лихий?»

Батько

-                 Які риси виділяє в ньому письменник?

-                 В яких епізодах він вам найбільше запам’ятався?

-                 Як ставиться батько до старців? Чому?

-                 Чому цар ображає його своєю рідкою борідкою?

Очікувані результати (асоціації).

Прадід – старійшина роду, величезні, мов коріння, руки, добрий голос.

Прабаба – прокльони, народна творчість, талант.

Дід – сонце, добре слово, Псалтир, кашель, «добрий дух лугу і риби».

Мати – город, зозуля(розлука), хвилювання, любов.

Батько – гарний, в очах смуток, наробив багато хліба, урятував від води.

-                 Що об’єднує всіх цих людей? (Праця, талант, обдарованість)

-                 Чи все подобалося Сашкові в цих людях?

     спалює Псалтир.

  1. ’є. Мав негарний одяг.
  2. ’ються за стіжки.

Група 3. Як у «Зачарованій Десні» розв’язується проблема « природа і людина»?

-                 Як ви розумієте слова «жили ми в повній гармонії з природою»?

-                 Чим була природа для селян?

-                 Прокоментуйте текст та зображення на слайді, згадайте, з якими епізодами

         вони пов’язані?

-                 Розкрийте символічний зміст образів коней та самої Десни?

-                 Який сон про коней приснився Сашкові під час різдвяних свят? Що він

         символізує?

«Там я засинав на житі серед пісень, міцно обнімаючи за шию свого яблукатого коня. Там я давав собі слово ніколи не продавати його ні за які скарби. Так і не продав я його по сей день. Ой коню, коню, не продам я тебе. Як би часом не було мені трудно, як турки і татарва не обступали на торгу мене, не розлучуся я з тобою ні за яку ціну».

-                 Як ви розумієте слова, процитовані на слайді?

«Ріка моя, життя моє, люблю я воду твою ласкаву, животворну, і береги твої чисті, і всіх людей, які трудяться на твоїх берегах.

Вклоняюся тобі за ласку, за багатство, що дала ти моєму серцю, за те, що, дивлячись на тебе, роблюсь я добрим, людяним, що можу любити тебе все життя. Ріка моя – душа мого народу.

Щасливий я, що народився на твоєму березі,... що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

-                 Що символізує собою образ Десни? Чому її іменем названо твір?

Група 4. Які художні особливості кіноповісті?

-                 Які засоби творення комічного використав автор?

-                 Чим багата мова героїв?

-                 Прокоментуйте сцену бойовиська на косовиці. До яких художніх засобів

         вдається в цьому епізоді письменник?

-                 Чому у творі часто переплітається реальне і фантастичне?

V. Узагальнення вивченого матеріалу.

- Що взяв О.Довженко зі свого дитинства в далеку мандрівку життя?

Висновок. Єдність людини з природою, зі світлом при народженні – основне, що визначає світогляд цієї людини в майбутньому. Усі члени могутнього роду Довженків – то єдиний образ народу, складовою якого є і сам Олександр Довженко.

   Велика дяка авторові «Зачарованої Десни», Людині з великої літери, що застерігає нас від втрати духовності, закликає повертатися до своїх коренів, не забувати про своїх рідних, а нахилитися і побачити зірку в калюжі.

VI. Підсумки. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів.

«Мікрофон»

Продовжіть речення: Дитинство – це...

VII. Домашнє завдання.

Скласти етюд «Мені приємно й мені неприємно».

 

МЕТА: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Григора Тютюнника; з’ясувати історію написання повісті «Климко»; проаналізувати зміст повісті; на прикладі взаємостосунків літературних героїв допомогти учням зрозуміти і засвоїти морально-етичні уроки твору; удосконалювати вміння виразно читати, переказувати епізоди повісті, які найбільше вразили; розвивати культуру мовлення, логічне мислення,увагу, пам’ять, уміння грамотно висловлювати свої думки; виховувати гуманні якості людини, формувати в учнів активну життєву позицію, бажання допомогти в складних ситуаціях, захистити близьких, друзів.

ЦІЛІ УРОКУ.

Учні знатимуть: морально-етичні проблеми, порушені в повісті; зміст епізодів, у яких розкриваються ці проблеми.

Учні вмітимуть: виділяти й виразно читати уривки, в яких показано чуйність, людяність, доброту героїв; висловлювати своє ставлення до вчинків дійових осіб твору.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань.

ОБЛАДНАННЯ: портрет Григора Тютюнника, виставка творів письменника, підручник, малюнки до твору, презентація «Війна.Україна...», паперові серця.

МЕТОДИ, ПРИЙОМИ І ФОРМИ РОБОТИ: бесіда,інтерв’ю з автором, асоціативний кущ, робота в групах, робота з таблицею, виразне читання, розповіді учнів, робота з підручником, словникова робота, «Мікрофон», «Незакінчене речення».

ВИПЕРЕДЖУВАЬНЕ ЗАВДАННЯ: підготувати повідомлення про цікаві епізоди з життя Григора Тютюнника; намалювати ілюстрації до найбільш вражаючих епізодів твору.

ЕПІГРАФ:                                                Найвища наука життя – мудрість,

                                                                   а найвища мудрість – бути добрим.

                                                                                                Григір Тютюнник

                                             ПЕРЕБІГ УРОКУ

І.Організаційний момент. Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і суб’єктного досвіду учнів.

Учитель. Готуючись до уроку, ви прочитали повість Григора Тютюнника «Климко»(скорочено).

Бесіда

-         Які враження справив на вас твір?

-         Що вам відомо про життєвий і творчий шлях письменника Григора Тютюнника?

-         Чи знайомились ви раніше з його творчістю? (Оповідання «Дивак»)

-         Чим особливі герої його творів? (Неповторна особистість)

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Учитель. Сьогодні на уроці ви більше дізнаєтесь про Григора Тютюнника як людину і як письменника. Переказуючи та аналізуючи вражаючі епізоди повісті «Климко», ви спробуєте сформулювати морально-етичні уроки твору, які стануть, сподіваюсь, життєво важливими для вас самих.

           Учні записують дату і тему уроку в зошит.

ІV. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Інтерв’ю з автором.

Учениця. Вітаю вас, Григоре Михайловичу. Розкажіть про своє життя і творчість.

Григір Тютюнник. Народився я в селянській родині Михайла Васильовича Тютюнника і Сивокінь Ганни Михайлівни. Батько плотникував, косив, готувався до екзаменів у вчительський вуз. Мати працювала на різних роботах: полола, поливала і подавала снопи в барабан. У 1933 році сімейство опухло від голоду, а дід Василь помер – «Ще й не сивий був і зуби мав до одного». У півтора року, як казала мати, я перестав ходити, сміятися, балакати. Коли батькові виповнилося сорок років, його заарештували за «політичний мотив». Пізніше виявилося, що він ні в чому не винен і реабілітований посмертно. Мати вийшла заміж вдруге. Потім я виховувався у батькового брата. Тут було мені дуже добре. Дядько зі своєю дружиною стали мені «другими батьками». Коли розпочалася війна, я пішки повернувся від дядька із Донбасу до матері на Полтавщину. Враження від цієї небезпечної подорожі лягли в основу повісті «Климко». Згодом я навчався у Зіньківському ремісничому училищі. Цей період свого життя я описав у повісті «Вогник далеко в степу».

Учениця. Коли ви вперше зрозуміли, що хочете стати письменником?

Григір Тютюнник. Спочатку я працював робітником на будівництві й на заводі. Чуючи у собі потяг до літератури, вступив на філологічний факультет Харківського університету. Після закінчення працював учителем у школі, на Київській кіностудії ім. О.Довженка, у видавництві «Молодь».

Учениця. Ми знаємо, що з-під вашого пера вийшли чудові оповідання і новели: «Зав’язь», «Деревій», «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Коріння», «Лісова сторожка», «Степова казка». А як ви охарактеризуєте повість «Климко»? Що можете про неї розповісти?

Григір Тютюнник. «Климко» - історія душ цілого покоління. Воно рано подорослішало, сприйнявши дитячим серцем трагедії довоєнних та воєнних років, підставивши свої ще слабкі плечі під тяжку ношу відбудови, яку ще тяжчими робили трагедії повоєнні...

Учениця. Григоре Михайловичу, охарактеризуйте свого героя Климка.

Григір Тютюнник. Я люблю свого героя Климка, тому переконливо змальовую чистий світ дитячої душі, якій органічно притаманна потреба жити за законами справедливості, чуйності, доброти. Климко все своє життя піклувався про інших. Але зла довкола було так багато, що воно не дало маленькому добротворцеві лишитися живим.

Учениця. Григоре Михайловичу, у вас є такі слова: «Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути добрим». Що ви хотіли сказати цими словами?

Григір Тютюнник. Найважливіше у житті – за усіх умов залишатися людиною, тобто бути добрим. Це не завжди легко, але саме це вимагає від нас великої мудрості.

Учениця. Дякую за інтерв’ю. До побачення.

Григір Тютюнник. На все добре.

                     Учні записують епіграф у зошит.

2. Виразне читання ученицею напам’ять вірша Л. Костенко «Мій перший вірш написаний в окопі».

3. Асоціативний кущ.

   Обоє авторів були дітьми війни.

Які асоціації у вас викликають слова: «війна», «дитина»? (Учні добирають асоціації та записують на дошці під написами «війна» та «дитина».

                       ВІЙНА                                       ДИТИНА

                     смерть                                       радість

                       горе                                         щастя

                       страх                                      сміх

                       голод                                       родина

                       самотність                               веселощі

                       втрата рідних                         безтурботність

-         Чи сумісні поняття «війна» та «дитина»?

-         Звичайно, ні, адже дитинство – щаслива пора. Але не хотів би повернутися у своє дитинство ні на мить той, кому довелося зустрітися з війною віч-на-віч.

4. Презентація «Війна. Україна...».

Учитель. На жаль, і сьогодні тема війни в Україні є відкритою. Практично щодня гинуть українські воїни, мирні жителі. Зруйновані міста і села, тисячі людей змушені покинути свої домівки... Але у війни є одна особливість, вона розкриває справжнє єство кожної людини.

   Коли я читала повість «Климко», мене вразило, що у важкі часи, коли навколо проливалася кров, гинули люди, герої повісті не втрачають своїх найкращих якостей – доброти і милосердя. У творі є багато епізодів, у яких персонажі піклуються одне про одного.

5. Робота в групах: заповнення таблиці «Обличчя війни»: Добро і Зло (робота в зошитах).

- Аналізуючи епізоди твору, з’ясуйте прояви добра і зла, заповніть таблицю.

Методичний коментар: кожній групі дається завдання до певного розділу твору, учні визначають найбільш вражаючий епізод, висловлюють свої думки, заповнюють таблицю.

               І ряд опрацьовує 1 і 6 розділи

             ІІ – 3 розділ

               ІІІ – 5 розділ

6. Презентація учнями роботи в групах (короткий переказ вражаючих епізодів, заповнені таблиці, ілюстрації до твору).

ДОБРО

ЗЛО

люди не втрачають віру в перемогу справедливості; війна, розруха;
допомагають одне одному, здатні до співчуття, до самопожертви; люди залишилися без даху над головою,без одягу, продуктів харчування;
добрі, привітні; їх відправляють у неволю;
поріднилися через спільну мету;                    

вони зазнають принижень;

чутливі до краси;                                                 дехто зраджує батьківщину, дехто намагається нажитися на                                                                    людському горі.

V. Рефлексивно- оцінювальний етап.

Учитель. Війна полонила Климка в своїх обіймах. Зла було так багато, що воно не дало маленькому добротворцеві залишитися живим. Думаю, що сьогодні Климко та інші герої твору були присутні серед нас. Вони давали нам уроки. Які? Чи потрібні ці уроки в сучасному житті? (відповіді учнів).

   Уроки повісті «Климко»:

-         треба приходити на допомогу людям, виявляти турботу, доброту, чуйність не лише до близьких людей, а й до тих, з якими зводить нас доля;

-         потрібно вчитись брати на себе відповідальність;

-         потрібно залишатися людиною за будь-яких умов.

«Мікрофон». Що ви сказали б своєму однолітку, який не прочитав повісті? Закінчіть речення: «Я вважаю, що повість «Климко» обов’язково потрібно прочитати, бо …».

VІ. Оцінювання навчальної діяльності учнів.

Учитель. Наш урок закінчується. Чого навчилися ви на цьому уроці, що збагнули?

VІІ. Домашнє завдання.

  1. Написати твір-мініатюру на тему «Це нелегко – жити для інших».
  2. Підготуватись до характеристики образу Климка, виписати у зошит цитати.

Учитель. На завершення нашого уроку пропоную вам на паперових серцях написати короткі побажання (одним словом) і обмінятися ними. Хай усі вони здійсняться!

ГРУПА 1

 

                                ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 1

-         Що ви довідалися зі спогадів Климка про його довоєнне дитинство?

-         Як ставився дядько Кирило до свого вихованця?

-         Що робив Климко по господарству? Чому?

-         Про що свідчить те, що Климко добре вчився?

-         Що сталося з дядьком Кирилом?

-         Як сприйняв хлопець смерть близької людини?

                                 ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 6

-         Як сталося, що вбили Климка?

-         Що міг зробити хлопець, аби залишитись живим?

-         Як ви ставитесь до того, що Климко ризикував життям, намагаючись врятувати солдата?

ГРУПА 2

 

                                     ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 3

-         З якої причини у висілку почався голод?

-         Що із спогадів Климка ви довідалися про друга Зульфата й першу вчительку Наталю Миколаївну?

-         Чому люди неприязно ставились до дядька, який міняв харчі на різні добротні речі?

-         Як ви думаєте, чому вчителька відмовилася обміняти своє трояндове плаття на такі необхідні харчі?

-         Чому Зульфат кинув каменем у спекулянта?

-         З якої причини вчителька і немовля залишили своє помешкання?

-         Як ставився Климко до нових сусідів?

-         Чому він вирішив іти по сіль?

ГРУПА 3

 

                               ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 5

-         Кого побачив на базарі Климко?

-         Чому спочатку дівчина-незнайомка остерігалася його?

-         З якої причини швець вирішив віддати Климкові тапочки задарма? Про що свідчило таке рішення?

-         Чому люди ставились до поліцаїв вороже?

-         Хто і як допоміг дівчині врятуватись від облави?

-         Як допоміг швець Климкові у пошуках солі?                                                                                                                                                                                                                                    

                                

Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших.

В. Сухомлинський

Сучасна школа потребує змін, вона повинна допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до соціальних перетворень і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації. У контексті цих суспільних потреб особливо значущою є основна мета мовної освіти, яка визначається провідною функцією мови як навчального предмета: плекання національно свідомої, духовно багатої, творчо обдарованої особистості, що володіє вміннями комунікативно доцільно вживати мовні засоби у різних сферах і видах мовленнєвої діяльності. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально- виховного процесу.

Щоб сформувати творчу, мислячу, самостійну особистість школяра у своїй роботі використовую такі технології: інтерактивні, осбистісно зорієнтованого диференційованого та проблемного навчання, проектні.

Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, яке проектують у навчанні. Саме тому вже п’ятий рік працюю над проблемою «Використання проектних технологій з метою реалізації індивідуального підходу у навчанні на уроках української мови та літератури». Використання проектів змінює форми навчальної роботи з класно-урочної на самостійну, групову, колективну. Педагог у даній технології виступає насамперед як організатор середовища та умов, необхідних для розгортання педагогічного процесу, у якому безпосередня активна роль належить тим, хто вчиться. У процесі виконання різноманітних проектів ті, хто навчається, відчувають потребу в певних знаннях і уміннях, які вони одержують в міру необхідності.

Проектна діяльність дозволяє учням:

  • вивчати не тільки засоби, але й способи конкретної діяльності;
  • розвивати пізнавальні навички учнів та вміння самостійно конструювати свої знання;
  • розвивати критичне та творче мислення;
  • розвивати вміння орієнтуватися в інформаційному просторі;
  • організувати змістовне проведення позаурочного часу;
  • усвідомлювати, де і яким чином вона може бути використана на практиці.

Актуальність досвіду полягає у:

  • забезпеченні умов для розвитку творчої особистості дитини;
  • сприянні позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;
  • дозволить гарантувати досягнення певного стандарту освіти.

Мета досвіду:

  • створити оптимальні умови для розвитку творчих здібностей дитини на уроках словесності;
  • створити атмосферу співробітництва, взаємодії вчителя та учня;
  • розвивати соціальну та громадянську компетентність учня.

Новаційну значущість досвіду бачу у використанні в роботі новітніх технологій, намагаюся раціонально на їхній основі будувати сучасний урок української мови та літератури як важливу умову ефективного формування цілісної особистості учня.

Все більше вчителів у школах України цікавляться і використовують проектну діяльність учнів. Ідея включення проектної діяльності в освітній процес була запропонована американським педагогом і філософом Джоном Дьюї більше століття тому. В центрі філософії педагог ставить поняття дослідження, інтегрованого пошуку як засобу і як мету. Ідеї Дж. ДьюЇ знайшли продовження в працях учня і послідовника У. Кілпатріка. Він запропонував побудувати навчання на активній основі в процесі пошукової діяльності, спрямованої на розв’язання конкретної практичної проблеми. На межі 20-х років ХХ ст. метод проектів входить і в практику вітчизняної школи. Питанням проектних технологій займались Є. Полат, О. Пометун, Л. Переверзєв, Л. Ващенко, А.Чайка, С. Генкал, Н. Шиян, П, Архангельський, А. Хуторський.

Для сучасної школи проектна діяльність є способом досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технології), котра повинна завершитися цілком реальним, практичним результатом, оформленим тим чи іншим чином. Саме діяльнісний підхід до освітньо-виховного процесу є особливістю проектної технології. За провідною діяльністю виділяють дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, прикладні проекти.

Використання проблемно-пошукового методу подачі нового матеріалу реалізовую на основі індивідуальних та групових форм роботи, а, працюючи з обдарованими дітьми, основну увагу зосереджую на розвитку їх творчих здібностей, залучаю старшокласників до роботи територіального відділення МАНу.

На своїх уроках заохочую учнів до творчості, для цього використовую такі прийоми та форми роботи:

- на уроках української мови: виконання завдань підвищеної трудності, самостійне опрацювання додаткових джерел, виконання творчих завдань (складання ребусів, загадок, кросвордів, тестових завдань), завдань із розвитку мовлення (написання творів різних типів, наприклад, міні-твору, у якому всі слова починаються на одну літеру, який складається лише з односкладних речень), діалогів, створення таблиць, презентацій з теми, пам’яток, словників (наголосів, діалектизмів, фразеологічний), дидактичні ігри («Ти – мені, я – тобі», «Хто більше»);

- на уроках української літератури: випереджувальні завдання, обирання цікавого матеріалу, фактів з біографії письменника, написання рефератів, створення презентацій, «реклами» твору, складання питань до твору, тестів для перевірки знань, відповіді на проблемне запитання, ментальної карти, створення парадоксальної ситуації, захист проектів, дискусії, «займи позицію», «зміни позицію».

Самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень отримує задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості. Використання активних методів навчання (самостійна робота, проблемні та творчі завдання, дослідницькі та пошукові вправи, ігрові вправи, діалог, дискусія, метод проектів, самостійне спостереження, метод діалогічного викладу, бесіда) забезпечує розвиток логічного мислення, активізацію пізнавальної діяльності учнів, розвиток їх здібностей, допомагає вчителеві реалізувати навчальні, розвивальні цілі уроку. Отже, основна мета даної методики – навчити людину вільно себе почувати у спілкуванні.

Ще одним важливим і необхідним напрямком діяльності учителя-словесника є робота з обдарованими дітьми, при цьому:

  • - спочатку робиться акцент на формування вміння вчитися, регулярно надається можливість виступати в ролі вчителя;
  • - використовується велика кількість творчих завдань, рольових тренінгів, дискусій;
  • - виключається тиск учителя, на занятті – вільне спілкування;
  • - освіта повинна приносити дитині задоволення;
  • - необхідні самостійне добування інформації, повага бажання дитини працювати самостійно;
  • - обов’язкове заохочення наполегливості, активності;
  • - не можна знижувати самооцінку учня;
  • - дитині необхідно усвідомлювати суспільну значимість проблеми;
  • - завдання повинні бути творчими, що включають дослідження, аналіз, докази та висновки щодо досліджуваної проблеми;
  • - необхідно більше практичних робіт, робіт зі словниками, з довідковою літературою.

Плануючи роботу з обдарованими дітьми, досягаю належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аналітичної, розвивальної, творчої діяльності. Поєдную групові та індивідуальні форми роботи на уроках і в позаурочний час, факультативи. Підбираю зміст так, щоб навчальна інформація доповнювалась науковими відомостями, забезпечуючи високий темп освоєння інформації учнями.

Завдяки впровадженню інтерактивних методів навчання у своїй роботі побачила перші результати:

  • -       високий рівень позитивного ставлення дітей до школи;
  • -       висока навчальна активність учнів;
  • -       зацікавленість в кінцевому результаті праці;
  • -       бажання брати участь у конкурсах.

Творчий пошук, прагнення до неординарного розв'язання методичних проблем, пробудження в учнів інтересу до вивчення мови, літератури розвиток у них мовного чуття, мислення – така моя робоча програма як учителя.

Мої вихованці неодноразово ставали призерами міських етапів Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури, Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості ім. Т.Шевченка, Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої!», Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач», конкурсів патріотичної поезії та прози, фестивалів-конкурсів театральних колективів.  

Невід’ємною частиною виховного процесу є позаурочна діяльність школярів. Створення довготривалих та міні-проектів розширює кругозір учнів, поглиблює їхні знання з різних галузей знань, прилучає їх до прекрасного, згуртовує колектив. Розвивальний ефект проектної технології відчувається в активній допитливості, пізнавальному інтересі учнів, в оволодінні дослідницькими методами мислення; формуванні свідомого і творчого вибору оптимальних засобів перетворювальної діяльності; вмінні мислити системно і комплексно, самостійно виявляти потреби в інформаційному забезпеченні діяльності, безупинно опановувати нові знання й застосовувати їх як засіб перетворювальної діяльності.

Відзначання народних свят надихнуло на створення таких проектів, як: «Андріївські вечорниці», майстер-клас із розписування писанок «Покотися, писанко...», «Різдвяний вертеп». Традиційними стали конкурси читців поезій, літературно-музичні композиції, конкурси («Мовна гра»), вікторини, зустрічі з відомими людьми нашого краю, інсценізація художніх творів (вистави «Лісова пісня», «За двома зайцями» «Назар Стодоля»), створення колажів, плакатів, відкриток, фотоальбомів своїми руками. До 200-річчя з дня народження Т.Шевченка учнями було відзнято і змонтовано відеочитання поеми Шевченка «І мертвим, і живим...». Залучаю учнів до участі у позашкільних проектах                (конкурс «Найкращий читацький щоденник», який проводило видавництво «Грані-Т», конкурс есе «Школа майбутнього», який проводила компанія «SAMSUNG», конкурс наукових робіт з українознавства, проведений Науково-дослідним інститутом українознавства, РУМ).

Творчість та креативність, використання новітніх технологій у педагогічній діяльності сприяє й професійному зростанню вчителя. Я є співавтором друкованих методичних посібників.

У своєму житті прагну дотримуватися «золотого» правила з Біблії: «Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе». У будь-яких життєвих ситуаціях намагаюся зрозуміти іншого, допомогти, зробити крок назустріч, бо ніколи не знаєш, коли тобі самому потрібна буде допомога. Своїх дітей та учнів привчаю до дисципліни, відповідальності, виховую в них почуття людської гідності, справедливості, вчу жити за законами добра із вірою в серці. Постійно залучаю їх до різних акцій, аби навчити працювати в команді, підтримувати і допомагати один одному, відчувати чужий біль і вміти розділити чужу радість. Тільки самодостатня, креативна, національно свідома особистість є майбутнім України.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / укладач О.І. Когут. - Тернопіль: Астон, 2005.

2. Проектна діяльність у школі / Упоряд. М. Голубченко. - К.: Шк.. світ, 2007.

3. Круглова О.С. Технологія проектного навчання. // Завуч. 1999. № 6

4. Новікова Т.О. Проектні технології на уроках і в позаурочній діяльності. // Шкільні технології. 2002. № 2.

5. Орлова Л.В. Освітній проект у навчально-педагогічному процесі школи. - Мн.: «Технопрінт», 2002.

6. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. - К.:Видавництво А.С.К., 2003.

7. Федорчук Г. Проектна культура педагога // Завуч, К., 2009, №1.

8. Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: Практико-зорієнтований збірник/ За ред. Єрмакова І. – К.: Департамент, 2003.

9. Метод проектів – у дії: Навчально-методичне видання/ укл. Шерстюк Л. – Суми: РВВСОІППО, 2011 – 54 С.

Інтернет-ресурси:

10. Ісаєва Г. метод проектів - ефективна технологія навчання.
http://osvita.ua/school/method/technol/1415/

11. Метод проектів як технологія навчання.

http://pidruchniki.ws/11570718/mformatika/metod_proektiv_tehnologiva_navchannva

12. Метод проектів - метод цілісного розв'язання учнем життєво значущої проблеми.

http://vesna-books.com.ua/articles/metod-proektiv-metod-tsilisnogo-rozv-vazannya-uchnem-zhittvevo-znachushhoyi-problemi/

13. Прочан B.I. Метод проектів як педагогічна технологія.
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/socgum/Dtrgn/2010_3/files/GN310 20.pdf

Опубліковано в Досвід i інновації

Новизна:досвід носить комбінаторний характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогічних технологій та методик (технології музейної педагогіки з елементами краєзнавчої, сугестопедичної та інтерактивних технологій), спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально-виховного процесу.

Актуальність і перспективність досвіду:

  • забезпечує умови для розвитку творчої особистості дитини;
  • сприяє реалізації моделі випускника нової школи – креативної особистості, патріота, інноватора;
  • дає позитивну мотивацію учням до пізнавальної діяльності, потреби в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;
  • допомагає розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками;
  • робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури.

Мета досвіду:

  • створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини на уроках української мови й літератури та в позакласній роботі;
  • створення атмосфери співпраці, взаємодії вчителя та учня;
  • розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини
  • надання можливості кожному слухачеві розуміти і рефлексувати з приводу того, що він знає і думає;
  • вироблення життєвих цінностей;
  • розвиток комунікативних якостей і здібностей;
  • створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного слухача відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захи­щеності, неповторності, значущості;
  • реалізація змістових ліній Концепції нової української школи.

Теоретична база:

  • -ідеї інтерактивного навчання (О.Пометун, Л. Пироженко);
  • -літературного краєзнавства (Є.Пасічник, М. Милонов, А.Лисенко, О.Фесенко);
  • -проектної технології (К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрмаков, О.Пєхота);
  • -музейної педагогіки (Вітрик І, Котлер Н., Діденко Н, Кондирєва М.)
  • -особистісно орієнтованого навчання (О.Савченко ,С. Подмазін );
  • -сугестопедичної (А.Макаров, В.Цимбал)

Провідна ідея досвіду:

Сукупність технологій навчання української словесності сприяють розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних школярів, підвищують мовну компетентність учнів, гарантують реалізацію наскрізних ліній: «Екологічна безпека і сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість і фінансова грамотність».

Технологія реалізації головної ідеї.

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. В умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень).

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу сугестопедичної та інтерактивної інноваційних технологій навчання.

Практикую проведення уроків-творчих звітів, семінарів, змагань, досліджень, зустрічей з відомими людьми, віртуальних подорожей з використанням інтерактивних форм і методів: створення проблемних ситуацій, введення елементів казки, гри, інсценізації, інтеграції, дискусії, робота в групах, в парах.

Проводжу інтегровані уроки в нестандартній формі: урок-симфонія «Мозаїка інтимної лірики Ліни Костенко», урок-асоціація «Пісенна творчість поетів-шістдесятників», - з використанням різних форм роботи: створення учнівських відеороликів, виконання асоціативних досліджень, випереджальних пошукових завдань, рольових ігор, складання сенканів, інсценізації.

        На уроках української мови використовуютворче спостереження з елементами аналізу, інтонаційний практикум з елементами класифікації, творче моделювання, дослідження-трансформацію, пунктуаційні практикуми, завдання «Моделюю ситуацію»; метод недостатньої інформації, «Рюкзак», колективні, групові, індивідуальні форми роботи з метою навчити учнів правильно і комунікативно доцільно використовувати мовні засоби.

         У 2016 році разом з учнями 9-10 класів взяли участь у міжнародному медіа-проекті під назвою «Справа. Вголос – 2.0», який був спрямований на поглиблення рівня знань про медіа та соціум серед учнів, віком15-17 років, а також задля поширення загальнолюдських цінностей, які пов’язані з переказом інформації в демократичному суспільстві.

Постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх учнів. Прагну донести до них таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників.

Ретельно готуюсь до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.

Результатом моєї діяльності є створення моделі випускника ХХІ століття. (Додаток 1)

Найефективнішим засобом досягнення мети є інтеграція елементів інноваційних технологій навчання: технології музейної педагогіки, краєзнавчої, сугестопедичної та інтерактивних технологій. Серед питань літературної освіти на сучасному етапі важливе місце займає національне виховання школярів, яке має базуватися на українознавчих матеріалах. Саме літературне краєзнавство залучає учнів до духовних надбань рідного краю, сприяє вихованню високих національних, морально-етичних почуттів, гордості за рідний край. Як учитель практикую проведення позакласних заходів про відомих людей краю у нестандартній формі (наприклад, арт-салон «Саломея» про С. Крушельницьку). Як заступник директора з виховної роботи популяризую краєзнавчу тему на загальношкільних заходах: «Вишиваний Перший дзвінок» (2015р.), «Перший дзвінок Тернопільський» (2017р.), мегапроект «Тиждень Незалежності» (2016 р.), Дні української писемності та мови, Шевченківські дні, Дні Європи в Україні та ін..

Розвиток розумових здібностей, поповнення знань школярів здійснюю через дослідницьку діяльність, спільну пошукову й позакласну роботу. Результативно працюю з експедиційно-пошуковими загонами, використовуючи форми, методи та прийоми музейної педагогіки: екскурсії в музеї та духовні храми, робота з автентичними документами, збір і опис фольклору. Наші роботи відзначені на міському, обласному, всеукраїнському рівні. (Додаток 2)

Пошукова робота допомагає кожному пройнятися почуттям патріотизму та усвідомлення свого національного «Я»; викликає глибокі почуття поваги до людей, які є патріотами свого краю і ревно зберігають пам'ять про славних земляків; пробуджує в учнів інтерес до вивчення історії нашого краю; сприяє розвиткові творчих здібностей школярів, бажанню зберігати родинні традиції, не забувати минуле свого народу.

Одним з найважливіших елементів педагогічної практики вчителя вважаю самоосвіту та методичну діяльність, мобільність у пошуку нових технологій, обізнаність з методиками провідних коучерів та теоретиків, вивчення досвіду вчителів – практиків, а також зміни моделі підготовки та комунікації. У зв’язку з цим варто говорити про нову роль учителя – не як єдиного наставника, а насамперед як «обізнаного тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини» (згідно з «Концепцією Нової Української школи»).

Результативність досвіду

Підвищився інтерес до вивчення предмета, збільшилася кількість учнів, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, поступово зростає успішність, підвищується показник якості знань на уроках української мови та літератури. (Додаток 3)

Робота з обдарованими дітьми

Результативність участі учнів у фестивалях, турнірах, різних етапах філологічних конкурсів.

  • 3 місце – Ізюмська Юлія (6-А клас) у міському етапі обласного фестивалю-конкурсу патріотичної пісні і поезії «Свята Покрова» (номінація «Патріотична поезія») (керівник – Григор’єва Л.З.) 2013-2014 н. р.
  • Орошкевич Станіслав – учень 7-А класу – ІІІ місце за підсумками ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови й літератури (учитель Григор’єва Л.З.) 2015-2016 н. р.
  • Зубрик Катерина – учениця 10 класу – переможець міського та обласного етапів конкурсу учнівських творів «Зродились ми великої години», присвяченого 75-ій річниці Української повстанської Армії (наставник – Григор’єва Л.З.) 2016-2017 н. р.
  • Кузьмович В’ячеслав– учень 11класу – ІІІ місце за підсумками ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з української мови й літератури (учитель Григор’єва Л.З.) 2017-2018 н. р.
  • Зубрик Катерина – учениця 11 класу – переможець міського етапу конкурсу учнівських творів «Об’єднаймося ж, брати мої»», присвяченого 75-ій річниці Української повстанської Армії (учитель Григор’єва Л.З.)

Методична робота

        Результативністю моєї педагогічної практики є активна участь у конкурсах для вчителів та учнів, проведенні методичних семінарів, спрямованих на підвищення рівня знань учнів, професійний розвиток вчителя і зростання престижу навчального закладу. Власним досвідом роботи багаторазово ділилась на засіданнях педагогічної ради школи, засіданні педагогічного імідж-клубу «Престиж-11», засіданні голів МК учителів української мови та літератури міста «Домінанта у діяльності вчителя-словесника» (лютий 2017р., ТЗОШ №11), засіданні динамічної групи вчителів української мови та літератури міста «Реалізація наскрізних ліній на уроках української мови й літератури. Панорама методичних знахідок» (20.12. 2017 р. ТЗОШ № 7).

         У 2017-2018 н.р. - учасник міського конкурсу «Парадигма освітніх технологій – 2018», переможець у номінації «Музейна педагогіка».

Видавнича діяльність

  • Українська мова. 9 клас. Розробки уроків/укладання Р. Орищин, Л.Григор’євої, Л. Залюбовської. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2017. – 240 с.
  • Українська література. 9 клас. Розробки уроків / укладання Р. Орищин, Л.Залюбовської. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2018. – 288 с.
  • Вишиваний Перший дзвінок. //SUPER.UROK-UA.com
  • http://metodportal.com/node/65313
  • http://metodportal.com/node/65315

     За сумлінну та багаторічну творчу працю була нагороджена Грамотами адміністрації Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.№11 (2015-2017рр.), Грамотою управління освіти і науки Тернопільської міської ради (2017 р.), Грамотою облдержадміністрації, Дипломами міських, обласних та Всеукраїнських етапів за пошукові роботи РУМ.

Запорукою моєї педагогічної діяльності є творчий пошук, оптимізм і постійне самовдосконалення. Працювати потрібно так, щоб навчання приносило учням радість, успіх і задоволення.

Додаток 1

Модель випускника ХХІ століття

Додаток 2

Результати діяльності експедиційних загонів

  • 2013 р.   Експедиційний загін 11 класу – переможець міського та обласного етапів історико-географічної експедиції учнівської молоді «Історія міст і сіл України» (напрямок «Описи-нариси») в рамках РУМу «Моя земля – земля моїх батьків, конкурсна робота «По євшан-зілля – до Розгадова» (керівник –Григор’єва Л.З.);
  • 2016р.   Експедиційний загін учнів 10 класу – переможець міського, обласного, призер всеукраїнського етапів Всеукраїнської краєзнавчо-народознавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина - Україна» за напрямом «Духовна спадщина мого роду», конкурсна робота «Буцнів і околиці під покровом Богородиці» (керівники – Григор’єва Л.З., Прокопенко І.Б.

Додаток 3

ПЯН на уроках української мови та літератури

Опубліковано в Досвід i інновації
Сторінка 5 із 6