Понеділок, 04 лютого 2019 21:41

Уроки за романом П.Куліша "Чорна рада". Автор - учитель ТЗОШ№8 Г.Бараннікова

Урок позакласного читання.

Тема. Огляд історичних творів сучасних авторів. Створення буктрейлера за романом П. Куліша «Чорна рада»

Мета: ознайомити учнів з історичними творами сучасних авторів та формою презентації книги - буктрейлером; навчити виокремлювати ключові епізоди твору, розробляти сюжет буктрейлера, готувати презентаційні матеріали; розвивати критичне мислення, зв'язне мовлення дев'ятикласників; сприяти формуванню почуття відповідальності за долю народу, любові до Вітчизни, високих моральних якостей.

Тип року: урок засвоєння нових знань.

Форма проведення уроку: урок-творча майстерня зі створення буктрейлера.

Засоби навчання: міні-виставка книг П. Куліша , історичні картини баталіста Артура Орльонова, мультимедійна презентація, дидактичний матеріал для роботи в групах.

Випереджувальне завдання: підготувати матеріал про історичні твори сучасних авторів.

Епіграф до уроку:                            

Уже пора знати, що нема там добра, де нема правди.

П. Куліш

Перебіг уроку

І. Організаційний етап.

Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Випереджувальне завдання.

Огляд історичних творів сучасних авторів.

Історична проза по суті передбачає новий погляд на відтворені в ній історичні події. Характерним для неї є те, що явища чи події описуваної епохи, спираючись на минуле, проектуються на сучасність і майбутнє. Твори історичної тематики прокладають своєрідні смислові мости між часами. Читачі намагаються осмислити минуле з позицій сучасного, усвідомити, які наслідки та уроки надає воно для них, особливо в наш час – час чергової переоцінки історичних подій і діяльності історичних осіб.

Найкраще реальне життя країни презентує сучасна українська література, яка реагує на нові ситуації, запити, інтереси інших людей. Пожвавлення літературного процесу в наший країні сприяло формуванню потужної та цікавої літератури, яка може задовольнити читацькі смаки будь-якої аудиторії.

   Саме в романах і повістях П. Загребельного, Р. Іваничука, В. Шевчука, Ліни Костенко, В. Шкляра,        Ю. Мушкетика та інших виявилися ті риси, які дають підставу говорити про новий якісний рівень сучасної української історичної романістики. У творах сучасних авторів історія присутня в людині внутрішньо: в минулому живе сучасне, в сучасному відлунює минуле. Історизм – це передусім момент зв'язку епох, який проходить крізь серце, душу, помисли героїв.

   Розробка нових жанрових різновидів в сучасній історичній прозі зумовлена потребами змісту: розширенням проблематики, збагаченням духовного світу персонажів, що мимоволі кладе на палітру нові барви, нові відтінки. Це твори Я. Яріша, І. Корсака, Я. Бакалець, Р. Іваничука, В. Шовкошитного, В. Пеунова, В. Малика, Тимура і Олени Литовченків, А. Кокотюхи та інших авторів.

   До тематики періоду Київської Русі звертається С. Батурин «Охоронець». А. Кокотюха у романі «Червоний» описує післявоєнний період. В. Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля» про часи Речі Посполитої. В. Рутківський «Сині води» про Велике князівство Литовське і Руське. В. Шкляр «Чорний ворон. Залишенець» про владу СРСР та репресії. І. Корсак «Таємниця cвятого Арсенія» про період правління Катерини ІІ часів Російської імперії. К. Когтянц описує героїчні і трагічні події Хмельниччини у1651-1652 рр. Я. Бакалець та Я. Яріш у романі «Із сьомого дна» розповідають про один з найтрагічніших періодів у житті українського народу – Велика Руїна (друга половина ХVІІ століття).

Кращі історичні твори набувають загальнолюдського звучання, протистоячи спрощеному розумінню історії як прямолінійних і однобоких соціологічних схем. Це проблема добра і зла, слова і вчинку, правдивого і фальшивого свідчення про свій час, збереження історичної пам'яті, як запоруки майбутнього нації, людства, спадкоємність прогресивних ідей, принципів народної моралі.

   Для сучасних історичних романів характерне активне змішування з іншими жанрами: пригодницьким, побутовим, психологічним. Не зважаючи на складність, в сучасній українській літературі цей жанр представлений чи не найбільше – в ньому працюють Юрій Мушкетик, Ліна Костенко, Василь Шкляр, Марія Матіос. Та й у минулі роки на «Коронації слова» в фаворі були саме історичні романи: «Століття Якова» Володимира Лиса, «Із сьомого дна» Ярослави Бакалець та Ярослава Яріша, «Іван Богун» Юрія Сороки, «Орлі, син Орлика» Тимура Литовченка, «Обре, сховайся добре» Костянтина Когтянця.

Чемерис. В. Л. Фортеця на Борисфені : іст. роман / В. Л. Чемерис. – Х. : Фоліо, 2012. – 443 с.

Валентин Чемерис – відомий український письменник, автор багатьох історичних та фантастичних романів, лауреат літературних премій. Всі його романи присвячені історії України, причому робить це автор дуже цікаво, небайдуже та неупереджено. Роман «Фортеця на Борисфені», охоплює невеликий проміжок часу в українській історії. Події починаються з літа 1635 року, коли запорожці на чолі з гетьманом Іваном Сулимою зруйнували Козацьку фортецю на Дніпрі, і закінчуються Кумейківською битвою, під час якої українці гідно боронили свою честь та землю від польської шляхти. Ці події стали предтечею Великої Визвольної війни, під проводом Богдана Хмельницького.

Сорока Ю. В. Іван Богун : роман у 2 т. Т. 1 / Ю. В. Сорока. – К. : Будинок письменників України, 2012. – 315 с.

Полковник Кальницький, вінницький і подільський, який потім став наказним гетьманом – Іван Богун, є найяскравішою постаттю в плеяді сподвижників Богдана Хмельницького. Людина поклала на вівтар служіння Батьківщині своє життя.

Образ Богуна колоритний і багатоплановий. Автор наділяє головного героя лицарськими рисами. Однак перед нами не тільки завзятий воїн, шановний ватажок, а й звичайна людина, слухняний син, палкий і вірний коханий, люблячий батько. Майбутня доля Івана вимальовується вже на початку роману, коли восьмирічним хлопчиком той рятує пораненого козака Омелька від куль татарина. Вже дитиною Іван відзначався розумом, спритністю та сміливістю.

ІІІ. Самоконструкція.

Колективна робота за інформаційним слайдом «Буктрейлер».

Слово вчителя.

Буктрейлер покликаний просувати книгу, сприяти доведенню її змісту до читача, залишити слід у його свідомості. Водночас він має інтригувати, викликати бажання самостійно прочитати книгу. Створення буктрейлерів на книги— це чудові перспективи залучення нових читачів.

             Автор                   буктрейлер                 читач

Якщо ролик доніс інформацію до читача настільки ефективно, що він прийшов за книгою до бібліотеки, то комунікація відбулася. Водночас буктрейлер є не лише посередником між книгозбірнею і читачем, а й між автором книги і читачем. Створення і поширення букрейлерів є однію із форм ознайомлення сучасного читача з новинками літератури.

Пам’ятка для початківця

Буктрейлер - відеоанотація книги, короткий відеоролик за мотивами книги.

Основне його призначення - зацікавити, заінтригувати, привернути увагу потенційного читача і спонукати до читання.

Основні етапи створення буктрейлера:

1.     Переглянути приклади буктрейлерів та продумати ідею власного майбутнього буктрейлера.

2.     Обрати книгу, за якою буде створюватися буктрейлер.

3.     Створити сценарій до буктрейлера. Сюжет буктрейлера потрібно вибудувати таким чином, щоб читачеві неодмінно захотілося прочитати цю книгу. Анотація-сценарій не повинна перевищувати 10–15 речень, вона має містити інтригу (не повинно бути передчасно розкритої важливої інформації про сюжет книги, яка може знищити інтригу), зацікавити читача, спонукати його до бажання прочитати книгу.

4.     Підібрати матеріал для відеоряду. Підібрати яскраві й ефектні картинки, відсканувати ілюстрації книги, зняти своє відео або знайти відео за тематикою в Інтернеті.

5.     Записати озвучений текст (якщо це передбачено сценарієм) або необхідний аудіоматеріал: голос, звуки, музику.

6.     Вибрати програму для роботи з відео та відеосервіс. Можна скористатися онлайновими редакторами для виконання операцій з відео та фото.

7.     Підібрати Gif-анімацію та футажі.

8.       Об’єднати наявні візуальні і аудіоматеріали в єдиний ролик з використанням відповідного програмного забезпечення. Наприкінці можна «накласти» ефекти, переходи, різноманітну музику, «звести» звук і записати матеріал на жорсткий диск ПК.

9.     Переглянути складений буктрейлер, за потреби внести поправки та остаточно відредагувати.

10.   Продемонструвати буктрейлер невеликій групі людей. Проаналізувати, чи правильно сприймається ідея ролика, який вплив буктрейлер має на глядача.

Колективна робота над картинами Артура Орльонова «Полковник Іван Богун»,

«Богдан Хмельницький»,«Бій під Берестечком. 1651 р.»

Сюжети всіх робіт пов’язані з видатними постатями в історії нашої держави, якими українці можуть пишатися: Богдан Хмельницький та полковник Іван Богун.

-          Розгляньте історичні картини баталіста А.Орльонова .

-          Що є кульмінаційним центром кожної картини?

-          Хто зображений у центрі картини? Що ви знаєте про цього історичного персонажа?

-          Які риси характеру повинен мати народний керівник?

Конструювання сюжету буктрейлера    

Слово вчителя.

«Чорна рада» — перший в українській літературі історичний роман. Його найбільшу вартість Богдан Лепкий вбачав у тому «смутку-тузі за кращими часами, в тій охоті вискочити з ярма, в тім пориві до героїчних учинків, які будяться в українського читача під впливом „Чорної ради“…»

Тарас Шевченко у своєму листі до Куліша писав:

«Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливо, спасибі тобі за «Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі».

Робота в групах.

Кожна група отримує завдання, за підсумками створюємо 1-й кадр буктрейлера.

Кадр 1.

І група

  • Чим може зацікавити роман П.Куліша сучасного читача?
  • Які проблеми, порушені автором твору, актуальні й сьогодні?

Це потрібно, щоб глибше пізнати нашу історію, відображену в художній формі, щоб визначити для себе, яким має бути народний керівник, які моральні якості роблять людину людиною. Найперше, спробуємо за короткою характеристикою впізнати персонажів, про яких йтиметься на уроці.

ІІ група

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ВІКТОРИНИ "ХТО..?"

1. "Орел, не козак!" ? (Петро Шрам.)

2. "Добрий козак; по батькові пішов. Одвага велика"? (Петро Шрам.)

3. "...високий і вродливий, зверху кирея, підбита соболем"? (Сомко.)

4. "здоровенний, широкоплечий козарлюга"? (Кирило Тур.)

5. "високий, огрядний, кругловидий, русявий"? (Яким Сомко.)

6. "Щирий і незлобливий був лицар, да вже ж як допечуть йому, то стережись"? (Сомко.)

7. "У короткій старій свитині, у полотняних штанях, чоботи ... попротоптувані"? (Брюховецький.)

8. "Жвавий козарлюга, да ще й отаман"? (Кирило Тур.)

ІІІ група                                                                   

  • Яким П.Куліш уявляє майбутнє України?
  • Чи важливим є питання єдності України сьогодні? Якщо так, то чому, на вашу думку?

   У романі "Чорна рада" дві сюжетні лінії — соціальна та любовна. Перша — це події, пов’язані з вибором гетьмана на «Чорній раді» в Ніжині, поразка Сомка, Шрама та їхніх прихильників, друга — любовна, романтична, причому вона складніша, ніж звичайний любовний трикутник. Тут Леся, а з другого боку — Петро, гетьман Сомко, відчайдушний козак-запорожець Кирило Тур, історія з викраданням, відмова Тура від Лесі. П. Куліш будує сюжет у хронологічному плані, події розгортаються послідовно, наче ланцюжок.

У творі П. Куліш порушує найболючіші питання для української нації — незалежності, влади, національного відродження. Людьми, від яких у свій час залежало вирішення цих питань, були Яким Сомко та Іван Брюховецький. Це — персонажі історичні. Сомко і Брюховецький борються за гетьманську булаву. Гетьман — посада надзвичайно важлива.

ІV група

  • А з чим у вас асоціюється слово "гетьман"? Якими рисами, на вашу думку, він мав би володіти?
  • Складіть "асоціативний кущ" до слова "гетьман" .

Що воно таке – «влада» ? Це нагорода чи покарання? Чимало претендентів на гетьманську булаву ладні були віддати за неї навіть свою честь…

Кадр 2.

«Асоціативний кущ».

Виділити та пояснити проблеми, порушені автором у творі:

І група – політичного плану:

  • — історична доля України, її державний устрій, місце в історії, шляхи, якими має йти український народ;
  • — взаємини між панством, старшиною і простолюдом, біднотою;
  • — стосунки між Україною і Росією.

ІІ група – козацьке лицарство:

  • — вірності обов’язку, козацької честі;
  • — козацтва, Запорозької Січі, її місце в історії.

ІІІ група – любовна лінія:

  • — любов і ненависть;
  • — вірність і зрада.

ІV група – соціального плану:

  • — батьки і діти;
  • — історична постать і сучасність;
  • — цінність людського життя.

«Чорна рада» - козацька сага про лицарську звитягу, людську підлість і любов.

Учитель. А зараз спробуйте уявити себе тими персонажами, про яких ми сьогодні говоримо, і розкажіть "про себе" від першої особи. Користуючись дидактичним матеріалом, доберіть ті прислів’я, які, на вашу думку, найкраще характеризують вашого героя.

"Гра у героїв твору". Представники груп вибирають картки, на звороті яких названі персонажі, хвилинку-дві групи готуються і тоді представляють того чи іншого героя ( Я.Сомко, І.Брюховецький, Кирило Тур, Петро і Леся).

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

  • Які риси характеру, на вашу думку, мають бути притаманні людині при владі?
  • А звичайній людині?
  • Чи потрібно сучасній молоді читати такі твори, як "Чорна рада"? Якщо так, то навіщо?
  • Чи повинен кожен з нас нести відповідальність за долю своєї Вітчизни?

Складання сенкану.

Складіть сенкани до героїв роману «Чорна рада».

Кадр 3 – Яким Сомко (І група )

1. Мудрий, поміркований.

2. Мріє, не мириться, відстоює.

3. Прагне «зложити докупи обидва береги Дніпрові».

4. Патріот.

Сомка автор наділяє характерними рисами українського полководця і державного діяча - тими рисами, якими наділив його народ в думках, піснях легендах. Цей образ автор змальовує в прикрашеному вигляді, намагаючись показати людину державного розуму, державних інтересів.

Кадр 4 – Іван Брюховецький (ІІ група )

1. Підступний, хитрий.

2. Обманює, зраджує, лицемірить.

3. Принизив авторитет України.

4. Зрадник.

  • Говорячи про Брюховецького, автор вживає слова "чоловічок", "Іванець". Навіщо?Чи заслуговує Брюховецький таких слів?
  • Чи могла Україна процвітати за такого гетьмана?
  • Чи закономірним було те, що в Україні настав час Великої Руїни?

Риси характеру Івана Брюховецького: самолюбство і амбіційність, підлість, вміння схилити на свій бік впливових осіб, байдужість до людського життя, нехтування мораллю Запорожжя, слабкодухість.    

Хто здобуде гетьманську булаву: мудрий і поміркований Сомко чи лукавий та підступний Брюховецький?

Кадр 5 - Кирило Тур ( ІІІ група )

1. Відважний і волелюбний.

2. Захищає, поважає.

3. Здатний до самопожертви.

4. Вірний побратим.

Кадр 6 -7   – Петро і Леся   (ІV група )

Петро                                                                                                     Леся

1. Сміливий, відважний і благородний.                           1. Горда, вродлива, ніжна.

2. Шанує, поважає.                                                                   2. Кохає, кориться.

3. Здатний щиро кохати.                                                         3. Поважає батька й неньку.

4.   «Орел не козак»                                                                4. «Дівчина як маківка».

З ким поєднає свою долю красуня Леся Черевань?

Дидактичний матеріал для роботи в групах

До булави треба голови.

Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога.

Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти. Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться. Дерево міцне корінням, а людина – друзями.) .

Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.

Слова ласкаві, та думки лукаві.

В лиху годину узнаєш вірну людину.

Дружба та братство – найбільше багатство

Як прийде туга, пізнаєш друга.

Найти друга, за якого можна померти, - легко, а такого, щоб за тебе помер, - важко.

В бою козак себе славить не на язиці пилюкою, а конем та шаблюкою.

Сам загибай, а братчика виручай.

Чия відвага — того й перевага.

За рідний край – хоч помирай.

Де отаман швець – там Січі кінець.

Сам загибай, а братчика виручай.

Не журися, козаче ,нехай ворог плаче!

За честь голова гине.

Де козак, там і слава.

Без гетьмана військо гине.

Один у полі не воїн.

Біда, коли один в бороні, а десять в стороні.

Хто красно говорить, громаду на гачок ловить.

Згода будує, а незгода руйнує.                                         

З добрим здружись, а лихого стережись.

Краще померти з честю, ніж жити з ганьбою.

В кому правди немає, в тому добра мало.

Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

 

Кадр 8.

Бесіда за питаннями.

  • Який же висновок можна зробити, прочитавши цей історичний роман?
  • Чи правильний вибір зробив народ, обравши кошового отамана гетьманом? Чи справді він відстоював інтереси народних мас?
  • Чи є актуальним роман «Чорна рада» в наш час?
  • До сучасників і нащадків П. Куліш звертається із закликом, який із плином часу не втратив своєї актуальності: «…Дбаймо про свою будучину, знаймо добре, що ми в себе вдома, серед своєї рідної сім`ї, у своїй рідній хаті, що ніхто нам її не дасть, ніхто не підійме, ніхто ж не обігріє та не освітить так, як ми самі». Ці слова варто запам`ятати.

Автор майстерно змальовує все те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць, до кровопролитної війни. Іван Брюховецький до виборів являв собою простоту, щирість, обіцяв усім, хто його підтримає, усілякі блага. Брюховецький шанобливо називав козаків "товариство миле", "мої рідні братчики", "дітки", з особливою повагою ставився до старих запорожців, говорячи, що у-їхніх "шановних головах увесь розум сидить". Пізніше, ставши гетьманом, промовляє: "Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків". Ось справжня сутність Брюховецького. Отже, народ помилився в своєму виборі.

Основна думка:

  • зображуючи минуле, автор прагнув збагнути й оцінити сучасне;
  • народ — рушійна сила у визначенні своєї подальшої долі;
  • «усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт»;
  • «нема там добра, де нема правди».

«Прочитай – не пожалкуєш!»

Читайте роман П.Куліша «Чорна рада» - і ви не пожалкуєте, бо ця книжка…

  • про … (що?)
  • знайомить нас … ( з ким?)
  • навчає нас…(чого?)
  • переконує нас в тому, що …

ІV. Рефлексія.                                                                           

V. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

  • Дібраний сюжетний словесно-ілюстративний матеріал використати для створення відеоролика.
  • До наступного уроку: опрацювати за підручником життєпис Марка Вовчка.
  • До ПЧ №4:

 

Урок розвитку мовлення.

Порівняльна характеристика героїв: співвіднесеність образів твору з художнім образами інших історичних творів вітчизняних і зарубіжних письменників (письмово).

 Мета: охарактеризувати образи героїв твору, з’ясувати їх ідеали, прагнення і вчинки, духовні цінності, роль у відтворенні історичного колориту епохи; розвивати вміння характеризувати образи-персонажі, складати порівняльну характеристику образів Якими Сомка та Івана Брюховецького ; виховувати патріотичні почуття, усвідомлення своєї національної належності, формування інтересу до творчої спадщини П. Куліша.

Тип року: урок розвитку комунікативних умінь.

Засоби навчання: хрестоматія, портрет П. Куліша ,ілюстрації до твору, дидактичний матеріал.

Випереджувальне завдання: двом учням підготувати повідомлення про історичні постаті Якима Сомка та Івана Брюховецького.

 Епіграф до уроку: "А в нас над усе - честь і слава, військова справа,щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала…Слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже".      

"Чорна рада", слова Кирила Тура    

Перебіг уроку

І. Організаційний етап.

Забезпечення емоційної готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

«Мозковий штурм».

  • Які проблеми П.Куліш порушив у творі? Через які образи автор розкрив ці проблеми?

1.   Проблема порятунку України перед лицем втрати самостійності (Сомко, Шрам, Кирило Тур).

2.   Проблема героїзму , любові до рідного краю та патріотизму (Сомко, Шрам, Кирило Тур, Петро)

3.   Боротьба добра і зла (Сомко, Брюховецький; Черевань, Гвинтовка)

4.   Проблема батьків і дітей (Шрам і Шраменко; Кирила Тура та його рідних; Черевань і Леся)

5.   Проблема любові і сімейного щастя (Леся, Петро, Кирило, Сомко)

6.   Проблема справжньої дружби і взаємовиручки( Кирило, Сомко, Іван Шрам).

  • До кого з персонажів «Чорної ради» автор ставиться з повагою, до кого — з симпатією й гумором, кого ненавидить? Чому?

ІІІ. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

IV.   Сприймання та усвідомлення учнями навчального матеріалу, застосування набутих знань.

 Вступне слово вчителя

У романі П. Куліша «Чорна рада» широко й детально, в живих образах та виразних яскравих картинах змальовано доленосні для української нації часи Руїни. Складними були відносини між простим козацтвом, але серед запорожців П. Куліш зобразив і таких представників минувщини, яких він возвеличив і з гордістю пишався ними. Один із них курінний отаман Кирило Тур. Козацькі честь і звичаї, козацька воля, запорозька рівність та незалежність — такі ідеали цього славного героя.

Зображено в повісті сліпого бандуриста, Божого чоловіка, що має повні кишені грошей, а сам ходить у латаній свитині й без чобіт, а на ті гроші викупляє з неволі козаків. Своїми піснями та молитвами він зцілює душі людей. Таким самим носієм і хранителем кращих людських якостей є і старий запорожець Пугач. Він береже честь і закони козацтва. Це своєрідний суддя, до якого звертаються і за порадою, і за справедливістю.

Сьогодні на уроці ми проаналізуємо образи претендентів на гетьманську булаву, визначимо історичну та художню правду у творі. З'ясуємо яким же ж повинен бути справжній патріот, державний діяч України.

Переходячи до історичних образів Якима Сомка та Івана Брюховецького, слід розуміти, що саме ці люди у свій час вирішували питання підлеглості чи незалежності України, проблему національного відродження чи національного занепаду.

Час був дуже тяжкий. Яким Сомко прагнув зробити перепис, щоб утихомирити людей і визначити кожному місце в суспільстві: козаки мали захищати свій рідний край, селяни - орати і сіяти, науковці рухати науку і прогрес.

Брюховецький кинув же безглузду утопічну ідею рівності, яку й не думав впроваджувати в життя, але яка була унікальною наживкою для черні, що могла забезпечити йому перемогу на виборах. Звичайно, переміг користолюбний Брюховецький, але і Яким Сомко був винен у тому, що не провів належної агітації, не згуртував своїх прибічників.

Після невдалих виборів настала похмура ніч Великої Руїни, бездержавності, повного закабалення України Польщею та Росією.

- Які ж вони, історичні постаті Яким Сомко та Іван Брюховецький?

 

Історичні відомості про Якима Сомка та Івана Брюховецького.

Повідомлення заздалегідь підготовлених учнів.

Орієнтовний матеріал.

Сомко Яким Семенович (наказний гетьман України-Руси 1660-1663) – прилуцький полковник, брат першої жінки Б.Хмельницького. Очолював козацьке військо в битвах проти Кримського ханства та Московії. Після Чорної Ради під Ніжином, де гетьманську булаву перебрав І.Брюховецький, за наказом останнього був страчений разом зі своїми прибічниками (18.09.1663).

Брюховецький Іван Мартинович (лівобережний гетьман 1663-1668) – ставленик Московії, проголошений гетьманом на Ніжинській Чорній Раді 17-18 червня 1663 року. На Чорній Раді за гетьманську булаву Лівобережної України боролися два свояки Б.Хмельницького – наказний гетьман Яким Сомко (брат першої жінки Хмельницького) і ніжинський полковник Василь Никифорович Золотаренко, він же Нечипоренко та Васюта Ніжинський (брат останньої жінки Хмельницького); Васюта очолював ніжинський піхотний полк, штурмував Смоленськ в часи, коли його брат Іван Золотаренко був наказним гетьманом Білоруської воєнної компанії.

   Незважаючи на колишні заслуги та родинні зв'язки, обидва родичі Хмельницького зазнали невдачі на Ніжинській раді, а гетьманську булаву отримав колишній слуга Б.Хмельницького – Іван Брюховецький, заручившись підтримкою Московію. Коли 17 червня на раді почалися сутички між прибічниками претендентів на гетьманську булаву, то наступного дня представник московського уряду окольничий князь Д.Великогагін, запросивши Золотаренка й Сомка до свого намету, наказав їх арештувати, а за тим проголосив Брюховецького гетьманом. Стольний князь Н.Гагарін, прибувши з Московії у Ніжин, вручив Брюховецькому прапор, булаву і два сорока соболів. Після перемоги Брюховецький віддав козакам (за надану підтримку) на грабунок Ніжин і околиці на три дні, а ув'язнених ворогів позбувся, засудивши до страти. 18 вересня 1663р. в м.Борзні на ринковій площі були страчені Я. Сомко, В. Золотаренко, чернігівський полковник О.Силич, лубенський – С.Шамрицький, переяславський – А.Щуровський, ніжинський осавул П.Кільдей, секретарі Сомка – К.Ширяй і А.Семенов.

   Іван Брюховецький (родом з Полтавщини) вперше згадується в реєстрі Чигиринської сотні. З 1648р. при дворі гетьмана Б.Хмельницького на посаді джури; займався вихованням Юрія, виконував дипломатичні доручення. У 1659 році, під час виборів гетьмана, поїхав на Запорозьку Січ, забезпечуючи підтримку Юрію Хмельницькому, і там залишився. Завдяки своїй хитрості увійшов у довір'я до козацтва, виставляючи себе оборонцем козацької сіроми і виступаючи за обмеження старшинських землеволодінь. Восени 1659 року був підтриманий рядовими козаками і обраний кошовим отаманом. Але насправді це був авантюрист і демагог, як писав козацький літописець С.Величко, – «один з тих, що для срібла й злота не тільки дав би виколоти собі око, але й брата й батька свого не пощадив би, не те що вболівати за Україною».

   Як вірнопідданий московського царату, Брюховецький підписав так звані «Московські статті» (1665), які значно обмежили права України-Руси, зокрема вибори гетьмана мали відбуватися лише при царському делегаті. За часи його антинародного гетьманства був підписаний між Польщею і Московією фатальний Андрусівський договір 30 січня 1667 року в селі Андрусівка поблизу Смоленська, за яким Україна-Русь була розділена навпіл по Дніпру. Як ворог і зрадник українського народу, Іван Брюховецький був страчений козаками у 1668 році під час походу Петра Дорошенка на Лівобережжя.

 

Робота з таблицею.

Відмінне і спільне між історичною особою та літературним героєм.

Яким Сомко

Спільне Відмінне
1.   Виражав погляди козацької старшини. 1.   Вік герою: під час Ніжинської ради, за історичними джерелами, Сомко був літньої людиною, а в романі він дуже молодий, ще й не одружений.
2.   Зневажливо ставився до черні, хотів навічно закріпити стати без права переходу з одного в інший. 2.   Погляди стосовно зовнішньої політики: за історичними даними, Сомко був прихильником союзу з Росією, а в "Чорній раді" він поміркована людина, прагне автономії України.
3.   І в літописах, і в романі однаково подано Ніжинську раду і збройний конфлікт під час виборів гетьмана. 3.   Моральне обличчя: історія свідчить, що був далеко не безгрішний у політиці, в романі Сомко кришталево чесна й порядна людина.
4.   Історичні факти свідчать, що Яким Сомко був скараний на горло за велінням І.Брюховецького, про це згадується і в романі. 4.   Стосунки із Золотаренком: за історичними даними, Золотаренко не зрікався булави на користь Сомка, а навпаки.

Усне малювання персонажа.

  • Яким ви уявляєте Якима Сомка? Знайдіть у тексті і зачитайте портрет Якима Сомка.

Цитатна характеристика.

  • "… розумом і славою взяв над усіма…"
  • "Щирий і незлобивий був лицар…"
  • "Він тоді голосом чистим і поважним, мов у золоту трубу протрубив"

Бесіда за питаннями.

  • Як ставиться Сомко до панської Польщі, запорозького демократизму, міської голоти, старшини та своїх супротивників. («Нехай і міщанин, і посполитий, і козак стоїть за своє право; тоді буде на Вкраїні і правда, і сила» тощо.)
  • Яка найзаповітніша мрія Сомка? («Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва береги Дніпрові приклонилися під одну була¬ву! Я одже скоро одбуду царських бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, держачись за руки з Москвою, і громитимемо усякого, хто покуситься ступити на руську землю».)
  • На що спрямовані слова й діла Сомка? (На відродження й об’єднання України, досягнення її стабільності й могутності. Саме гетьман Сомко найповніше виражає державницькі погляди Пантелеймона Куліша, його сподіванню на козацьку старшину, яка може, услід за Хмельницьким. забезпечити порядок і добробут, мир і злагоду у країні.)
  • Що свідчить про чесність і порядність Я. Сомка у ставленні до своїх суперників? Як гетьман реагував на прагнення окремих козаків щодо проведення чорної ради? («Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо, як та чорна рада устоїть проти гармат! Запорожців тоді я здавлю, як макуху, гетьмана їх поверну в свинопаси, а дурну чернь навчу шанувати гетьманськую зверхність»)
  • Яким чином Я. Сомко прагне протистояти ворогам? («…скоро одбуду царських бояр, хочу йти на окаянного Тетерю. Виженем недоляшка з України, одтиснем ляхів до самої Случі, да, держачись за руки з Москвою, і громитимем усякого, хто покуситься ступити на руськую землю!»)
  • Яким Сомко зневажливо ставився до запорожців. Чим же його захоплював Кирило Тур? (героїзмом, відданістю, мудрістю).
  • Після двобою Кирила Тура із Петром, Сомко сказав : "Молода, батьку, знайшлась би й друга, а Кирила Тура другого не буде". Чи образив він цими словами почуття Лесі ? (Сомко дотримувався козацької моралі, за якою бойовий побратим завжди ставився вище, ніж кохана дівчина чи жінка).
  • Чому Яким Сомко не погодився на пропозицію Кирила Тура рятуватися втечею? (не хоче міняти своє життя на смерть друга, не бажає міжусобиць).
  • Чи осудили б ви Сомка, якби він з допомогою Тура утік?

Складання інформаційного грона.

Яким Сомко

Портрет:

- красивий, високий;

- міцний, кремезний;

- кругловидий;

- русявий;

- голова в кучерях, як у золотому вінку;

- очі ясні, веселі як зорі;

- ходить, говорить по-гетьманськи ,у дорогому вбранні.  

Риси характеру і вдачі:

- цінує в людині високі моральні ідеали;

- дотримувався козацької моралі;

- мудрий політичний державний діяч;

- героїчна смерть.

     В образі Якима Сомка автор утілив власний ідеал гетьмана - освіченого, розумного, талановитого діяча, здатного об’єднати всі землі України в самостійну державу шляхом відновлення ії давньої слави.

Іван Брюховецький

- Яким змальовує автор Івана Брюховецького?

Бесіда за питаннями.

  • В якому одязі ходить Брюховецький до виборів і після виборів?
  • Брюховецький погоджується, що Кирила треба карати за викрадену дівчину й битву з козаком киями. Чому він пізніше не дозволяє карати розпусного козака за чужу жінку? (він боявся сміливого, мужнього, чесного Тура, для якого військова справа перш за все і потурав таким, як і сам, морально звироднілим особам).
  • За що і як старі січовики на чолі з батьком Пугачем прокляли Івана Брюховецького? ( Зрадив козацьким законам, моралі).
  • Чому Брюховецький сам не наважується вбити Якима у тюрмі? Чи буде людина чесна, мужня наймати вбивцю для усунення свого опонента? Якби вони зустрілись на полі бою, то хто б переміг?
  • Як ставиться до Брюховецького автор? Аргументуйте відповідь.

Портрет:

- середнього віку;

- середнього росту;

- постать і врода зовсім не гетьманська;

- так наче чоловік простенький, тихенький ( не ватажок);

- очі якісь чудні;

- читає із-під тишка (злодій…пройдисвіт, гадюка) .

Риси характеру і вдачі:

- позирав гордо…узявшись у боки;

- "Брюховецький суне";

- потакає розпусникам;

- зрадив козацьким законам, моралі;

- підступність;

- слабкодухість;

- "собаці собача смерть".

   Отже, якщо образ Сомка автор змальовує в прикрашеному, романтичному вигляді, прагнучи показати людину державного розуму, державних інтересів, то Брюховецького він характеризує як підступну зрадливу і амбіційну натуру. Це політичний авантюрист, людина без честі і гідності.

Інші образи твору.

Бесіда за питаннями.

Іван Шрам

  • Яким постає перед нами полковник Шрам? Зверніться до тексту роману. («Був він син паволоцького попа, по прізвищу Чепурного... Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів 6и у своїй парафії, чуючи, як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських панів і урядників над українцями».)
  • Що споріднює Шрама з Сомком? (Шрам - найвірніший однодумець Сомка, поборник об’єднання України, прихильник міцної гетьманської влади. Він веде на Правобережжі боротьбу проти шляхетсько-польського ставленика Тетері, а на Лівобережжя прибув, щоб підтримати Сомка на Чорній раді. Він вступає в суперечки з міщанами: «Де в світі видано, щоб увесь люд жив при одному праві? Усякому своє...»)
  • Виразником яких сил виступає Шрам? (Полковник є представником тієї козацької старшини, яка уособлює свідомість, честь, гідність.)
  • Чому Шрам одночасно був попом і полковником?
  • Як історичні події вплинули на життєву долю полковника?
  • За що Шрам отримав таке прізвище?
  • Що змусило полковника з сином вирушити у далеку путь? («Шрам, думав, як би Вкраїну на добру дорогу вести…»)
  • Як піп отримав звання полковника? («Послужив я православному християнству з батьком Хмельницьким, послужу вам, дітки, ще й тепер, коли буде на те ваша воля. Як почула ж се рада, то так і загула от радості. Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, та й став панотець Шрам полковником»)

     Образ Івана Шрама твориться романтичними засобами. Він нагадує героя Айвенго-пілігрима (мандрівника) Вальтер Скотта. Це і козак, і священик, подорожній богомолець. Шпори під його рясою і хрест дивно поєднуються у вбранні героя: «... по одежі і сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по давніх шрамах на виду – старший козарлюга». У річищі романтичної поетики романіст підкреслює в образі старого Шрама два начала – козацьке, військове і духовне, релігійне». Не зважаючи на «літа і рани», герой їде «Україну рятувати», прагне утвердити міцну гетьманську владу, встановити мир і спокій. Його обурила поведінка козацько-панської верхівки, яка не дбає за Україну й навіть зраджує її інтереси: «Усяке, мов звірюка, про свою тільки шкуру да про свій берліг дбає»; «Барабашів тепер повна Вкраїна». Як відомо, образ Барабаша-зрадника зображено в «Думі про Хмельницького та Барабаша». Рішучість характеру і невдоволеність становищем у країні передає його образне й афористичне мовлення: «Свари та чвари, і вже гетьманською булавою почали гратись, мов ціпом».

Кирило Тур

Кирило Тур — втілення козацького лицарства, романтичний і найбільш суперечливий образ.

Бесіда за питаннями.

• Коли ми вперше знайомимося з К. Туром?

• Чому Кирило надає перевагу Я. Сомку?

• Як інші герої твору ставляться до козака Тура?

• Чим пояснити поведінку К.Тура під час викрадення ним Лесі?

• Як поводить себе запорожець з П. Шраменком під час бійки і у подальших стосунках з ним?

• Що було причиною для суду над Туром?

• Як ставиться автор до свого героя?

• Чому Кирило вирішив зберегти життя Я. Сомку, жертвуючи своїм? Як це характеризує запорожця?

• Чи можна вважати К. Тура втіленням запорозької вольниці та козацького лицарства. Наведіть переконливі аргументи.

Цитатна характеристика.

• «Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть піднялись над тими очима».

• «Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває.». «Я знаю, що він шаблею ворога лучче, ніж язиком».:

• «Душа, а не запорожець!»

Кредо Тура:

• «Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала».

• «Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — гостра шаблюка!.. Запорожця господь створив не для запічка

Портрет:

• «здоровенний козарлюга»;

• очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»;

• кремезна постать з розкішними вусами;

• широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків.

Риси характеру і вдачі:

• відвага і волелюбність;

• сильний, енергійний, незламний;

• палкий захисник запорозької честі;

• поважне ставлення до гетьмана;

• мужність під час кари киями;

• здатний до самопожертви;

• запорозька рівність і безкорисливість;

• добрий товариш і побратим;

• химерний запорожець;

• зневага до буденного життя.

   На творення характеру Кирила Тура мала великий вплив усна народна творчість, зокрема, легенди, перекази про козака Мамая. Тур також характерник. Правда, він з іронією підкреслює, що вміє напустити ману на свого супротивника, а тому, мовляв, легко перемагає ворогів. Насправді цей козак був винахідливим та сміливим, навіть нехтував смертю. По-лицарськи Кирило розуміє смисл життя: «А над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала і ворога під ноги топтала... слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже». В цьому аспекті його образ перегукується з Тарасом Бульбою з однойменної повісті Гоголя. Образ Кирила Тура втілює волелюбність, лицарський дух козацтва.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

-              Чи хотіли б ви мати такого побратима як Кирило Тур?

Петро Шраменко.

  • Чому Петро вирішив разом із батьком вирушити у дорогу?
  • Як він ставиться до політичної ситуації на Україні?
  • Чим пояснити його повагу до гетьмана Я. Сомка, свого батька?
  • Через що виникла сутичка героя з К. Туром?
  • Яким чином довів П. Шраменко свою любов до Лесі?
  • Що свідчить про романтичність відтворення П. Кулішем цього героя?
  • Прокоментуйте розмову наприкінці твору П. Шраменка з Божим чоловіком? Що в результаті цього спілкування зрозумів козак?

Цитатна характеристика.

•«Один був молодий собі козак, здатний, як до війни».

• «…переплив Случ під кулями. Їй-богу, я й досі дивуюсь, що таке молоде, та таке сміле!»

• «Добрий козак; по батькові пішов. Одвага велика, а буде довговічний, і на війні щасливий: ні шабля, ні куля його не одоліє, і вмре своєю смертю».

•«Петро був козак не дитина: мав батькову постать і силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на степу».

• «…у багно тебе не втопче, як зав’язнеш, а хіба з багна витягне».

• «Ти добрий козак».

Портрет:

— дужий, молодий козак;

— «орел не козак»;

— привабливий.

Риси характеру:

— чесний і сміливий;

— відважний і благородний;

— вірний і добрий;

— здатний щиро кохати;

— «добрий син і щирий козак».

Мікрофон:

-              Чи продовжить, на вашу думку, Петро Шраменко справу свого батька? Відповідь прокоментуйте.

Михайло Черевань

  • Що П. Куліш зазначає про Череваня, знайомлячи цього героя з читачем? («…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами. Річ тут про Б. Хмельницького, як він років з десяток шарпав з козаками шляхетних ляхів і недоляшків. От тоді-то й Черевань доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва»)
  • Що дізнається читач про М. Черваня на початку твору?
  • Чому П. Куліш нічого не зазначав про минуле героя за часів Хмельниччини?
  • Яким чином М. Черевань став багатим хуторянином?
  • Як герой ставиться до Я. Сомка та його прибічників?
  • Чим пояснити байдужість М. Череваня щодо майбутнього Ук-раїни?
  • У чому виявилася підступність героя, який прагнув видати заміж дочку виключно за людину з високою посадою?
  • Як ви ставитеся до М. Череваня?.

Суспільно-політичні погляди:

— брав участь у визвольній боротьбі українського народу проти Польщі;

— хутір для героя — Україна;

— відсутність патріотизму.

Риси характеру героя:

— жага до збагачення;

— улесливість і хитрість;

— безсовісний, корисливий;

— любов до дочки;

— втрата почуття милосердя;

— бездушність і жорстокість.

Про роль М. Череваня під час Хмельниччини Куліш не каже нічого, лише згадує, як козаки йому польське золото шапками носили, що він має в своєму маєтку безцінну колекцію зброї та кубків, а воєнних трофеїв нагарбав стільки, що за них купив хутір. Багатий хуторянин буває досить жорстоким: до Гвинтовки він приїхав у трофейному ридвані і сміявся з княгині, яка впізнала свою карету. Патріотизм у Череваня абсолютно відсутній, йому давно стала байдужою доля України, бо під впливом своєї дружини, сестри Гвинтовки, він взагалі став думати лише про багатство.

Цитатна характеристика.

  • «Був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами»
  • «Черевань тілько похитувавсь, гладячи черево; а щоки — як кавуни: сміявсь од щирого серця. Така була в його вдача».
  • «…не любив ніяких сварок.., був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить», «…йому дав і дочку краще маку в городі».

Василь Невільник, Божий чоловік, Пугач — «січовий дід».

Бесіда за питаннями.

  • Хто такий Божий чоловік у творі?
  • Про що свідчить його зовнішність і портретна характеристика?
  • Чому герой, збираючи гроші, не витрачав їх на себе, а використовував під час викупу козаків з неволі?
  • Про що свідчить обізнаність Божого чоловіка у знахарстві?

З чим пов’язано те, що Божий чоловік відмежував себе від інших бандуристів?

  • Як трактували Т. Шевченко та П. Куліш роль народних співців у суспільному житті, їхні взаємини з простим людом?
  • Яким постав у вашій уяві старець-кобзар? («А в божого чоловіка довга, до самого пояса, борода іще краще процвітала сідинами, а на виду дідусь просіяв якимсь світом. Співаючи пісню, од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить»)
  • За що був вдячний Василь Невільник старцеві? («А ти виспівав за мене сто золотих червоних; от я ізнов між хрещеним миром, ізнов почув козацьку мову!»)
  • Чому Пугач є втіленням кращих запорозьких традицій?
  • Яких політичних поглядів дотримувався герой?
  • Чим пояснити той факт, що спочатку «січовий дід» підтримував І. Брюховецького, а потім рве з ним стосунки?
  • Яким чином Пугач намагається боротися за правду?
  • Як запорожець у літах прагне зберегти традиції і звичаї Січі?

Пугач — захисник минувшини:

— носій і захисник давніх демократичних порядків, традицій і звичаїв;

— дотримання козацького законодавства;

— підтримка демократичних порядків, рівності між людьми, соціальної справедливості;

— прагнення приборкати гнобителів народу, обмежити владу панства, припинити урядову сваволю;

— «січовий дід» — своєрідний суддя.

Цитатний матеріал.

Цитатна характеристика.

  • «Співаючи пісню од серця голосить і до плачу доводить, а сам підведе вгору очі, наче бачить таке, чого видющий зроду не побачить».
  • «Божий чоловік ясен був на виду, мов душа його жила не на землі, а на небі».
  • «Сліпий старець-кобзар. Темний він був на очі, а ходив без проводиря: у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупав невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болі й замовляти усякі рани. Може, він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теє-то, за все поважали його козаки, як батька, і хоч би, здається, попросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то й йому оддав усякий».
  • «А більше мені не по нутру ота мізерна пиха, що розвелась усюди по Гетьманщині. Почали значні козаки жити на людський кшталт із великої розкоші. І вже байдуже їм тепер старосвітські співи, що й людям у подобу… Дух мій не терпить сього!»
  • «На чім держиться Запорожжє, як не на давніх, предковічних звичаях? Ніхто й не скаже. Коли почалось козацьке лицарство. Почалося воно ще за отих славних предків наших варягів, що морем і полем слави у всього світу добули».
  • «Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся».

     Народні ідеали гуманізму, мудрості, моральної досконалості яскраво розкриті в образі сліпого бандуриста — Божого чоловіка. На сторінках роману він відзначається високою свідомістю, розумінням подій, виявляє своє неприйняття щодо дріб’язковості, мізерності буденного життя.

     Автор вималював у художньому світі романтичний образ пророка, жебрака, співця, незвичайної людини, який нагадує образ парії (пригноблена, безправна людина) Вальтер Скотта й образ Перебенді в Тараса Шевченка. До таких виняткових людей у романі належать «Чоловік божий», Василь Невольник, батько Пугач.

V. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

Інтерактивна вправа «Незакінчене речення».

-          Мене на уроці зацікавило…

-          Здивування викликало …

VІ. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

Скласти і написати інтерв’ю з героями-опонентами: Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким.

Прочитано 1306 разів