Неділя, 15 жовтня 2017 01:51

Єдність буття людини й природи, картини життя і праці гуцулів, психологічне відтворення їхнього світогляду й світовідчуття в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків". Автор - учитель ТНВК№9 Г.І.Кобернюк

Тема. «Весь світ був, як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна» (Єдність буття людини й природи, картини життя і праці гуцулів, психологічне відтворення їхнього світогляду й світовідчуття в повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Мета: через використання візуальних образів допомогти учням збагнути неповторний колорит і чарівність Гуцульщини, самобутність гуцулів, розкрити їхнє своєрідне міфологічне світовідчуття; удосконалювати навички виразного читання, вміння аналізувати художній твір; виховувати естетичні смаки, бажання глибше вивчати духовний світ українців.

Епіграф. У цьому світі ми єдині. Єдині, бо неповторні. Самобутні формою втілення етнічного світогляду, своєрідним комплексом і оригінальним типом національного світобачення.

Микола Жулинський

Обладнання. Текст твору «Тіні забутих предків»; фрагмент із кінофільму «Тіні забутих предків».

Хід уроку

І. Оргмомент.

Звернути увагу на епіграф. «У цьому світі ми єдині. Єдині, бо неповторні. Самобутні формою втілення етнічного світогляду, своєрідним комплексом і оригінальним типом національного світобачення».

Учитель. Я б хотіла продовжити слова академіка Жулинського: «Ми, українці, виробили в складних умовах етнічного розчленування і багатовікового поневолення особливу систему звичаїв, вірувань, які складалися упродовж історичного розвитку людської спільності на шляхах до формування української нації і національної культури. Ми – державний народ. І від усіх нас залежить, якою буде наша місія у започаткуванні нових духовних цінностей світової цивілізації. Та без глибокого і систематичного пізнання народної духовної і матеріально-побутової культури неможливо формувати нові ціннісні орієнтації в умовах державної незалежності». Твір, який ми будемо розглядати на сьогоднішньому уроці, допоможе вам краще пізнати звичаї, вірування та естетичні смаки українського народу, допоможе розкрити особливості світобачення та світосприймання українців.

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда на з'ясування первинного враження

  • Чи сподобалась вам повість?
  • Що зацікавило найбільше?
  • Що видалось дивним?

Літературний диктант на з'ясування знання тексту твору

  1. Повість «Тіні забутих предків» М.Коцюбинський написав під враженням від перебування в ... (Карпатах).
  2. Перше знайомство Івана та Марічки сталося під час ... (сутички двох родів).
  3. Що свідчить про мистецьку душу Івана, його творчу натуру? (Відчуття музики й довколишнього світу як частини себе).
  4. Які за жанрами пісні складала Марічка? (Коломийки).
  5. Про кого сказано: «Він то сердито поблискував сивиною та світив попід скелі недобрим зеленим вогнем», то «простягався по долині, як срібна нитка, то як ситий віл, лежав у тихих місцях»? (Про Черемош).
  6. Який художній засіб використано в щойно прочитаному уривку? (Персоніфікацію).
  7. Пояснити значення діалектизмів: плай, мольфар, черес, гоц.

МПЗ. - Що таке діалектизми?

  1. Вкажіть, хто виконує названу дію:

-                видобуває у старий спосіб вогонь (ватаг);

-                постійно ворожить, зраджує близькій людині (Палагна);

-                потопає в Черемоші (Марічка);

-                покидає рідне село й повертається через шість років (Іван).

  1. Що означає назва «Тіні забутих предків»?

III. Оголошення теми, мети уроку. Запис плану.

План

  1. Історія створення повісті.
  2. Гуцульщина як історико-етнографічна область.
  3. Походження слова гуцул.
  4. Діалектизми в повісті.

IV. Опрацювання теми.

Учитель. Перш, ніж перейти до розгляду теми, я б хотіла, щоб ви подивилися фрагмент з відомого фільму С.Параджанова.

Коментар. Одного чудового ранку 1964 року режисер Сергій Параджанов прокинувся знаменитим: в аргентинському містечку Мар-дель-Плата на престижному міжнародному кінофестивалі головний приз здобули «Тіні забутих предків», зняті за повістю М.Коцюбинського. Геніальний режисер із не менш оригінальним оператором Юрієм Іллєнком зуміли зазирнути в потаємні глибини підсвідомого, туди, де народжуються міфи. Прекрасну режисерську й операторську роботу доповнювала талановита гра Івана Миколайчука та Лариси Кадирової – виконавців головних ролей. Загалом у різні роки «Тіні забутих предків» було нагороджено шістнадцятьма міжнародними нагородами. Знаковою була й прем'єра фільму в Україні. 4 вересня 1965 року Василь Стус, котрого потім назвали совістю нації, виступив зі словом – протестом проти арештів української інтелігенції.

Але перш ніж «Тіні забутих предків» стали фільмом, їм судилося літературне життя.

- Пригадайте, коли в Коцюбинського з'явився задум написати твір про гуцульське життя?

Перед тим, як почати роботу над твором про гуцулів, Коцюбинський двічі приїздив у Карпати, щоб краще пізнати життя людей цього краю. Запросив його в чарівні гори Володимир Гнатюк, відомий український учений-етнограф, фольклорист. На його запросини письменник пообіцяв заїхати у гуцульське село Криворівню, коли буде повертатися з Капрі. Враження про Карпати були такими сильними, що письменник вирішив написати твір. Ось що він пише у листі до М.Горького: «Весь час проводжу в екскурсіях по горах, верхи на гуцульському коні, легкому й граційному, як балерина. Побував в диких місцях, які доступні небагатьом, на полонинах, де гуцули проводять зі своїми отарами все літо. Коли б ви знали, яка велична тут природа, яке первісне життя! Глибокий язичник-гуцул все своє життя до смерті проводить в боротьбі зі злими духами, які населяють ліси, гори і води. Християнством він скористався тільки для того, щоб прикрасити язичницький культ. Скільки тут красивих казок, переказів, повір'їв, символів. Збираю матеріали, переживаю природу, слухаю і вчусь!»

Зрозуміло, що виходцеві з центральної України мало було лише вражень і спостережень, тому він опрацьовує п'ятитомне дослідження В.Шухевича «Гуцулыцина», «Етнографічні збірники», «Матеріали для гуцульської демонології» А.Онищука. Крім того, письменник вивчав природу, ходив по лісах, збирав рослини, потім запитував їх назви. Багато розмовляв із селянами, опановуючи місцеву говірку.

Після докладного ознайомлення з природою і звичаями Гуцульщини М.Коцюбинський зізнається «... боюсь, хвилююсь, але пишу».

Повість було закінчено 1911 року, а вперше надруковано в «Літературно-науковому віснику» в 1912 році.

Учитель. Приблизно в той саме час були написані «Лісова пісня» Лесі Українки, «В неділю рано зілля копала» О.Кобилянської, в яких також опоетизовується природа і кохання, протиставляється мрія і дійсність, прославляється прагнення людини до світлого життя, гармонії. Чи випадковим є такий збіг?

(У час великих розчарувань та краху надій сучасники Коцюбинського не бачили в реальному житті ідеалів і шукали їх там, де цивілізація поступалася природі. Тому початок століття позначений появою романтизованої літератури).

Слайд 1

Що ж це за люди – гуцули?

У листі до М.Горького Михайло Михайлович Коцюбинський писав: «Гуцули дуже оригінальний народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психікою, дивними звичаями й мовою».

Слайд 2

МПЗ. - Що це за край Гуцульщина? Розкажіть, що ви знаєте про нього з уроків географії?

Повідомлення учня. Історико-етнографічна територія Гуцульщини за сучасним адміністративним поділом охоплює південні частини Надвірнянського, Косівського та Верховинський район Івано-Франківської області, південну частину Вижницького району, Путщфький район Чернівецької та Рахівський район Закарпатської областей.. В селі Криворівні створено літературно-етнографічний музей, відомий далеко за межами України.

Слайд 3

Споконвіку гуцули займалися скотарством, лісовим промислом, сплавом лісу по гірських річках. Через природно-етнографічні особливості Карпат землеробство було розвинене слабо. Гуцули відомі художніми промислами, обробкою металу, гончарними виробами, килимарством.

Слайд 4,5,6

- Можливо, вам буде цікаво дізнатися про походження назви гуцул. Вам було дане завдання попрацювати з етимологічним словником і з'ясувати походження назви.

{Це питання остаточно не з'ясоване. Деякі вчені пов'язують його з молдавським "гоц», «гуц» (розбійник) і, отже, з масовим повстанським рухом народних месників-опришків у 17-18 ст. На думку інших, слово це походить від «кочул» – пастух, ще інших – від давньоруського племені уличів).

Словникова робота.

-       Пригадайте, що таке діалектизми? В тексті повісті ви зустріли багато таких слів, ви мали з'ясувати їхнє значення.

Отже, поясніть значення таких слів.

Плай – гірська стежка.

Полонина – значна ділянка без лісу в Карпатах, яку використовують для пасовища та сінокосу.

Маржинка – худоба.

Флояра – різновид сопілки, що має майже метрову довжину.

Кресаня -– капелюх, бриль.

Спузар – казкар, знавець і оповідач казок.

Леґінь – парубок, юнак.

Черес – широкий шкіряний пояс, зшитий з двох ременів так, що має всередині порожнину для грошей.

Нявка – мавка.                                                                         /

Чугайстер – добрий лісовий дух.

Щезник – злий лісовий дух, лісовик.

Арідник – злий дух, нечистий.

Мольфар – чаклун, чарівник.

Ватра – вогнище, багаття.

Гоц – водоспад.

Царинка – обгороджений сінокіс неподалік від оселі.

Габа – хвиля.

Вориння – огорожа з дерев'яних лат.

Створення проблемної ситуації.

Учитель. М.Коцюбинський – художник, психолог. Його не задовольняє малювання хай найчарівнішого казкового краю. Йому треба зазирнути в душу людини, зрозуміти, чим ця душа живе.

- То що ж такого незвичайного, оригінального, дивного помітив М.М.Коцюбинський у природі гуцулів?

Висунення гіпотези. У листі до М.Горького М.М. писав, що, як глибокий язичник, гуцул все життя, до самої смерті, проводить у боротьбі зі злими духами, які населяють ліси, гори, води. Тому в повісті Коцюбинського ми зустрілися з міфічними істотами, з відьмою, чаклуном, з цікавістю читали епізоди, де описуються звичаї, обряди гуцулів. Багато було цікавого, дещо видалося дивним, от-як похоронний обряд.

Учитель. Тож давайте перегорнемо сторінки повісті і попрацюємо в групах над основними питаннями уроку.

Робота в групах

Завдання для груп.

1 група. Демонологія гуцулів.

-    Як проводив Іванко час у дитинстві?

-     Чому весь світ був для нього, «як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна»?

-     З якими міфічними персонажами зустрічаєтеся в повісті? Дайте їм характеристику.

Завдання. Зачитати уривки в творі, в яких ідеться про міфічних персонажів чи надприродні здібності людей.

Орієнтовне виконання завдання

Отже, звичайним словом «знав» письменник показує світовідчуття Іванка. Як бачимо, знання приходило до нього само по собі. Фантастичні уявлення є для нього реальними знаннями про світ. Для Іванка, ніби для давнього язичника, уся природа сповнена живої таємничої сили: «Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або на маржинку, щоб зробити їм шкоду».

Іванко тонко відчував навколишній світ. Пісня, казка, краса і таємничість природи були частиною його єства. Ось як описана в повісті зустріч із щезником: «Іванко має мистецьку душу, та мелодія оживає в ньому...». Можливо, саме на такій флоярі чи сопілці грав Іванко.

Слайд 7

І коли Іван стає дорослим; він не перестає вірити в міфічних істот (уявна зустріч з Арідником, який пасе свою маржинку). Одружившись з Палагною, вони вже разом займаються охороною від нечистих сил. Найбільше їм допікала відьма Хима. Також поряд проживав чарівник Юра. Пізніше, коли Палагна стане любаскою мольфара, він буде робити Іванові на смерть. Іван навіть звертався до ворожки. Тому Іван морально був готовий піти за Марічкою-нявкою. Іванко туго ріс, і мати починає думати, що бісиця обмінила її дитя на своє.

Отже, можна зробити висновок, що демонологія займає неабияке місце в житті гуцула, мабуть, тому автор і надає їй багато уваги в творі. Письменник глибоко розумів історичні й соціальні коріння гуцульської демонології. І сама назва твору є підказаною тим матеріалом, який ліг в основу повісті. Коцюбинський переконаний, що більшість міфічних оповідань сучасної йому Гуцульщини народилися в дуже далекому минулому, що створив їх народ, над яким панував забобонний страх перед незнаними силами природи. Але злободенність міфів сивої давнини не ослабла і на початку 20 століття. Демонологія в повісті – це не тільки залишки минулого, а й справжнє світосприймання гуцула – сучасника Коцюбинського.

2 група. Звичаї, обряди гуцулів.

-       Святий вечір у хаті Івана.

-       Звичаї та обряди, дотримання яких забезпечувало благополуччя або успіх у ґаздуванні.

-       Похоронний обряд.

Орієнтовне виконання завдання

На основі фольклорного матеріалу Коцюбинський показує дотримання гуцулами звичаїв, обрядів під час різних свят, ворожіння, що нібито допомагало у боротьбі зі злими духами, які мали зашкодити господарству гуцула і навіть його життю. Одне з найяскравіших місць у повісті, що дає можливість уявити, як люди захищалися від злих духів, – святий вечір у хаті Івана. Ст. 231-232. Напевно так виглядала світлиця у хаті Івана.

Слайд 8

Головним заняттям гуцулів було скотарство та вівчарство, худоба була годувальницею. Тож і ставлення до неї особливе. Маржину не тільки годували, а й охороняли від злого духа, на неї ворожили. Худібка – улюблена тема розмови між господарем і господинею, сусідами. На Маланки, за їхніми переконаннями, до маржини у загороду приходив сам Бог. Після одруження Іван знаходив розраду й утіху, доглядаючи свою маржинку й спілкуючись із нею. А Палагна над усе любить пишний одяг.

         Слайд 9, 10

А ще мріє про дітей, тому і ворожить. Як бачимо, вона вірила, що треба до схід сонця оголеною відкопати з муравлиська сіль, булку й намисто, закопані на Благовіщення. Треба було це зробити так, щоб ніхто її не побачив. Але цього разу ворожіння пропало.

Віра в таємничу, живу силу вогню – одна з найдавніших у світі. І язичник-гуцул вірить у надприродність вогню. Іван з'явився серед вівчарів, коли ватаг розпалював вогонь стародавнім способом – за допомогою тріски й каменя. Вівчарі навіть не відповідають на питання – вони священнодіють. Ст.216. Як видно, говорити до того моменту, поки не буде добуто живий вогонь, не можна було. За повір'ям, доки горить живий вогонь, ніхто не заподіє шкоди ні худобі, ні людині. Ватру треба було пильнувати, аби не згасла, для цього приставлялася окрема людина. Коли вівчарі верталися додому, ватаг і спузир ще залишалися на полонині, бо мусили чекати, аж поки вогонь не згасне сам.

Перед приходом отари ватаг обходить полонину з вогнем, щоб Бог допоміг не тільки зібрати худобу докупи, а й восени усю людям віддати.

Кожна важлива справа на полонині супроводжується ритуальними діями, які надають їй таємничості. Звичайний процес приготування сиру відбувається як таїнство, і від цього стає небуденним, особливим. Під час дозрівання сиру в стаї має бути тихо, двері замкнені, ніхто не сміє навіть глянути на молоко.

М.Коцюбинський закінчує повість описом оригінального поховального обряду.

- Що незвичайного в цьому обряді? (Цей поховальному обряд має певний філософський зміст, показує тріумф життя над смертю, є виявом світогляду народу).

З група. Картини життя і праці гуцулів.

Із відповідей попередніх груп може скластися враження, що життя гуцулів легке і приємне, повне чудес і казок. Але чи так це насправді?

Орієнтовне виконання завдання

М.Коцюбинський не ідеалізує життя в Карпатах, немає в повісті сліпого замилування етнографією. Навпаки, з усього відчуваємо, що обставини життя й праці нелегкі, суворі. Умови праці вівчарів та скотарів важкі, безліч небезпек чигає і на людину, і на худобу під час літування в полонині. Отже, з прочитаного видно, як важко було господарювати гуцулу в умовах суворих стихій. Не випадково автор вводить у зміст казку про гори, яку розповідає Микола. Казка свідчить, що гори - справа рук сатани, а не Бога. Тож поезія гір буває оманливою і таїть у собі не тільки небезпеку, а й лихо, смерть.

Трембіта - тужливий голос гір - часто повідомляла про смерть, яка забирала не тільки тих, хто відпрацював своє, а й юних, як Марічка, і навіть малих дітей.

Слайд 11

Не випадково Іван був 19 дитиною в сім'ї. Діти часто вмирали, а рід не повинен зникнути. Збереження роду, родова свідомість – одна з ключових проблем у карпатських українців.

Учитель. Ми живемо в 21 столітті, й нині відбувається процес повернення народів до своїх етнічних вір, який розглядають як процес екологізації суспільства. Тому й не дивно, що ми все частіше перечитуємо нашу історію, звертаємося до пам'яток нашого народу, щоб збагнути, що ми втратили і чим збагатилися за останнє тисячоліття. Допомагають у цьому й літературні шедеври, до числа яких відносимо і «Тіні забутих предків». Усвідомлення єдності з природою породжувало прагнення жити багатим духовним життям. Природа й кохання допомагали розвинути найкращі сторони людської душі, яка не тільки може чути мелодію гір, лісів, струмків, а й здатна творити музику. Ось чому все життя гуцула супроводжує коломийка – один з найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині.

4 група. Коломийки.

- Що таке коломийка? Походження терміну.

-            З'ясувати теми коломийок.

-            Коломийки в повісті. Марічка як творець коломийок.

-            Коломийки, які співає Микола.

Орієнтовне виконання завдання

Коломийки - це художні словесні мініатюри, малий жанр української народної пісні. В своїй сукупності численні її зразки складають, за влучним висловом І.Франка, величезну панораму народного життя з безліччю живих картин, у яких відобразився справжній естетичний смак і тонка спостережливість, багата творча фантазія обдарованого народу.

У народному мистецтві України за щедрістю кольорів. Філігранністю, простотою коломийка може порівнятися хіба з орнаментальним мистецтвом різьблення по дереву та народною вишивкою. Коломийки відзначаються незвичайною гнучкістю, багатством змісту й широким діапазоном реалістичного відтворення дійсності. Коломийки яскраво свідчать про поетичну обдарованість, духовну красу, людяність.

З гордістю оцінив свою коломийкову творчість і сам народ:

Ой стану я при Дунаї і так си думаю,

Нема кращих співаночок, як у нашім краю.

В українській народній творчості коломийка посідає провідне місце серед жанрових форм короткої пісні. Первісно коломийка була танковою піснею, але згодом переросла це призначення і стала улюбленим видом суспільної, побутової та ліричної пісеньки - оперативної й творчо-яскравої. Завдяки своїй легкій ритмо-мелодійній формі та малому обсягові вона проникала всюди, в усі ділянки особистого й громадського життя. В ній зафіксоване все життя гуцула - від колиски до могили.

Найпоетичнішими є коломийки, в яких висловлені внутрішні почуття людини. Цикл коломийок про кохання являє собою зворушливу поему, сповнену глибоким ліризмом.

Не обійшов це питання і Коцюбинський у своїй повісті, використавши їх в основному для розкриття теми поетичного кохання Івана та Марічки. Письменник вводить у текст повісті і любовну, і побутову коломийки. Він подає їх як заспів до окремих епізодів, вводить діалоги, вплітає час від часу в свою розповідь.Коломийки часто виконувались у супроводі таких музичних інструментів: цимбалів, бубна і гуцульської дримби.

Слайд 12

При зустрічі з Марічкою Іван грає мелодію невідомої пісні. З його мережаної дудки «...з гори на гору, з поточка в поточок - пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпаються крильця...».

Ой прибігла з полонини

Білая овечка –

Люблю тебе, файна любко,

Та й твої словечка...

Іван кохає чисту, багату душею Марічку. Вона завжди поділяла щастя і горе, вилите Йваном на флоярі, обзивалась на його гру, як самичка до дикого голуба - співанками. А знала їх дівчина безліч. їй здавалося, що народилися вони разом з нею, з нею й гойдалися в колисці, «хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самостійні по сіножатях, як смереки ростуть на горах».

Співає у повісті і спузир Микола:

Чорногора хліб не родить,

Не родить пшеницю,

Викохує вівчариків,

Сирок і жентицю.

Він також знає безліч коломийок, казок, якими прикрашає одноманітне сирітське життя. Пісні, які він співає, тісно пов'язані з природою, людиною, її працею.

Отже, розглянувши коломийки, ми ще раз переконуємося в поетичній обдарованості, духовній красі, людяності нашого народу.

5 група. Естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців.

-            Знайти у тексті твору описи одягу населення Карпат.

-            З'ясувати особливості чоловічого та жіночого костюмів.

Орієнтовне виконання завдання

Природженою рисою характеру дітей Карпат – гуцулів – є любов до прекрасного Усе, що оточувало їх, – природа,одяг, побутові речі, будівлі, – було яскравим, барвистим. Краса цього краю, майстерність і талант його народу відбилися й у формах традиційного українського костюма. Одяг населення Карпат вирізняють в окремий комплекс, адже костюм гуцулів відзначається особливою своєрідністю. В тексті є багато місць, де зображується одяг гуцулів.

Слайд 13

-       «Туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелось шить ісе і штани» ( штани були віковою ознакою у хлопців 14 років, коли без них виходити на люди не можна було).

-       «Гачі на ньому спадають, а воно стоїть серед хати, заплющило очі, роззявило рота і верещить».

-       «Ледве помітний в лісовій землі, збирав квіти і косичив ними свою кресаню».

-       «Іван зловив її коло річки, шарпнув за пазуху і роздер. Звідти впали на землю нові кісники...».

-       «Мені неня купила нову запаску, і постоли, і мережані капчурі...».

Багато про одяг ми дізнаємося з опису храмового свята. Ст. 209.  

Слайд 14

Дослідивши текст повісті та використавши народознавчі праці, ми дізналися про традиційний одяг гуцула. Чоловіки носили тунікоподібну сорочку на випуск, підперізуючи її чересом – широким шкіряним поясом з металевими прикрасами і орнаментальним тисненням; гачі – штани з білого сукна, крашениці – з кольорового, найвідоміший елемент костюма – кептар -– овчинна безрукавка і сердак – прямоспинний короткий піджак із домашнього сукна темного кольору.

Слайд 15

Верхній одяг гуцулів густо оздоблювався вишивкою. З головних уборів були поширені хутряні шапки-ушанки, влітку одягали брилі-кресані, оздоблені півнячим пір'ям або квітами, зібраними в лісі. Найпоширенішим взуттям були постоли. Невід'ємним елементом костюма чоловіків була шкіряна, прикрашена тисненням та мідними бляшками, торбинка, яку вішали через плече – тобівка, порохівниця і топірець. Чоловіки, як і жінки, любили прикрашати себе намистом з плодів, браслетами, мідними ланцюжками.

Елементи костюма часто зустрічаються в повісті. Автор називає той чи інший елемент, щоб підкреслити вік героїв та їх соціальний стан. Так Палагна любила пишний одяг, бо була з багацького роду, і носила шовкові хустки та дорогі згарди не тільки у свята, а й у будень. «Марічка вже ходила у заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатися».

Святковим жіночим одягом була гуля – плащоподібна накидка з вовняної тканини. Коцюбинський підкреслює, що вона була певним символом заможності, тому її діставали із скрині не для того, щоб одягнути, а пронести обережно на ціпку, як це робила Іванова мати, йдучи до церкви. Адже рід їх був не дуже заможним.

Основним елементом гуцульського жіночого костюма були сорочка, смугасті запаски, кептар та сердак, які не відрізнялися від чоловічих. За взуття правили постоли, які у свята одягали з панчохами (капчурами), а для дівчат – ще й чоботи. Жінки носили ногавиці – доколінниці.

Слайд 16, 17

Висновок. Життя входить у душу гуцула прекрасною казкою, а душа його народжує красу й повертає її світові у своїх піснях. Грати на денцівку чи флояру було звичним чи не для кожного парубка, а дівчата складали коломийки.

Слайд 18

Діти природи, швидкі й запальні, гуцули довго пам'ятають і добро, й образи. Битися до крові за честь свого роду - означало захистити гідність. Тому це схвально сприймалося земляками, бо жити з потоптаною гідністю вважалося ганебним. Недарма чоловіки підбивали Івна битися за Палагну. Він не з ревнощів, не зі злості, а з обов'язку захистити свою честь узявся за бартку, щоб мстити мольфарові.

Однак є й інший бік розуміння гуцулами честі. Це те, як вони її відстоюють. Ворожнеча двох родів – це руйнація родової свідомості. Роди ворогують, але вже й самі не пам'ятають через що.

Трембіти часто ридали, сповіщаючи про смерть. Можливо, то голос предків застерігав, що честь боронити треба, але не убиваючи, не руйнуючи рід.

Учитель. Задумаймося, чи не ці особливості характеру гуцулів зумовлюють гостру реакцію на прояви національного приниження. Захищати честь роду це значить захищати честь країни. І робити це наказує голос віків і голос предків. Часто ми чуємо, що непереможне прагнення українців до свободи йде з вільнолюбивих Карпат. Ось такі вони ­– гуцули.

Слайд 19

  1. Підсумок уроку

Метод «Мікрофон»

«Тіні забутих предків» мені розповіли про ...

  1. VI.Домашнє завдання. Скласти усний твір «Поетична самобутність Гуцульщини».
Прочитано 552 разів