Понеділок, 04 лютого 2019 22:31

СЦЕНАРІЙ "Тарас Шевченко - поет, натхненник і борець". Автор - учитель ТЗОШ№16 Р.Базунова

Зал святково прибраний вишитими рушниками. Звучить музичний фон (інструментальна версія «Думи мої»), на сцену виходять ведучі.

Ведуча 1:

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Ведуча 2:

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Ведуча 1:

Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

Ведуча 2:

Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо…

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

(Підносимо хліб-сіль і кладемо біля портрету)

Сучасний український танець «А калина – не верба»

Ведуча 1: Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, «щоб всіх од сну нас розбудить». Усім вам відомо, що 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) в сім'ї кріпаків народився Тарас Григорович Шевченко. Тарас був четвертою дитиною в сім'ї. Він вже змалку вирізнявся з-поміж ровесників, був до всього цікавий, допитливий, хотів усе знати.

Ведуча 2: На восьмому році життя Тарас став учнем дяка. А, коли хлопчику було лише 9 років, померла його мати. Через два роки не стало й батька. Життя Тараса, його братів і сестер стало нестерпним. Шевченко потрапив до сільської школи, де вчителем був дяк. Він наймитував у дяка й одночасно вчився. Гірким було те навчання, гірким було його дитинство.

Ведуча 1:
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького,за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися ,серденько, колись
з нас будуть люде ",-ти сказала.
А я послухав,і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде?

Ведуча 2: У 1828 р. Тараса взяли служкою до панського двору в село Вільшани. Був козачком у пана Енгельгарда. Та все ж мріяв про малювання. Знайшов – таки одного маляра, який погодився взяти його в науку, проте Тарасові треба було отримати дозвіл від пана Енгельгарда.

Ведуча 1: Пан сварив його, тяжко карав, лютував. Виїжджаючи до Петербурга взяв хлопця з собою. Один з видатних митців порадив панові віддати Тараса в науку до живописця Василя Ширяєва.

У Петербурзі Шевченкові пощастило познайомитись зі славними художниками і письменниками, які зібрали гроші і 22 квітня 1838 року викупили його з кріпацтва.

Ведуча 2: Тоді Шевченко став вільною людиною. Того ж року Шевченко вступив у Петербурзьку академію мистецтв, де став улюбленим учнем Брюллова.

У 1840 році світ побачив "Кобзар"!

Ведуча 1: В ранньому періоді творчості Т. Шевченко виступає переважно як романтик і реаліст одночасно; основними мотивами його поезії є сирітство і соціальна нерівність, трагічна доля жінки-покритки і розбещеність панів, героїчне минуле України.

Ведуча 2: Шевченко славить провідників свого роду за їхню жертовність, мудрість і силу духу, за віру в незалежну Україну і водночас дорікає за розбрат і невиправдані компроміси, за поразки, які призвели до національного безсилля, політичної пасивності.

Звучить пісня «Тополя»

Танець «Не твоя війна»

Ведуча 1: Після закінчення Академії мистецтв, Шевченко повернув на Україну і вступив до таємного політичного товариства.

1843-1847 – Золотий період творчості Шевченка. Він подорожує Україною, розмірковує про долю народу. В своїй поезії засуджує соціальну несправедливість, гноблення простого люду. Викриває тих, хто зневажливо ставиться до визвольних рухів.

Вірш «Розрита могила»

Вірш «Лілея»

Ведуча 2: У 1847 року його заарештували і присудили на заслання за Урал. На засланні, поету заборонено писати і малювати. Та все ж вдавалось йому роздобути клаптик паперу, щоб під ослоною ночі творити...

Ведуча 1: Лічу в неволі дні і ночі,

І лік забуваю.

О Господи, як то тяжко

Тії дні минають.

А літа пливуть меж ними,

Пливуть собі стиха,

Забирають за собою

І добро і лихо!

Вірш «Чи ми ще зійдемося знову»

Пісня «Зацвіла в долині»

Пісня «Не тополю високую»

Ведуча 1: Неволя тривала довгих 10 тяжких літ, які відібрали в поета здоров’я, проте не вбили його палкої,глибокої любові до рідного краю.
Не схаменулася Шевченкова муза, яка вже привела його до цих казематів! Звідти, з-за ґрат, лине на батьківщину голос митця, сповнений болем і тугою. Ні, не особисте становище хвилювало поета: невсипущими думками він линув до України.

Вірш «Сонце заходить»

Пісня «Садок вишневий»

Пісня «Зоре моя вечірняя»

Ведуча 1: 9 березня 1861 року Тарасу Шевченку виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати хворого поета прийшли і друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря.

Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет:

Вірш «Заповіт»

Ведуча 2: Шевченко був живою піснею, журбою і плачем. Усе його життя було важке і жорстоке, але він не падав духом і все зміцнював – то піснею, то словом, то власним життям – безмежну любов до України.

Ведуча 1:

Поет живе. Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний –

Учитися, кохати край стражденний,

І не цуратись рідного, свого:

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду.

І справдимо ми заповіт святий, -

Поет живе в серцях свого народу.

Музична заставка «Реве та стогне»

Ведуча 2: Безперечно, Шевченко – духовний символ України, наш великий сучасник. До нових і нових поколінь він приходить разом із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе писання, убираємо ми в душу його полум'яні пророчі рядки. Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами.

Прочитано 414 разів