Вівторок, 03 квітня 2018 14:42

УСНИЙ ЖУРНАЛ ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ «РІДНА МОВА – ЦЕ БАТЬКІВСЬКА МОВА, МОВА НАРОДУ, МОВА СЕРЦЯ». Автор - учитель ТКГ О.Підручняк

Читець. Молитва до мови (К.Мотрич)

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку,

м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби!

Мово мого народу! Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!

Ведуча 1. Доброго дня, шановні присутні! Вітаємо вас з Днем української писемності та мови!

Ведуча 2. Розпочинаємо усний журнал, присвячений цьому величному святу.

Ведуча 1.Перегорнувши сторінки журналу, ми ще раз припадемо устами до живодайного джерела української мови, до влучного слова, її мелодійності і милозвучності. І все це - наша мова…

Ведуча 2. Наша мова - вишукана, легка і гнучка, образно багата, мелодійна .

Ведуча 1. Відкриваємо першу сторінку журналу – Історичну.

Гробниці, кості й мумії мовчать,

А слово - вічне, ніби далина.

Із темряви віків, де цвинтаря печать,

Лиш чути письмена...

Ведуча 2. Коріння української мови сягає у глибокі прадавні часи.

Ведуча 1. Разом із християнством до Київської Русі прийшла

старослов'янська мова, створена на базі давньоболгарських діалектів проповідниками Кирилом і Мефодієм. В Київській Русі існували два типи письма: кирилиця і глаголиця (від давньослов'янського «глагол», що означає «слово»).

Ведуча 2. З ХVІ по ХVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалась як писемна, кирилицею писана.

Ведуча 1. У 1798 р. виходить друком перше видання «Енеїди» класика української літератури Івана Котляревського, яка була написана простою народною українською мовою, саме тому Івана Петровича вважають зачинателем нової української літератури.

Ведуча 2. Тарас Шевченко, Кобзар українського народу, надав мові інтелектуального наповнення, підняв її на академічну висоту. Поява «Кобзаря» Тараса Шевченка у 1840 ропі стала епохальною подією для українського народу.

Ведуча 1. Українська мова стає на шлях розвою і нормативної стабілізації; на ньому були і перепони, і заборони, і кров, і сльози. Але тих, хто зберіг рідну мову у страшні часи лихоліть, було значно більше, ніж тих, хто своєю байдужістю мовчки відправляв її у вічне небуття.

Читець .Гнатишин Уляна («Біль єдиної зброї» Л.Костенко)

Ведуча 2. Друга сторінка нашого журналу - Поетична.

Ведуча 1. Естафету Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки підхопили поети-лірики 20 ст.: Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Євген Плужник. Вони повернули рідне слово у серце і душу народу. Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова - сучасні українські письменники: Олесь Гончар, Ліна Костенко, Павло Загребельний, Дмитро Павличко.

Читець .

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись.

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова уже були чиїмись...

Хтось ними плакав, мучився,

болів, із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

А ти їх маєш вимовити вперше.

Все повторялось:і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Сторінка третя – Пісенна.

Ведуча 2. Чим пояснити захоплення нашими піснями в інших країнах?

Щирістю і красою мелодії, силою почуттів, бо, якщо сум, то аж до сліз, а як радість, то відчайдушна.

Читець

Затуляли чужинці в обіймах наш рот                      

І перевертні кривдили зраджену мову.      

Вилив душу в пісні український народ              

І живе мій народ у співочому слові.          

Мій народ, пісень триста тисяч твоїх      

Уяви, сколихнули б умить Україну.  

Захотіли б, мабуть, на всій землі солов’ї

Вивчить мову і пісню твою солов’їну.

Ведуча 1. Без пісні українець - сирота,

А українці - всі ми, хто свідомі

Того, що наша мова золота

І має господарювати вдома.

Вона ж бо милозвучна і така

Зворушлива, прониклива, красива!

Чи не ганьба для нас втрачати скарб,

Який весь світ вважає дивом?

Пісня

Сторінка четверта - Мамина пісня.

Ведуча 2. Найдорожча людина для кожного з нас – мама, матуся. Перші поняття про мову, про щастя, про добро і ласку нерозривнопов'язані з нею. Мама - це вірний друг, найкращий порадник. Тож прислухаймось допорад матері.

Діалог матері з донькою.

Мама

Якби тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла.

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Доню моя, доню, кароока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Якби твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути-м’яти,

Але рідну мову мусиш пам'ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови.

Донька

Рідна моя мово - материнське слово!

Буду пам'ятати я завжди про те,

Як навчила мати слово шанувати,

І не оскверняти, бо воно святе.

Рідна моя мова – пісня колискова!

Про усе казкове на своїй землі.

Ніжно пелюсткова мова світанкова,

На якій співають птахи і джмелі.

Рідна моя мово - слово веселкове!

Ти зі мною будеш в щасті і в біді.

Рідна моя мово, маминому слову

Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.

Сторінка п’ята - Лірична.

Ведуча 2. Ми всі рано чи пізно закохуємося. Жодна людина не застрахована від цього почуття. Існують тисячі легенд про кохання, закоханих, провипробування, які чекають на них...

Ведуча 1. А як гарно українською звучить освідчення в коханні...

Читець. (« Чуєш, ти чекай мене» К.Симонов) читають Петрик О.,Коваль Я.

Чуєш, ти чекай мене,

Над усе чекай, Коли смуток огорне,

Жовтий дощ стіка
     І в спекотну каламуть, В заметіль, у сніг,
     Коли інших вже не ждуть, Вже й забувши їх.
     І коли листів нема із далечини...

Інших вже не ждуть дарма — Стомлені вони.

Повернуся, тільки жди І не зич добра

Тим, хто каже далі йди І забудь... пора.

Хай повірять мати й син, Що нема мене

Друзі втішаться отим:"Було і промине",
     Сядуть в коло при вогні І ковтнуть вина.

На помин душі. Та ні.Ти чекай одна.

Ти чеканням повернеш Із смертельних лав
     "Поталанило, еге ж?" –  Скаже, хто не ждав.
     Не дано збагнути їм В літо вогняне
     Як чеканням ти своїм Вберегла мене.

Як вцілів я? Вижив як? Знаємо без слів.
     Просто ти чекала так, Як ніхто не вмів.

-----------------------------------------------------------------------------------

Очима ти сказав мені: люблю.

Душа складала свій тяжкий екзамен.

Мов тихий дзвін гірського кришталю.

Несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.

Гукала тиша рупором вокзальним.

Багато слів написано пером.

Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами,

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказанним.

Сторінка шоста – Жартівлива.

Ведуча 2. Наступна сторінка нашого усного журналу - жартівлива. І це не дивно, адже гумор - невід’ємна риса характеру українців.

Гумореска «Закоханий Кузьма».

Ведуча 2. У садочку пригорнулась Галя до Кузьми:

Галя:«Як Ромео і Джульєтта будем жити ми».

Ведуча: А Кузьма очима блима:

Кузьма: «Думала б сама -

Ну при чому тут Ромео,

Коли я - Кузьма».

Ведуча: Трохи згодом Галя далі розвиває план:

«Будем жити як Людмила та її Руслан».

Ведуча: А Кузьма сопе сердито;

Кузьма: «Не годиться теж: ти ж Галина -

Не Людмила, юринду плетеш».

Галя:«Ну а як?»

Ведуча: питає Галя впертого Кузьму.

А той каже:

Кузьма: «Будем жити, як німий з Муму».

Сторінка сьома– Патріотична.

Ведуча 1. Що чекає нас у майбутньому? Яким воно буде для нашої країни і для нас?

Ведуча 2. Встати з колін і відродити свою державу може тільки дійсно патріот своєї країни. Першоосновою патріотизму є рідна мова.

Ведуча 1. Багата земля українська героями. Вони віддають своє життя за Батьківщину, за її волю, незалежність, за нас з вами.

Ведуча 2.Зовнішній ворог не страшний, коли існує внутрішній лад і гармонія в суспільстві. Це повинен пам'ятати кожен громадянин нашої держави. І ми віримо в щасливе майбуття, вижили 1933 року, вистояли - 2014 року, переможемо – сьогодні.

Читець. Дереш С. (Д. Лазуткін «Реквієм»)

Ведуча 1.Хай усіх нас єднає належність до великого народу. Плекаймо всі разом ту мову, яка дісталася нам у спадок від наших предків.

Ведуча 2.Ось ми і перегорнули останню сторінку нашого усного журналу. Дякуємо за увагу.

Прочитано 1041 разів