K2 Content

Фільтрувати матеріали за датою: квітня 2018

Тема. Урок позакласного читання №3. Сучасні твори про історичне     минуле українського народу. Усний відгук на самостійно   прочитаний твір.

Мета:

  • навчальна – зацікавити учнів додатковим читанням художніх творів      на історичну тему; вчити докладно переказувати цікаві епізоди з них;
  •  виховна – виховувати почуття патріотизму, національної гордості.
  •  розвивальна – висловлювати свої думки про почуте і прочитане,   аналізувати та зіставляти історичні факти, коментувати    їх.

Обладнання: книжкова виставка «Історичні твори українських    письменників».

Цілі уроку.

  • Учні знають:зміст творів сучасних авторів про історичне   минуле українського народу;
  •  учні вміють:виразно і докладно переказувати прочитане;    висловлювати власне ставлення до прочитаного,   оцінювати його, визначати головну думку.

                                       Перебіг уроку

Хто не знає свого минулого,

той не вартий майбутнього.

О.Довженко

Моєму могутньому древньому роду

Найперше – аби   Україна була.

Й не буде віками йому переводу.

Були ми. І будем .І несть нам числа.

С. Барабаш

І. Робота над помилками, допущеними в контрольній роботі

     Літературний диктант:

1. Кого із київських князів називали Мудрим? (Ярослава)

2. Про якого язичницького бога згадується в літописній оповіді «Про Хрещення Києва князем Володимиром»? ( ПЕРУН)

  3. Як називали князя Володимира? (Великий)

4. Хто у творі А.Лотоцького був «душею народу, його силою»? (Михайло

   Семиліток)

5. Якому персонажеві належать слова:

                 «Йдіть скажіть ясному князю, що іду я на двобій,

                 Що поміряюсь я з гадом, хоч і дужий, кажуть, змій.»

     ( Микита Кожум’яка)

6. Як звали сестру трьох братів - засновників Києва? (Либідь)

7. З яким птахом порівнюється Карпо Летючий («Запорожці» І.Нечуя-

   Левицького)? ( з Орлом)

8. Автором літописних оповідей називають… (Нестора)

9. Князя Олега називали…(Віщим)

10. Як називається у творі Олександра Олеся розділ про заснування Києва?

     (Початки Києва)

11. Хто «до смерті другом вірним князю Ігорю була»? (Ольга)

12. Хто з героїв І.Нечуя-Левицького був «гарний, як Мазепа, високий, як

     Палій, сміливий, як Богдан Хмельницький»? (Гетьман)

ІІ. Мотиваційний етап

  1. Забезпечення емоційної готовності до роботи («Побажання удачі»)
  2. Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань ( Прокоментувати слова О.Довженка і висловити свою згоду чи незгоду з ними: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього»).

     Технологія «Займи позицію»: учням пропонується прикріпити до

     «Дерева пізнання» відповідні листочки: зелені – потрібно, жовті – не

     знаю, червоні – не потрібно знати історичне минуле народу. 2-3 учні

     обґрунтують свої позиції.

ІІІ. Цілевизначення і планування

    Визначення власних цілей. Ознайомлення з планом роботи на уроці.

Учитель. Людина, яка любить читати, багатіє душею, поповнює активний словниковий запас, вчиться жити правильно, спостерігаючи вчинки літературних героїв. Особливо важливим є бажання читати твори на історичну тематику, бо саме такі повісті та оповідання збагачують уяву та пробуджують почуття національної свідомості та гідності, бажання прислужитися рідному народові. На цьому уроці ви маєте змогу висловити власну думку про прочитані твори на історичну тематику. Ваша розповідь повинна настільки зацікавити однокласників, щоб їм теж захотілося прочитати дане оповідання.

     Короткий огляд книжкової виставки.

Учитель. Розділ «Історичне минуле нашого народу», над яким ми працювали з початку ІІ семестру, містить добірку творів українських письменників про становлення великої держави – Київської Русі. Тема історичного минулого хвилювала письменників минулого, хвилює і наших сучасників . Сьогодні ми познайомимося з героями оповідань Є.Білоусова «Останній правитель династії Києвичів», «Його називали Віщий», «Володар «землі незнаної».

     Є.Білоусов – єдиний український автор, який за часів нашої незалежності отримав високу світову нагороду в царині дитячої літератури – міжнародний диплом ЮНЕСКО імені Г.К.Андерсена. Його книжки неодноразово ставали переможцями різноманітних виставок і конкурсів.

Народився Євген Білоусов у1952 році в родині військовослужбовців у Російській Федерації. Ще будучи школярем разом із батьками переїжджає до Криму. Після закінчення школи працює у всесвітньо відомій дитячій оздоровниці « Артек» Зараз проживає в Криму і працює над створенням   музею сучасної дитячої книги, багато пише, зустрічається із читачами. Сьогодні ми з вами ближче познайомимося із книгою « Славетні українці»,опублікованою в 2005році .Герої книги – наші   славетні предки, їхніми іменами гордимося,   їх далекоглядністю захоплюємося, на них прагнемо бути подібними ми, їхні нащадки. Отже,   нашу увагу привернула історична оповідь

   «Останній правитель династії Києвичів»

Звернення до сучасних українців Житомира (монолог попередньо підготовленого учня):

-         Жити треба мирно, у спокої.

-         Не сваріться, старших поважайте, завжди на допомогу один одному поспішайте.

-         Як синові рідному, бажаю не багатства, а розуму.

Навіщо нам воювати? Нащо людей на смерть посилати?

На чуже не зазіхайте, але й своє бережіть.

З таким повчанням до князя Аскольда і його воїнів звертався Житомир.

       Робота в групах:

I   Що ви знаєте про заснування Києва?

  1. Аскольд був останнім правителем із династії Києвичів? Чому останній?
  2. Хто такий Житомир?
  3. Чому Аскольда було вбито?
  4. Хто спровокував загибель Аскольда?

II   Яка подія трапилася у 860 році?

  1. Якою подією почалася давньоруська історія?
  2. Яка важлива для християнського світу подія сталася у 867 році?
  3. З якою метою бояри викликали Олега з Новгорода? Коли це сталося?
  4. Чому Житомир пішов із Києва в ліси древлянські?

III   Порівняйте оповідання Є.Білоусова з поезією Олександра Олеся «Аскольд і Дір».

           «Його називали Віщий»

-         Коли почав княжити Олег?

-         Чому вийшов із дружиною проти Маломира?

-         Як Маломирова дружина захищала свою землю?

-         Чи вдалося Маломирові перемогти Олегове військо?

Рольова гра:

Автор. Важка ти – влада князівська. Нема спокою Олегові. То походи  далекі. То справи державні. Та й старість підкрадається. Чи довгою   буде його життєва дорога? Сказав собі: «Стомився. Відпочину від

           людей». Сів на коня та й поїхав. Згинали спини в поклонах перехожі.   Зазирали в очі підступні бояри. А чи довго так буде? Хто скаже? Аж  дивиться Олег – назустріч іде дідусь старий. Привітався той:

Віщун. Доброго дня, князю. Що не всидиш дома? Неспокій на серці?Олег. (оглядів старого ) І ти бувай здоров. Звідки мене знаєш?

Віщун. Все я бачу, володарю. Все про тебе знаю.

Олег. Може, ти ясновидець? Може, володієш даром долю передбачати?

Віщун. Може, й так. Хоча і про тебе люди кажуть, що ти чаклун. Між собою   кличуть тебе Віщим. Я ж чую неспокій на твоєму серці. Знаю, турбує тебе   важливе питання.

Олег. То правда. Скажи, чи довго мені жити?

     Стоїть старий ворожбит, слова не каже.

Віщун. Не мовчи. Розказуй, що знаєш. Від чого мені вмерти? Не бійся. За слова твої заплачу, не скривджу.

     І сказав тоді ворожбит:

− Княже! Від коня твого, якого любиш і на якому їздиш, ти і помреш.

     Засміявся весело Олег:

− Ну ти, діду, скажеш. Як це я смерть від коня можу прийняти? Га?

     Дивиться, а діда вже нема ніде. Зник старий.

         Бесіда:

-         Що зробив Олег? Чи послухав поради ворожбита?

-         Чому Олег збирає похід на Візантію?

-         Чи вдалося пройти кораблям бухту Золотий ріг?

-         Чи змогли русичі обійти і взяти в облогу Константинополь?

-         Чи вдалося їм перемогти ворога?

-         Як повернулося військо Олега з походу?

-         Чи справдилося віщування ворожбита?

-         Скільки років правив Олег у Києві?

З яким твором, вивченим на уроках літератури, співзвучне це оповідання?

     «Володар землі незнаної»

Одна із загадкових постатей української історії – князь Мстислав. Той самий син Володимира Великого, якого доля занесла у Тмутараканське князівство. Є в народі давня приказка. Промовляють її тоді, коли людина заїде в далекий край: «Ну й потрапив же я до Тмутаракані».

     То де ж знаходиться ця загадкова земля? Там, де сходилися моря руське (Чорне) та море Сурозьке (Азовське), де були засновані міста Корчев, Тмутаракань та інші.

     Як Мстислав опинився у Тмутаракані, дізнаємося з розмови Володимира Великого та Мстислава:

Автор. Підростав у князя Володимира син на ім’я Мстислав. Як підріс він, покликав його князь до себе. Увійшов князевич. Дивиться на нього батько – не натішиться. Син широкоплечий та стрункий. Вродливий. Волосся русяве, ремінцем перехоплене. Немає дужчих за нього. Справжній воїн. Весь в діда Святослава. І сказав Володимир:

− Посилаю тебе, Мстиславе, князювати до Тмутаракані. Далеко це від

   Києва. Не ображений ти, що князюватимеш на краю володінь наших?

− Ні, батьку. Землі рідній служити – це честь велика.

− Ну й гаразд. Край той далекий наче щит для Русі. Заслоном станеш від   племен кочових. Нема спокою від них. Немов хвилі, набігають вони.   Палять і грабують нещадно землю нашу. Зміцнюй володіння свої. Ратуй за   достаток і силу Тмутаракані. Збирай дружину сильну. Тримай степовиків   у страху. Не пускай їх на Київ-місто. З Візантією будь пильним. Підступні   їхні імператори. Так і хочуть угіддя наші до рук прибрати. Купців   підтримуй. Мій батько Святослав слова величні промовив: «У землю   Тмутараканську ми не по данину прийшли, а щоб на морі Русь міцно   встала.» Так-от, сину, пам’ятай це.

     Бесіда:

-         Як описується місцезнаходження Тмутаракані?

-         До кого звернувся за допомогою Мстислав, коли йому загрожували хозари?

-         Яку пораду дав Ян?

-         Що ви дізналися про подвиги Яна?

-         В честь якої події Володимир заклав Переяслав?

-         Чи підтримали князя Мстислава підлеглі?

-         Які слова Усмошвеця підтримали бойовий дух війська?

-         А як Мстиславу удалося здолати касозького князя Редедю?

-         Як з’явилася у Тмутаракані церква Богородиці?

-         Коли помер Мстислав? (1035 рік)

-         Чому Тмутаракань занепала?

-         Як пояснити вислів давнього літописця про «землю незнану»?

         Акродиктанти:

Аскольд (склади перші літери слів-відповідей)

1.Гонець повідомив, що імператор Візантії пішов з походом на Малу              

(Азію).

2.Житомир бажав не багатства, а розуму Аскольдові як                 (синові). 3.Аскольд був останнім у династії               (Києвичів).

4.Бояри з Новгорода потай покликали                 (Олега).

5.Князь Олег взяв Смоленськ з кривичами, а потім               (Любеч).

6.Аскольд ішов на зустріч Ігорю Рюриковичу разом з               (Діром).

 Олег (випиши другу літеру з кожної відповіді, прочитай ім’я князя)

1. Олег прибув до Києва з             (Новгорода).

2. На півдні землі руської жили               (уличі).

3.Про князів Аскольда, Діра, Олега розповів літописець                 (Нестор).

4.У Новгороді підростав син Рюрика, що мав стати князем київським          

   ( Ігор ).

Мстислав (з кожної відповіді випиши третю літеру,прочитай ім’я князя)

  1. (землею) незнаною назвав літописець Тмутаракань.

2. .Редедя – князь             ( касозький).

3.Дружинники Мстислава – хоробрі воїни, мудрі і відважні              

(ратники).

4. «Русь міцна» - бойовий             (клич) русичів.

5. Святослав казав, що у Тмутаракань прийшов, щоб            (Русь) міцно на

   морі встала.

6. Шукав богатиря для поєдинку з печенігами князь             (Володимир).

7. Каспійське море називають в оповіді               (Хвалиським).

8. Яси, касоги, обези – народи             (південні).

Учитель. Протягом свого життя ви вже прочитали багато книг, навчилися розрізняти основні частини їх побудови, висловлювати власну думку про їх героїв. Тож ви вже можете створити відгук про прочитану книжку. Ця робота привчатиме вас до самостійності суджень, розвиватиме ваше вміння логічно мислити, аналізувати, переконливо висловлювати власну думку.

     Відгук про прочитаний твір – це усний чи письмовий твір, у якому виражають свою думку про важливість теми та ідеї твору, його зміст, героїв, про мову художнього твору, особливості його побудови тощо.

     Відгуки бувають різноманітні за завданням, метою і призначенням. Одні відгуки містять бажання авторів поділитися враженнями про прочитане. Інші, крім цього, несуть певну інформацію про книгу. Ще інші мають за мету вплив на почуття слухачів.

     Форма відгуку залежить від його характеру, він може бути написаний у формі листа, статті в шкільну газету, записів вражень у щоденник; відгуки можуть бути детальними і стислими, можуть передавати чи не передавати зміст твору.

   Робота з таблицею «Як працювати над відгуком».

  1. Визначити мету висловлювання.
  2. Визначити адресата мовлення.
  3. Визначити тип мовлення і відповідну для нього побудову.
  4. Дібрати форму відгуку (лист, записи вражень, щоденник).
  5. Визначити власну думку про твір, дібрати переконливі докази, зробити висновок.
  6. Дотримуватися мовних норм у висловлюваннях.

Опорні слова та словосполучення: у творі розповідається (говориться, йдеться), твір цікавий тим…, дуже вразила…, особливо запам’ятався епізод (момент, місце), увагу привертає…, автор вдало (переконливо, яскраво, захоплююче), на жаль, шкода, на щастя, герой, у творі постає проблема, порушується питання, стверджується думка, основна думка твору розкрита…

Рефлексія. Чи змінилася твоя думка стосовно вивчення історії свого народу?

Складання учнями власних відгуків про прочитані оповідання.

Домашнє завдання: підготувати повідомлення про Т.Шевченка (випереджувальні індивідуальні завдання), дописати відгук про прочитаний твір.

Тема. Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі за простим планом

Мета: допомогти шестикласникам зібрати матеріал для твору – роздуму про вчинки людей, підготуватися до його написання, розвивати вміння  виражати в письмовій формі суттєві ознаки тексту- роздуму, добирати точні й образні слова, складати план висловлювання, дотримуватися чіткої послідовності викладу.

 Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Засоби навчання: підручник, роздавальний матеріал, таблиця «Типи та стилі мовлення», картки з індивідуальними завданнями.

Епіграфи до уроку:

                                               Віддай людині крихітку себе,

                                               За це душа наповнюється світлом.

                                                                                                 Л. Костенко

                                               Щоб судити про людину, принаймні треба увійти в таїну її думок, її нещастя, її хвилювань.О. Бальзак

                                                                                              Перебіг уроку

I. Організаційний етап. Ознайомлення учнів із темою та кінцевою метою уроку.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

  1. Повторення вивченого про стилі та типи мовлення. Робота з підручником (таблиця «Стилі мовлення») або роздавальний матеріал – таблиця «Стилі і типи мовлення».
  2. 2.Гра «Ти – мені, я – тобі».

- Які стилі мовлення ви знаєте?

- Яка сфера функціонування кожного з них?

- Які типи мовлення вам відомі?

-В чому полягає особливість тексту-роздуму?

- Які види роздумів вам відомі? (при необхідності звернутися до матеріалу підручника).

- Зі скількох частин складається розгорнутий роздум?

- Яка складова частина упускається в стягненому роздумі?

- Які слова поєднують тезу та докази?

- Якими словами можна приєднати висновок у тексті-роздумі?

Інформація для учнів: розгорнутий роздум найчастіше вживається в текстах наукового та ділового стилів мовлення. Стягнений роздум використовується в художньому, публіцистичному та розмовно-побутовому стилях.

Особливості художнього стилю мовлення.

Художній стиль використовується в художніх творах. Його мета – намалювати живу картину, зобразити предмет, подію, передати почуття. Висловлювання образне, емоційне. Вживаються емоційно забарвлені слова. Тут можливі поєднання елементів усіх стилів літературної мови, а також діалектизмів, жаргонізмів та інших складників. Найхарактернішою ознакою цього стилю є гранична чуттєва конкретність при відтворенні образів людей та явищ навколишньої дійсності, глибока виразність, емоційність, картинна мальовничість. Зображальна функція художньої літератури вмотивовує широке використання специфічних засобів (лексичних, фразеологічних, синтаксичних): синонімів, антонімів, паронімів, стилістичних фігур.

III. Підготовка до написання твору. Систематизація матеріалу за блоками.

  1. Завдання на розвиток мислення і мовлення. Прочитати тези. Пояснити їх зміст, підібрати аргументи.

- Вік прожити – не поле перейти, тому що…

- Найдорожчою людиною для кожного є мати, тому що…

- Не родись красивим, а родись щасливим, тому що…

- Найкращий учитель – книга, тому що…

2. Робота в групах з текстами – зразками.

Прочитати текст, визначити, до якого типу мовлення він належить. Які думки він у вас викликає?

  • .Яво! - кричу у відчаї – Яво! Хапайся за цямрини, помагай, бо я в небо злітаю!

       Зрозумів, видно, Ява ситуацію, послухав мене, бо п’ятки мої знову      

торкнулися землі. А тут я ще й ногою зачепився за корінь. Закректав я з усіх сил – от-от жили, як струни, з дзенькотом полопаються, - і з колодязя, мов булька з носа, повільно з’явилася Явина голова.

  • І раптом гостре почуття неприязні пронизало Альтова. Подумав, що, можливо, оцей школяр із порваним портфелем обдарований тим, чим наділені справжні майстри. Уже й зараз бачить світ інакше, ніж інші, для нього по пустиреві ходять олені…Можливо, цей дар пропаде даремно, бо людина не завжди здогадується, що вона – трохи не така, як інші. Але може статись не так – вона здогадається…
  • Усі тут харчуються власним «я». Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте «я» кожного із Ян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік.
  1. Стисло переказавши текст від третьої особи, виконати завдання до вправи.

Коментар учителя ( або робота зі словником). Учинок – це дія, що складається з таких елементів: мотиву (спонукання зацікавленості), наміру, мети, власне дії, наслідків, самооцінки людиною власного вчинку та її ставлення до оцінки навколишніх.

   Поведінка – це сукупність учинків людини, здійснюваних нею протягом відносно тривалого періоду. Поведінка охоплює всі вчинки людей в цілому незалежно від того, є вони навмисними чи ненавмисними.

IV. Виконання ситуативних завдань

1. Ви, звичайно, читали казку «мудра дівчина» і добре її пам’ятаєте. Уявіть собі, що ви її розповіли малюкам, а вони не зрозуміли, чому дівчину назвали мудрою. Як ви їм це поясните? Яким типом мовлення скористаєтеся і чому?

2. Текст якого типу ви будете створювати, готуючи твори на такі теми: «Як я допоміг людині», «Як ми одного разу ходили по гриби», «Як я навчився плавати»? Згадайте, які місця розповіді потребують особливого контролю.

3. Ознайомтеся з невеличкою замальовкою «Як я одного разу допомагав бабусі». Удоскональте текст. Для цього зробіть з нього художню розповідь, показуючи дії детальніше.

       Влітку я гостював у бабусі. Вона попросила мене повісити на кухні поличку для квітів. Я вибрав місце для полички. Потім я вдарив молотком по гвіздку, але промахнувся і вдарив по пальцю.

4. Прочитайте текст. Чи має рацію хлопчик? Чому?

                                                 Айстри

Побачив Сергійко у дворі сестру Юлю і одразу до неї.

   - Дивись, які насінинки, - і розтулив кулак. – З них айстри будуть. Дядько Семен дав.

   - Дай мені, - попросила Юля.

   - Не дам, я сам посаджу.

Дуже хотілося Юлі виростити свої квіти. Вона вже давно про це мріяла.

   - Хочеш, - запропонувала вона братові, - бери за них мої кольорові олівці.

   Повагався трохи Сергійко і згодився: виміняв олівці на кілька насінин , а решту собі залишив.

   Посадила   Юля насінинки в горщик. Щодня поливала. А як з’явилися стебельця – горщик на балконі поставила, щоб і сонце пестило квіти, і дощик напував. Чудові в неї виросли айстри! А Сергійкові насінинки так і залишилися лежати в коробочці.

   Прийшли якось до мами гості та й кажуть:

   - Гарні у вас квіти! Де ви їх дістали?

- Це мої квіти, - гордо сказав Сергійко.

А чи траплялися у вашому житті подібні випадки? Опишіть один із них, назвавши його «Присвоєна похвала» . Який стиль і тип мовлення слід використати для створення тексту подібного плану?

5. Проаналізуйте   текст вправи «Не піддався спокусі» ( з підручника)

Дайте усні   відповіді на запитання.

Чи були ви свідком благородного вчинку? Розкажіть про нього.

Який учинок ви вважаєте благородним і чому?

Чи доводилося вам спостерігати негідний вчинок? Розкажіть про нього.

Який учинок ви вважаєте негідним і чому?

Чи може один – єдиний випадок змінити життя людини? Наведіть приклади таких учинків.

Складання плану власного висловлювання (орієнтовного).

  1. Що, де й коли трапилося? З ким?
  2. Розкажіть детальніше про цю подію.
  3. Як я оцінюю цей учинок і чому?

                                             Опорні   слова

Людина, що відповідає моєму ідеалу: вірна, незрадлива, готова допомогти в біді, правдива, принципова, безкорислива, вдячна.

Людина, що не відповідає моєму ідеалу: зрадлива, легковажна, невірна, ненадійна, несправедлива, нещира, підкуплена, погана, потайна, Фальшива, холодна.

Сформулюйте самостійно тему твору-роздуму або скористайтеся рекомендованими учителем, підіберіть лексичний матеріал, складіть твір-роздум.

Рекомендовані теми:

- Пригода в лісі.

   - Порожнє гніздечко.

   -Якось, гостюючи в бабусі…

Домашнє завдання. Підготуватися до письмового твору-роздуму, продумати засоби зв’язку частин тексту, аргументи, художні засоби.

                                                             

Тема. Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі за простим планом.

Мета: ознайомити учнів з вимогами до написання твору – роздуму про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі за простим планом, підвищувати мовну і мовленнєву культуру школярів, збагачувати словниковий запас, розвивати вміння правильно вибирати художні засоби.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь і навичок.

                                       Перебіг уроку

І. Організаційний етап. Ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

  1. Розглянути таблицю, пригадати теоретичні відомості про стилі мовлення(додаток до уроку).
  2. Назвати особливості художнього стилю мовлення.
  3. Пригадати особливості побудови тексту-роздуму(теза, аргумент, висновок).

ІІІ. Робота над текстом учнівських творів: прослухати текст, визначити стиль і тип мовлення.

  1. Виділити в тексті мовні особливості художнього стилю.
  2. Які структурно-композиційні особливості властиві цьому тексту? Обґрунтуйте свою думку.

ІV. Самостійна робота. Написання твору-роздуму.

V. Підсумок уроку.

VІ. Домашнє завдання. Повторити особливості художнього стилю мовлення. Письмово підібрати синоніми до слів вірність, дружба, товариський. Скласти з ними речення.

Назва стилів  Види творів, у яких стиль реалізується  Основні ознаки стилів і жанрів мовлення 
Мета мовлення  Сфера спілкування  Форма реалізації стилю  Мовні особливості стилю 
Розмовний    обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив  побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими  діалог  широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо 
Науковий  дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація  повідомлення про результати наукових досліджень  наука, техніка, освіта  монолог  характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу 
Офіційно-діловий  закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо  регулювання офіційно-ділових стосунків  офіційно-ділові стосунки  монолог (діалог)  переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний 
Публіцистичний  виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія  обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку громадсько-політичне життя  монолог (діалог)  використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний 
Художній  трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка  різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів  мистецтво слова  монолог  застосовуються всі мовні засоби, особливо широко — слово в переносному значенні 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

                                                                                                                                                            

Тема.  Робота над помилками, допущеними в письмовому творі.Тренувальні вправи.

Мета: розвивати мовлення і логічне мислення школярів, уміння виділяти  головне в тексті, точно передавати інформацію; шляхом аналізу           письмового твору запобігати помилковому написанню слів із вивченими орфограмами, виробляти вміння підбирати слова-синоніми, найбільш доречні в даному висловлюванні. Закріпити вміння учнів виділяти числівники з-поміж інших частин мови, які можуть мати числове значення,визначати морфологічні ознаки, синтаксичну роль та виражальні можливості, виховувати почуття любові до навчання.

Епіграф:

                                              Учення в щасті прикрашає, а в нещасті – утішає.

                                                                                        Народна творчість

  1. I.Організаційний етап.
  2. II.Аналіз учнівських творів. Робота над помилками, допущеними у творі.

1.Редагування речень. Вправа «Мовна лікарня». Знайти і виправити помилки, допущені у тексті:

Щоденник Лєрки Севрючки
Понеділок:  
Біологія Написати реферат "Підводний світ лужі у дворі.
Укр. Мова Як фамілія вчительки?
Фізкультура Постірати кросівки.
Вівторок:  
Хімія Зробити розтвор солі і підлити комусь у чай.
Математика Згадати, як пользуватися лінійкою.
Магія Проекспериментувати, чи обідиться чорна кішка, якщо їй перебігти дорогу.
Середа:  
Укр.літ. Дочитати сказку "Курочка ряба".
Фізика Чи притягує магніт бутилку пепсі-коли?
Музика Зробити причоску сусідці по парті.
Четвер:  
Історія Скільки стоїли конфети за царя Гороха?
Укр.мова Попроситися до доски.
Малювання Нарисувати флаг Школи магії.
Математика Що підкласти на стул сусідові: кнопку чи скріпку?
П'ятниця:  
Географія Підготувати доклад "Зимові празніки в Африці".
Праця Викинути бумажну шляпу, яку склеїли на прошлому занятті.
Англ.мова Який іностранний язик треба вчити?
Магія Де у мітли руль і тормоза?

2. Індивідуальна робота над виправленням помилок.

III. Тренувальні прави:

1.Робота в групах.Записати текст , пригадати, з якого він твору. Про що розповідається в тексті? Знайти числівники, визначити їх значення.

Шостий «А» готувався до президентських виборів.                           Кандидатів було дев’ять. Але семеро з них були нещасні самовисуванці, які жодних шансів не мали. Ми їх навіть не називатимемо. Реальних претендентів було двоє – Вовочка Таратута і Боря Бородавко. Вовочка був білявий, кирпатий, веснянкуватий, зі щербатим зубом. І дуже симпатичний. Усі в класі його любили. Особливо за те, що він весь час розповідав анекдоти про Вовочку і підсміювався сам із себе, начебто він був героєм тих анекдотів. Але Вовочка мав один серйозний недолік: він був ледар. Замість того щоб виконувати домашні завдання, він дивився телевізор. А контролювати його не було кому – батьки цілий день працювали. Тому у Вовоччиному щоденнику раз у раз проскакували то двійки, а то й одиниці. А президент класу, як ви знаєте, для всіх мусить бути авторитетом, якщо не зразком.

2. Прослухати текст. Про що нове ви дізналися? Які враження викликає у вас прослухане повідомлення? Доберіть власний заголовок. Випишіть числівники.

                                                      Школа

Слово школа є в усіх слов’янських мовах. Було воно і в давньоруській мові. Прийшло до нас із Стародавньої Греції. У перших грецьких школах училися хлопчики з вільних родин. Спочатку їх навчали читати, писати й рахувати. Потім вони навчалися співів, музики, поезії. В інших школах пізніше здійснювалося фізичне виховання йзагартування. З них готували майбутніх воїнів. Усі ці школи були приватними.
   У Київській Русі перші школи з’явилися в кінці десятого століття.Навчалися там діти багатих. Це діти князів, придворних та купців…(А.Коваль)

  • Знайти у тексті числівники. Які з них є порядковими? Зачитати речення з порядковими числівниками, дотримуючись орфоепічних норм.
  • Пояснити лексичне значення виділеного слова.(Загартування— ставати фізично або морально стійким, міцним, витривалим, вироблення здатності переборювати незгоди, труднощі).Скласти з ним речення.

3. Визначити будову числівників. Записати їх словами.

67 зошитів, 243 класи, 56 лінійок, 64 олівці, 37 парт, 575 учнів, 25000 випускників.

4. Утворити порядкові й кількісні числівники.

7, 12, 29, 381, 2005, 1496.

Скласти речення з трьома складеними числівниками.

5. Утворити кількісно-іменні сполучення. Пояснити їх правопис.

3 (примірник), 42 (комп’ютер), 58 (боржник), 23 (стілець), 1/5 (кілометр),        4 (принтер), 342 (документ), 3 з половиною (метр), 7 і 1/10 (день),              133 (мешканець), 142 (американський долар), 3 (касовий апарат),                243 (слухач), 32 (будинок), 2 (сусід), 12 (місяць), 3 (місяць), 4 (директор), 102 (стілець), 44 (громадянин), півтораста (зошит), 7,5 (кілограм).

6. Творча робота. Уявіть ситуацію, що у вашому класі організовується взаємоперевірка з теми «Числівник». Складіть діалог з однокласником, продумайте можливі запитання і відповіді.

IV.Домашнє завдання. Скласти казку про подорож країною Числівників.

Тема досвіду. Реалізація елементів розвивального навчання шляхом використання інтерактивних методів.

Обґрунтування актуальності досвіду. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) та зміст оновлених програм з української мови і літератури для учнів 5-9 класів 2017 р. метою мовно-літературної освіти визначає розвиток особистості учня, формування в нього комунікативної й літературної компетентності, високої моралі,активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій.Сучасна освітня галузь повинна не тільки дати знання, а й підготувати до життя нове покоління людей – активних і креативних, що вміють творчо мислити і зможуть розв’язувати нестандартні задачі. Модернізація в системі освіти, зміна вимог до реалізації її основних положень зумовлюють пошук нових форм і методів у роботі сучасного вчителя. Це і спонукало мене до вибору теми, над якою я працюю, - «Реалізація елементів розвивального навчання шляхом використання інтерактивних методів». Орієнтуючись на завдання освіти, продиктовані вимогами часу, я поставила перед собою мету активізувати можливості кожної дитини, створювати умови для розвитку особистості, здатної до творчого пошуку, до прийняття самостійних висновківі рішень - особистості, що самовдосконалюється, духовно зростає і всебічно розвивається, вміє здобувати знання і конструює власну компетентність у різних галузях життя. Назріла необхідність переходу від елементарної передачі знань до навчання вчитися, навчати жити. Сучасному учневі важливо навчитися осмислювати тему, а вже потім він сам знайде інформацію, що допоможе реалізувати проблему. А завдання вчителя – зробити навчання цікавим. На мою думку, сприяти вирішенню поставлених перед освітою завдань мають інтерактивні технології навчання, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуації вибору. обміні думками тощо.

З огляду на це, запровадження елементів розвивального навчання шляхом використання інтерактивних методів на уроках словесностi є актуальним.                                                      

Провідна ідея. Реалізація елементів розвивального навчання шляхом використання інтерактивних методів.

  • підвищує активність учнів у вивченні мови й літератури;
  • створює умови, що сприяють усебічному розвитку особистості;
  • сприяє розвитку в учнів мисленнєвих операцій – аналізу, синтезу,порівняння, узагальнення, систематизації, класифікації, визначення причиново-наслідкових зв’язків;
  • сприяє розвитку навичок логічного структурування.

Новаційна значущість досвіду полягає в позитивному зміщенні акцентів із суб’єкт-об’єктної взаємодії учителя і учня на суб’єкт-суб’єктну, що передбачає позицію вчителя- фасилітатора. Використання інтерактивних методів стимулює учнівську активність, творчість, креативність. На уроках української мови учні не тільки засвоюють знання з лінгвістики, а й навчаються спілкуватися,висловлювати власні думки і відстоювати їх. Намагаюся прищеплювати учням ідеї гуманізму, адже тільки високодуховна людина дбатиме не лише про себе, а й про добробут рідної землі. Тому на уроках словесності виховую почуття гордості за український народ і віру у краще майбутнє нашої держави.

Теоретичне підґрунтя досвіду.В. Сухомлинський у книзі «Сто порад учителю» писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці…» Завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті, пробудити й розвинути в дитині ті творчі задатки, які є в кожному, бо закладені там природою».

У працях сучасних методистів сформульовано основні вимоги до уроків мови і літератури, які орієнтують учителя на те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів учнів, формуванню навичок самостійного здобуття знань. Умови для такогорозвиткустворюєособливий тип відносин між учителем і учнем –   навчальне співробітництво. Учитель у такій системі відносин не вказує, що і як робити, а направляє   діяльність учня і бере в ній участь. Така взаємодія учителя і учня покладена в основу розвивального навчання як один із основних його принципів. Мета цієї технології - розвивати в дитини конкретні здібності для її самовдосконалення.

Ідею розвитку в процесі навчання першим реалізував давньокитайський мислитель Конфуцій. Основним завданням він називав моральне і духовне зростання людини, її розвиток, тому заняття проводив у формі бесід, дискусій, роздумів. На розвивальне навчання спиралися Платон ( 427 – 347р. до н.е.), Аристотель (384 – 322 р. до н.е.) і Сократ (469 – 399 р. до н. е.), вони вбачалиголовну мету виховання у гармонійній єдності розумової і вольової сфер людини.

Термін «розвивальне навчання» належить швейцарському педагогу Йоганну Песталоцці. Цю ідею К. Д. Ушинський назвав «великим відкриттям Песталоцці» .У працях багатьох видатних учених були наведені різноманітні факти про розвиток учнів у процесі навчання. На початку ХХ ст. науковці розробили різні концепції співвідношення навчання і розвитку. У сучасній дидактиці провідне значення має розвивальне навчання, в якому здобувається комплекс знань про світ і саму людину, яка сприяє розвитку здібностей особистості. Психолог Л.М.Занков розробив систему розвивального навчання, в основу якої було покладено такі принципи:

  • -                     провідна роль теоретичних знань;
  • -                     навчання на високому рівні труднощів;
  • -                     усвідомлення учнями процесуучіння;
  • -                     участьу процесі навчання раціональної й емоційної сфер;
  • -                     варіативність та індивідуальний підхід.

Дещо пізніше психологи Д. Ельконін і В. Давидов, підтримуючи ідею розвивального навчання, акцент робили на розвиток абстрактного мислення і узагальнення підходів. Обидві системи форсували розвивальне навчання на всіх рівнях освітньої системи, причому в середній і старшій школі поле для теоретичних абстракцій та узагальнень для побудови системи навчання на дедуктивній основі більш підготовлене.                             

     Головна мета системи розвивального навчання- формування в дітей уміння вчитися, що містить такі компетентності: стійкий пізнавальний інтерес,вияв ініціативності, творча дослідницька поведінка,гнучкість мислення, уміння виділяти головне,уміння працювати в групах, навчальне співробітництво.

Технологія реалізації провідної ідеї .Учень - активний учасник навчального процесу, і тому я як учитель намагаюся забезпечити не лише певний багаж знань, але й формувати навички мислити, стимулювати розвиток пізнавальних інтересів, постійну потребу вчитися, спостерігати, досліджувати. Тому пропоную ігрові форми для роботи одним учням і проблемні дискусійні завдання - іншим – відповідно до вимог педагогіки,психології і фізіології.

Щоб сприяти кращому засвоєнню знань, поглибленню раніше вивченого, впроваджую різні форми і методи роботи на уроці – залежно від того,яке завдання ставлю перед учнями. Коротко зупинюся на найбільш поширених методах, апробованих мною , що використовувалися на уроках української мови і літератури.

З метою розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, критичного мислення, вміння вести дискусію і переконувати використовую роботу в парах (пропоную обговорити невеликий текст, узяти інтерв’ю,розробитизапитання) на уроках розвитку мовлення.

Метод «Два – чотири – усі разом» використовую на етапі вивчення біографії письменника. Працюючи з великими епічними творами, використовую вправу «діалог» - один із варіантів роботи в групах. Наприклад, вивчаючи роман «Тигролови» Івана Багряного, практикую завдання «відтворити в ролях розмову Наталки і Григорія», «уявіть, про що міг розмовляти Григорій із Медвиним, складіть діалог», запишіть уявний діалог із автором.

     На уроках «Літописні оповіді. « Повість минулих літ» - найдавніший літопис нашого народу» та «Олександр Олесь. Поезії з книги «Княжа Україна» використовую метод «Спільний проект» ,що дає можливість розглянути більше творів і здійснити їх детальний аналіз.

        Із методів колективно-групового навчання доволі часто використовую «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм»,«Дерево рішень». Вчу дітей давати конкретні лаконічні відповіді, розглядати багатоваріантність у вирішенні проблем і приймати складні варіанти їх розв’язання.

Зважаючи на те, що існуюче нині навчання неемоційне і надто серйозне, дещо пригнічує природу дитини, використовую технологію ситуативного моделювання (імітаційні ігри,рольові (симуляції),які особливо ефективні під час роботи з текстами художніх творів, а також дидактичні ігри, які формують уміння спостерігати, порівнювати, класифікувати предмети і явища за певними ознаками, здійснювати аналіз, робити узагальнення. Наприклад, працюючи над темою «Складання й розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування» пропоную пригадати якомога більше етикетних формул, знайти у текстах художніх творів слова ввічливості, використати їх у діалозі.

Аналіз художніх творів на уроках літератури зазвичай починається зі знайомства з життєписом письменника. Шкільна програма рекомендує різний ступінь розкриття біографічного матеріалу: в середніх класах передбачено короткий виклад відомостей про письменника, а в старших- детальне знайомство з життєвим і творчим шляхом. Пропоную вивчення біографії подати у формі художнього нарису, інтригуючого фактора , спогадів сучасників про особу письменника, знайомства з художніми творами про майстрів слова. Обираючи шлях аналізу художнього твору, звертаю увагу на специфіку твору, обізнаність учнів із текстом, зацікавленість твором, ставлення до подій, героїв тощо. Під час цілісного аналізу тексту використовую такі методи і прийоми: коментоване читання, евристична бесіда, лекція, створення проблемної ситуації і реферат.

Обираючи для аналізу художнього твору проблемно-тематичний шлях,використовую технології опрацювання дискусійних питань: метод ПРЕС, «Займи позицію», дискусія, дебати. Діти вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному. Іншими словами – це поява в учнів інтересу до пошуку, до самостійного здобуття нових знань про літературний твір. Метод «Займи                            

позицію» використовую на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після усвідомлення учнями можливості протилежних позицій, коли вони вже володіють певною інформацією. Наприклад, працюючи над повістю М. Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» пропоную дати оцінку діям Сашка, що часто пропускає уроки; пояснити причини негативної поведінки Вадима; визначити, яка роль Софії у вирішенні важливих життєвих проблем героїв повісті. Розглядаючипротилежні позиції з дискусійної проблеми,учні знайомляться з альтернативними поглядами, прогнозують шляхи вирішення проблеми, наслідки.

Результативність досвіду.  Про доцільність упровадження елементів розвивального навчання на уроках словесності свідчать:

  •      підвищення результативності учнів   у вивченні української мови і літератури;
  •    результати участі в мовно-літературних конкурсах;
  •    результати пошукової роботи;
  • поширення досвіду на шкільному та міському рівні.

Додатки

Проблемні запитання і завдання

  1. Чим викликана симпатія автора «Чорної ради» до Сомка?
  2. Чому гетьман Сомко ідеалізований уромані П. Куліша «Чорна рада»?
  3. Якіриси ліричного героя навіяла Лесі Українців її поезії тогочасна дійсність?
  4. Опишіть зовнішністьурядовців, із якими зустрічавсяЧіпка. Пояснітьсатиричну роль портретав цьому випадку (за романомПанаса Мирного «Хіба ревуть воли…»
  5. На основіхудожніх деталейрозкрийтепроблему миру і війни в романі «Тронка» Олеся Гончара (новела «Залізний острів»).
  6. Розкрийтеприйоми зображення дійсності у кіноповісті «Зачарована Десна»О. Довженка.

Проблемніситуації (диспути)

  1. Переконайте опонента, що в«Лісовій пісні» Лесі Українкинаявна єдністьтрьох родів літератури – епосу, лірики і драми.
  2. Уявіть себенаЧорнійРаді (за однойменнимроманом П. Куліша).

Розкрийте свої почуттявід побаченого і можливі дії.

Вивчення біографії письменника у форміхудожнього нарису

«Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка..» Пам’ятаємо, щоцими словамирозпочинається повість Івана Семеновича Нечуя-Левицького.

Батьківщина Нечуя-Левицького – Черкащина. Шевченкова земля, оспіванав думах і піснях. Тут, у Стеблеві, що біля Корсуня, 25 листопада 1838 рокув родині священика народився син Іван. Його батько- освічена,прогресивно налаштована людина. Власним коштом він збудувавприміщеннядля громадської крамниці й організував школу для селянських дітей. У цій школі пізнав ази грамоти майбутній письменник.

Восьмирічного хлопчика батько відвіз до Богуслава для вступуу «підготовчий клас» духовного училища. Схоластика, знущання, жорстокість – такими були його будні.

У 1852 р., після закінчення училища, вступив доКиївської духовної семінарії. Пізніше письменник напише:«В семінарії було легше жити: там не булоні різок, ні паль, наука була інтересніша». Після закінчення семінарії викладав географію, старослов’янську мову, арифметику…

У 1865р. відмовляється від духовної кар’єри й іде учителювати. Він переконаний, щоосвіта народу… - це єдине джерело,звідкіль поллєтьсясвіт на Україну. Левицький викладає словесність у Полтаві, Каліші, Кишиневі.

У 47 років магістр богослов’я переїздить до Києва і цілком віддається літературній діяльності.

Далі десятикласникам рекомендую самостійноопрацювати матеріал підручникаі скласти опорнусхему (хронологічну таблицю) життя і літературноїдіяльності письменника.

Біографія письменника у формі інтригуючого факта

Про чесність поліції

У газеті «Волинь», де певний час працювавсекретарем редакції

М. Коцюбинський, була надрукована стаття , що викривала хабарництво та нечесність поліцейських. Волинський губернатор, обурений публікацією, викликав Коцюбинського і заявив, що він рішуче забороняє «порушувати питання чесності поліції».

-                     Так, так, панегубернаторе,- спокійно відказавКоцюбинський .– Запевняю вас, що ми ніколи не будемо писати про чесність поліції.

-                     Гаразд, не зрозумівши, але вже трохи м’якше додав губернатор.

Твори песимістів

-Чомуви не шануєте свого здоров’яі не хочетеслухатилікарів? – питали у Стефаника.

Письменник не мав сміливості сказати, що це правда,і пожартував:

-                     Лікарі пишуть такі рецепти, що  читати їх ще тяжче, ніж твори песимістів.

Математика переконань

Про братаЛесі Українки Михайла казали, що він оцінював людей із точки зору математики. Коли часом хотів назвати когось недалекою людиною, то казав: «Він зовсім не знає математики».

-                     І я маю свою «математику», -казалаЛарисаПетрівна, - всеСибіромміряю: отак придивлюсь до людини і думаю, чи годна вона засвої переконанняСибіру понюхати,якщо годна – ото людина!

Опубліковано в Досвід i інновації

       Літературно-мистецька композиція

     з нагоди 145-річчя від дня народження                

                               Богдана   Лепкого  

«Кохання найщиріші почуття»

Пісня «Чуєш, брате, мій»                                                                                                        

Ведуча. Про кохання, найкраще з почуттів, дарованих людині Богом, сказано багато щи-

               рих, захоплюючих слів, створено найчудовіші картини, складено найліричніші

               мелодії.

Ведучий. Кохання одухотворює людину, робить кращим і змістовнішим її життя, напо-

               внює світлою, ніжною радістю, дарує красу почуттів.

Ведуча. Кохання—це той прекрасний цвіт папороті, який шукають усі, та, на жаль, зна-

             ходить далеко не кожний…

Ведучий. Вічна загадка любові, життя люблячого серця, вічні відтінки людських стосунків

             завжди були в центрі уваги поетів і поезії. Чому? Мабуть, тому що поети відчува-

             ють світ набагато тонше, набагато гостріше, ніж будь-хто інший. Кохання—це

             таїна, що давала їм, поетам, поштовх до творчості, силу й живлющу наснагу

             творити справжні шедеври.

Учитель. В пошану пам’яті поета, прозаїка, художника, який відіграв важливу роль у роз-

             витку національного духу в історії української культури, який є гордістю нашого

             народу, чиє ім’я носить наша школа, до вашої уваги літературно- мистецька

             композиція з нагоди 145-річчя від дня народження Богдана Лепкого.

Виступ директора.

Поет.   Моя ж душа—як струна тая

             Багата на всілякі тони,

             На ній і коломийка грає

             І похоронні дзвонять дзвони.

             Мені байдужні всі правила,

             Всі штучні строфи, ритми , рими,

             Всі поетичні мотовила,

             Покриті пасмами скрутними.

             Я пишу те, що чую, бачу,

             Що в серце або в мозок впало,

             Часом сміюсь, часом заплачу,

             Сміху немного, сліз—немало.

            Напишу—от і легше стане,

             Немов тягар скотився з груди.

             А як що вдасться непогане,

             То прочитайте, добрі люди!

Пісня «Молоді літа»

Інсценізація «Що таке щастя?» (Б. Лепкий «Цвіт щастя»)

           --Що таке щастя?

           -- Щастя, дитинко, то доля.

           --А що таке доля?

           --Доля, дитино, то такий цвіт, що його тяжко дістати.

           --А гарний він, той цвіт?

           --Чи гарний питаєш? Авжеж, що гарний, навіть дуже гарний Як дивитися на його,

               то очі радуються, а на серці робиться весело й мило.

           --Мамо, я хочу того гарного цвіту. Скажіть, де він росте, я піду за ним. Я піду за

       ним і принесу його для вас і для себе.

-          Тепер тобі годі, дитино, ти ще такий слабенький, а то ген за водою. Тепер тобі і без нього добре, а як виростеш і сил наберешся, тоді і підеш.

-          Ні, я не хочу, коли аж виросту. Я хочу тепер. Скажіть мені, де він?

-          Ось там, за ставом, чи бачиш?

-          Бачу, мамочко, бачу! Їх там ціла левада .А які гарні, дуже гарні!Чи це далеко?

-          О, далеко, дуже далеко, дитино, - ген за водою!

-          Аж за водою…                                                                                                                    

Уривок «Лежав при відчиненім вікні…»

Сценка1. «Пропозиція про вінчання. Зірка і сотник Ладо.(Повість з повоєнного життя

                 «Зірка»)

           (Зірка тримає на руці зозульку, походжає)

Ладо. Вас,пані, навіть комашки люблять.

Зірка .Бо чують, що і я їх люблю. Багато чого люблю на світі, але квіти—це моя страсть.

Ладо. Оговоріть, моя кохана пані, говоріть, я вас послухаю.

Зірка. По-перше, я вам не кохана.

Ладо. Навіть дуже.

Зірка. Тихо! Не забігайте вперед. Не галасуйте, лиш поспішайте помаленьку. Як постеле-

         те собі, так виспитеся. Розумієте?

Ладо. Розумію. Але приймім, що я собі добре постелив, так що тоді?

Зірка. Ні, знаєте, ви є неможливий! Скажіть, чого ви хочете?

Ладо. Можна? Не нагніваєтеся? Не проженете?

Зірка. Як не скажете щось дурного, то говоріть!

Ладо.(зам’явся) Знаєте, пані, дивна річ .За час війни мені доводилося переговорювати з

         ворогами, раз навіть з відділом Махна.

Зірка. І що?

Ладо. І приходилося легше, ніж з вами, хоч ви буцімто не ворог; або я знаю, може, й

           ворог, а як ні, то супротивник, бо, як добре подумати, то між нами, мужчинами, і

         між вами, жінками, йде постійна боротьба, навіть тоді, коли ми любимося…

Зірка (ніжкою ворухнула) Еге ж, можливо, не знаю, я ще над тим не думала, мій пане.

         Але ви відступаєте від теми. Кажіть, бо забудете, що хотіли сказати

Ладо (здвигнув раменами) Важко, ох, як важко, пані! Знаєте що? Я вам розкажу, як мій

         дядько освідчався.

Зірка (видивилася) Не знала я вашого дядька, але хай буде, кажіть!

Ладо. Мій дядько, пізніше дуже шанований пан-отець, заїхав до одного дому, де була

         панночка на відданні. Дуже її собі вподобав, але ніяк не зважився сказати, що її

         любить і що хоче з нею оженитися. Сидить тиждень, два, три; дівчина цілими годи-

         нами грає на фортеп’яні, він перевертає нотами і очима, співає, зітхає, і на тім кі-

         нець. Можете собі уявити, яка це мука для батьків. Треба обговорити все, визначи-

         ти день вінчання і т. д., а йому мов замурувало. Не може сказати: «Чи хочете бути

         моєю?»

Зірка. І що?

Ладо. Аж одної днини, коли панночка вишивала рушник, а він підпирав піч і дивився на

           неї, як кіт на сало (простіть, що висловився так непоетично), прийшла йому геніаль-

           на гадка до голови. Вхопив подушку з канапи, таку, знаєте, вишивану, гаптовану,

           мережану і питає: «Пані, чи це ваша?» «Моя. Або що?--відповіла дівчина.

           «Бо,бо,--бо може би вона була наша?» Панночка спустила оченята, спаленіла і ледве

         чутним голосом промовила «добре»…Таким-то чином, бачите, дістав я дядину.

Зірка (розсміялася) Куди ви мітите, пане сотнику?

Ладо. Куди я мічу? Ви ще питаєте? А коли би і я так ухопив (біда тільки, що не маю що),

         коли б я вхопив, скажімо, вашу руку і спитав, чи вона ваша ?

Зірка. Ясна річ, я відповіла би, що моя.

Ладо. А коли б я спитав, чи не могла б вона бути нашою?

Зірка. То я відповіла би, що це фізично неможливе, бо ви маєте свої руки, а я свої.

Ладо. Правда. А колиби я так витягнув вам отсю хусточку і поставив те саме питання?

Зірка. То я вам подарувала би її. Бо обоє нараз не можемо одної хустки носити і вживати.

Ладо. І це правда. Як бачу, мій дядько добре цілу річ обдумав, то мусить бути подушка.

         Конечно, мусить бути подушка (зітхнув і почухав потилицю…потім зірвався і крикнув)Тю! А чому б то я мав бути дурніший від свого дядька! Я вас питаю, панно Зірко,

         чиї ви?

Зірка. Сотнику, це питання смішне, прямо дівоче!

           (Лукаво дивиться на нього з-під ока).

Ладо. Най буде, що смішне, але я все-таки прошу вас, щоби ви відповіли на його.

         Кажіть: чиї ви?

Зірка. Ясна річ—своя.

Ладо. А чи не хотіли б ви бути моєю? (Спитав голосно,різко і грізно подивився на неї, як

         на ворога .Зірка й собі глянула на нього і очі їх зустрілися).

Автор. Час зупинився. Дерева перестали шуміти, птахи, як летіли, так і повисли в повітрі,

         тільки чути було, як билися два серця. Зірка очі опустила, спаленіла і ледве чутним

         голосом проговорила

Зірка. Якщо ви хочете бути моїм, так тоді, тоді…чому б то і мені вашою не бути?

       ( Подали одне одному руки і пішли усміхаючись)      

Автор. І зашуміли дерева, заспівали птахи, запахли цвіти, земля знялася і полетіла до неба.

Пісня   « Кладочка»

Сценка 2. «Не люблю москалів…» Олеся і москаль (Б.Лепкий «Сотниківна»)

Автор. Весь сотників двір був умаєний, подвір’я підметене. Біля вікон хиталися мальви,

           вигиналися троянди, пахло м’ятою і чебрецем.Собаки, побачивши царських їздців,

         зняли такий гав та лай, що хоч вуха затуляй.

           «І собаки москалів не люблять»,--думала собі Олеся,приглядаючись крізь вікно.

(Чути гавкіт собак)

Кирило Іванович( Перехрестився тричі до образу і тричі зігнувся. Повернувся до панноч-

           ки,ліву руку поклав на груди, правою доторкнувся землі)

           Здорові були, Олександра Тимохвієвна! (усміхаючись)

Олеся. Доброго вам здоров’я, Кириле Івановичу!

Кирило Іванович. А я отсе до вашого батька з дорученнями від мойого начальства.

Олеся. Батька дома немає. Доручіть мені (усміхнулася).

Кирило Іванович. Себе я радо доручив би вашій милости, а службових діл мені доручати

           невільно.

Олеся. А я на них більш усього цікава…Сідайте, будь ласка! Чого ж бо вистоїте, мов

           перед начальством?

Кирило Іванович. Кажіть краще, мов перед образом у церкві.

Олеся. Це ви вже не до ладу сказали, Кириле Івановичу. Бо на яку ж то я святу скидаюся?

             На Варвару, чи на Катерину?

Кирило Іванович. На янгола (засміявся від вуха до вуха)

Олеся Не дай Біг таких янголів( засміялася) Та вони б ціле небо верх дном перевернули.

           Але сідайте ж бо, якщо не хочете, щоб вас ноги боліли. Тітка Магдалена незабаром

           вийде до вас. Ви їй—дуже вподобалися. Дуже вас вихваляє.

Кирило Іванович. А ви?

Олеся. Цікаві знати?

Кирило Іванович. Ще й як!

Олеся. А то ж бо чому?

Кирило Іванович. Всякому чоловікові його будущая цікава.

Олеся. (підскочила) От, верзете казна-що! Я москалів не люблю. Не люблю і тому край

             (притупнула чобітком).

Кирило Іванович. Не любите, Олександро Тимохвіївна?

Олеся. Не люблю, Кириле Івановичу, не люблю і ще раз не люблю, і не люблю. Так їх не

           люблю, що й у сні бачити не хочу, от що!

Кирило Іванович. А чому ж то ви не любите нашого брата?

Олеся. Бо так мені Бог дав, бо на милування нема силування, бо краще жить було, заки

           Москва наїхала до нас…Хотіли чути, так чули.

Кирило Іванович. Га, що ж! Спасибі і за те А я вас все-таки люблю і рад би на вас ожени-

           тися.

Олеся. На мені? Як ви це кажете, Кириле Івановичу? Це якось так смішно виходить

           (засміялася).

Вірш     «Не знаю, де вона»

Не знаю, де вона і як її назвати,

Який у неї голос, плач і сміх,

Не знаю, чи стріну її, щоб розказати

Свій біль найтяжчий і найгірший гріх.

Авсе ж таки за нею я скучаю

На самоті і в час гучних забав,

Серед степу і в калиновім гаю—

Немов мені хтось моє щастя взяв.

І тільки іноді в вечірню годину,

Коли в душі настане тишина,

Коли я шум і гамір світу кину,--

Здається, ніби при мені вона.

Здається, ніби синіми очами

Вдивляється у душу, ген на дно,

І промовляє тихими словами

Так, як колись давно-давно-давно.

Вірш «Ходи зі мною»

 

Сценка 3. Олеся і Петрусь(Б. Лепкий «Сотниківна»)

Автор. Олеся вийшла в город, походила між квітами, котрі дуже любила, перебігла леваду

           і пустилася на цвинтар на могилу, де похоронено передчасно помершу її матір.

           Проговоривши молитву,сіла на лавочці і згадувала солодкі мамині пестощі. Жаль їй

         було, що не змогла вона свою одиначку довести під вінець. Зараз Олесі так треба

         щирої поради. Вона відчувала якусь небезпеку. Коли згадала про війну, то серце так

         забилося. Вона хотіла бачити батька і коханого Петруся живими і здоровими, тому,

         припавши лицем до плити, із сльозами на очах благала про це Всевишнього.

               Незчулася дівчина, коли Петрусь тихою ходою наблизився до могили. Побачив-

         ши Олесю,він затривожився.

Олеся. Ти?

Петро. Я, серце Олесю.

Олеся. Снуєшся за мною, як тінь? Не люблю я того.

Петро. Прости. У слободу по ділах ішов і поступив помолитися під церкву. Чекає нас

           похід.

Олеся. Коли тривога, то до Бога, а по тривозі і забув о Бозі—правда?

Петро. Щож! Така вже наша вдача козацька. Ми не ченці…Олесю, може, вже завтра

             в похід піду!

Олеся. Дівчат у похід не посилають.

Петро. Чого ж бо ти нині така скупа на слова стала?

Олеся. Так ти, мабуть, хотів би, щоб я на цвинтарі сміялась?

Петро. Знаю і не чекаю я того від тебе. Але долею нашою турбуюся.

Олеся. Долі своєї і конем не об’їдеш.

Петро. Авжеж, але ж недаром кажуть, що кожний сам собі долю кує.

Олеся. Так тоді куй.

Петро. Кувати кажеш нашу долю? (вхопив її за руку) Ластівко моя, не сердься так на мене.

           Не сердишся? Кажи!

Олеся. Я вже казала.

Петро. Повтори, нехай чую твоє слово. Так любо слухати твоєї мови.

Олеся.(обдала зором від голови до ніг) Чого ж тобі захотілося чути?

Петро. Чого? Ти ще питаєш? Хочу знати, чи будеш моєю?

Олеся. Цікавий який! Невже ж ми знаємо, що завтра буде?

Петро. Можемо знати, що від нас залежить.

Олеся. А що саме?

Петро. Чи підеш ти за Кирила Івановича?

Олеся. За кого це ти тримаєш мене, Петре? Я ж козачка, сотниківна. Батько мій під

             булавою Богдановою бився, а дідо з милицею всякому пригадує, що він лицар.

             Гадаєш, заманулося мені чести боярської. Смішний ти, Петрусю, та й годі.

             Іноді ти козак, а іноді…(махнула рукою).

Петро. Хочеш роз злостити мене, щоб я сам відстав від тебе?

Олеся. Не хочу я того, але не люблю, як хто воду у ступі товче. Все те саме питання:

             підеш за Кирила Івановича, чи не підеш?Тю! Сказала, що не піду, так і волами

             мене до нього не притягнуть.

Петро. А батько?

Олеся. Мій батько не з тих. Він не то що мене силувати до подружжя не стане, але ще й на

             тітку Магдалену сердився вчора, що москаля хвалила.

Петро. Невже ж?

Олеся. Так, так. Не віриш, то спитай його.

Петро. Кого б то?

Олеся. А кого ж би? Мого батька, а твойого пана сотника.

Автор. Козак не втерпів. Радісне слово йому світ затьмарило. Вхопив Олесю і притулив до

             Себе. Обсипав поцілунками

Олеся. (вибігає) Люди, рятуйте! Він з глузду з’їхав, заїсть мене. Варвар якийсь!

Петро. Я батькові до ніг упаду й благословення попрошу.

Олеся. Чуєш, ти того робити не смій. Не час. Батькові друге діло на умі, а не наше весілля.

             Кажу тобі, думаєш ти, як хлопчик, а обіймаєш, як звір.

Петро. Бо люблю тебе.

Олеся. Ой ой! Яку новість вигадав мені Петрусь. Чи чував же хто таке – він любить мене?

             Так це така новість, що тільки слухай і рота роззявляй. А невже є між вами котрий,

             щоб другої пісні співав? Всі ви подібненькі до себе, як дві сльози. Йди геть.

             (відштовхує від себе,але сама не йде).

Петро. Не віриш, що я тебе люблю?

Олеся. Так що з того?

Петро. А що хочу женитися з тобою.

Олеся. Це мені й Кирило Іванович казав.

Петро. Олесю, ти насміхаєшся наді мною. Я того не дозволю.

Олеся. Не дозволиш? Ого!

Петро. Не дозволю (грізно).

Олеся. А як же то ви, пане осавуле, гадаєте не дозволити?

Петро. Набіжу, наскочу, посаджу на коня і занесу, куди ворон костей не заносить. І нехай

           мені ніхто не стає на дорозі, бо порубаю, уб’ю, розтрощу. Безмірне моє кохання і

           міри ніякої я не знаю.

Олеся. Це вже ти другої пісні співаєш і цікавішої (стиха)

Петро. Чи цікавішої, то ти побачиш, бо я слів напусто не трачу. Гратися ними не вмію.

           Як скажу, так і зроблю. Війна війною, а кохання коханням. Як згину, тоді й про

           тебе забуду, а якщо вернуся здоровим, то хочу, щоб ти була моєю…Чи любиш ти

           мене і чи хочеш бути моєю, Олесю? Не скривай правди.

Олеся. Пощо питаєш, Петрусю? Хіба ж ти сам того не знаєш?

Петро. Значить любиш? Значить, хочеш бути моєю? Подай же мені руку, Олесю,як    

           наречена.

Олеся. На, маєш обидві. (засміялася щирим голосом)

Автор. Аж дикі голуби здивувалися,знялися, злопотіли крильми і полетіли.

           Вірш       «В очах твоїх я небо бачу» .                        

                                     В очах твоїх я небо бачу,

                                     Горять на нім вечірні зорі

                                     І відбивають світло своє

                                     В моїй душі, неначе в морі.

                                     І поки небо тихе, сине,

                                     І поки ясно сяють зорі, -

                                     Блакитом чистим хвиля лине

                                     В глибокім безконечнім морі.

                                     А хай лиш небо хмари вкриють,

                                     І хай погаснуть ясні зорі,-

                                     То враз і води потемніють

                                     В глибокім безконечнім морі.

Пісня   «Яка чудова ніч» (ансамбль дівчат)

Вірш «Ой не гадай!»

         Ой не гадай собі, дівчино, ой не гадай,

         Що я Тебе візьму й полину за світа край.

         Що я Тебе візьму на крила пісень своїх

         І занесу Тя , моя мила,в країну втіх.

                                      І посаджу Тя на престолі своїх пісень,

                                     І слухати буду Твоєї волі як ніч так день.

                                     І не буде там більш нікого лиш я і Ти…

                                     О щастю тім, моя небого, собі й не сни!

         Лишень подай мені рученьку, лишень подай,

         Щоб перейшли ми потихеньку недолі край!

         Щоб перейшли ми потихеньку сей чорний шлях

         З жаром у душі, з любов’ю в серці з слізьми в очах!

                                    Тяжка дорога, серце моє, тернистий путь,

                                     Гоїти біль. Лічити горе, ходім! Нас ждуть!!!

Пісня   « Час рікою пливе»

Б. Лепкий : спогади   ( Про жінку на чужині)

Коли муза—кохана дружина

Учениця. Справжньою музою для митця стала його кохана дружина Олександра-Лєнда,

               як кликали її у домашньому колі.

                       «Молода, небуденної вроди дівчина, наділена від природи феноменальною

               пам’яттю , дотепом, даром помішування, жива і вражлива, як мімоза, посвятила-

               ся всеціло для мене, забуваючи про своє власне «я»…А перед людьми поводила-

               ся так, буцім вона тут ні при чім, от жінка, мати, хазяйка і більш нічого. Ніхто й

              ніколи навіть не догадувався, чим вона в дійсності була…Без неї не був би я тим,

               чим є»,--писав поет про свою дружину. Їй присвятив чимало поезій, любив

                 малювати її портрети.

Пісня «Прощаюсь, ангеле, з тобою»

Сценка 4. «Прощаються двоє»(«Під тихий вечір»)

Автор. Минув рік. Щось його прикувало до місця. Мабуть, сила, що притягує дві душі,

             які як раз стрінуться у життю, то вже розстатися не годні ніколи.

Доктор (побіг їй назустріч) Панно Христино!

Христина. Пане докторе!..Втомилась я ( говорить, не випускаючи його руки зі своєї).

Доктор. ( дивиться на неї і всміхається)Я не сподівався побачити вас, пані.

Христина. А я хотіла .

Доктор. Невже ж?

Христина. Так, я вас конче хотіла побачити, пане докторе. Не бачились ми так довго.

Доктор. Мало що не рік.

Христина. Віки—здавалося мені

Доктор. Так, так.

Христина. Так, так ( дивляться одне на одного) Я від’їжджаю…від’їжджаю надовго.

Доктор. Від’їжджаєте…

Христина. Може й.не верну ніколи.

Доктор. Не вернете…

Христина. Бажаю вам усього доброго, пане докторе, усього чого тільки душа ваша собі

             бажає.

Доктор. Чого душа бажає…І я незабаром поїду.

Христина. Куди?

Доктор. Не знаю. Світ такий широкий, та ще для бездомних, для таких, як я

Христина .Постарайтеся. щоб не бути бездомним.

Доктор. Запізно…Розійдуться дві дороги в полі.

Христина. Й не зійдуться вже вони ніколи.

Доктор. Так, так.

Христина. Так, так..(пауза). Я не прийшла вам завдавати туги. Я хочу, щоб ви були

             веселі, я вам бажаю добра.

Доктор. Я так само бажаю вам добра, дорога панно Христино, з цілої душі, великого

             добра, як нікому другому в світі. Будьте щасливі, чуєте, будьте щасливі!

(стискає їй руку).

Христина. Мені пора. Прощайте, пане докторе!

Доктор. Прощайте, панно Христино!..

Христина ( віддаляється) Прощайте-е-е!

Доктор. Христино…!

Вірш   «Забути - але як…»

           Забути?..А чому ж являєшся у снах?

           Чом живеш в моїй уяві?

             І чом тебе одну у мріях і в думках

             Так ясно бачу, мов наяві?

           Чимало образів час порохом прикрив,

           Чимало ран згоїлося в спокою!

           Чому ж цей час тебе одної не вповив

           Розлуки сірою імлою?

           Лиш в міру, як росте між нами той простір,

           Що ділить нас, моя ти мила,

           Росте уяви міць, душі вірлиний зір,

           Туги великі білі крила.

           Спинався я колись на гір стрімкі верхи,

           Пускався чайкою на море,

           До правди ясних брам крізь темні йшов світи,

         За мною, як тінь, ішло горе.

         Гадав, що серед скель і серед морських від,

           Посеред чорних хмар і грому.

         Забуду я тебе і страчу з ока слід—

         Слід від твойого дому.

         Гірські вітри ревуть, і громи б’ють і б’ють,

         Над хвилями чайка кигоче,

         З ярів, з-помежи скель, із блискавиць, із хвиль

         Глядять на мене твої очі.

         Бо в міру, як росте між нами той простір,

         Що ділить нас, моя ти мила,

         Росте уяви міць, душі вірлиний зір

         І туги безконечні крила.

Вірш   «Снишся мені»

                   Снишся мені так живо, ясно,

                   Лиш дуже рідко. Тії сни

                   Щось мають з сонця і з весни,

                   З днів молодечих. Встану рано,

                   Зирну в вікно, там—дощ, погано,

                 А на душі так любо, красно.

                   Так за пахучо, як в городі,

                   Де розцвітаються лілеї,

                   Журчить потік, співають соловії,

                  Бринять бджілки…Та годі, годі!

                 Минулися надії, мрії,

                 Не буде другої весни.

                 Пропала дійсність, тільки сни мені остались.

                 Сни ж ся, сни, моя нездійснена надіє,

                 Якнайчастіше! І весну,минулу молодість мою

                 Мені нагадуй. Аж колись

                 З тим сном про тебе я засну

                 На вічний сон…

Пісня   «І снилося з ночі дівчині»

Про Мотрю

Вірш «Останнє кохання»

Сценка 5 «Старіються обоє» (повість-казка «Під тихий вечір»)

 

Автор. Листки летять з дерев. Як підстрелені птахи. Один впав їй до рук.

Вона. О, який гарний! Оце так осінь!(пришпилює собі листок до грудей)

Автор . Приїхав пан з Підбереззя. Заскрипів паркет, відчинилося кількоро дверей і на

             веранді появився здоровий, рослий, але вже добре сивий мужчина. Пішла йому

             назустріч і простягнула руку.

Вона. Я гадала, що ви проходжуєтеся понад морем або сидите при рулеті, а ви знов у

           нашім Богом забутім куті.

Він. Нашому братові, як не чує димку з рідного комина і як не має на кого від самого

       ранку гукати, то і в раю скучно. Мені вдома найкраще… Старіюся.

Вона. Таку-то новину ви мені привезли? Гадала, що відмолодію, слухаючи ваших

        Оповідань, а ви: старіюся…

Він. Що гадав, те й сказав. А що ж ви, пані?

Вона. Я також старіюся.

Він. От і попав. Не знаю, що й казати.

Вона. Найкраще не кажіть нічого. Обоє старіємося і годі! Сідайте і дивіться. Правда, як

         тут тепер гарно?! Куди гарніше, ніж літом. Яке багатство красок! Кожен листок

         дрижить, ніби тішиться.

Він. Ніби згадує, як ще був зелений.

Вона. А вздовж муру така глибока тінь, аж фіолетна.

Він. Ніби старече задовілля..

Вона. Лиш осика заодно тремтить.

Він. Як людське серце, пані.

Вона. А з липи листя паде й паде.

Він. Як нездійсненні мрії. Гарна, дійсно гарна осінь. І краща тут, ніж над морем, і куди

       краща від літа і від весни. Весна зелена, дурненька, а осінь вдумлива – вона вже

       пережила літо.

Вона. Як мию

Він. Як я , дорога пані!

Вона. А я що – ні?

Він. Не знаю.

Автор. І вони на хвилину замовкли. Вітер хотів обсипати їх голови листками, та не міг.

             Листки відбивалися від даху над верандою і тихо лягали на стежку.

Вона. А я все-таки люблю літо.

Він. Літом наливається колос.

Вона. І паленіють овочі .

Він. І рояться бджоли(замовкли)

Вона. Особливо люблю, як по довгій погоді настає буря. Така, знаєте, грізна, з громами й

           блискавками. Я така тоді неспокійна, так чогось жду.

Він. Нам судилося ждати… (вона подивилася на нього, а він з гірким усміхом, притупуючи

       ногою , повторював) ждати, ждати, ждати.

Автор . Сонце вибігло на лісову дорогу і засміялося всією силою своєї кольористої

             фантазії

Вона. Як гарно!

Він . Ви горите ціла , мов в ареолі.

Вона. Не дивіться на мене, лиш на красу природи.

Він. Дивлюся на красу.

Автор. Нараз їх голови стрінулися з собою… Стрепенулися…Сонце ще раз усміхнулося і

         Сховалося. Повіяв вечірній холодок.

Вона. Пардон! (поправляючи волосся)

Він. Простіть !(кланяючись злегка)

(Вона взяла до рук книжку й перегортаючи пішла в один бік, а він в інший)

 

Звучить щебет солов’я.                    

Вірш «Соловію малий»

Соловію малий, перестань щебетати!

Бо не годен я в хаті своїй від твого співу спати

Бо твій спів голосний, це твоє щебетання

Розбудило минулі часи і забуте кохання.

От здається мені , що літа не минули,

Лиш, втомившися жаром палким, на хвилину заснули.

Соловію малий, перестань щебетати!

Бо не можу я в хаті своїй від твого співу спати.

 

Екскурс в минуле «Спогад про війну».

Вірш «Мамо моя» (прощання)

Вірш «Стрілець і дівчина»

Пісня «Трьох хлопців прощало дівчину»

Реквієм героям. (про вбитих)

Пісня « Плакала калина»

Вірш «Сину, як побачиш»

Сину, як побачиш на полю

Самотній гріб, могилу,

Подумай : хтось віддав за волю

Всю свою силу

Сину, як поглянеш на бідний

З дерева хрест, знак смерти,

Подумай : щоб ти жив свобідний,

Мусив хтось вмерти.

Сину, пригни тоді коліно

На тихім полю крови:

«Вони за тебе ,Україно,

Вмерли з любови!».

 

Пісня «Звжди пам’ятай у житті»

Учитель. Інтимна лірика – це завжди роздуми про найдорожче, найсокровенніше. Вона вбирає в себе найглибші почуття і найтонші порухи людської душі. Є в ній щось відверте, щиро-сповідальне і водночас – співзвучне почуттям і настроєм багатьох, хто відчув високу і святу красу кохання, хто пережив радість і гіркоту розлук, хто спізнав найбентежніше щастя турботи й самозречення в ім’я людини, без якої не мислить свого життя на землі.

               Юні друзі,запам’ятайте прослухані уривки поезії і прози, які, можливо, стануть для вас підтримкою і втіхою на нелегких стежках дорослого життя. Нехай у ваших душах поетичні зерна проростуть кришталево чистим почуттям.

               Кохайте і будьте коханими!

 

 

         .

 

 

          

                                        

        Посилення комунікативної спрямованості шкільної мовної освіти є вагомим досягненням вітчизняної лінгводидактики початку ХХІ століття. Це передусім стосується роботи з текстом і характеризується залученням досягнень комунікативної лінгвістики, запровадженням компетентнісного підходу до навчання ( О. Пометун та ін..), який передбачає формування комунікативної компетентності школярів як мети і результату шкільного курсу української мови.

     Комунікативна компетентність – інтегративне явище, у складі якого виокремлюються мовленнєва, мовна, соціокультурна та діяльнісна компетентності. Серед названих найважливішою є мовленнєва – здатність адекватно користуватися мовою в конкретних ситуаціях спілкування. А це передбачає сформованість умінь і навичок у всіх видах мовленнєвої діяльності, мовленнєво-комунікативних умінь. Саме від рівня сформованості мовних і особливо мовленнєвих умінь та навичок залежить, як учень сприйматиме нові знання, оволодіватиме новими вміннями.

       Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних , відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих та економічних завдань. Виховання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв’язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої – підготувати компетентну особистість, здатну до знаходження правильних рішень у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому формування компетентності, тобто здатності застосовувати знання та вміння в реальній життєвій ситуації, є однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти. Компетентнісний підхід у загальноосвітній школі реалізується в набутті та розвитку в учнів набору ключових, загальногалузевих і предметних компетенцій, що визначають їх успішну адаптацію в суспільстві. Компетенції охоплюють такі якості, як ініціативність, співпраця, здатність працювати в колективі, комунікативні здібності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, знаходити і використовувати інформацію.

       Отже, сьогодні завданням вчителя є формування життєвих компетентностей школяра, а відтак – компетентнісно зорієнтованого покоління. Увага до проблеми правильності і культури мови у школі зумовлена тим, що це головна об’єднуюча якість мовлення, яке ми розвиваємо на уроках комунікативної спрямованості. Ці уроки передбачають самостійне опрацювання школярами матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Вони сприяють розвиткові комунікативних умінь і навичок. Це насамперед урок-усний журнал, урок-панорама, урок-диспут, урок-роздум тощо.

       Василь Сухомлинський писав : «Мовна культура людини – це дзеркало його духовної культури. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагородження її почуттів, душі, думок, хвилювань є краса і велич рідного слова». До питання важливості та значущості формування комунікативних компетентностей зверталися К. Ушинський, А. Хуторський, Л. Варзацька, М. Пентилюк, О. Пометун, Я. Коменський та інші, стверджуючи, що наскрізною компетентністю, якої вимагає сучасне життя, є комунікативна – здатність особистості пов’язана з ефективним спілкуванням. Тобто застосування знань мови у конкретному спілкуванні, способи взаємодії з навколишніми й віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями – усе це комунікативна компетентність.                                                                                                                            

       Найбільш ефективним для формування комунікативної компетентності учнів є метод інтерактивного навчання.

       На сучасному етапі урочна система вдосконалюється новітніми підходами до організації навчання –інтерактивними технологіями,які дають можливість вчителю зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним. Інтерактивні уроки можна розглядати як одну із форм активного навчання. За визначенням Олени Пометун, сутність інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними.

       Характерними ознаками інтерактивного навчання є:

  • 1) діалог –основний елемент навчання;
  • 2) побудова навчання як розв’язання серії взаємопов’язаних проблемних ситуацій;
  • 3) переважно групова робота учнів на уроці;
  • 4) опора на учнівський досвід і мінімальне знання з теми;
  • 5) відкритість(незавершеність) навчання, відсутність раз і назавжди визначеного рішення;
  • 6) співробітництво різних рівнів (учитель –група, учитель –учень,учень –група, учень –учень);
  • 7) швидкий зворотний зв’язок–учень бачить реакцію вчителя, може проконсультуватися в будь-який момент навчання;
  • 8) емоційне піднесення, розкутість.

      «Технологія» - наука про майстерність. Ця майстерність досягається за допомогою методів. Метод – шлях досягнення, тому я на своїх уроках використовую найефективніші: пояснювально-ілюстративний, проблемний виклад, репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький. Важливу роль у вдосконаленні основних мовленнєво-комунікативних умінь відіграє реалізація дослідницького методу. Дослідницька праця учнів є творчою діяльністю, передбачає формування вмінь набувати знання самостійно, досліджувати різні мовні явища, робити висновки, а здобуті знання застосовувати у практичній діяльності.

       Цьому методу характерні такі види робіт, як дослідження –пошук,дослідження –творче моделювання, дослідження –творче конструювання,дослідження –реконструювання, дослідження –спостереження (відновлення,зіставлення, характеристика, аналіз)

     Розглянемо деякі прийоми реалізації дослідницького методу на матеріалах вивчених тем . Наприклад, тема «Розділові знаки у вивчених синтаксичних конструкціях» в 7 класі.

Дослідження - творче конструювання

     Продовжити думку, використовуючи ускладнені компоненти простого речення(однорідні члени, звертання, вставні слова тощо).

Зразок . Мова – найцінніший скарб…. Мова – найцінніший скарб, душа народу.

1) У мові наша культура… . 2) Бережімо мову….3) Рідне слово – це частина краю….4)Мова є зв’язок , що з’єднує покоління….

Дослідження - реконструювання.

     Замінити подані складні речення на речення з прямою мовою. Пояснити розстановку розділових знаків.

1) Г. Світлична сказала, що грати словом – долею грати. 2) С. Плачинда зазначав, що мова – обличчя нації. 3) О. Гончар говорив, що мова доля нашого народу. 4) І. Франко висловлював думку, що мова росте елементарно, разом з душею народу. 5) Ю. Мушкетик говорив, що слова – це ті ж зерна, що вклали в родючу землю.

   Отже, не можна сформувати в учнів комунікативні компетентності без завдань дослідницького характеру, які включають школярів у процес самостійного творчого пізнання, сприяють розвитку творчої діяльності, мовної і комунікативної особистості.

   Визнання пріоритетності всебічного розвитку особистості прийшло на заміну «гармонійному розвитку особистості» і включає в себе відповідну сукупність технологій розкриття й розвитку в особистості задатків, якостей і здібностей, що забезпечують творчу діяльність. Це передбачає зокрема розкриття світоглядних, моральних, естетичних та комунікативних якостей.

   На кожному уроці я використовую такі інтерактивні технології навчання: «Мозковий штурм», робота в малих групах, робота в парах, «Вирішення проблем», «Займи позицію», метод «ПРЕС», «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Коло ідей», «Ажурна пилка», «Акваріум», «3-4-всі разом», дискусія та інші. Вважаю,що такі методи роблять навчальний процес ефективним і цікавим. Проводжу нестандартні уроки літератури, використовуючи такі класичні форми занять:урок-семінар, урок-практикум, урок-екскурсія, урок-зустріч, проблемний урок;рольові форми:урок-вистава, урок-круглий стіл, урок-прес-конференція, урок-журналістське розслідування; ігрові форми:урок-вікторина, урок-гра «Що?Де?Коли?», брейн-ринг, урок-КВК. Віддаю перевагу таким формам роботи, як випереджувальні завдання, поетичні хвилинки, розповіді від імені героя тощо.

     При застосуванні інтерактивних технологій моделюю реальні життєві ситуації, пропоную проблеми для спільного вирішення, застосовую рольові ігри, даю можливість учасникам певної технології обмінятися життєвим досвідом, одержаною інформацією, кожного зобов’язую вирішувати проблему різними шляхами. Дитина дає свою оцінку, це вчить уважно прислухатися до різних поглядів.

   Розвиваю відкритість думок, на основі реальних фактів і знань учня допомагаю йому обґрунтувати свою думку. Застосовую відкриті запитання, де висловлюється власна думка школяра. Це шість «журналістських запитань» з метою здобуття різнобічної інформації стосовно конкретної події: хто, що, де, коли, як, чому? Завдяки цьому вони вчаться успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати власні думки, ставлять запитання і відповідають на них.

   Особливу увагу приділяю урокам розвитку комунікативних умінь і навичок, побудованих на основі відтворення готового тексту або складання власних висловлювань. Отже, спираючись на мовленнєво-комунікативний дидактичний матеріал, я вчу докладно відтворювати зміст прочитаного, вдосконалюю мовленнєво-мисленнєві вміння розуміти логіку викладу, визначати тему і основну думку тексту, тип і стиль мовлення. Вчу добирати слова-синоніми, відновлювати висловлювання шляхом уведення мовних одиниць; розвиваю мовленнєво-комунікативні вміння характеризувати типи міжфразового зв’язку речень у художніх текстах. Вчу складати і критично оцінювати власні висловлювання. За допомогою комунікативного дидактичного матеріалу розширюю науковий світогляд учнів, сприяю підвищенню загальної освіченості, мовленнєвої культури учнів. Формую гуманістичний світогляд, виробляю внутрішню потребу збагачувати свої знання, використовуючи різноманітні джерела інформації.

     На основі мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу підводжу учнів до осмислення краси і багатства рідної мови, її цінностей у житті людини, виховую вміння бачити прекрасне в житті людей, інтерес до народної творчості як духовного спадку українського народу, до надбань культури і мистецтва своєї країни, прищеплюю любов і повагу до звичаїв і традицій українського народу, пошану до батьків, гуманне ставлення до тварин та навколишнього середовища.

    У своїй педагогічній діяльності я використовую сучасну методичну та психолого-педагогічну літературу. Залучаючи ігрові технології (дидактичної та рольової гри) формую навчально-пізнавальну, мовну та мовленнєву компетентності учнів; правильно підібраний навчальний матеріал дозволяє розвивати логічне мислення, творчий і пізнавальний потенціал школярів.

       Щоб побачити динаміку в розвитку,здійснюю контроль знань

   Наприклад, результати контролю знань з української літератури:

Контрольна робота №1                                         Контрольна робота №2

Писало – 28, із них:                                               Писало – 28, із них:

Бали         Кількість учнів                                     Бали         Кількість учнів

12             2                                                             12             4

11             5                                                             11             6

10             7                                                             10             15

9               6                                                              9               6

8               2                                                               8               3

7               2                                                               7               1

6                1                                                               6               2

5               2                                                               5               1

4               1                                                              4               0

Результати моніторингу свідчать про підвищення рівня навченості учнів.

       Спираючись на науковий доробок відомих педагогів та методистів  В.О.Сухомлинського,І.П.Підласого,М.І.Пентилюк,Н.Й.Волошиної,Л.Ф.Міро-шниченко, розробляю власні системи уроків та форми позакласної роботи учнів. Спільно з іншими вчителями школи проводжу Тижні української мови та літератури, Шевченківські дні, Лепківські дні…Відзначаємо пам’ятні дати.

       Запорукою успішного навчання вважаю створення пізнавально-творчої атмосфери на уроці, впровадження сучасних технологій навчання в освітній процес. Перед собою ставлю завдання активізації пізнавального інтересу за допомогою використання новітніх методичних розробок. Залучаю учнів до участі в шкільних, міських та всеукраїнських конкурсах, предметних іграх, олімпіадах.

       Прагну підвищувати рівень власної педагогічної майстерності шляхом участі у педагогічних семінарах-практикумах, конференціях, конкурсах тощо.

       Отже, я створюю умови для максимального розвитку здібностей учнів, впроваджую нові системи, форми і методи роботи, постійно шукаю в кожному учневі індивідуальні багатства, намагаюсь працювати своїм стилем, щоб кожен урок не був схожий на інший.                                                            

       Узагальнивши педагогічний та власний досвід, вважаю, що впровадження на уроках української мови і літератури технологій інтерактивного навчання сприяє формуванню в кожного учня життєвих компетентностей:комунікативних, інформаційних, соціальних, самореалізації та саморозвитку.

       Завдання учителя сучасної школи – не давати знання, а навчити їх здобувати та застосовувати в житті. Мені б хотілося бачити своїх учнів дієвими, креативними, комунікабельними, цікавими людьми.

Опубліковано в Досвід i інновації

 Тема.   Наталка як уособлення кращих рис української жінки. Порівняльна характеристика дійових осіб. Роль і функції   пісень у драмі

Мета (формувати компетентності):

  • предметні:продовжити роботу над      драмою І. Котляревського «Наталка Полтавка»,навчати аналізувати   образ головної героїні та художні засоби, які використовує автор для  змалювання Наталки; характеризувати та порівнювати образи інших  головних дійових осіб драматичного твору, визначати мотиви їхньої  поведінки; ключові: навички аналізу дійових осіб драматичного  твору;
  • комунікативні: розвивати вміння аргументовано доводити свою думку;
  •  інформаційні: навички порівняння та зіставлення;   загальнокультурні: осмислювати важливість таких моральних чеснот,  як чесність, відданість, вірність у коханні, уміння відстоювати людськугідність.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, портрет І. Котляревського, картки активності, картки      для самостійної роботи, таблиця «Пісні з п’єси “Наталка Полтавка»;         ілюстрації до твору, мультимедійна презентація.

                                                                                                     Перебіг   уроку

І.Організаційний момент

Посміхаймося, сил набираймося. І гайда в мальовниче село під Полтавою, усім класом, всією аравою. Адже де воно—ми вже дізналися,і з героями теж зустрічалися.

ІІ.Актуалізація опорних знань

На попередньому уроці ми розпочали вивчати п’єсу Котляревського «Наталка Полтавка». Зараз перевіримо, чи уважно ви прочитали її та матеріал підручника.

1.Перевірка домашнього завдання   (Слайд № 1)

                           Інтелектуальна     розминка

  • До якого літературного роду належить твір «Наталка Полтавка»? (Драма)
  • Які вирізняють жанри драматичного роду?(Комедія, трагедія,

         трагікомедія, власне драма).

  • Який жанр твору Котляревського?(Соціально-побутова драма)Слайд №2
  • Яку роль відіграють пісні у творі?Що ви про них можете сказати?

(Пісні дуже важливі для сюжету і для композиції твору,бо вони передають

   стан душі героя,настрій,розкривають їхні характери. Герої піснями

   розказують про своє життя, думки, моральні принципи)

                       Гра «Словесний портрет»

Намалюю я портрет , тільки   чий? А це секрет!

Відгадайте, вас прошу я,   чий же я портрет   малюю.

«…скаржиться, що йому і подібним до нього трудно становиться жити на світі, бо «взяточок, - сиріч винужденний подарочок, весьма- очень іскусно у істця ілі отвітчика треба виканючити» (возний)

«…день і ніч чекає коханого, а щоб догодити матері, дає слово одружитися з нелюбом» (Наталка)

« …хто тепер –теє –то як його –брешеть і хто не обманіваєть» (возний)

«На нас бідних і безпомощних, як на те похиле дерево, і кози скачуть»  (Горпина Терпилиха)

«…все, здається, близило мене до щастя: но як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь! Кого безталанная нападе, тому

нема ні в чім удачі» (Петро)

«…так і бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий і хапун такий,

що із рідного батька злупить» (Микола про возного)

-Карпенко –Карий назвав «Наталку Полтавку» -праматір’ю українського

народного театру   (Слайд №3) А що таке театр?

     (Театр –це геніальне творіння людської думки, дивовижний світ ілюзій і фантазій, сміху і сліз, любові й ненависті, драми і комедії людського буття)

-А з чим у вас асоціюється це слово?

                 Т – (творчість,талант…)

                Е – (ерудиція, енергійність…)

                 А – (артист, актор…)

                 Т – (трупа, твір…)

                 Р – (репертуар, роль…)

-Молодці, ви фантазери!

-Сьогодні я пропоную вам поринути у дивовижний світ театрального мистецтва, створеного геніальним письменником І.Котляревським, та проявити свою творчість, ерудицію та артистизм.

                     Робота   з   епіграфом

  • Епіграфом до уроку я взяла слова французького письменника

П.Бомарше «Щастя дається тим, хто за нього бореться»

                   Метод передбачення

-         Як ви вважаєте, про що може йти мова на уроці, який розпочинається

таким епіграфом? Сформулюйте свої думки за допомогою методу

             «Незакінчені речення» (кожній групі по одному)

Я вважаю, що на цьому уроці ми…

Сьогодні йтиме мова про…

Скоріш за все на уроці ми розглянемо…

На власне щастя заслуговують…

Щасливим може бути той,…

-Молодці. Перед вами «Картка активності»(Слайд №4),

Оцініть перше завдання.

ІІІ. Повідомлення теми і завдань уроку

   -Отже, сьогодні на уроці ми продовжимо роботу над п’єсою І.Котляревського «Наталка Полтавка», спробуємо розкрити тему уроку через

осмислення внутрішнього світу Наталки і інших персонажів драми, який

відображається в їх вчинках, діях, словах.

(Запис у зошитах теми уроку)

-Яка, на вашу думку, мета уроку? Гляньте на схему, яка допоможе вам сформулювати її.

                                     МЕТА УРОКУ:

                                    Риси     характеру

 Портрет                                                            Моральні принципи

                           НАТАЛКА ПОЛТАВКА

 Чесноти                                                         Взаємодія з іншими героями

 Чого ви чекаєте від сьогоднішнього уроку? Сформулюйте очікувані результати.

(Після уроку учні зможуть

  • характеризувати головну героїню, інших персонажів твору,робити

порівняльну характеристику їхніх життєвих позицій;

  • усвідомлять право вибору власного щастя;
  • навчаться умінню відстоювати людську гідність, власні принципи і

переконання;

  • пояснювати роль і функцію пісень у драмі)

А я хотіла би, щоб цей твір заронив у ваші душі зерна добра, гуманності,

любові до людини, до всього прекрасного в житті.

     Психологічні, портретні та мовні характеристики персонажів у творі такі,

що їх носіїв не можна сплутати ні з ким іншим, вони –неповторні. Ми в цьому ще раз переконаємося, розгадавши вікторину.

                               Літературна   вікторина

(Діти в зошитах записують відповіді)

  1. «…заявляє, що театр існує тільки для того, щоб гроші видурювати»

                                                                                         (виборний)

2. «…пив, гуляв, а розвіявши добро, залишив дочку й жінку без куска хліба»                                                                             (батько)

3. «…погрожує притягти до відповідальності дівчину, яка відмовилась

   одружитися з ним»                                                     (возний)

4. «…пропонує останні гроші засватаній за багатія дівчині, щоб нелюб

   не докоряв їй своїм багатством»                           (Петро)

5. « Один собі живу на світі, як билинка в полі; сирота –без роду, без

   племені, без талану й без приюту…що робить і сам не знаю»(Микола)

6. « Чоловік і добрий був би, так біда –хитрий, як лисиця, і на всі  

      сторони мотається; де не посій, там і уродиться…»

                                                                       (Микола про виборного)

( Учні обмінюються зошитами)

Взаємоперевірка ( Слайд №5) (відмітка у картці)

Проблемна ситуація

  • Погляньте на екран ( дошку ) і здогадайтесь, чому саме цю геометричну

     фігуру ви бачите? З чим вона у вас асоціюється?(Трикутник кохання)

  • Чи є трикутник кохання в драмі «Наталка Полтавка»? Між ким?

                                                 (Наталка –возний –Петро)

  • Уявімо, що ми в театрі і до нас завітали герої драми. Нехай кожен із них розкаже трохи про себе, а ми доповнимо даний образ цитатною характеристикою з тексту і узагальнимо кожен образ методом

«Асоціативне гронування». Кожна група буде опрацьовувати образ свого

персонажа, створюючи міні-проект на паперах, що лежать у вас на столі.

  • Кого з героїв п’єси ви уявляєте, коли чуєте слова: душевність, простота,

вірність, людська гідність? Отож, слово Наталці.

І.Інсценізація (Слайд №5-а –дівчина з відрами)

   (Виходить із стрічкою чи квіткою у волоссі. Співає)

                           Ой я дівчина Полтавка,

                           А зовуть мене Наталка.

                           Дівка проста, не красива,

                           З добрим серцем, не спесива.

                           Коло мене хлопці в’ються

                           І за мене часто б’ються,

                           Но я люблю Петра дуже,

                           До других мені байдуже.

Найбільше багатство для мене, простої української дівчини, моє добре ім’я.

Я переконана, що краще вмерти, ніж з нелюбом жити. Ось саме тому в момент повернення Петра, наперекір віковічним традиціям, я знайшла в собі силу промовити вирішальні слова: «Я не хочу за вас, пане возний. І ніхто мене до цього не принудить!»

2.Аналіз образу Наталки

     -Що ви можете сказати про Наталку Полтавку, виходячи з побаченого і

     прочитаного в тексті ? Як її характеризують інші герої драми?

(Цитатна характеристика героїні)

3. «Асоціативне гроно» (1 група –захист проекту)

Наталка –українка, найбільшим багатством якої є «добре ім’я», волелюбна, рішуча, щира, мужня, чесна, безкорислива, проста, працьовита,порядна, наполеглива, не боїться труднощів, щиро кохає, утілює найідеальніші моральні риси української дівчини.   Слайд №5-б

Підсумок учителя. Колись багата дочка міщанина не злякалась труднощів, злиднів. Вона розумна, обачна, не плекає жодних ілюзій. Відмовляє «престижним» женихам, адже сім’я, шлюб для неї є найвищою цінністю. Героїня наполеглива в досягненні мети, категорична. Вона не боїться труднощів і перешкод.

     А зараз, щоб яскравіше уявити і пригадати все, що пов’язано з образом Петра, запросимо його до слова.

(З’являється юнак із клунком)Інсценізація

Петро.

Я –собі бурлака,шукаю роботи по всіх усюдах. Не маю ні хатини,  нічого в мене ні орано, ні сіяно, бо один у світі. Я відмовляюся від  усього щастя заради Наталчиного благополуччя. Щоб я Наталку             одговорював іти замуж за пана возного, научав дочку не слухати матері й поселяв несогласіє в сім’ї?! Нехай мене Бог накаже!

(Члени наступної групи дають характеристику образу Петра)

   Мова Петра схвильована, тужлива, повільна, розсудлива,лагідна, насичена

пестливою лексикою.

Петро –чуйний, вразливий, але не спроможний боротися за своє щастя,

тому що боїться завдати коханій людині ще більших неприємностей.

     Петро –релігійна людина, і це також впливає на характер. Вихований

на кращих традиціях сім’ї, тому не хоче, щоб дівчина йшла за нього проти

волі матері.

   Це образ людини покірної долі. Він добрий, смиренний.

4. «Асоціативне гроно» (2 група –захист проекту)

Петро –сирота, заробітчанин. бурлака; чесний, великодушний, роботящий, добрий, чуйний, простий, вразливий, покірний долі, кохає Наталку, але заради її щастя здатний поступитися своїм щастям, вірний, витривалий,ніжний, нерішучий, здатний до самопожертви та всепрощення.

Метод «Прес»

                             Полюби пана возного

Забудь мене навіки                                  послухай матір

                                     ПЕТРО

                                 Покорися своїй долі

-Чи розцінюєте ви відмову Петра від Наталки як приклад його безхарактер-

ності, пасивності, покірності долі? Доведіть думку, використовуючи метод

«Прес»

Учитель. Петро легко відмовився від Наталки, бо в ньому переважають

             надмірна людська доброта, християнське смирення та всепрощення.

Надзвичайно важливу роль має і образ возного Тетерваковського.

Тож зустріньмося і з ним

3       Інсценізація

(Виходить хлопець із палицею)

Возний. Я, дворянин, готовий одружитися з убогою селянкою, бо власному

               серцю не накажеш…

                 …Наталки вид ясний…

               Утробу всю   потряс…

               Безмірно, ах! Люблю ту дівицю,

               Как жадний волк младую ягницю.

І хоч в житті сповідую принцип «блаженна лож, когда биваєт в пользу

ближніх» та от рожденія мого расположен і к добрим ділам, но, за недо-

сужностію по должності, доселі ні одного не зділал.

Характеристика образу возного учасниками 3 групи

Ці слова характеризують антигуманний характер усього суспільства. З них

випливає, що в обов’язки возного як державної особи не входить робити людям добро. Навпаки, соціальна роль Тетерваковського саме й дає йому

можливість нехтувати інтересами інших, зокрема домагатися силуваного

шлюбу з Наталкою.

-Яким постає перед нами возний на початку твору? Що ми можемо сказати про мову возного?.

   Образ возного найскладніший у драмі.

Він не схематичний, не одноплановий, у ньому є позитивні риси, і ви правильно їх визначили. Людина, яка здатна на кохання хоч не таке, як

у піснях, уже людина.

-Як ви думаєте, любов возного до Наталки –почуття щире чи корисливе?

       «Асоціативне гроно» (3 група –захист проекту)

Возний –чиновник, представник «сільської аристократії» лукавий, сухий у почуттях, здирник, хабарник, черствий душею, освічений, може діяти шляхетно.

Особливий погляд на людські стосунки, почуття і в Горпини Терпилихи.

Вона теж сьогодні завітала до нас.

       Інсценізація

 Терпилиха. Така бідність кругом, таке убожество, що не знаю як дальше й на світі жити. На нас , бідних і безпомічних, як на те похиле дерево, і кози

скачуть. Одне бажання в житті –видати Наталку за заможного чоловіка.

Та якби ж вона слухала мене, була мені покірною.

       Прошу: «Наталко, викинь Петра з голови, і ти будеш щасливою…»

Характеристика образу Терпилихи за планом членами групи

 Учитель. Що заставляє матір примушувати Наталку вийти заміж за возного?

               (Не уявляє життя в бідності)Якою ви уявляєте матір Наталки? Чи любить вона свою дитину?

(Бідна жінка. Прожила нелегке життя з чоловіком –деспотом і п’яницею.

Бачить своє щастя і щастя дочки в багатстві, тому схиляє її до заміжжя

хай і з нелюбом, але заможним чоловіком. Може бути навіть жорстокою,

коли щось загрожує виконанню її планів (виганяє Петра). Де в чому її можна зрозуміти –хотіла своїй дочці добра, де в чому –засудити: для таких

дівчат, як Наталка, життя з нелюбом –каторга).

Учитель.

         Горпина Терпилиха –це правдиво виписана постать жінки-вдови, прибитої злиднями, яка єдиний вихід із тяжкого становища вбачає в одруженні дочки з багатим чоловіком.

         «Асоціативне гроно» (4 група –захист проекту)

Терпилиха –бідна вдова, знедолена жінка,любляча мати, має добре серце, справедлива, змучена злиднями, боїться начальства, роздвоєння особистості, дотримується принципів народної моралі, бажає видати доньку за багатого.

Учитель. А хто ж це в нас «…сирота без роду, без племені, без талану і без приюту»?(Микола)

Учасники 5 групи, зачитайте цитати, які ви виписали про Миколу і спробуємо охарактеризувати і його.

має тверду                     чесний                           не впадає

     вдачу                                                                    в розпач

резонер                       МИКОЛА                 волелюбний

       дотепний                                     працьовитий

                               відчайдух

Мова Миколи жартівлива, пристрасна, запальна. Він висловлює думки автора

про події, доповнює характеристики персонажів.

   «Асоціативне гроно»(5 група - захист проекту)

Микола –сирота-бурлака, чесний, розумний,розсудливий, веселий, любить

співати,утілення душевних якостей найбідніших верств населення, має тверду вдачу, енергійний, бадьорий, здатний до боротьби,винахідливий,

мова насичена дотепним гумором, прислів’ями, приказками.

           Складання « порівняльного кола» образів Петра і Миколи

     Петро                                                                          Микола

м’якохарактерність             сирітство                     стійкість і твердість

слабовольність                     бідність                           мужність

нерішучість                     працьовитість                     рішучість

пасивність у діях                 доброта                         активність у діях

   і рішеннях                         чесність                       відсутність високих

вірність у коханні               щирість                         почуттів кохання

                                       великодушність

                                           співчутливість

                                 здатність на самопожертву

Молодці, із міні- проектами справились(відмітка у картці)

А який асоціативний кущ можна створити навколо образу виборного?

(Хитрий, як лисиця, любить випити, добре закусити, знається на людях,

«де не посій,там і вродить»)

-Чим зумовлена допомога возному з боку виборного?

-Хто з персонажів драми найвлучніше характеризує Макогоненка?

-Чим добрий вчинок Петра до сліз розчулив підпилого Макогоненка?

-Як ви думаєте, чи є виборний щирою, доброю людиною?(Ні)

-Що у його розумінні є щастя?(Гроші)

Висновок. Це типовий заможний селянин, який вибився в дрібного урядовця.

           Він розумний, але хитрий. Свою хитрість він приховує під машкарою добродушності, щиросердності й простакуватості, з кожним уміє повестись по-інакшому і вийти сухим із води. Тримається поважно, невимушено.

Отже, охарактеризувавши героїв твору, ми переконалися в тому, що справжнє почуття любові возвеличило їх: Наталці надало сили і впевненості,

Петра навчило жертвувати в ім’я благополуччя іншого, Терпилиху застерегло від фатальної помилки, а возного змусило вперше в житті зробити добре діло.

-У кого з героїв дістало мужності розв’язати трикутник кохання?(Наталки)

-То хто у драмі, на вашу думку, здійснив «найбільш високий» моральний

вчинок? Петро, возний чи хтось інший.

               Літературознавчий практикум   Слайд №6

1.Яка тема драми?

2. Що лежить в основі сюжету твору?

3. Скільки дійових осіб?

4.Назвіть складові композиції драматичного твору.

5.Вкажіть експозицію.

6.Де в п’єсі зав’язка?

7. Які моменти в розвитку дії між зав’язкою і кульмінацією можна виділити?

8. Де у творі кульмінація?

9. Який епізод є розв’язкою?

10. З якою метою автор використовує ремарки?(Вони поглиблюють психологічний стан героїв, додають виразності, доповнюють характеристику персонажів)

Картка активності –оцінка.

Учитель. Разом з героями до нас завітала й українська пісня,яка багато   розказала про їхнє життя .Про це ми говорили на початку уроку, а зараз упізнайте і випишіть пісні свого персонажа.(Роздаю картки з піснями)

Перевірка -Слайд №7(самооцінка)

Складання сенкану до образу героя (за бажанням) Слайд №8

Тестові завдання

1.Кому з героїв твору належить думка, що Наталці потрібно чоловіка, який

«умів би хліб робити і щоб жінку свою з матірю годував і зодягав»:

а)Миколі; б) Петру; в) возному; г) виборному.

2.Пісня, яку виконав виборний, звертаючи увагу на те, що возному необхідно

   вже одружуватися?

   а) «Ой під вишнею, під черешнею»; б) «У сусіда хата біла»

   в) «Всякому городу нрав і права»; г) «Дід рудий, баба руда».

3. Відмовляючи у залицянні «многим женихам», Наталка підносила їм:

а)обгорілого глека; б)обтріпану хустку; в)солоного хліба;г)печеного кабака.

4.Прислів’я, яке використав возний у власній мові стосовно вірності в

   очікуванні Петра?

     а) «Лучче синиця в жмені, як журавель в небі»;

     б) «Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник»;

     в) «Куди серце летить, туди й око глядить»;

     г) «Силою не будь милою».

5 Що, на думку виборного, є од Бога гріх, а од людей сором»?

     а)пияцтво; б)крадіжка; в)брехня; г)знущання з бідних.

6. Виборний постійно застерігає Наталку від:

     а) лихої слави про неї на селі;

     б) того, що вона може умерти сідою панною;

     в) необдуманого рішення шодо служби її в церкві;

     г) її прагнення зустрітися з Петром.

1.       2.       3.     4.     5.     6.

Г.       А.     Г.     А.     В.     Б.

  

Які риси характеру Наталки Полтавки варто було б перейняти сучасним

дівчатам?

Вчитель.Усі хочуть бути щасливими, та щастя у кожного своє. І кожен     розуміє його по-своєму. А в чому вбачаєте зміст щастя ви?

       ( Метод «Мікрофон»)

ІV.Підсумок уроку

   Думаю, що сьогоднішній урок спонукав до того, щоб ви задумалися над власними звичками, характером, поведінкою, вчинками. Все в житті починається з любові. Тож візьміть для себе за орієнтир душевну щирість і простоту Наталки, її вірність, рішучість у боротьбі за щастя

   -Як ви вважаєте, чи досягнута мета уроку?

V.Мотивація оцінювання учнів

VI. Домашнє завдання

     1.Літературний паспорт твору.

     2.Підготуватися до написання твору-есе «Моральна краса

           дівчини-українки»

Тема: «Чи кожен здатен винести свій хрест, ще за життя не лігши в домовину…» (за новелою В. Стефаника «Камінний хрест»).

Мета уроку: у процесі опрацювання теми створити таку духовну атмосферу, яка ввела б старшокласників у світ болю й любові головного персонажа новели – Івана Дідуха. Крізь призму такого сприйняття формувати в учнів внутрішнє переконання в тому, що людина буває по-справжньому щаслива лише на своїй землі, що чужа земля часто стає могилою для тих, хто має велике й любляче серце; на основі віковічних традицій українців сприяти становленню в юних високих моральних принципів, збагачувати їхній ментальний досвід новими об'єктивними оцінками й поглядами. Як засобами експресіонізму митець розкривав найважливіші проблеми людства.

Методи і прийоми: художнє читання; міні-диспут; мелодекламація; самостійна робота; дослідження тексту; колоквіум.

Унаочнення: портрет Стефаника, ілюстрації В. Касіяна до новели «Камінний хрест», малюнки учнів до новели, виставка книжок, стіннівка «Одіссея галицьких емігрантів».

Епіграф.

Твій переліг - уся земля,

Коли вродився ти Іваном,

Тих бід і лих ковтнеш в сто крат.

А станеш вічним, нездоланним,

Бо ти Іван, бо ти народ...

Іван Драч

Праворуч дошки слова:

«Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку...»

Василь Стефаник

Ліворуч – слова з поезії Василя Стуса:

Чіпляйся за кручу, як терен колючий,

чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.

Бо вже одслонився безокрай чужинний.

Бо вже чужинецький ощирився край.

Прощай, Україно, моя Україно,

Чужа Україно, навіки прощай.

Слово вчителя. У Альберта Камю є поезія «Привид хрестів», у якій ідеться про те, як один чоловік роздумував над своєю важкою долею. Одного разу йому приснився сон, що опинився він посеред диво­вижної галявини, де було багато хрестів. І тут підходить до нього Господь та й каже «Ти хотів легкого хреста, он - бачиш, скільки їх, іди і вибери один по своїй ноші». Ходив чоловік, придивлявся до них, бачив дивовижної краси хрести золоті і срібні, але жо­ден з них не підходив йому. І раптом трапився йому маленький дерев'яний Зрадів чоловік, бо якраз по ньому був цей хрест. А коли добре придивився, то побачив там своє ім’я.

Отже, кожен у своємужитті несе свій хрест. На основі новели «Камінний хрест» поміркуємо над філософським питанням: «Чи кожен здатен винести свій хрест, ще за життя не лігши в домовину…?»

На сьогоднішньому уроці-дослідженні ми

Задумаймось над долею важкою,

Що гнала цих людей в далекий край,

Відчуймо біль Стефаника героїв

І зрозуміймо, де насправді рай.

Велетнем духу роковано упродовж всього свого життя не нести хрест вселюдської муки. Стефаників хрест аж почорнів з розпуки, бо пустив він свою душу в душу народу. Він писав: «Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку...»

Кожен Стефаників твір вистражданий. У листі до тестя о. Гаморака він писав: «Кожна моя дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям». Отець просив: «Не пиши так, бо вмреш».

О. Кобилянська писала: «Страшно сильно пишете ви, ніби витісуєте потужною рукою пам’ятник для свого народу».

Дійсно, кожен твір митця – це своєрідний пам’ятник.

Учні подають інформацію з випереджаючих завдань.

ІСТОРИКИ

Еміграція буває заробітчанська і політична. Еміграція заробітчанська – це виїзд на постійне місце проживання у країни з динамічною економікою, які потребують робочої сили. В Україні спостерігається з другої половини ХІХ ст. Складовою частиною еміграційного руху в Західній Україні було селянство. Соціально-економічне життя галицьких українців ознаменувалося масовою еміграцією селян. Доведені до відчаю жорстоким гнобленням, вкрай зубожілі селяни Західної України у пошуках кращої долі залишали рідні землі і виїжджали у далекі чужі краї, переважно до Америки, Канади, у менших розмірах у Бразилію, Аргентину та інші країни. Упродовж 1890 – 1910 рр. із Галичини емігрувало понад 300 тис. гнаних голодом і безземеллям селян. Ще більший відсоток емігрантів припадає на Буковину і Закарпаття. Особливо масового характеру це явище на початку ХХ ст.

СТЕФАНИКОЗНАВЦІ

Ще студентом медицини у Краківському університеті Василь Стефаник зустрічав емігрантів на пероні Краківського вокзалу і щоденно бачив їхні поневіряння. Прототипом головного героя “Камінного хреста” Івана Дідуха називають то русівського селянина Івана Ахтемійчука, то Стефана Дідуха, який перед виїздом до Канади дійсно на горбі спорудив собі камінний хрест. Той хрест стоїть ще й донині, тільки поступово зсувається вниз.

Туга за Україною не минала Стефана Дідуха від того травневого дня 1899 р., коли він приїхав до Канади і поселився коло місцевості Гіллі ярд. Писав він Стефанику, що все чуже довкола нього і що його ферма йому не мила, та його дітям добре поводиться. 29 січня 1911 року на 75-му році життя відійшов він у вічність і спочив на місцевому цвинтарі, тіло поховане в чужій землі, а душа лишилася в Україні.

Учитель. Отже, ви почули, що прототипом В. Стефаника був С. Дідух. Чому автор не зберіг справжнє ім’я героя, а назвав його Іваном.

Учень. На мою думку, тому що, по-перше, Іван – це найбільш поширене ім’я в Україні, по-друге, це типовий образ у якому зібрані тисячі доль таких, як С. Дідух, по-третє, воно асоціюється з народом.

МИСТЕЦТВОЗНАВЦІ

1905 року, коли майбутній художник Василь Касіян, був ще учнем Снятинської виділової школи, де навчався у свій час і В. Стефаник, він вперше прочитав книжку В. Стефаника “Дорога”. На все життя слова з книжки увійшли у його долю. На схилі віку він скаже: “Є два великі майстри слова в нашій літературі, яких я не можу читати без сліз – це Шевченко і Стефаник”.

Навчаючись у 6 класі Василь Касіян, вирішив намалювати справжню гармату, у той час відступала австро-угорська армія, за цією роботою його було схоплено і передано у руки жандармерії, звинувачено у шпигунстві. Саме Василь Стефаник, депутат віденського парламенту, врятував юнака від смерті.

У 1920 році, вертаючись разом із сотнями галичан, колишніх солдатів австро-угорської армії з італійського полону, В. Касіян вперше почав малювати малюнки до новел В. Стефаника, які на даний час зберігаються у Львівському музеї українського мистецтва. Ілюстрації В. Касіяна дуже зворушили батька, як згадував про це син Стефаника Юрій. Він створив у мистецтві стефаніаду.

Учень. Коментує свої малюнки до новели.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ

Темі еміграції присвятили свої твори І. Франко (цикл віршів “По селах”, “До Бразилії”, статті “Еміграційне безголов’я”, “Знову одіссея галицьких емігрантів”), О. Кобилянська (про це йдеться у повісті “Земля”), Т. Бордуляк (оповідання “Бузьки”, “Іван Бразілієць”, “Ось, куди ми підемо, небого”), Марко Черемшина (поезія в прозі “Осінь”).

Т. Бордуляк у своєму образку “Бузьки” (1896) писав: “Гей, було йому братчики рідненькі тут дуже тяжко жити: хліба не було ні шматочка... А в тій пустці мешкають тепер сови з нічними видами”.

Читець. Мелодекламація. Іван Франко. З циклу «До Бразилії»:

Коли почуєш, як в тиші нічній

Залізним шляхом стуготять вагони,

А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,

Дитячий плач, жіночі скорбні стони,

Важке зітхання і гіркий проклін,

Тужливий спів, дівочії дисканти,

То не питай: Сей поїзд - відки він?

Кого везе? Куди? Кому вздогін?

Се – емігранти.

Коли побачиш – на пероні десь

Людей, мов оселедців тих, набито,

Жінок худих, блідих, аж серце рвесь,

Зів'ялих, мов побите градом жито,

Мужчин понурих і дітей дрібних

І купою брудні, старії фанти

Навалені під ними і при них,

На лицях слід терпінь, надій марних,

Се – емігранти.

Учитель. 21 квітня 1899 р. Краківський вокзал В. Стефаник з Б. Лепким проводжають земляків у далеку Америку. Під впливом переживань, які охопили Б. Лепкого, він написав пісню «Чуєш, брати мій», а музику Л. Лепкий (звучить запис).

Твір «Камінний хрест» називають новелою, а за жанром це оповідання, автор назвав студією, тобто художнім дослідженням душі головного героя.

А зараз спробуємо дослідити як засобами експресіонізму митець розрив соціальні проблеми і душу головного героя.

Довідка із теорії літератури. Експресіонізм – літературно-мистецький напрям, для якого характерні посилена увага до внутрішнього світу людини, наголошення на авторському світосприйнятті. Для експресіоністського письма характерні нервова збудженість та фрагментарність оповіді, засто­сування символів, гротеску, поєднання протилежного: буденщини і космічного простору, побутових описів і поетичної лексики тощо.

Експресіоністи виробляють новий тип психологізму, вони намагаються не атомізувати, розщеплювати психіку люди­ни, а знаходити спільну основу (частку Творця) в людині, рослині, тварині – в усій природі. Експресіоністи ставили перед собою завдання проникнути не в реальний світ ре­чей і явищ, а у світ незримий, духовний.

Основні ознаки експресіонізму увага до простих характерів, прагнення віднайти першовитоки, корені зла в людсь­кому суспільстві, заглиблення у проблему вини і кари, дослідження сенсу страждання і смерті людини, висвітлення опозиції «прекрасне-потворне», захоплення ідеєю всезагального взаємозв'язку всього сущого.

Мелодекламація. Учень читає початок першого розділу новели «Камінний хрест» звучить «Дев’ята симфонія» Бетховена.

Робота з текстом

І розділ. «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою».

Учитель. І розділ – це живописний і психологічний портрет І. Дідуха у зіставленні з портретом його ж коня. Навіщо автор це робить?

Психологія розкривається за допомогою контрастних зіставлень і порівнянь (два трудівники: господар і кінь, обидва запряжені у віз).

Учитель. Ви відчули в попередньо прочитаному уривку єдність землі і космосу.

Учень. Кінські копита, колеса й Іванові п’яти творили єдність своїм експресивним рухом.

Учитель. Які художні деталі свідчать про те, що працював він неймовірно важко?

Учень. Зачитує «А ще Івана кликали …».

Учитель. І тут оригінально виявилася експресіоністична опозиція «прекрасне-потворне». В. Стефаник у негарному розкриває гарне – рух життя, всього світу.

У чому краса Івана?

Учень. Прихована краса таємного змісту. Те що творить людина – політки (урожай).

Учитель. Експресіоністи вважали, що не краса, а експресивний образ має викликати естетичне задоволення (експресія – це життя).

За яку провину терпить Іван і його кінь?

Учень. Це натяк на перший гріх людини, улюблений засіб експресіоністів. Сказав Господь, виганяючи Адама з раю: «Проклята земля через тебе, терни будяки вона тобі буде родити. Жити будеш і тяжкім труді. В поті лиця свого їстимеш хліб, доки не вернешся в землю».

ІІ розділ. Спросив Іван ціле село

1. Навіщо усе село?

2. Які почуття переповнюють душу селянина?

3. Які символічні образи мають місце у цьому розділі?

Учень. Великий камінь – доля емігранта; блимає мертвим блиском камінь означає омертвіння душі; «утрачене щастя» – образ каторжної праці.

ІІІ розділ. Ця земля не годна кілько народа здержити

та й кількі біді вітримати.

  1. Що стало причиною еміграції І. Дідуха та його земляків?
  2. Які слова передають трагізм, душевне сум’яття емігранта?

Учень. Еміграція – це могила…

IV розділ. «… аби-сте мені мого хреста ніколи не минали».

  1. З яким проханням звертається І. Дідух до земляків?
  2. Чому піщаний горб є для нього таким дорогим?

Учитель. У В. Стефаника образ каменя часто означає омертвіння душі, а «біле» і «срібне» чистоту душі. І. Дідух втрачає своє духовне життя і «одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі». Перлина, що котиться по скалі – це символ життя Івана, що котиться по мертвому камені. Очевидно, йдеться про загибель тієї духовності, котра пов’язує героя з рідною землею.

І Дідух і його родина відчувають майбутню муку безуспішної боротьби всіх емігрантів за збереження своєї духовності.

V розділ. «Всякої бесіди було багато»

1. Як створює автор ефект багатоголосся в Івановій хаті?

Учень. Читає уривок від слів «В шум і гамір і зойки…».

2. Які образи вразили вас у цьому уривку?

Учень. Мозилі в горлі і на руках – це ті рани, що лежать від змученого і зраненого життя.

  1. Розкрийте психологічний стан Івана, описаний у двох останніх абзацах цього розділу?

VІ розділ. «…вже чєс відходити до колії…»

  1. Якими художніми деталями передано біль і тугу селянина?
  2. Яке враження справив враження танець на односельців?

Учень. Читає «Ціла хата заридала. Ніби хмара плачу, що повисла над селом, прірвалася, як би горе люд­ське дунайську загату розірвало – такий був плач...»

Учитель. Тут хата втрачає властивості свого реального змісту і перетворюється на знак душевно­го стану родини. Конкретна річ втратила свій зов­нішній вигляд і стала образом внутрішнього світу. (Експресіоністи вважають такий прийом деареалізацією.)

Тут ніби хата від Іванового імені прощається з зем­лею, на яку він ніколи не повернеться. А чужа земля стане йому могилою. Доле людська, яка ти гірка і безконечно зла!

VІІ розділ. «Видиш, стара, наш хрестик?»

(звучить пісня «Чуєш, брате мій»)

1. Розкрийте символ камінного хреста як назви твору? Чому новелу названо «Камінний хрест»?

Учень. Камінний хрест – це і масивний хрест, згадка про І. Дідуха; це – символ непосильної нелюдської праці селянина; нести важкий хрест має крім прямого й переносне значення – мучитися. Селянський хрест – непросто важкий – він камінний. Він асоціативно пов’язаний в новелі з образом «далекої могили» – еміграції.

Учитель. Асоціативне значення (підтекст назви) значно об’ємніше й вагоміше від прямого.

Міні-диспут

  1. Чи вірить Іван, що на чужині він знайде щастя?
  2. Чим для нього є розлука з батьківською землею?
    1. Чому, виїжджаючи за океан у часи Стефаника, люди переживали душевні трагедії, а в наші часи (як сказав би І. Дідух) «з віскоком ідут».

Заключне слово вчителя. Трагедія, що відбулася століття тому в хаті героя новели В. Стефаника І. Дідуха, у його зболеній душі, душах сотень тисяч галичан, спонукає нас замислитись над селянським життям, долею України і власною.

Трагедія І. Дідуха – це трагедія всього краю, що несе камінний хрест нестатків і відчаю. Але головний персонаж знає: чужа земля – «далека могила», це – невідомість і нова біда. Немає іншої ради – треба творити щастя на своїй прабатьківській землі.

Рефлексія: «Продовж речення»:

Сьогодні на уроці я зрозумів(-ла)…

Незрозумілим для мене є…

Сторінка 3 із 6