K2 Content

Фільтрувати матеріали за датою: лютого 2019

8 лютого 2019 року в актовій залі ТКМЦНОІМ відбулося відкриття інтегрованої кафедри  «Lingua». Учителі української та вчителі іноземної мови разом вивчали тему  "Особливості навчання мови з використанням хмарних технологій". Про точки дотику в роботі філологів  мультимодальну грамотність  розповіла  Гапон Л.О., методист ТКМЦНОІМ. Технології WordArt, Jigsaw, Puzzle, Padlet, Tricider, StoryJumper, WheelDecide, MeetingWords, Jeopardy, Kahoot, eTwinning, Mentimeter розкрила ТурчинО.М.,методист ТКМЦНОІМ. Учителі працювали практично, використовуючи власні гаджети: складали хмари слів, брали участь у тестуванні, пробували створювати мультимодальні тексти.

Добро і любов до світу. Порушення питань моралі, дружби, сили слова у творі Е. Андієвської « Казка про яян»

Мета.Продовжити роботу над казкою-притчею Е. Андієвської «Казка про яян», допомогти учням усвідомити художню вартість каз-ки. Розвивати образне мовлення, цілісне мислення. Розвивати образне мовлення, цілісне мислення. Виховувати у душах шестикласників загальнолюдські моральні цінності.

                                       Перебіг уроку

Перший етап - організаційний: привітання, організація уваги та внутрішньої готовності учнів до уроку; мотивація вивчення нового матеріалу , актуалізація різних каналів сприйняття інформації (сенсорне, чуттєве).

                                                           Слайд 1(країна яяни)

Добрий день усім! Я рада бачити вас знову! Сьогодні ми продовжимо свою мандрівку у незвичайну країну, де живуть яяни, щоб збагнути шляхетність добра, переконатися у магічності любові, відчути крила- тість дружби та віднайти прилад, яким зможемо виміряти силу слова у нашому щоденному житті.                                                                 Перш, ніж вирушити у мандрівку, попрошу вас зазирнути у свою душу. Які почуття переважають у ній зараз? Станьте синоптиком, скористайтеся барометром настрою і визначіть 2-3 почуття, які ста- нуть прогнозом погоди вашої душі на початку уроку.

                                                            Слайд 2(барометр настрою)

Тепер, коли погода у душі хороша, можемо вирушати у мандрівку.

                                                           Слайд 3 (тема уроку)

Запишіть тему уроку в зошит.

-Діти, а що таке добро?

                                         -1-

-Яким кольором ви б намалювали добро? Чому?

-Чи вважаєте себе доброю людиною?

-Які добрі вчинки ви робите щодня?

Пропоную тест, який дасть вам змогу краще розгледіти свій внутрішній світ і місце добра у ньому.

                                                       Слайд 4 (психологічний тест)

Погляньте уважно на картину і оберіть те, що привернуло вашу увагу найбільше. Свій вибір не озвучуйте( голова людини,море,корабель). Пояснюю і зачитую тест.

Я думаю, що кожен із вас побачив,яку територію у вашій душі займає добро. Розширяйте межі простору для нього, адже творити добро –це означає любити.

-Діти, якби вас попросили намалювати любов, як би ви її зобразили?

-Чому саме серце?

-Кого ваше серце любить найбільше?

Тільки тоді, коли ми всім серцем любитимемо Бога, наша душа буде по-справжньому щаслива.

-Як ви вважаєте,чи можна любов і дружбу вважати подругами? Чому?

-Чи є у вас друзі?

-Яким має бути друг, на вашу думку?

На попередньому уроці епіграфом – дороговказом були слова з Біблії: «Люби ближнього, як самого себе». Ми з вами обмінювалися думками, хто є нашим ближнім, що значить любити себе, як прави -льно любити себе, щоб не захворіти на егоїзм. Девізом сьогоднішньої мандрівки стануть слова Е. Андієвської:

                                                         Слайд 5 (Девіз)

                                     - 2 –

« Ніколи не будьте спрямовані лише своє «я», зберігайте в собі чистоту помислів дитинства, і доля вам віддячить новими відкриття- ми, повнотою життя».                                                                                     –Як ви розумієте слова Е. Андієвської?

( Запишіть епіграф уроку в зошит)

Збережіть слова-епіграфа у своїй душі. Адже у країні яянів, у яку ми скоро вирушимо, дуже легко стати егоїстом, обравши собі ім’я гордого «я».

Президент країни яян надіслав вам листа-запрошення. Давайте прочи- таємо його, познайомимося з головним егоїстом- самолюбом- керів - ником країни яян. Читаючи листа, зверніть увагу, який займенник найчастіше вживає Президент? Як це характеризує його самого?

                                               Слайд 6 ( лист)

-Отож, яке слово найчастіше вживає президент?

-До якої частини мови воно належить?

-Як характеризує займенник «я» управителя країни?

                                             Слайд 7 (Президент)

А от і сам президент яян, його Конституція, де на кожній сторінці читаємо одні і ті ж слова, одні і ті ж правила: « Любити лише себе, стати й бути одиноким егоїстом, жити в самотності, надіятися лише на себе». Зверніть увагу на магічну кулю, за якою постійно стежить президент яян: чи , бува, хто не бунтує? Чи, бува, хтось не пробує вибратися з його країни? Хто цей сміливець? Хіба він може бути кращим за самого президента? А сміливці таки є. І ви в цьому переконаєтеся самі. Ми приймаємо запрошення президента і вирушаємо у їхню країну.

ІІ етап – символьний: пояснення нового навчального матеріалу, формування образу добра та любові  в зоні комфортного   мислення.

                                                               ( Звучить мелодія Баха)

                                                -3-

Займіть зручне положення. Розслабте м’язи шиї,рук,ніг… За бажанням заплющіть очі.                                

Уявіть свій улюблений куточок природи, де ви відпочиваєте, відновлюєте сили, наповнюєтеся натхненням. Прислухайтеся до співу пташок. Відчуйте легкий дотик вітерцю на обличчі. Вдихніть на повні груди запах різнобарвних польових квітів. Якась невидима сила відриває вас від землі і піднімає у небесну синь все вище і вище. Ви бачите під час польоту зелений трав’яний килим, затишні і компактні будиночки, працьовитих людей, які допомагають один одному. Милуєтеся краєвидами рідної землі.

Відчуваєте, що поволі швидкість вашого польоту зменшується. Барви навколишнього середовища змінюються на доволі похмурі тони. Сивий туман затуляє сонце, огортає усе сірою пеленою. Ви торкаєтеся землі холодної, з глибокими тріщинами. Це країна яян. Озираєтеся довкола.Туман розсіюється , і ви помічаєте…вежі: високі і старі, зруйновані і свіжозбудовані. Брама поспішно зачиняється, залишивши питання вашому серцю : «Я чи ти?» «Я чи ти?»- звучать ехом її слова у напіврозвалених вежах. Пригляньтеся до цих споруд уважніше. Кожна має свого господаря. Напівзруйновані сірі вежі- це сірі душі яян. Незрячі, німі, поражені глухотою самолюбства, сковані ланцюгами гордині. Кожен яянин будує тут свою вежу,свій егоїзм. Зазирніть у середину вежі. Там пустота. Такою самотньою є душа яян, бо у ній живе лише одне «я».

Чиясь тепла долоня торкається вашого плеча. Ви озираєтеся і бачите сонячне обличчя пастушка. Привітайтеся з ним . Поділіться своїм теплом, подарувавши щиру посмішку. Зазирніть йому у вічі.У зіничках його карих очей мешкає любов. Зараз вона оглядає світ егоїзму, подає сигнал серцю, викликаючи на допомогу добро. Серце пастушка не втомлюється творити милосердя, знає таємницю могутньої, але не всесильної брами яян.Творить добро, вміє промовляти. Сила слова магічна і цілюща. Ось і зараз цей духовно багатий хлопчик бере на свої тендітні плечі старого немічного яянина,щоб той вдихнув запах справжнього щастя, щоб залишив ці сірі вежі, сіре життя і бодай перед смертю зазирнув у вічі добру, відчув смак дружби, яку йому запропонував пастушок, відкрив серце любові, як це зробила могутня брама, яка уже й надію втратила, що до неї колись звернеться з проханням сама Любов : « Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю?» Любов,дружба, добро і магічна сила слова, які жили у серці

                                       -4-

пастушка, відкрили і вам світ у прекрасне.

Подякуйте хлопчику за його доброту, чуйність та милосердя. Його душа поповнилася мішком самоцвітів : самоцвітом безкорисливості, турботи, безмежної любові. Порадійте за нього. Так важливо, щоб і наша душа поповнилася світлом, добром та щирістю.

Сірі вежі, сірі тіні яян залишилися за спиною. Вам час повертатися. Вдихніть на повні груди запах радості. Відчуйте ступні ніг, повору- шіть пальцями рук. Розплющіть очі.

ІІІ етап – логічно-лінгвістичний: «виведення» образу інформації на рівень словесного осмислення.

-Чи вдалося вам полинути у своє місце спокою?

-Яким воно постало у вашій уяві?

-Якою ви уявили країну яян?

-Що, на вашу думку, символізує сивий туман?

-Яке поставила питання брама вашій душі?

-Що символізують сірі, напівзруйновані вежі?

-Розкажіть, якими у вашій уяві постали вежі?

-Опишіть свою зустріч з пастушком.

-Які почуття вам вдалося розгледіти у душі пастушка?Розкажіть про них.

-Які почуття допомогли хлопчикові покинути країну яян?

-Що символізує, на вашу думку, мішок із самоцвітами?

                                               Слайд 8(епіграф)

Повернемося до епіграфу уроку: «Як ви думаєте, чи віддячила доля хлопчикові-пастушкові повнотою життя, новими відкриттями?» Поясніть свою думку.

-Які відкриття зробили ви для себе?

-Як ви вважаєте, у чому сила слова пастушка?

-Як ви думаєте, чим можна виміряти силу слова?

-Знайдіть і зачитайте у тексті, що свідчить про безкорисливість пас- тушка? (Я вам охоче допоможу,…Я тобі дуже вдячний за пораду…)

-Які слова розкривають любов пастушка до світу? Зачитайте.

Кожен із вас, мандруючи сторінками казки про яян, створив свій образ добра і любові до світу. Погляньте на створений мною образон і доповніть свій, створений вашою уявою.

                                        Слайд 9(образон)

Розповідаю про свій образон.

Отож, ми з вами знову на полонині. Трішки втомилися після мандрів- ки у країну яян, тому пропоную поновити сили, освіжити думки, зми-

                                             -5-

ти часточки пилу егоїзму, який, можливо, встиг присісти на когось із вас.

                                              Слайд 10( водоспад)

Уявіть себе біля водоспаду, що спадає з високих скель. Помийте руки , обличчя. Уявіть свої ноги у водоспадній воді. Похлюпайте ногами. Побризкайте один на одного. Відчуйте бадьорість, приємний запах чистоти. Знову похлюпайте ногами у водоспадній воді. Відчуйте, як відступає втома, повертаються нові сили. І ми повертає- мося на урок.

Діти, на першому уроці, коли ми говорили про життя і творчість Емми Андієвської, зауважили, що письменниця вдало поєднала у собі три стихії, три види мистецтва : слово, живопис і музику. Сьогодніш- ня наша мандрівка немислима без них.

   ІV етап- закріплення навчальної інформації.

                                      

                            Слайд 11 ( музика)

Тому запрошую кожного з вас на зустріч з першим видом мистецтва- музикою.

-Чи любите слухати музику?

-Яку саме?

Казка-притча про яян надихнула Семенову Софійку створити музику до твору. Які ж емоції переповнювали її? У чому сила створеної музики? Все це ви дізнаєтеся з уст самого композитора. Та для почат- ку пропоную переглянути відео. Відчути серцем, який епізод із твору передала ваша однокласниця?

                                                 (Перегляд відео).

-Отож, діти, як ви думаєте, до якого епізоду казки-притчі ця мелодія?

-Які почуття домінували у вашій душі, коли переглядали це відео?

Музика, діти, це мова душі. Я попрошу Софійку поділитися емоція- ми , які переповнювали її душу. Коли вона творила цей шедевр? Для якого епізоду звучала твоя мелодія?

                                                     ( Розповідь Софійки)

А я запрошую, діти, вас на зустріч з наступним видом мистецтва- живописом.

                                            Слайд 12( фарби)

-Хто із вас любить малювати?

-Як ви вважаєте, чи можна пензлем зобразити стан душі або навіть саме життя героя?

Леонардо да Вінчі- відомий художник сказав так: «Живопис – це поезія, яку бачать, а поезія- це живопис, який чують». Як відчула

                                                     -6-

силу слова художниця Настя Шайнюк і передала барвистістю фарб

життя пастушка?

                                               

До слова запрошую Настю.

-Настю, розкажи, будь ласка, що намагається нам розповісти твій малюнок? Розкажи про значення кольорів на створеній тобою картині.

                                       ( Виступ Насті)

Дякую,Настю.Ти справжній творець краси.

Діти, малюнок це не лише те, що бачить сам художник, а те, що, на його думку, мають побачити всі інші.

-         Що побачили ви у створеній Настею кольорограмі?

-         Які, на вашу думку, переважають кольори   у житті хлопчика?

-         Як це характеризує пастушка?

(Якщо є час Дзецюх Настя)

Молодці!! Діти, я пропоную зустрітися з третім видом мистецтва- словом. « Слово- це музика і малювання»-, сказав В. Куликовський- український мовознавець і літературознавець.

-Як ви розумієте цей вислів?

Сьогодні ми будемо творити слово під музику.Пензель нашої уяви допоможе створити картини, які стануть промовистими.

Твір за метафорою….

                                              Слайд 13( план твору)

Погляньте на екран. Пригадайте структуру такого твору.Запрошую творців слова до праці.Вслухайтеся у мелодію,яка звучатиме, запросіть у свою душу натхнення і увас народиться справжній шедевр.

(Пишуть,зачитують).

Ви справжні митці слова!!!  

V етап – заключний: підведення підсумків уроку, рефлексія, подяка   учням за роботу на уроці.

                                                 Слайд 14(Еверест)

Діти, наша мандрівка наближається до кінця. Ми з вами поєднали у серці три види мистецтва: музику, живопис і слово. Для душі, як і для тіла є своя гімнастика.без якої душу сковують немочі. Таку гімнасти- ку для душі ми здійснили сьогодні. Піднялися сходинками добра, любові, дружби,сили слова на вершину Евересту Духовності. Зараз, на вершині Евересту, надішліть смс- повідомлення своєму другу, поділившись враженнями про свою мандрівку.

                                              (Пишуть, зачитують)

                                        -7-    

                                                   Слайд 15 (Барометр настрою)

Діти, ви були синоптиками своєї душі на початку уроку, а тепер попрошу скористатися барометром настрою і вибрати 2-3 почуття, які

переважають, коли ви досягнули вершини Евересту Духовності.

                                         (Зачитують)

Діти, я дякую усім за чудово проведений час. Щиро рада, що всі ми сьогодні зуміли піднятися на Еверест Духовності, стали досконалі- шими та багатшими серцем.Я бажаю кожному з вас частіше вдосконалюватися, дарувати світові любов, добро, вміти дружити і ніколи не бути спрямованими на своє «Я».Зберігати в собі чистоту помислів дитинства, і доля вам віддячить новими відкриттями, повнотою життя.

                                                      Слайд 16 (Домашнє завд.)
Домашнє завдання : прочитати Е.Андієвської «Говорюща риба».

ОЦІНЮВАННЯ.

                           

                                              

                                     -8-

Зал святково прибраний вишитими рушниками. Звучить музичний фон (інструментальна версія «Думи мої»), на сцену виходять ведучі.

Ведуча 1:

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Ведуча 2:

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Ведуча 1:

Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

Ведуча 2:

Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо…

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

(Підносимо хліб-сіль і кладемо біля портрету)

Сучасний український танець «А калина – не верба»

Ведуча 1: Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, «щоб всіх од сну нас розбудить». Усім вам відомо, що 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) в сім'ї кріпаків народився Тарас Григорович Шевченко. Тарас був четвертою дитиною в сім'ї. Він вже змалку вирізнявся з-поміж ровесників, був до всього цікавий, допитливий, хотів усе знати.

Ведуча 2: На восьмому році життя Тарас став учнем дяка. А, коли хлопчику було лише 9 років, померла його мати. Через два роки не стало й батька. Життя Тараса, його братів і сестер стало нестерпним. Шевченко потрапив до сільської школи, де вчителем був дяк. Він наймитував у дяка й одночасно вчився. Гірким було те навчання, гірким було його дитинство.

Ведуча 1:
Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького,за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися ,серденько, колись
з нас будуть люде ",-ти сказала.
А я послухав,і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде?

Ведуча 2: У 1828 р. Тараса взяли служкою до панського двору в село Вільшани. Був козачком у пана Енгельгарда. Та все ж мріяв про малювання. Знайшов – таки одного маляра, який погодився взяти його в науку, проте Тарасові треба було отримати дозвіл від пана Енгельгарда.

Ведуча 1: Пан сварив його, тяжко карав, лютував. Виїжджаючи до Петербурга взяв хлопця з собою. Один з видатних митців порадив панові віддати Тараса в науку до живописця Василя Ширяєва.

У Петербурзі Шевченкові пощастило познайомитись зі славними художниками і письменниками, які зібрали гроші і 22 квітня 1838 року викупили його з кріпацтва.

Ведуча 2: Тоді Шевченко став вільною людиною. Того ж року Шевченко вступив у Петербурзьку академію мистецтв, де став улюбленим учнем Брюллова.

У 1840 році світ побачив "Кобзар"!

Ведуча 1: В ранньому періоді творчості Т. Шевченко виступає переважно як романтик і реаліст одночасно; основними мотивами його поезії є сирітство і соціальна нерівність, трагічна доля жінки-покритки і розбещеність панів, героїчне минуле України.

Ведуча 2: Шевченко славить провідників свого роду за їхню жертовність, мудрість і силу духу, за віру в незалежну Україну і водночас дорікає за розбрат і невиправдані компроміси, за поразки, які призвели до національного безсилля, політичної пасивності.

Звучить пісня «Тополя»

Танець «Не твоя війна»

Ведуча 1: Після закінчення Академії мистецтв, Шевченко повернув на Україну і вступив до таємного політичного товариства.

1843-1847 – Золотий період творчості Шевченка. Він подорожує Україною, розмірковує про долю народу. В своїй поезії засуджує соціальну несправедливість, гноблення простого люду. Викриває тих, хто зневажливо ставиться до визвольних рухів.

Вірш «Розрита могила»

Вірш «Лілея»

Ведуча 2: У 1847 року його заарештували і присудили на заслання за Урал. На засланні, поету заборонено писати і малювати. Та все ж вдавалось йому роздобути клаптик паперу, щоб під ослоною ночі творити...

Ведуча 1: Лічу в неволі дні і ночі,

І лік забуваю.

О Господи, як то тяжко

Тії дні минають.

А літа пливуть меж ними,

Пливуть собі стиха,

Забирають за собою

І добро і лихо!

Вірш «Чи ми ще зійдемося знову»

Пісня «Зацвіла в долині»

Пісня «Не тополю високую»

Ведуча 1: Неволя тривала довгих 10 тяжких літ, які відібрали в поета здоров’я, проте не вбили його палкої,глибокої любові до рідного краю.
Не схаменулася Шевченкова муза, яка вже привела його до цих казематів! Звідти, з-за ґрат, лине на батьківщину голос митця, сповнений болем і тугою. Ні, не особисте становище хвилювало поета: невсипущими думками він линув до України.

Вірш «Сонце заходить»

Пісня «Садок вишневий»

Пісня «Зоре моя вечірняя»

Ведуча 1: 9 березня 1861 року Тарасу Шевченку виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати хворого поета прийшли і друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря.

Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет:

Вірш «Заповіт»

Ведуча 2: Шевченко був живою піснею, журбою і плачем. Усе його життя було важке і жорстоке, але він не падав духом і все зміцнював – то піснею, то словом, то власним життям – безмежну любов до України.

Ведуча 1:

Поет живе. Ми слухаєм його:

Ми чуєм заповіт його священний –

Учитися, кохати край стражденний,

І не цуратись рідного, свого:

І всі ми, скільки є, в душі своїй

Клялись тих дум не зраджувати зроду.

І справдимо ми заповіт святий, -

Поет живе в серцях свого народу.

Музична заставка «Реве та стогне»

Ведуча 2: Безперечно, Шевченко – духовний символ України, наш великий сучасник. До нових і нових поколінь він приходить разом із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе писання, убираємо ми в душу його полум'яні пророчі рядки. Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами.

В залі оформлено книжкову виставку. На столику - квіти, портрет Л. Українки, вишиті рушники.

Ведучий: Ти себе Українкою звала,

І чи краще знайти ім’я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як Вітчизна велика твоя.

Ведуча: Твоє слово разюче, як зброя,

Що боронить свій край і свій дім.

І схиляю в шанобі чоло я

Перед світлим безсмертям твоїм

Звучить музичний фон. Ведуча підходить до книжкової виставки, бере «Біблію» і читає:

Ведуча: «І коли це тлінне одягнеться в нетлінне, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога ?Де твоє, смерте, жало? »

Ведучий: Лариса Косач, яка ввійшла у національну і світову літературу під прекрасним псевдонімом «Леся Українка», одяглася у нетління, а її переможний дух, її християнська душа дійсно-таки поглинули смерть.

Ведуча: Вона прожила лише 42 роки, страждаючи фізично і морально. Пізнала самотність чужини, нерозділене кохання, відчуження, відчай. А наприкінці життя – грошові нестатки, борги та злидні.

Ведучий: Але вона жила всупереч усьому. Сміялася, перемагала біль і писала свої геніальні твори. Всупереч усьому.

Учениця 1:Геть те, думи, ви, хмари осінні!

Тож тепер весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гірк

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора, льодовая, міцна,

Може квіти зійдуть і настане

Ще й для мене весела весна.

Пісня «Давня весна» у виконанні вокального дуету в супроводі гітари

Ведуча:Леся Українка дивувала своїм часто не дитячим сприйняттямнавколишнього, думками про неправду й поневолення, в якому перебував народ. Навіть перший вірш «Надія», написаний 9-літньою дівчинкою, вражає відчуттям туги за рідною країною, за волею.

Учень 2:       Ні долі, ні волі у мене нема,
                     Зосталась тільки надія одна:
                     Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
                     Поглянуть іще раз на рідну країну,
                     Поглянуть іще раз на синій Дніпро, -
                     Там жити чи вмерти, мені все їдно;
                     Поглянуть іще раз на степ, могилки.
                     Востаннє згадати палкії гадки...
                     Ні долі, ні волі у мене нема,

      Зосталася тільки надія одна.

Ведуча: Коли Лесі виповнюється 13 ро­ків, вона вже по-справжньому стає до літе­ратурної праці. Її поезії з'являються в друці. Друкувати українські твори тоді було дуже й дуже важко, майже неможливо. Не було тоді в нас жодного українського журналу або га­зети.

Ведучий: Отож Лесі довелося посилати вірші за кордон – у Галичину, що належала до Австро-Угорщини. Там у львівському журналі «Зоря» за допомогою Івана Франка та інших діячів української культури вірші юної поетеси за підписом Леся Українка вперше побачили світ.

Учениця 3:

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

«Самій не довго збитися з путі, -

Та трудно з неї збитись у гурті».

Я йду шляхом, пісні свої співаю;

Та не шукайте в них пророчої науки,

-Ні, голосу я гучного не маю!

Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки

-Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!»

-З його плачем я спів з'єднаю свій,

Коли я погляд свій на небо звожу,

Нових зірок на небі не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю гожу

Крізь чорні хмари вгледіти бажаю,

-Тих три величні золоті зорі,

Що людям сяють безліч літ вгорі...

Чи тільки терни на шляху знайду,

Чи стріну, може, де і квіт барвистий?

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу свій шлях тернистий,

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала з співом на устах!

Ведучий:В 28 років Леся Українка у Києві готується читати у літературному товаристві свою доповідь «Два напрямки в італійській літературі», потім у Львові виходять її збірки «Думи і мрії», поеми «Давня казка», «Роберт Брюс, Король Шотландський». Цей період подарував її знайомство із Сергієм Менжинським.
Ведуча:Трагічна, безмежно сумна, але і водночас духовно висока історія кохання, далеко від повної взаємності. Доля подарувала їм зустріч улітку 1897 року у передмісті Ялти, де поетеса тоді лікувалася. Через хворобу приїхав на курорт і Сергій.

Ведучий: Лесю Українку вражали краса і чистота цієї людини, постійне внутрішнє горіння. Він був людиною освіченою, інтелігентною, надзвичайно милою і симпатичною.

Ведуча:Проте, розквітлому, нерозділеному коханню Лесі Українки доля відміряла дуже короткий вік. У 1901 році, коли Сергію стало дуже погано, Леся поїхала в зимовий Мінськ доглядати смертельно хворого. Її відмовляли від цієї подорожі рідні. В Мержинського був туберкульоз в стадії загострення, а Леся тільки нещодавно стала почувати себе краще.

Ведучий: Але ніщо не змогло зупинити закохану. Мов на крилах летіла вона до Сергія, бо знала, що потрібна йому, а він з егоїзмом помираючого просив Лесю написати листа іншій жінці про троянди його кохання, які ніколи не зів’януть.

Учениця 4: Все, все покинуть, до тебе полинуть,

Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе!

Стать над тобою і кликнуть до бою

Злую мару, що тебе забирає,

Взять тебе в бою чи вмерти з тобою,

З нами хай щастя і горе вмирає.

Театралізований танець Мавки й Лукаша з «Лісової пісні»

Ведуча: Леся Українка написала 20 п’єс, більшість яких увійшла до скарбниці світової драматургії. Жодної із своїх п’єс вона не побачила на сцені. Її вірші забороняла цензура, замовчувала критика.

Ведучий: Тепер вони стали невіддільною частиною народної душі. Твори Лариси Косач не згоріли у вогні велетенських пожеж, які спалювали нашу землю.

Ведуча: Слово Лесі, мов нержавіюча сталь, виблискує пророчо і суворо крізь роки і покоління.

Учень 5:Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

Ти, моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова,

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,

Вражого ж серця клинком не проб'єш...

Вигострю, виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту,

Потім її почеплю на стіні

Іншим на втіху на смуток мені.

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

Месники дужі приймуть мою зброю,

Кинуться з нею одважно до бою...

Зброє моя, послужи воякам Краще,

ніж служиш ти хворим рукам!

Театралізована сцена з п’єси «Бояриня»

 Степан пiд­хо­дить до Ок­са­ни i сти­ха цi­лує її. Во­на про­ки­дається.        

  О к с а н а     Се ти, Сте­па­не? Бач, ме­нi прис­ни­лось, що мi­сяць яс­но-ясно зас­вi­тив у батько­вiм са­доч­ку…     

С т е п а н (уда­ва­но ве­се­лим го­ло­сом)     Мiсяць, лю­ба?     Се див­но, бо як­раз на те­бе сон­це!     

О к с а н а     Що ж, мо­же, там яс­нi­ше свi­тить мi­сяць, нiж ту­та сон­це…     

С т е п а н     Не жу­рись, Ок­са­но, ось хут­ко знов по­ба­чим, як там свi­тить i со­неч­ко, i мi­сяць на Вкраїнi.    

 О к с а н а     Се ж як? Хi­ба ум­ру? То­дi за­пев­не ду­ша по­ли­не…     

С т е п а н     Бог з то­бою, лю­ба!     Чи я ж би про та­ке то­бi ка­зав?     Надумав я поїха­ти з то­бою в гос­ти­ну до твоїх.     

О к с а н а (iро­нiч­но)     Велике дi­ло, що ти на­ду­мав! Цар дум­ки за­вер­не.    

 С т е п а н     Цар пус­тить. Вже ж те­пе­ра на Вкраїнi ути­хо­ми­ри­ло­ся.    

 О к с а н а (гост­ро)  Як ти ка­жеш? Утихомирилось? Зло­ми­лась во­ля, Україна ляг­ла Моск­вi пiд но­ги, се мир по-твоєму - ота руїна? Отак i я ути­хо­ми­рюсь хут­ко в тру­нi.     

С т е п а н     Ти од­жи­веш­ся на Вкраїнi. Москва ж не мо­же зас­ту­пи­ти сон­ця, зв'яли­ти гаю рiд­но­го, зсу­ши­ти рi­чок ве­се­лих.     

О к с а н а (по­ну­ро, упер­то) Годi, не ка­жи. Нiкуди я те­пе­ра не поїду.     

С т е п а н     Чому ж?     

О к с а н а     Не хо­чу!     

С т е п а н     Що се ти, Ок­са­но? Менi аж див­но! Що се ти го­во­риш?     

О к с а н а (роз­па­лив­шись, пiд­во­диться) А я ди­вую, ти з яким ли­цем зби­раєшся з'яви­тись на Вкраїнi! Сидiв-сидiв у за­пiч­ку мос­ковськiм, по­ки ли­ла­ся кров, по­ки зма­ган­ня ве­ло­ся за жит­тя там, на Вкраїнi, - те­пер, як "вти­хо­ми­ри­лось", ти їдеш ту­ди яс­но­го сон­ця за­жи­ва­ти, що не дiс­та­ли ру­ки заг­ре­бу­щi, та гаєм не­до­па­ле­ним втi­ша­тись. На по­жа­ри­нi хо­чеш по­ди­ви­тись, чи там ши­ро­ко роз­ли­ли­ся рi­ки вiд слiз та кро­вi?    

С т е п а н Ти те­пер кар­таєш… А як са­ма ко­лись ме­нi ка­за­ла, що ти прий­ня­ти мо­жеш тiльки ру­ку, вiд кро­вi чис­ту?     

О к с а н а     Правда, я ка­за­ла… Ми вар­тi од­не од­но­го. Бо­ялись роз­ли­ву кро­вi, i та­тар, i ди­би, i кри­воп­ри­ся­ги, й шпи­гiв мос­ковських, а тiльки не по­ду­ма­ли, що бу­де, як все ути­хо­ми­риться… Сте­па­не, дай ру­ку!     

С т е п а н     Се на­вi­що?     

О к с а н а     Ти не хо­чеш?    

 С т е п а н     Нi, чом же?     (Дає ру­ку Ок­са­нi).     

О к с а н а (ди­виться на свою й Сте­па­но­ву ру­ки)   От, здається, ру­ки чис­тi, про­те, все ма­риться, що їх пок­ри­ла не кров, а так… не­мов якась iр­жа… як на ста­рих шаб­лях бу­ває, знаєш?     (Пускає йо­го ру­ку i ля­гає знов го­во­рить по­вiльнi­ше, мля­вi­ше, з пе­рер­ва­ми). У ба­тенька бу­ла та­ка шаб­лю­ка… во­ни її за­ки­ну­ли… ми з бра­том знай­шли… в вiй­ну по­ба­ви­тись хо­тi­ли… не ви­тяг­ли… до пiх­ви при­ки­пi­ла… зар­жа­вi­ла. Отак i ми з то­бою… зрос­лись, мов шаб­ля з пiх­вою… на­вi­ки… обоє ржа­вi…     

С т е п а н     Ти, Ок­са­но, вмiєш за­рi­за­ти сло­ва­ми без но­жа.    

 О к с а н а     Та тiльки ж се я вмiю, бiльш нi­чо­го. Що-небудь же i я по­вин­на вмi­ти… (Мовчання). Як я ум­ру, то не бе­ри вже вдру­ге ук­раїнки, вiзьми мос­ков­ку лiп­ше…     

С т е п а н     Оксано!     

О к с а н а     Всi ми рi­же­мо сло­ва­ми, а тут жiн­ки пло­хi, во­ни бо­яться…     

С т е п а н (з му­кою)     Та по­жа­лiй се­бе й ме­не хоч тро­хи!     

О к с а н а     Занадто я жа­лi­ла… В тiм i го­ре… Якби я ма­ла си­ли не жа­лi­ти, то вир­ва­лись би геть з сiї кор­ми­ги - i ти б ос­ло­бо­нив­ся вiд iр­жi… А так, вже чис­то: нi со­бi, нi лю­дям!    

С т е п а н     Оксаночко! Поїдем на Вкраїну!     Ну, я те­бе про­шу! Там батько-ма­ти, ро­ди­на, при­яте­лi, там ти з ни­ми роз­ва­жиш­ся.     

О к с а н а (одвер­тається)  Я й в вi­чi не нас­мiю їм гля­ну­ти…     

С т е п а н     Ну, в Київ по­да­мо­ся, по­мо­ли­мось, не­хай нас бог прос­тить, не­хай то­бi здо­ров'я вер­не!     

О к с а н а     Нащо? Кому пот­рiб­не те моє здо­ров'я та й я са­ма?     

С т е п а н     Менi, моя єди­на! Я ж так те­бе люб­лю!     

О к с а н а     Тобi здається. Ти жа­луєш ме­не, але лю­би­ти… та­ки й не­ма за вi­що… Я те­пер та­ка не­доб­ра ста­ла, ве­ред­ли­ва…     

С т е п а н     Нi, нi, моя хо­ро­ша!     

О к с а н а     Я - хо­ро­ша?     Хоч би й бу­ла ко­ли яка кра­са, то вже дав­но во­на з об­лич­чя спа­ла…     

С т е п а н (гла­дить її ру­ку, низько по­хи­лив­ши го­ло­ву) Ти шар­паєш се­бе ре­ча­ми ти­ми. Не тре­ба стiльки го­во­ри­ти…    

О к с а н а     Правда…     

С т е п а н     Та й що кар­та­ти­ся сло­ва­ми, лю­ба? Нас до­ля так уже ска­ра­ла тяж­ко, що, пев­не, й бог прос­тить усi грi­хи. Хто кров iз ран те­ряв, а ми iз сер­ця. Хто зас­ла­ний, в тюр­му замк­ну­тий був, а ми нес­ли кай­да­ни не­ви­ди­мi. Хто мав хви­ли­ни щас­тя в бо­ротьбi, а нас важ­ка, страш­на ду­ши­ла змо­ра, i нам не вдi­ле­но бу­ло сна­ги ту змо­ру по­до­ла­ти…     

О к с а н а (спо­кiй­нi­ше й ла­гiд­нi­ша, нiж до­сi) Так, се прав­да. Але нiх­то сього не зро­зу­мiє, по­ки ми жи­вi. От­же, тре­ба вмер­ти. Ти, пев­не, дов­ше про­жи­веш, нiж я, - до рук то­бi свiй за­по­вiт вiд­дам я, а ти йо­го пе­ре­да­си ро­ди­нi i брат­чи­кам, хто ще жи­вий ли­шив­ся.     

С т е п а н (з гост­рою ту­гою) Ой, кра­ще б я то­бi та­ке ка­зав!     

О к с а н а (пiд­во­диться й при­хи­ляє йо­го до се­бе)     Нi, лю­бий, ти на свi­тi пот­рiб­нi­ший, то­бi ще є про що й про ко­го дба­ти. Борцем не вдав­ся ти, та пiс­ля бою по­до­ла­ним по­да­ти пiльгу змо­жеш, як ти не раз да­вав… На бой­овиську не всi ж по­мер­ли, ра­не­них ба­га­то… по­мо­жеш їм оду­жа­ти, то, мо­же, ко­лись там… знов зiб­рав­ши­ся до бою, во­ни те­бе зга­да­ють доб­рим сло­вом… а як i нi – не жа­луй, що помiг.   (Сидять який­сь час мовч­ки, об­няв­шись).         

С т е п а н (пiд­во­диться i по­дає Ок­са­нi ру­ку)   Ходiм, я за­ве­ду те­бе до ха­ти. Бач, сон­це вже нав­за­хо­дi.     

О к с а н а  Ходiм  (Спираючись на ру­ку Сте­па­но­ву, iде до бу­дин­ку. Не до­хо­дя­чи рун­ду­ка, спи­няється i обер­тається, див­ля­чись на за­хiд­не сон­це, що вже зни­кає за об­рiєм). Добранiч, со­неч­ко! Iдеш на за­хiд… Ти ба­чиш Ук­раїну - при­вi­тай!

Ведуча: Пройдуть роки, десятиліття, століття, а Ле­сина поезія буде жити, бо: «Від юних літ і до останнього подиху стояла наша прекрасна Леся Українка з вояцьким щитом у руці на стражі правди і добра, мов легендарна дівчина – витязь, закута в кольчугу свого безстрашшя, гідності і правоти».

Ведучий:     У серці твому – України радість,

                     У твому серці – України муки.

                     Ти – Українка і волинський ранок

                     Устами цілував тебе у руки.

Ведуча:      Ти – в нашім полі, ти – у нашім небі,

                     В дніпровській хвилі, в щебеті діброви.

                     Пливуть віки од тебе і до тебе,

                     Ясні віки вселюдської любові.

Ведучий:     Твій голос в пісні нашій, в нашому житті ,

                     Твоя зоря цвіте над рідним краєм.

                     Так! Ти жива! Ти будеш вічно жити!

                     Ти в серці маєш те, що не вмирає.

Ведуча:         Не забуто образ благородний,

                       Нагорода вища з нагород:

                       Ти навіки в пам’яті народній,

                       Як народна пам’ять ,як народ!

Звучить музичний фон, на сцену виходить ведучий; музика стихає.

Ведучий: Наказ: «Вельмишановна громадо ТЗОШ №16 ім. В. Левицького славного міста Тернопіль! Нині світлеє свято привело нас до цієї зали – День української писемності та мови. І прославимо в цей день пісню українську, мову рідну. Хай у віках живе діло славних рук і не висихає джерело душ людських і традицій народних! По цьому бути!».

Відео-презентація проДень української писемності та мови

Ведучий:   Доброго дня, шановні учителі, дорогі учні!

Ведуча:     Доброго дня усім шанувальникам рідного слова!

Ведучий: Свято сьогодні! Свято! День народження мови української!

Ведуча: Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.

Учениця 1 читає вірш:

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій, Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Коли до серця крадеться тривога,—

За долю України я боюсь,—

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Вокальний ансамбль - пісня «Молода Україна»

Ведучий: Прекрасна, багата, мелодійна українська мова. Слова – це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.

Учениця 2 читає вірш:

Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

Вокальний ансамбль – пісня «Молитва за Україну»

Ведуча: Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

Ведучий: Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Ведуча: Всіх нас єднає рідна мова,

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п’ю.

Ведучий: І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

Пісня «Батьківщина»

Ведуча: Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Ведучий: Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг…

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Ведуча: Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла!

Вокальний ансамбль – пісня «Всі ми портібні»

Ведуча: Хай з кожним днем міцніє Україна,

своє коріння, люди, бережіть.

Нехай у серці кожної людини

про Україну пісня зазвучить.

Ведучий: Живи, Україно! Живи для краси,

для сили, для правди, для волі.

Співай, Україно, як рідні ліси,

як вітер в широкому полі.

Пісня «Україна – це ми» - виконують всі учасники концерту.

Ведуча:На цьому наш концерт закінчується, але ніколи не закінчиться любов до Батьківщини та мови нашої солов'їної!

Ведуча: Зичимо всім миру, щастя та добра!

 Тема. Неологізми. Тренувальні вправи

Мета: формувати загальнопізнавальні вміння аналізувати лексику за активністю вживання, розрізня­ти слова, що є в повсякденному вжитку, і ті, які рідко використовуються в мовленні, поглиби­ти знання шестикласників про неологізми; удосконалювати навички використання нових слів; виховувати прагнення учнів до підвищення культури власного мовлення.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок (удосконалення мовної і мовленнєвознавчої компетенцій).

Засоби навчання: підручник, роздавальний матеріал, тлумачний словник, словник іншомовних слів.

Перебіг уроку

  1. Організаційний етап.
  2. Актуалізація і корекція опорних знань, навичок та вмінь.

Перевірка домашнього завдання.

  1. Повідомлення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.
  2. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв’язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу

Робота з текстом.

—          Прослухайте текст, усно його перекажіть. Які слова з’явились у мові за вашої пам’яті? Розка­жіть, коли і як вони увійшли до вашого мовлення.

Такі українські слова, як «мрія» або «годинник», — зовсім молоді, їм нема ще й ста років. Вони ввійшли до усної мови з художньої літератури, яка, відповідаючи на вимоги часу, створила їх на ґру­нті наявних уже в народній мові слів «мріяти» й «година». Цікаво відзначити, що, коли з’явилося в нашій мові слово «годинник» із відповідним розрізненням — стінний або кишеньковий, стало зника­ти давнє слово «дзиґарі», яке теж позначало годинник, але не кишеньковий, яких раніше взагалі не було, а стінний чи на вежі (Б. Антоненко-Давидович).

Орфографічний диктант (компетентність саморозвитку й самоосвіти).

—          Серед записаних слів назвіть неологізми, поясніть їхнє значення. За потреби зверніться до словника.

—           Чому, на вашу думку, не всі слова можна знайти в словнику іншомовних слів?

Біологія, цирк, чипси, скайп, бюлетень, пенальті, флеш-моб, віолончель, спагеті, блютуз, дирек­тор, кулінарія, ілюмінація, арбітр, брутто, дистриб’ютор, капучино, квест.

—           Складіть і запишіть речення зі словами «флеш-моб», «квест».

Творче моделювання (комунікативна, соціальна компетентність).

— Складіть і розіграйте діалог на подані теми, використовуючи неологізми.

  1. Мій новий мобільний телефон.
  2. Похід у магазин цифрової техніки.

Робота з підручником.

Опрацювання теоретичного матеріалу про авторські неологізми.

  1. Осмислення практичних знань у процесі роботи, удосконалення загальнопізнава- льних і творчих умінь з теми,

«Літературна хвилинка».

— Знайдіть у вірші авторські неологізми.

Живе собі кульбаба, вся сива од роси.

А де кульдід у неї, кульдоня і кульсин?

Давним-давно в кульбаби нікого більш нема.

Живе собі кульбаба на цілий світ сама.

До неї завітаю. Скажу їй: «Кульбабусю,

Добридень вам. Не ждали? Я дівчинка Ганнуся.

Візьміть пиріг, будь ласка, ми з мамою пекли,

Щоб ви мені віночок з квіток своїх сплели.

Вам, певне, дуже тяжко на самоті весь час.

То можна, щоб була я кульвнучкою у вас?»

Степан Павленко

Вибірковий диктант (компетентність продуктивної творчої діяльності).

—          Випишіть з наведених речень неологізми, створені поетами. Утворіть за поданими зразками два власні неологізми.

  1. Серце моє розхристане крізь віки гряде, і голосить, і радується на шляху золотолірному (В. Сосюра).
  2. У ластівки — ластовенятко, в гаю у стежки — стеженятко. У хмари в небі — хмаренятко. В зорі над садом—зоренятко (М. Вінграновський).
  3. Твій сірий вовк в воді намок і спати завовчився (М. Вінграновський).
  4. Іде кіт через лід чорнолапо на обід (М. Вінграновський).
  5. Одвересніло. Сніг. Мороз (М. Ільницький).

Диктант з коментуванням (навчально-пізнавальна компетентність).

—          Укажіть авторські неологізми (письменницькі новотвори) та слова, які увійшли до мови від­носно недавно у зв’язку з розвитком науки і техніки.

  1. Ракетяться ранкові небеса. «На старт!» — лунають дальні космодроми. І пахне материнкою роса, а космонавт вертається додому (А. Камінчук).
  2. Звичними персонажами телестрічок стали безжальні кіборги та підступні андроїди (3 газети).
  3. Вже скоро, скоро хмарнокрилі дні завісять світ марудними дощами (Б. Чіп).
  4. Зеленіє світ, зеленіє. І майбутній квіт брунькотіє (Я. Кремінський).
  5. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

Бесіда.

—          Чи задоволені ви підсумками своєї роботи?

—          Чи поліпшилися ваші знання?

—          Що було цікавого на уроці?

—          Чи досягай поставлених цілей?

—          Що потрібно повторити, вивчити?

  1. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

Обов’язкове: опрацювати теоретичний матеріал підручника, виконати вправу.

За бажанням: скласти завдання для проведення в школі квесту на тему «Шевченко відомий і невідомий».

Тема. Активна й пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми та історизми)

Мета: ознайомити учнів з активною і пасивною лексикою, із застарілими словами та їх різновидами, новими словами; розвивати усне й писемне мовлення учнів, їх логічне мислення; виховувати любов та повагу рідного слова.

Тип уроку: урок формування практичних умінь і навичок.

Засоби навчання: підручник, словник, сигнальні картки різних кольорів.

Епіграф до уроку:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого.

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!

Тарас Шевченко

Перебіг уроку

  1. I.Організаційний етап.

Формування позитивної настанови.

Учитель.Добрий день! В добрий час! Рада, діти, бачить вас! Ви почули всі дзвінок?

Діти.Так! Він покликав на урок!

Учитель.А тепер тихенько поверніться, один одному всміхніться.

На урок старання не забудьте взяти, сядьте всі рівненько, нумо починати.

  1. II.Актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок.

Перевірка домашнього завдання.

Фронтальне опитування учнів.

1. Що вивчає лексикологія? 2. Що вивчає лексика? 3. Які є групи слів за походженням? 4. Які слова називають власне українськими? Наведіть приклади. 5. Які слова називають запозиченими? Наведіть приклади.

Перевірка письмової вправи.

  1. III.Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя.

У кожної людини є душа і серце, у кожного народу — мова і пісня. Українська мова — одна з найбагатших мов світу. Одним з найбільших її скарбів є лексика — словниковий склад.

Пояснення учнями змісту епіграфа уроку.

  1. IV.Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

Робота біля дошки.

—          Запишіть речення, підкресліть у них слова, що сьогодні не вживаються взагалі або мають від­повідники. Поясніть їх уживання в мові. За словником визначте лексичне значення цих слів.

1. А невістка змотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півміток з мотовила й схова­ла у свою скриню (І. Нечуй-Левицький).2. Тихо, як кленовий листок, опустився на запорошене дзер­кало льоду малиновий стяг з білим хрестом. Цю корогву прислав козакам за мужність велику в бра­нях з татарами ще Стефан Баторій (П. Панч).

—            Зробіть фонетичний розбір слів невістка, дзеркало, мужність.

Вступне слово вчителя.

До активного запасу лексики належать загальновживані слова, а також слова, які використовують у повсякденній діяльності спеціалісти тієї чи іншої галузі народного господарства, культури, науки.

Із плином часу деякі речі виходять з активного вжитку, тому зникають і слова. Вони належать до пасивної лексики. Застарілі слова є двох типів. Одні з них називають історизмами, а інші — архаїзмами.

До історизмів належать назви предметів і понять, що вийшли з ужитку. їх уживають у спеціаль­ній історичній літературі або в художньому творі, коли слід відтворити певну історичну епоху.

Архаїзми — це ті слова, що мають у сучасній українській мові відповідники. Проте ці слова вживаються в художній літературі з певною стилістичною метою, наприклад для передачі урочистос­ті, зневаги, іронії, сарказму. І навпаки — з розвитком науки, техніки з’являються нові явища, предме­ти. їх називають новими словами (неологізмами), які з часом теж стають загальновживаними. Ці сло­ва становлять пасивну лексику нашої мови.

Робота з підручником (інформаційна компетентність).

Вправа.

— Перепишіть прислів’я, замість застарілих слів використайте сучасні відповідники з довідки.

1. Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота. 2. Добра пряха на скіпку напряде. 3. Хто ро­бить кревно, той ходить певно.

Довідка: бажання, старанно, тріска.

Фізкультхвилинка.

  1. Самостійне застосування учнями знань.

Вправа.

—           Доберіть до застарілих слів сучасні відповідники з довідки.

Корогва, перст, крам, уста, перо, рать.

Довідка: товар, ручка, прапор, палець, військо, губи.

Робота біля дошки.

—          Запишіть речення, укажіть у ньому застарілі слова. Зробіть синтаксичний розбір речення. По­ясніть вивчені орфограми.

Серед січовиків почувалася прихована нелюбов до цього гетьмана (Іван Ле).

  1. Перенесення знань, умінь і навичок у нові ситуації.

Усний текст із сигнальними картками (навчально-пізнавальна компетентність).

Якщо відповідь правильна, учні підносять картку зеленого кольору, якщо ні — червоного.

  1. Історизми — це слова, які

А вийшли з активного вжитку разом із зникненням понять

Б виникають у нашій мові щодня

В вийшли з ужитку, але предмети, які вони називають, залишилися

Г найбільш уживані в певну епоху слова

  1. Усі слова є історизмами в рядку

А намітка, вуйко, бюро                

Б бунчук, волость, повіт              

В ослінчик, ночви, сито

Г борошно, їжа, коцюба

  1. Слова рало, наміткає

А неологізмами                         

Б інтернаціоналізмами              

В історизмами

Г архаїзмами

  1. Архаїзми—це слова, які

А з’являються в мові                 

Б запозичені з інших мов

В витіснені синонімами назви понять, що існують тепер

Г позначають предмети і явища чужого життя

  1. Застарілі слова (архаїзми, історизми) є в реченні

А Козак був зодягнутий у коштовний жупан (Іван Ле).

Б Луна в дібровах пісня солов’їна, чарує світ... (Д. Луценко).

В Всі поля і луг — у квітному цвіту (II.Тичина).

Г Дмухнув вітер понад ставом — і сліду не стало (Т. Шевченко).

  1. Неологізмами є всі слова рядка

А річка, любов, дівчина, мороз

Б маркетолог, візажист, холдинг

В весна, парубок, холод

Г репродукція, спонсор, голова, село

  1. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

Бесіда.

1. Чи задоволені ви підсумками своєї роботи? 2. Чи поліпшилися ваші знання? 3. Що було ціка­вого на уроці? 4. Чи досягай поставлених цілей? 5. Що потрібно повторити, вивчити?

  1. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

Обов’язкове: вивчити теоретичний матеріал підручника.

За бажанням: описати репродукцію картини І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому сул­тану», використовуючи слова кошовий, отаман, писар, каламар, кобза, жупан, свита, китайка.

 

         Мета: ознайомлення з життєвою долею та творами поета рідного краю; розвиток навичок виразного читання, творчих здібностей; виховувати патріотичну свідомість; формувати активну громадську позицію.

Обладнання: виставка літературних творів ;виставка дитячих малюнків на тему «Улюблений вірш», мультимедійний екран та проектор, фото та відеопрезентації.

Демонструються слайди.   (Електронна презентація-проект додається)

             1 учень « Дума про Україну»

В годину розпачу, вагання,

Коли прокляття топлять горде небо,

Я не Пілат , я не вмиваю руки,

Я звожуся крізь підлість і розпуку –

Іду на поміч, матінко, до тебе.

І ти даєш своє благословення,

І ти даєш мені для битви силу…

І вже дзвенять на воронім стремена,

І предків клич звитяжний

І священний,

Гірським потоком струменить у жилах.

Стаю перед тобою на коліна,

Моя свята, прекрасна Україно,

Моя ласкава,вистраждана нене.

Не нарікай на мене, Батьківщино,

Що упиваюся своїм дрібненьким болем.

Що символом життя гіркий обрав полин

І серце часом сонцем називаю…

Тобою лиш живу,

Тобою день стрічаю.

Тобою мучуся, за тебе і згораю…

Але люблю…І я не заміняю

Ані на що, тебе, коханий краю,

Бо я твій син,

Твій незрадливий син

Навіки!

Ведуча1

Так писав Василь Ярмуш, наш земляк, талановитий поет Тернопілля.

Його життя – то крутий і вибоїстий шлях через хащі байдужості, зневіри, то – боротьба з тяжкою хворобою, то – служіння людям до останнього подиху, то – незгасна віра у краще майбутнє свого народу , то – мрія про незалежну Україну, для якої він жив і творив.

Ведучий 2                                                                                                                                          « Жити під прапором сонця!» - писав Василь Ярмуш у щоденнику. І прожив, мов пісню проспівав.

                 Читець « Україні»

Знову небо фіалково синє,

Знову мрій безконечні ключі…

Я до тебе, немов до богині,

Щиро молюся уночі.

Повідаю тобі усі тайни,

Коли вранішня сходить зоря.

Непідкупна, свята і кохана,

Найласкавіша мамо моя.

Ти даєш мені гордість і силу

У щоденній життєвій борні.

Ти, як подих весни – легкокрила

І чарівна, як щирі пісні.

Я з тобою і в щасті, і в горі,

Коли злоба стиска кулаки…

Хай про тебе, що хочуть говорять

Чорнолюдці –вовки.

Ти в моєму юнацькому слові

Як одне нерозділене я.

Чарівнице моя чорноброва,

Кароока Україно моя!

Ведуча1

Василь був гарний: високий, стрункий, завжди вдягнений у вишиту сорочку. Приваблював до себе теплом добрих очей та посмішкою, що завжди була на його вустах. Приваблював око не тільки своєю красою, а й внутрішнім благородством, чоловічою відвагою, бо не кожен у ті часи зважувався носити вишиванку.

Ведучий 2

Василь Ярмуш був романтиком, любив життя і все, що воно йому дарувало. Він умів слухати голос рідної землі, що промовляла плескотом скреслих рік, лепетанням брості навесні, вечоровою піснею над тихим Серетом. Навіть тишею своєю земля говорила до нього, бо чув тоді, як росте колос, як глибинне коріння саду п’є соки. Цією щедрістю почуттів наповнена і вся його поезія.

      Читець     «Батьківщина»

Прекрасний світ у розмаїтті див…  

Та де б не був я,

На одну хвилину

З шляхів-доріг

Вертаюся завжди

У материнську білену хатину.

Напитись молочка

А чи води

Із джерельця,

Що за причілком хати…

Щоб знов себе відчути молодим,

Потрібним

І крилатим!

Тут пращури мої

Під липами в землі,

І батько тут, і дід –

Муравою прикриті…

А я лише

Продовжую їх слід –

Несу думки їх,

Блискавками збиті.

Від радості світань

Такий чудовий світ,

Коли цвітуть і гори, і долини…

Яке це щастя – мати корінь свій,

Що зветься рідним краєм,

Батьківщиною!

ПІСНЯ   «Вересень».Слова-Василя Ярмуша

Ведуча 1

Народився Василь Ількович Ярмуш 15 вересня 1940 року в селі Острів на Тернопільщині. Босоноге дитинство, розуміння вартості окрайця хліба виховали у хлопця працьовитість, , пошану до людей праці.

         Читець.« Гірський етюд»

Кукурудза пеклась на вогні,

Рум’яніючи на вугликах,

І настоєм терпких полинів

Наповнялась карпатська ріка.

І стелився димок без кінця,

І здалося мені у цю мить,

Що в простих полотняних штанцях

Поруч мене дитинство сидить.

Осипались літа, наче цвіт…

А вогонь нові згадки розп’яв:

Бачу, тато стоять край воріт

І вечеряти кличуть хлоп’я.

Вітер хмари у безвість жене,

Ніби череду ситих корів,

А за річкою сонце із днем

Попрощалось уже на горі.

Милий Острове, рідне село,

Тернопілля калиновий цвіт,

Там дитинство безжурне пішло

По стежині в незвіданий світ…

Ведучий 2

Коли Василькові виповнилось 9 років – помер батько. У матері на руках залишилося четверо дітей. Їх треба було доглянути, нагодувати, одягнути, виховати. Теплі щирі почуття вдячності і синівської любові проніс Василь Ярмуш через усе життя.

Читець.«Сорочка»

Цю сорочку мені вишивала

Материнська ласкава рука.

Мов життя своє в хрестики клала

І свій біль заплела у нитках.

Від’їздив я. В останній хвилині

Мати шепче крізь сльози, прощай,

Пам’ятай, ти вродивсь на Вкраїні,

Де б не був ти, а це пам’ятай.

Не соромся хоч мови своєї,

Ти повинен гордитися цим,

А сорочки простої цієї

Не заміниш і шовком тонким.

Бо це мати тобі вишивала

І здається, тепло її рук

У дорозі мене зігрівало

Під тривожний коліс перестук.

Ведуча 1

З рідного дому Василь виніс любов до праці, повагу до людей. До своєї мети йшов вперто і виважено, не розтринькуючи днів золотої юності. Він поспішав жити , творити, закохуватись, любити….

Читець «Повноліття»

Йду рожевим світанком

Стільки днів, стільки літ.

Мої вірші – веснянки

Йдуть за мною услід.

І ні вихор, ні буря,

Що розлючено б’є ,

Не закреслять похмуро

Тихе слово моє!

І не криюсь нітрохи,

Що, йдучи до добра,

Я навіки закоханий в роботящий наш край!

У глибини народу понесу серця жар.

Я іду, як господар,як сівач і косар!

                        

Ведучий 2  

Молоде життя вирувало. Перші публікації у районній газеті, перші творчі радості. І одночасно – участь в сільському драмгуртку, хорі… А як він радів успіхам своїх молодих колег по перу! З якою радістю, надією в душі приходив на засідання літературної студії «Розмай», яку довгий час очолював.      Члени « Розмаю» несли у народ ідеї національного прозріння і відродження.. В той час, наповнений райдужними мріями, молодий Ярмуш продовжував творити поетичні і прозові твори, друкував публіцистичні статті в місцевій та республіканській пресі. Мав вдачу веселу, доброзичливу, співчутливу. Любив гумор і вмів жартувати.

Виконання гуморески « ХУДОЖНИК»

Ведуча 1

Здавалось би, перед Василем відкривається шлях у щасливе життя, творчий злет. Але доля розпорядилася по-іншому.

У 1959 році під час військової служби в Заполяр’ї через трагічний збіг обставин важко захворів. Госпіталь, боротьба за життя, демобілізація за станом здоров’я.

Ведучий 2

Це був початок важких випробувань, які випали на долю поета. Лікарня, важка робота на цукровому заводі «Поділля», знову лікарня, безсонні ночі… Але знову вірші.

   Пісня « Де ти, дівчино хороша?»

Ведуча 1.

Василь завідує клубом у рідному селі, вступає вчитися на заочне відділення факультету журналістики Львівського університету. Василь Ярмуш добре розумів і відображав у своїх творах жорстокість і зло тогочасної тоталітарної системи, не мовчав в час, коли багатьом мороз політичної цензури сковував вуста. У цей період він напише вірш « До моїх ровесників», в якому чітко окреслить своє ставлення до радянської політики, яка проводилася до тих синів України, які ніколи не хотіли зливатися в «єдиний радянський народ», а вважали себе українцями.

Читець

Дайте слово мовити вогненне,

Дайте підвестись на повен ріст.

Бо ще й досі з закутків скажено

Б’ють в лице: « Он националист».

Перестаньте грати в ГРУ подвійну,

А давайте краще саму суть –

Чом два слова: мати – Україна

Викликають в вас нестримну лють?

За лунке батьківське рідне слово,

За народні радощі й жалі –

Ви мене розіп’ясти готові,

Або змести геть з лиця землі.

Ведучий 2

Поезії такого змісту не могли пройти непомітними для тодішньої влади. Всього було доволі: і переслідування, і арешт, і цькування, і плітки, і відмови у друкуванні.  

 

Ведуча 1

А якої титанічної терпеливості, мужності і впертості потрібно було, щоб видати першу збірку поезій « Казка про тебе», яка вийшла у Львові. Не дивлячись на всі перешкоди, ізоляцію, значне погіршення здоров’я після арешту, Василь Ярмуш вистояв і продовжував боротьбу.

                                                                                                                                                         

Читець  «Серця жар»

У даль біжить

Тривог в’юнка стежина,

У даль летять

Мої гарячі дні…

Та віршам не справляю

Ще обжинків,

Кую, гартую їх

В юнацькому вогні.

Думки ровесників

Моє бентежать серце.

Не згоден

На синицю в кулаці!

Я не схитнуся,

Не впаду у герці!

Я відшукаю папороті цвіт!

Лише б дійти…

А може, інший зірве?..

Та не однаково:

Чи він, чи я , чи ти…

За тих, хто впав

В холодну пащу прірви,

Повинні ми знамена понести…..

Ведучий 2

В останні роки життя Василь Ярмуш плідно працює в царині прози і драматургії. Пише драматичну поему « Соломія Крушельницька», п”єсу « Олесина любов», чимало новел, гуморесок, повістей, нарисів.

         Інсценізація поеми «Соломія Крушельницька»

Ведучий 2 Недуга прогресувала – але Ярмуш продовжував працювати. В останні роки – переважно в лікарняних палатах.

Із щоденника поета:

« 15 грудня 1972р.

Вчора була розмова про операцію. А мене турбує зовсім інше: чому вони хочуть ще раз операцію робити? Я ще б міг жити і жити, писати, кохати , сміятись.

Ой світе, зелений мій світе, чом став ти для мене плахою?

Не дивлячись на мій стан, я не почуваю себе нещасливим., навпаки, я дуже щасливий. Вірші мої подобаються читачам. А це найбільше щастя. І якого щастя ще хотіти! Хоч тілом немічний, зате духом сильний!»

Ведуча 1

І коли згасала остання надія, з’явилася його доля, що прийшла в образі чарівної дівчини Марії у лікарняну оселю та обручила його короткочасним, але вірним і щедрим коханням. Вона подарувала йому батьківське щастя : маленьке сонечко, доньку Мирославу та синочка Тарасика. Василь Ярмуш спішить жити, як спішить свій первоцвіт навчити бачити казку цього світу і любити його. Він був добрим, чуйним батьком для своїх дітей.

Вірш «Мій первоцвіт»

А я так довго                                                   Гей, гей! Трембіти                                                  

Того дня чекав…                                             З гордих верховіть,

Товаришу,                                                            Ви чуєте,

Спиніться на півслові.                                       Яке у мене свято?!

Ви знаєте,                                                             І так вже хочеться

У вересневім Львові                                          За руку доню взяти.

У мене                                                                     Щоб показати

Народилася дочка!                                               Наш прекрасний світ!            

Таке собі

Малюсіньке маля,

Така собі

Росинка веселкова…

Від щастя п’яний

Я крокую Львовом,

Багатший

За багатства короля!

І стали досвітки

Пахучі, як бузок,

Хитає сонце

Кетяги калини…

І я продовжуюсь

В новім житті дитини,

В котрого мій,

Але міцніший крок.

Ведучий 2

Ярмуш не любив осені. З кожним роком йому все важче переносити холодні сльотаві дні, які посилювали фізичні муки. Навіть поезія у нього є така «Не люблю осені». Може, передчував, саме цієї пори піде із життя….

Ведуча 1

22 вересня 1976 року поета не стало. Залишилися вдома на робочому столі недочитані книги і недописані вірші, молода дружина з дітьми , усамітнена мати

       Читець   « Матері»

Не журіться, мамо,

Не журіться,

Я цілую вашу сивину,

Скупі сльози,

Чисті, як живиця,

Крають душу

Краплями вогню.

Мамо, мамо!

У годину скрути

Ви одна прийдете

Щоб мені

Із рамен

Трудні літа згорнути,

А зі скронь

Змести пекучий сніг!

Мамо, мамо,

Страднице пречиста,

Я цілую вашу сивину…

Пожовтілий тріпотливий листе,

Що бруньки од вітру обгорнув…

Ведучий 2      Пішов поет у вічність, щоб стати безсмертною піснею свого народу.   Прожив, що пісню проспівав, залишивши нам прекрасну поезію, що б”є життєдайним джерелом. А ще пам”ять. Донині усім він бачиться усміхненим, у вишиванці. У душі не скорившись прикрим життєвим січам, пророче передбачив і заповів у прийдешність, як напуття синам, онукам і друзям:

   Це нічого, що я згасаю,

   Лиш би пісня моя жила!

Список використаної літератури

1. Ярема К. Життя, мов спалах зорі: Літературно-публіцистична повість про Василя Ярмуша. — Тернопіль, 2000. — 51 с.

2.Головин Б., Дем'янова І. Ярмуш Василь Ількович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 692. 

3. Вірші-присвяти Василеві Ярмушу // Історико-краєзнавчий проект «Жнибороди—Бучаччина—Тернопілля».

4.Ярмуш, В. Правди святе зерно:    поезії.  — Тернопіль: Джура, 2003. -164с.

5.Ярмуш, В. Казка про тебе: поезії / В. Ярмуш. - Львів: Каменяр, 1972. - 41 с.

6.Ярмуш, В. Україно моя барвінкова : вибране / В. Ярмуш ; передм. К. Яреми. — Т. : [б. в.], 2000. — 150 с.

Тема. Шевченко і музика по-сучасному

Мета:

  • розширити знання учнів про творчість Т.Г.Шевченка;
  • формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка;
  • збагачувати словниковий запас учнів;
  • розвивати творчі здібності, спонукати до власної творчості;
  • üвиховувати любов до національної культури

Форма проведення: літературно-музична програма

Обладнання:  портрет Т.Г.Шевченка, мультимедійні презентації, музичне оформлення,Інтернет        

                                            Перебіг заходу

Ведучий: Господь Бог кожному народові дав велетенську постать, котра була б його зорею, проявом його душі. У нашого народу такою постаттю є Тарас Шевченко, якого величають Велетнем Духа, українським Мойсеєм, Пророком, Батьком. Як зазначають науковці, греків створив Гомер, римлян — Вергілій, а українців — Шевченко. Це аксіома: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна.

ВІН БУВ ЯК ПОЛУМ'Я...

Він був як полум'я. Його рядки —

Дзвінкі і небезпечні, наче криця,

Переживуть і жито, і пшеницю,

І хліб, і сіль, і війни, і віки.

Він був як полум'я. Свої слова —

Легкі, як небо, сині, наче квіти,

Що ними тільки правду говорити,

Він в наші душі спраглі наливав.

Він був як полум'я…                                                                Леонід Кисельов (1968)

Ведуча:    Музика — це, мабуть, саме те мистецтво, яке ніколи не залишиться без уваги. Дехто може не розуміти твори образотворчого мистецтва, хтось може засуджувати акторську гру, але кожен, без винятку, музичний жанр неодмінно знайде собі прихильників.
Тарас Шевченко теж цікавився музикою. Будучи людиною музично обдарованою, він любив і добре знав класичну музику (Гайдна, Баха, Моцарта, Бетховена). Але особливо він захоплювався народними піснями. Та і як же їх не любити? Адже українська пісня супроводжувала поета протягом усього його життя: співали знедолені кріпаки, співали солдати Орської фортеці, співали прості бідняки. Скрізь люди розповідали про свої злидні і тяжке горе.
Розуміючи роль пісні в житті народу, в його історії, культурі, Шевченко збирав і вивчав зразки народної творчості. Передусім поета цікавили твори із соціально загостреним змістом. У своїй власній поезії він увібрав усе багатство української народнопісенної культури. Саме це стало причиною нечуваної популярності “Кобзаря” серед народу.

Ведучий: Сьогодні ми з вами прослухаємо кілька пісень на поезії Тараса Шевченка, покладених на музику в сучасній обробці і виконанні. Як показав час і життя, Шевченкове слово- невмируще, вічне, мелодійне, правдиве й завжди актуальне. Сучасні артисти звертаються до поезії Кобзаря все більше й більше, бо знаходять в ній невичерпне джерело натхнення. Бо його слова так легко й невимушено лягають на музику, демонструючи цим свій зв`язок з піснею, народом, мистецтвом.

Як увіковічнити слово Шевченка? Як зробити його поезію в сотні разів сильнішою і такою, аби зачепила душу? Відповідь на поверхні – додати справжньої музики.

«Зацвіла в долині червона калина» (відеокліп гурту «Гайдамаки»)

Ведуча: «Реве та стогне…» – це вступ до поеми «Причинна», її початок. Широкий Дніпро був для поета уособленням рідної України, долі українського народу, тому в його поезії він постає то могутньою водною стихією, то спокійною неперевершеною красою. 

Вірш Тараса Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий»  став піснею з народною мелодією, яку поклав на ноти композитор Данило Крижанівський. 

Прослухайте, будь ласка, виконання цієї пісні в сучасній обробці співаками музичного шоу «Голос країни» і відчуйте всю глибину й щирість їхнього виконання.

«Реве та стогне Дніпр широкий» ( у виконанні Чингіза Мустафаєва та Аняня Удогво. Ефір від 17.04» 2016)

https://www.youtube.com/watch?v=Wrzvxu2KWP4

Ведучий: Тема жіночої долі посідає важливе місце у творчості Тараса Шевченка. "Такого полум'яного культу материнства, — писав М.Г. Рильський, — такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, в матері. І тому через всю його творчість червоною ниткою проходить тема трагічної й нещасливої жіночої долі, що було зовсім не дивним для українського суспільства в XIX столітті.

Перегляньте відеокліп гурту «Хочу ще!» на сюжет балади Шевченка «Тополя».

«Тополя» (гурт «Хочу ще!) https://www.youtube.com/watch?v=6rq5_xnZ7kM

Ведуча: У друкарні Фішера на початку квітня 1840 року під назвою "Кобзар" вийшла перша збірка поезій досі невідомого молодого автора Тараса Шевченка. Книжечка містила всього вісім поезій, серед яких був вірш "Думи мої, думи мої...". Він був програмним вступом до першої поетичної збірки Шевченка.

У вірші "Думи мої, думи" Шевченко розмірковує над філософським питанням про роль поета і поезії у суспільному житті. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє жалюгідне становище, пригніченість України.

Перегляньте відеоролик гурту «Мандри» на вірш Шевченка «Думи мої, думи мої». Кліп створено з живопису, графіки та рукописів Тараса Шевченка. Автором музики і режисером кліпу виступив фронтмен групи Сергій Фоменко. Пісня виконана у дещо незвичному для нашої музики стилі реггі-госпел.

«Думи мої, думи мої» (гурт «Мандри»)https://www.youtube.com/watch?v=uMEyxT9CHGQ

Ведучий: У 1847 році, знаходячись під слідством в камері-одиночці Петропавлівської фортеці, Тарас Шевченко написав поезію «Садок вишневий коло хати…» -  шедевр світової пейзажної лірики.

Напрочуд світлий і радісний вірш …У ньому втілено спогади і мрії автора про Україну.

Подивіться екранізацію вірша у вигляді мультфільма, який виконаний у пластиліновій техніці.

«Садок вишневий коло хати…»https://www.youtube.com/watch?v=E0jnBCkMEuM

Ведуча: Вірш «Тече вода з-під явора». Цей твір – ніби маленька казка, пейзаж просто таки відчуваєш фізично: бачиш і чуєш. Бачиш явір, калину, качину сім’ю, чуєш дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. Ніби в казці, качечка «розмовляє з дітками своїми».

   А хіба можна не любити рідну природу, прочитавши цей твір?

Перегляньте, будь ласка, сучасну музичну інтерпретацію цієї поезії за участю братів Осічнюків на шоу «Україна має талант».

«Тече вода з-під явора»https://www.youtube.com/watch?v=H-LFBnZv6n4

Ведучий: 2014 році в Україні відбувалися буремні й трагічні події, які ввійшли в історію під назвою «Революція Гідності.

Навряд чи хтось міг передбачити, за яких обставин і в якій країні відзначатимемо Шевченкові великі роковини – 200-річчя від дня народження. Жартували, що українська Революція гідності — найкращий подарунок Шевченкові. Рядки з його віршів — "Борітеся — поборете, Вам Бог помагає" або "Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде" — розміщували на плакатах. Шевченка зображали на них у касці та з палаючими шинами. Мовляв, якби поет жив нині, неодмінно був би на барикадах

На Майдані Шевченко був у дуже різних формах: ґрафіті, малюнках, плакатах у поєднанні з цитатами з його поезії із закликами до бою, революції. Шевченко став одним із майданівців. До вашої уваги відеоролик на слова Шевченкової поезії «Заповіт», в якому показані події Євромайдану та Революції Гідності.

«Заповіт» Шевченка-Героям слава!

https://www.youtube.com/watch?v=X3TFDbaOPdE

Ведуча

Свою Україну любіть,

Любіть її…

Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

У день народження Тараса Шевченка візьмімо у руки «Кобзаря». Учімося в нього великої і святої науки — любити Україну. І, можливо, саме тоді здійсниться мрія великого поета:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Відеокліп гурту «Хочу ще!»- «Україна» https://www.youtube.com/watch?v=05GW-zYgGII

Список літератури

  1. 1.На струнах Кобзаревої душі : [сценарії, вікторина] // Позакласний час. 2012. № 3. С. 29—38.
  2. 2.Леськів О.С. Стежки творчості генія: Літературна вікторина // Шкільна бібліотека. 2012. №3. С.73-74.
  3. 3.Національний музей Тараса Шевченка

www.shevchenkomuseum.com.ua

  1.  Літературна спадщина Великого Кобзаря - http://litopys.org.ua/links/taras_shevchenko.htm

Тема уроку. Способи дієслів(дійсний, умовний, наказовий).    

Мета уроку.  Ознайомити учнів із способами дієслів; формувати загальнопізнавальні вміння відрізняти дієслова різних способових форм, правильно визначати морфологічні ознаки, синтаксичну роль ; розвивати навички правильного і доречного використання дієслів в усному і писемному мовленні; розвивати увагу, художньо-образне мислення; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати любов до природи (тема « Я і рідна природа»);

Внутрішньопредметні зв’язки

  • Лексикологія: засвоєння прислів’їв і приказок, до складу яких входять дієслова дійсного, умовного й наказового способів.
  • Культура мовлення і стилістика: уживання способів дієслів у художньому стилі.
  • Міжпредметні зв’язки: українська література, образотворче мистецтво.

Тип уроку:формування   компетентностей

Обладнання: текст, картки з прислів’ями і приказками, картки для «Граматичного намиста»;

                                                 Перебіг уроку

І. Організаційний момент . З’ясування емоційної готовності учнів до уроку.

Слово вчителя

Покажіть долоньки. Візьміть уважність. Творчість, наполегливість і покладіть на одну долоню. На іншу я подарую любов, терпіння і гарний настрій. А тепер обміняємося подарунками( торкаємося долоньками).

ІІ. Повідомлення теми уроку.

  1. 1.Актуалізація опорних знань.

                     Творче спостереження. Робота з текстом.

Уважно прочитайте текст. Які почуття викликає у вас прочитане? До якого стилю мовлення належить текст, доведіть це.

                                                                    Осінній господар

Осінь. Хазяйнує Жовтень скрізь, де не глянь. Убрав золотом сади, ліси, парки і струшує додолу жовте листячко.

— Жовтню, не розбирай дерева!Залишив би ти їм це вбрання, воно ж таке гарне.

Та не слухає Жовтень нікого: знай, своє діло робить. І коли тільки він спочиває? Прокидаються люди рано — еге! Жовтень цілу ніч працював. Припорошив сріблястим інеєм дахи, вкрив памороззю землю, навіть маленькі калюжки сховав під тонкими скельцями льоду. І сидить тепер десь, милується на свою роботу. І думає, що всім це до вподоби. Звісно ж, ні!

Перший, хто руйнує його працю,— красне сонечко. Підіймається сонечко вище, вище. І вже гляньте: й сліду від паморозі не зосталося. Не дружить Жовтень із сонечком.

                                                                                                                     (ЗаЮ.Старостенком)

Завдання до тексту.

  • Поясніть правопис виділених слів( робота із словником). Обгрунтуйте вивчені пунктограми.
  • Знайдіть у тексті дієслова . Дієслова якого часу є найбільш уживаними в тексті? Чому?
  • Випишіть у три стовпчики дієслова, що означають :а) реальну дію; б) дію, можливу за певних умов; в) бажану дію.

ІІІ. Сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу.

  1. 1.Опрацювання теоретичного матеріалу.

üУважно прочитайте матеріал із підручника.

üКоментоване опрацювання параграфа у групах (І група – дійсний спосіб; ІІ група – умовний спосіб; ІІІ група – наказовий спосіб).

üСкладання схеми – опори «Способи дієслів».

2. Творче конструювання.

Із карток учні створюють «Граматичне намисто»(створення речення до відповідного пейзажу) (див. додатки):

Синіє осіннє небо над золотавими лісами. Якби надворі задощило, я відкрила б парасольку. Друзі, швидше збираймо чудові гриби!(учні записують речення в зошити, коментують розділові знаки)

üВизначте дієслова дійсного, умовного , наказового способів.

(синіє, задощило – дієслова, що означають реальну дію; розкрила б – дієслово, що означає не реальну, а можливу дію; збираймо – дієслово, що виражає спонукання до дії ).

3 Робота із підручником. Виконання вправ.

IV. Застосування здобутих знань у процесі практичної роботи, удосконалення комунікативних і творчих умінь.

Ми почали наш урок з чудової розповіді про осінь. У вас на столах лежать тексти поетичного твору про осінню пору. Прочитайте вірш.

  • До якого стилю належить його текст? (Художній стиль, йому притаманні образність, використання різноманітних художніх засобів)

Сіла осінь на порозі,

Довгі коси розплела,

Спілі яблука на возі,

До бабусі привезла.

Вітром двері відчинила:

-         Дари з воза забирайте!                                        

Павутинкою злетіла:

-         Завтра тут мене чекайте!

-         Ми на тебе почекали б,

З жовтим листям танцювали б,

Та, на жаль прощаємось,

Бо в місто повертаємось!

Л. Новикова

  • Дослідження «Знайди слово».

У вірші спробуймо визначити дієслова і з’ясувати, до яких способів вони належать , яку синтаксичну роль виконують у реченні. (Учні відшукують дієслова, визначають їх спосіб, синтаксичну роль і записують у зошити в три стовпчики) (І гр. – коментує і диктує для всіх дієслова дійсного способу; ІІ гр. – дієслова умовного способу; ІІІ гр. – дієслова наказового способу)

 

  • Творче конструювання

Із ряду слів відтворіть приказки і прислів’я про осінь. Поясніть значення цих прислів’їв? ( у кожної групи лежать на партах конверти з окремими словами)

І група – утворити дієслово дійсного способу. Слова: вести, осінь, усе, рахунок. (Осінь усьому рахунок веде.)

ІІ група – утворити дієслово наказового способу. Слова: хвалити, осінь, в, літо. (Хвали літо восени.)

ІІІ група – утворити дієслово умовного способу. Слова: листопад, жовтень, відчинити, двері, грудень, якби, не, то, би. (Якби не листопад, то жовтень відчиняв би двері грудню).

VІ. Підсумки уроку. Рефлексія. Домашнє завдання:

         Обов’язково  

  • вивчити §……, виконати вправу...

Вирішіть, яке завдання зможете виконати:

  • дібрати 2-3 прислів’я з дієсловами в різних способах.
  • Попрацюйте в мережі Інтернет. Знайдіть репродукції картин про осінь. Хто їх автори? Які кольори переважають на цих полотнах?

Додаток до уроку, матеріал для творчого конструювання

 І . Левітан « Золота осінь»

Сторінка 3 із 5