Середа, 19 лютого 2020 14:35

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Професіоналізм – це інтегральна психологічна характеристика людини праці, яка відображає рівень і характер оволодіння людиною професією, яка означає, що людина виконує свою трудову діяльність на високому рівні.

Професіоналізм включає високі результати праці, ефективне виконання професійної діяльності при взаємодії з іншими людьми, наявність професійно важливих якостей особистості.

Поняття „професіоналізму” охоплює три сторони праці:

  • професійну діяльність,
  • професійне спілкування,
  • особистість професіонала.

Професійна діяльність – це активність людини, яка спрямована на перетворення предмету праці з метою отримання результату, який відповідає суспільним і особистісним матеріальним і духовним потребам.

Професійне спілкування – це активність людини, яка спрямована на встановлення взаємодії і співробітництва з іншими людьми в процесі перетворення предмету праці; таке спілкування може виступати як один із засобів підвищення ефективності професіональної діяльності.

Особистість професіонала – це сукупність психічних якостей, властивостей, станів людини праці, яка дають можливості для виконання ним професіональної діяльності і разом з тим які змінюються і удосконалюються в процесі праці.

Професіональні акме можуть полягати у оволодінні людиною високим рівнем професійної діяльності, професіонального спілкування і зрілості особистості. Тому, показники зрілості діяльності, спілкування і особистості людини праці можуть розглядатися як критерії наявності видів і форм професіональних акме.

Показники ефективності професійної діяльності

1. Результативні показники:

  • ефективність, доцільність, відповідність результату поставленій меті;
  • результативність (наявність результатів у вигляді змін в предметі праці, які відповідають ГОСТу в професії, стабільність високих результатів);
  • оптимальність, досягнення найкращих результатів в даних умовах при мінімальній затраті часу і сил;
  • постановка нових завдань, знаходження нестандартних технологій, професійна майстерність.

2. Процесуальні показники:

  • різноманітність завдань професійної діяльності;
  • використання новітніх, гнучких технологій;
  • досконале володіння конкретним видом діяльності (спеціалізація);
  • досконале володіння суміжними видами діяльності (універсалізація);
  • володіння знаннями, вміннями і навичками на рівні вимог до певної кваліфікації, розряду, категорії (кваліфікація).

3. Показники професійного спілкування:

  • зростання результативності професійної діяльності при її колективному виконанні;
  • оволодіння прийомами роботи „в команді”;
  • проектування нового професійного середовища, створення нових форм ділового і творчого спілкування;
  • забезпечення взаєморозуміння, взаємопізнання, взаємокорекціїв сумісній трудовій діяльності;
  • раціональне розподілення функцій і ролей в спільній трудовій діяльності;
  • безконфліктна співпраця з колегами;
  • забезпечення позитивного психологічного клімату в професійній діяльності;
  • дотримання професійної етики, норм спілкування, які прийняті в даному професійному середовищі.

Показники зрілості особистості:

  • розуміння системи моральних цінностей, менталітету професії;
  • здатність до накопичення і аналізу власного професійного досвіду;
  • проектування себе як професіонала;
  • максимальне використання людиною своїх можливостей;
  • вироблення індивідуального стилю професійної діяльності;
  • здатність підтримувати задоволеність працею;
  • використовувати всі можливості для професійного вдосконалення.

Високі рівні сформованості у людини професіональної діяльності, професіонального спілкування, зрілості особистості створюють основу для розвитку різних видів професійної компетентності.

Професійна компетентність – це здатність людини розв’язувати певне коло професійних завдань.

Професіоналізм складається із багатьох видів професійної компетентності.

Вчені виділяють певні групи професійної компетентності, а саме:

  • компетентність у професійнійдіяльності,
  • компетентність у професійному спілкуванні,
  • ікомпетентність у реалізації особистості професіонала.

Види компетентності у професійній діяльності:

  • спеціальна (знання своєї справи);
  • технологічна;
  • правова;
  • економічна;
  • суб’єктивна;
  • професіологічна (поінформованість в сіті професій).

Види компетентності в професійному спілкуванні:

  • комунікативна, спілку вальна (здатність до співпраці);
  • соціально-перцептивна (здатність до сприйняття іншої людини);
  • діагностична (здатність до вивчення іншої людини);
  • етична;
  • емпатійна;
  • міжкультурна, соціокультурна (терпимість до інших культур);
  • конфліктна.

Види компетентності в розвитку особистості професіонала:

  • індивідуальна, аутопсихологічна (вміння вивчати себе);
  • культурна (здатність до засвоєння культурних норм, які прийняті в даному суспільстві як еталонів для розвитку своєї особистості);
  • рефлексивна.

 ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У процесі навчання основним критерієм ефективності педагогічної праці є засвоєння й застосування учнями провідних ідей науки на базі розвитку творчого мислення

Основні показники ефективності уроку(вчитель):

  • удосконалення навчального процесу,
  • підвищення вихованості дітей,
  • підвищення майстерності вчителя.

Основні показники ефективності уроку(учень):

  1. обсяг і якість навчальних компетентностей (знання складають основний фундамент людської культури, на базі якого реалізується будь-яка діяльність людей);
  2. практичні вміння та навички(академічні знання набувають реальне втілення через практичні вміння та навички діяльності);
  3. інтелектуальний розвиток дитини (опановуючи навчальні компетентності, молоде покоління одночасно навчається систематизувати, узагальнювати, використовувати їх для різноманітних практичних цілей; у цьому процесі розвиваються пам'ять, мова, мислення, увага, тобто вдосконалюються всі пізнавальні сили та здібності учнів);
  4. уміння застосовувати теорію на практиці (самі по собі знання й уміння не мають цінності, якщо в різноманітній практичній діяльності учні не здатні їх використовувати; застосування знань одночасно характеризує і якість їх засвоєння, і рівень розвитку інтелекту школяра, і його практичний досвід, і сформованість навчальних компетентностей).

Прояви ефективність навчальної діяльності із засвоєння провідних ідей

та їх застосування на практиці:

  • вільне орієнтування в навчальному матеріалі,
  • знання істотного, головного й уміння відокремлювати його від другорядного;
  • уміння аналізувати реальні явища за допомогою провідних ідей науки, основної інформації, отриманої у процесі навчання;
  • урахування своїх можливостей, реальних сил і здібностей при плануванні практичних дій;
  • точність і дієвість використання інформації при рішенні практичної задачі;
  • оцінка якості своєї зробленої роботи.

Оцінка ефективності способів діяльності вчителя і учнів на уроці

  • Раціональність та ефективність використання часу уроку, оптимальність темпу, а також чергування і зміни видів діяльності в ході уроку;
  • Доцільність та ефективність використання наочності і ТЗН на уроці;
  • Раціональність та ефективність використання методів і організаційних форм роботи;
  • Наявність зворотного зв’язку з усіма учнями в ході уроку;
  • Ефективність контролю за роботою учнів і рівень вимог, на якому було оцінено їхні навчальні досягнення;
  • Ступінь естетичного впливу уроку на учнів;
  • Ступінь дотримання правил охорони праці і техніки безпеки вчителем і учнями в ході уроку.

ВАЖЛИВО:

  • єдність змісту діяльності вчителя та її результати. Нерідко, однак, вище оцінюють нові методи та прийоми, модернізацію минулого досвіду, педагогічні знахідки вчителя не враховують їх можливого впливу на учнів. Однак як при цьому змінилась працездатність учнів, що вони запам'ятали та яким чином використовували знання - усе це результат нововведень, котрі треба фіксувати в першу чергу. Варто також аналізувати дієвість старих методів навчання, традиційних методик, що теж можуть поліпшувати показники навченості або негативно впливати на ставлення дітей до навчання.Має бути розумне сполучення нового та старого в роботі вчителя;
  • знання вчителем типових рис та індивідуальних особливостей школярів. Це дозволяє активно використовувати колективні, групові й індивідуальні форми роботи з дітьми на уроці, спиратись на їхні сили та здібності, здійснювати корекцію загальної роботи, залучати сильних учнів до роботи зі слабкими;
  • співвідношення між витраченими педагогічними зусиллями та результатом роботи вчителя. Іноді педагог домагається високих результатів за рахунок додаткових занять, перевантажень домашніми завданнями, тобто успіх приходить у результаті перенапруги сил учителів та учнів. Високі результати в цьому випадку не можуть бути оцінені позитивно, оскільки досягаються за рахунок зниження якості навчання з інших предметів, вносять дисгармонію в навчальний процесс;
  • виховний вплив учителя.

Показники ефективності уроку-діалогу

  • Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.
  • Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедли­вість, бажання працювати разом.
  • Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .
  • Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.

Способи активізації пізнавальної діяльності учнів

  • Формування мотивів діяльності через: використання актуального нового матеріалу; унаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змагань; зв'язок матеріалу з життям, досвідом учнів; постановку проблемних  питань, завдань.
  • Формування системи знань, вмінь, навичок завдяки: виділенню головного в матеріалі; прийомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, протиставлення); інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,
  • Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандартними або "зайвими" даними, "помилками" вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи).
  • Індивідуалізація, диференціація навчання: самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні приклади, доповіді, виступи; надання учням індивідуальних завдань з декількома розв'язками, підвищеної трудності тощо; застосування диференційованих завдань; поєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.

Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії:

  • недостатнє моделювання вчителем роботи;
  • погане самопочуття вчителя;
  • невміння впровадити задумане в реальну дію на уроці;
  • перевантаження учнів інформацією;
  • відсутність чіткої системи роботи, композиції уроку;
  • непродумане опитування;
  • неприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізичними, психологічними причинами;
  • нетерпіння, роздратованість вчителя;
  • непідготовленість уроку;
  • відсутність комунікативних навичок;
  • нелюбов вчителя до даного матеріалу;
  • неприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на учнях;
  • відсутність взаємодії, взаєморозуміння.

Досвід вчителів - майстрів в організації діалогу з учнями на уроці

Ш. Амонашвілі, С. Лисенкової, В.Сухомлинського в початковій школі. Система роботи донецького вчителя В. Шаталова з організації навчання кожного учня на високому рівні пізнавальної активності, самостійності, якості навчання і виховання. Система В. Шаталова охоплює більше 200 параметрів активізації пізнавальної діяльності учнів (випередження теоретичних знань перед практикою, вивчення матеріалу блоками з використанням опори; більш, ніж 40 прийомів перевірки знань, вмінь, навичок; відкриті перспективи досягнення успіху в навчанні кожним учнем тощо).

Система всебічного розвитку особистості шляхом створення школи - комплексу (п'ять центрів розвитку) в досвіді О.Захаренка - директора Сахнівської середньої школи на Черкащині.

Система творчого розвитку особистості на базі творчих робіт, кімнат, творчих книжок тощо в роботі вчителя трудового навчання І.Волкова. Досвід роботи вчителів за профілем студентів.

Ознаки пізнавальної активності учнів на уроці:

  • збереження стійкості уваги протягом усього уроку (кількість і час відволікань, час зосередженої роботи);
  • види пізнавальних труднощів, що спроможний перебороти школяр (складності в засвоєнні теорії та баченні міжпредметних зв'язків, труднощі використання теорії, відстоювання своєї точки зору, складності в засвоєнні одночасно великого обсягу інформації);
  • реакція на невдачі в навчанні (завзятість, самовиправдання своїх дій, небажання учитись, потреби в самоосвіті);
  • здатність визнавати свої помилки;
  • здатність змусити себе переробляти неякісно виконану роботу.

Ознаки відповідального ставлення учнів до навчання на уроці:

  • сумлінне виконання своїх навчальних обов'язків, вимог учителів;
  • розуміння соціальної значущості й особистої необхідності сумлінного навчання;
  • пред'явлення вимог до високої якості своєї навчальної роботи;
  • уміння об'єктивно оцінювати якість своїх навчальних досягнень;
  • вимогливе ставлення до знань і навчання своїх товаришів;
  • самомобілізація своїх сил і здібностей для подолання пізнавальних труднощів;
  • здатність чергувати працю та відпочинок, відновлювати свою працездатність;
  • самоаналіз своєї роботи та внесення до неї необхідного коректування.

Ознаки росту педагогічної майстерності вчителя на уроці як необхідний показник якості навчальної роботи:

  • чіткість визначення та диференціація задач уроку;
  • забезпечення наступності в засвоєнні змісту освіти;
  • творчий характер методів навчання з урахуванням особливостей навчального матеріалу та навченості дітей;
  • допомога дітям у подоланні труднощів у навчанні;
  • забезпечення високої працездатності учнів на уроці за рахунок застосування знань дидактики, методики навчання,гігієни, урахування здатності до навчання школярів;
  • уміння займатися психологічною самоосвітою та постійно збагачувати навчальний процес на основі наукових досягнень.

 

 

Прочитано 71 разів