Середа, 19 лютого 2020 14:54

МЕХАНІЗМ ПОБУДОВИ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ ВНУТРІШНЬОЇ СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ

 

 СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ 

Складники системи ЗМІСТ СТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТІВ
ЦІЛЬОВИЙ Мета: неперервне поступове зростання якості освіти, корпоративної, організаційної, управлінської, педагогічної культури…
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ

Стратегії:

  • -демократизація
  • -гуманізація
  • -розвиток горизонтальних зв’язків в управлінні
  • -кооперація
  • -неперервність

Принципи:

  • -партнерство
  • -співвідповідальність
  • -самоорганізація
  • -системність
  • -цілісність
  • -наступність
  • -об’єктивність

 

Підходи

  • -синергетичний
  • компетентнісний
  • -дільнісний
  • -акмеологічний
  • -аксіологічний
  • -праксіологічний
  • -прагматичний
СЕРЕДОВИЩНИЙ

Суб’єкти:

  • -адміністрація
  • -педагоги
  • -технічний персонал
  • -батьки
  • -органи місцевого самоврядування

Об’єкти:

  • 1.Освітнє середовище закладу освіти .
  • 2.Система оцінювання здобувачів освіти.
  • 3.Оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників
  • 4.Управлінські процеси закладу освіти

Умови:

  • -оптимальне
  • -співвідношення цілей
  • -рівний доступ до ресурсів
  • -колективний вплив на прийняття рішень
  • -системи заохочень
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

Процедури

  • -інформування
  • - планування
  • - організація
  • -оцінювання і самооцінювання
  • - самоаналіз
  • -самооцінювання
  • -оприлюднення
  • -бренчмаркінг
  • - маркетинг

Інструментарій:

  • -технології (кваліметрія, педагогічний аналіз, діагностика, експертиза, моніторинг)
  • -методи (анкетування, тестування, опитування)
  • -форми (контактна,
  • -опосередкована, дистанційна)
  • -засоби (мережі, комп’ютерні програми)

Заходи

  • -діагностичні
  • -методичні
  • -просвітницькі
  • - консультативні
КОНТРОЛЬНО-КОРЕКЦІЙНИЙ

Результат: підготовка до інституційного аудиту, демонстрування суб’єктами освітньої ефективності власної діяльності, набуття, поліпшення, зростання компетентності, готовність успішно виконувати професійні обов’язки…, виявлення зон найближчого розвитку педагогів та учнів.

Корекція: розроблення плану заходів щодо корекції

  ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ В ОСВІТНІЙ УСТАНОВІ ЩОДО САМООЦІНКИ ВЛАСНОЇ РОБОТИ ( ГРІШИНА І.В. )

1 ЕТАП

  1. Адміністрація школи ухвалює рішення про розбудову системи внутрішнього забезпечення якості освіти, про алгоритм проведення самооцінки відповідно до критеріїв загальної моделі оцінки якості.
  2. Формування робочих груп із числа персоналу школи. До складу однієї групи доцільно включити 3–5 співробітників. Формування груп може бути проведено директором школи та його заступниками; можливе включення до складу груп психологів.
  3. Після створення груп зі самооцінки необхідно організувати ознайомлення їхніх членів з документами, що представляють ідеї моделі, алгоритм і методики самооцінки роботи організації.ЗАНЯТТЯ ОРГАНІЗОВУЄ ШКІЛЬНИЙ ФАХІВЕЦЬ, ЯКИЙ ПРОЙШОВ НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ.
  4. Далі проводиться інтерв’ювання співробітників школи за заздалегідь розробленими анкетами або листками опитування. Під час проведення опитування збирають інформації за заданими параметрами, що відображають критерії моделі.
  5. Обробку результатів проводять члени групи з самооцінки та обговорюєтьразом із адміністрацією школи.
  6. Результати самооцінки важливо представити всім співробітникам школи.
  7. За підсумками циклу самооцінки зазвичай виділяють кілька (2–3) галузей для поліпшень у школі.
  8. 8.Робота може бути синхронною і може бути спланована на шестимісячний період або на рік.
  9. Підсумки роботи груп щодо поліпшення встановлюють під час повторних циклів самооцінки.
  10. Звичайно, під час повторних циклів також фіксують зміни певних галузей для вдосконалення.
  11. Після закінчення кожного наступного циклу самооцінки визначають нові галузі для вдосконалення і проводять роботу в них.
  12. Оскільки цикли самооцінки необхідно проводити регулярно, то в умовах школи ці процедури можуть бути організовані щороку.

Результати роботи груп будуть помітні в школі та зможуть впливати на вчителів і членів адміністрації.

Результати самооцінки школи можуть бути використані під складання річних планів роботи, у процесі підготовки до проходження, процедур державної атестації, акредитації, а також використані дляформування іміджу освітньої установи в суспільстві або зміцненні позицій на ринку освітніх послуг

За методкою Грішиної І.В. процес самооцінювання здійснюють відповідно до циклу Демінга.

Цикл Демінга, або цикл PDCA, — це модель безперервного поліпшення якості. Він складається з 4 повторюваних стадій для безперервного поліпшення та навчання: PLAN, DO, STUDY(CHECK) and ACT (плануй, роби, вивчай (перевіряй) і дій).

Одна з основних цілей упровадження систем менеджменту якості — створення таких умов у школі, коли відбувається постійне поліпшення кожного з її процесів. А взаємно підсилюючи один одного, ці поліпшення ведуть до все більш досконалої системи.

Одним із критеріїв поліпшення кожного з процесів, що відбуваються в освітній установі, може бути зниження числа невідповідностей, що виявляються під час самооцінки та зовнішньої оцінки умов, процесів і результатів діяльності школи.

Кожний факт появи невідповідності між реальним і бажаним станом має приводити до виконання певної послідовності дій, а саме:

  • аналіз процесуневідповідності,
  • установлення причини його появи, визначення коригувальних дій, спрямованих на усунення причини невідповідності,
  • виконання цих дій
  • аналіз їхньої результативності та ефективності.

Якщо ж у ході роботи вдається виявити фактори ризику, то треба здійснити всі перераховані вище дії, але тільки з метою усунення, компенсації чи зведення до мінімуму цих факторів.

 Відповідно до циклу PDCA під час організації роботи щодо про ведення процедури самооцінки насамперед необхідно відповісти собі на такі запитання.

1. Хто братиме участь в оцінюванні?

2. Хто збирає дані?

3. Хто аналізуватиме тенденції?

4. Хто представлятиме результати?

5. Що Ви робитимете з результатами самооцінювання?

Треба уважно і вдумливо розглянути кожний критерій і обговорити з членами свого колективу, що він означає для вашої школи. Кожний член колективу самостійно ставить бали (проводить оцінювання)

за всіма об’єктами оцінки кожної галузі діяльності. На цьому етапі самооцінювання радитися й обмінюватися думками не дозволяється. Якщо хтось помітив важливі сильні сторони або галузі, що потребують поліпшення, він записує їх до листка оцінювання. Бали підсумовуються керівником групи самооцінки. Сума балів представить загальну думку колективу щодо сильних сторін школи і галузей, які потребують поліпшення.

 2 ЕТАП

На другому етапі аналізують отримані дані та виявляють фактор-причини впливу визначених параметрів на результати навчальних досягнень учнів, рівень функціонування окремих складових освітнього процесу та за кладу освіти. Результатом аналізу мають стати відповіді на питання за кожною галуззю оцінювання: на що треба звернути увагу і що покращити.

 3 ЕТАП

На третьому етапі здійснюють вибір галузі вдосконалення або окремих показників. Адміністрація закладу освіти розробляє систему дій відповідно до визначених проблем і напрямків удосконалення.

КВАЛІМЕТРІЯ

 Перший крок - створення базової (кваліметри­чної) моделі об'єкта дослідження. Нормативна модель (стандарт, еталон, або норма - зразок)  - це модельне представлення ідеалу об'єкта, де зібрано всі унормовані вимоги до мети, завдань, структу­ри, діяльності, продукту цієї діяльності тощо. Іншими словами, - це формалізована модель бажаного результату.

Другий крок - визначення ваги параметрів, показників цих па­раметрів. Кваліметрія передбачає структурування об'єкта вивчення (об'єкт у цілому - перший рівень спільності), поділ його на складові частини (другий рівень), які у свою чергу поділяються на частини (третій рівень) і т. д. При цьому виходить ієрархічна система, що зазвичай відображається схемою чи таблицею.

Третій крок - вироблення оцінки експертами (ранжування) або іншим шляхом («вимірювання») кожної складової та встанов­лення її вагомості (важливості) й, нарешті, поєднання цих оцінок за певними правилами в загальну оцінку об'єкта.

Четвертий крок - для проведення експертного оцінювання бе­реться норма - зразок об'єкта, за допомогою якого з'ясовується сту­пінь відповідності існуючого стану бажаному.

Г.Єльникова, З. Рябова пропонують структурувати об’єкт оцінювання, використовуючи такий алгоритм:

  • визначення місії (глобальної мети) чи загальної цільової функції
  • об’єкта;
  • визначення параметрів: декомпозиція глобальної мети на основні
  • компоненти чи напрями діяльності (функціональної, професійної,соціальної тощо);
  • визначення факторів — змістових складових параметрів;
  • визначення критеріїв — вимог до здійснення кожної зі змістових складових (факторів).

Важливим елементом реалізації кваліметричного підходу є визначення вагомості (значущості) кожного показника. Найчастіше дляцього застосовують експертний метод. Створюють експертну групу (експертами вважають спеціалістів, які визнані професіоналами в певній галузі більшістю їхніх колег). Як правило, в освіті експертами обирають найбільше досвідчених педагогів, управлінців різних ієрархічних рівнів,науковців, вузьких спеціалістів із інших галузей, зовнішнього середовища закладу освіти.

 Експертна група може працювати за методом Дельфі (послідовне корегування результатів на основі аргументації кожним експертом своєї оцінки) або за будь-яким іншим методом експертних оцінок (рейтингу, соціологічних досліджень, бальних оцінок тощо).

Необхідно зазначити, що за будь-якої структуризації одним із найвагоміших показників (параметрів, факторів, критеріїв) має бути результативність певної діяльності чи рівень досягнення мети (бажаного результату).Факторно-критеріальну модель, як правило, оформлюють у вигляді таблиці.

 Оцінку кожного фактора визначають як суму добутків оцінокза кожний критерій і відповідних коефіцієнтів вагомості, оцінку кожного параметра — як суму добутків оцінок за кожний фактор і відповідного коефіцієнта вагомості, оцінку за об’єкт — як суму оцінокза параметри.

Необхідно зауважити, що найчастіше використовують оцінки в межах 0 – 1, що дозволяє орієнтуватись на класичну (в системі ECTS) шкалу оцінювання:

  • 0 – 0,35 — недопустимий рівень;
  • 0,35 – 0,6 — критичний (низький) рівень;
  • 0,6 – 0,75 — достатній (середній) рівень;
  • 0,75 – 0,9 — високий (вище за середній) рівень;
  • 0,9 – 1 — відмінний (дуже високий, із відзнакою) рівень.

Механізм моніторингу

  1. Визначення факторів.
  2. Визначення критеріїв і показників.
  3. Визначення методів оцінювання критеріїв.
  4. Визначення вагомості факторів і критеріїв.
  5. Складання стандарту (характеристики, моделі).
  6. Визначення термінів, відповідальних, місця проведення.
  7. Проведення вимірів.
  8. Порівняльний аналіз (зі стандартами, попередніми результатами, зовнішніми аналогами).
  9. Складання узагальнених характеристик (таблиць, графіків, діаграм тощо).
  10. Виявлення тенденцій зростання, спаду.
  11. Визначення причин.
  12. Розробляння корекційних заходів

 Джерело:

  • Гречаник О. Є., Григораш В. В. Організація внутрішнього аудиту в закладі загальної середньої освіти : монографія / О. Є. Гречаник, В. В. Григораш. — Харків : Вид. група «Основа»,2019. — 144 с. — (Бібліотека журналу «Управління школою»; Вип. 10 (201)).

 

Оцінювання результатів педагогічної діяльності у внутрішній системі оцінювання якості освіти
  • Метою освітнього моніторингу є спрямування розвитку освітньої системи на бажаний результат
  • Предметом освітнього моніторингу є динаміка змін в освітній системі як основа розвитку.
  • Об'єктом освітнього моніторингу є діяльність (функціонування) суб'єктів освітньої системи
  • Суб'єктом освітнього моніторингу є той, хто проводить заміри, аналізує результати, висуває пропозиції щодо корекції

Практичні рекомендації щодо організації моніторингу (Боднар О.С.)

  1. Вибір членів внутрішньої служби забезпечення якості.
  2. Наказ по школі “Про створення служби внутрішньої служби (офісу) забезпечення якості”.
  3. Укладання плану роботи щодо організації моніторингу.
  4. Вибір інструментарію (анкети, опитувальники).
  5. Проведення замірів.
  6. Аналіз результатів.

       7.   Прийняття рішень щодо покращення.

НАПРЯМ 3.ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
  • Оцінювання результатів освітньої діяльності педагогічної діяльності педагогічних працівників – це процес поточного моніторингу професійної діяльності вчителя, вид моніторингу за об’єктом відстеження.
  • Мета моніторингу професійної діяльності вчителя: виявлення   в роботі педагогів того, що заслуговує підтримки, а що варто вдосконалити
  • Об’єкт моніторингу: педагогічна діяльність педагогічних працівників
  • Суб’єкт моніторингу: член внутрішньої служби забезпечення якості, який проводить заміри, аналізує результати, висуває пропозиції щодо корекції

Інструментарій   моніторингу професійної діяльності вчителя:

  • оцінювальна (атестаційна) співбесіда; спостереження в класі, анкетування та тестування;
  • кругова оцінка (керівником, батьками, учнями, колегами);
  • оцінка вчителя вчителем (наставник — молодий вчитель);
  • клінічне спостереження (попередня бесіда і планування уроку — спостереження на уроці — аналіз спостереження — консультативна бесіда — планування вдосконалення);
  • самооцінка;
  • учительський портфель, тобто портфоліо (аналіз накопиченого матеріалу, відгуків тощо);
  • психологічні методи.

Об’єкт моніторингу

Суб’єкт моніторингу

Періодичність замірів, аналіз

Інструментарій

Ефективність планування педагогічними працівниками своєї діяльності
  • Календарно-тематичне планування
  • Плани-конспекти уроків
  • Модельовані освітні програми
Заступник   директора школи ІІ-ІІІ ступенів Заступник директора школи І ступеня  

Аналіз документів, співбесіда // Бобровський М.В., Горбачов С.І., Заплотинська О.О. Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти. – Київ, Державна служба якості освіти, 2019. С.224-235.

Критерії експертної оцінки ефективності уроку //В.І. Маслов, О.С.Боднар, К.В.Гораш Наукові основи та технології компетентного управління. Тернопіль, 2012 С.232

Ефективність професійної комунікації в закладі
  • Педагогіка партнерства, співпраця з батьками
  • Професійна співпраця з колегами
  • Практика педагогічного наставництва, дорадництва, взаємонавчання
  • Формальні й неформальні осередки професійного спілкування
  • Участь у різних заходах   регіонального та всеукраїнського рівня
  • Самопрезентація результатів

Заступник   директора школи з методичної роботи

Психолог

 

Анкета для батьків, анкета для вчителів, співбесіда, спостереження// Бобровський М.В., Горбачов С.І., Заплотинська О.О. Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти. Київ, Державна служба якості освіти, 2019 С.208-224.

  • Анкета оцінювання учителя колегами (додаток2)
  • Анкета оцінювання учителя учнями(додаток3)
Інформаційно-комунікаційна компетентність учителів
  • Професійна блогосфера вчителів
  • Професійні віртуальні проекції (профілі в соцмережах)
  • Створення й використання освітніх ресурсів: електронних презентацій, відеоматеріалів, методичних розробок, вебсайтів, блогів
  • Міжнародні звязки
Заступник   директора школи ІІ-ІІІ ступенів  

Оцінювання інформаційно-комунікаційної компетентності учнів та педагогів в умовах євроінтеграційних процесів в освіті: посібник / Биков В. Ю., Овчарук О. В., та інші. К. : Педагогічна думка,2017. С. 8-17.

Критерії і показники якості інформації про освітні інновації//В.І. Маслов, О.С.Боднар, К.В.Гораш Наукові основи та технології компетентного управління. Тернопіль, 2012. С.271.

Педагогічна компетентність учителів

Заступник   директора з методичної роботи  

Григораш В.В. Оцінка рівня професійної компетентності педагога// Педагогічний альманах. 2012. Випуск 16. С.117-120.

Диагностика педагогической компетентности // Оценивание: образовательныeвозможности. Минск, 2006.С.133-137.

Діагностика професійної діяльності вчителя // Моніторинг як механізм управління процесом навчання. Тернопіль, 2005. С.120-124 (додаток4).

Критерії результативності педагогічної   діяльності педагога (додаток 6).

Анкета вивчення труднощів у роботі учителя // Б.О.Житник. Імперативи педагогічної інноватики.Харків, 2015. С.115-117.

Інноваційна діяльність учителів
  • Застосування інноваційних технологій на уроках
  • Застосування інноваційних технологій в методичній роботі
  • Проведення інноваційних уроків
  • Участь в освітніх проектах
  • Діяльність учителів як освітніх експертів
Заступник   директора школи з методичної роботи  

Векторний аналіз готовності вчителів до інноваційної діяльності // О.Я.Мариновська Менеджмент інновацій. Івано-Франківськ, 2019. С.237-235

Критерії оцінки творчо-пошукової та інноваційної роботи вчителів(додаток 5)

Готовність учителя до застосування інноваційних методів і технологій // Б.О.Житник. Імперативи педагогічної інноватики.Харків, 2015. С.112-114.

Реалізація наскрізних змістових ліній, набуття компетентності на уроках
  • Компетентнісні завдання
  • Диференційовані завдання на уроках
  • Диференційовані домашні завдання
  • Мотивація навчальної діяльності
  • Створення комфортного навчального середовища
  • Формувальне оцінювання
  • Використання авторських методик
Заступник   директора школи ІІ-ІІІ ступенів  
  • Спостереження
  • Аналіз навчальних занять
  • Співбесіда

Бобровський М.В., Горбачов С.І., Заплотинська О.О. Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти. Київ, Державна служба якості освіти, 2019. С. 224-235.

Професійне зростання вчителів в системі неперервної післядипломної освіти

  • Індивідуальні освітні траєкторії вчителів
  • Портфоліо вчителя як індикатор професійного зростання вчителів
  • Способи поширення педагогічного досвіду
  • Дотримання академічної доброчесності
  • Покликання в публікаціях в електронних джерелах: вебсайтах, блогах
  • Цитування у друкованих текстах: планах-конспектах, сценаріях, тестах
  • Об’єктивність оцінювання учнів
  • Популяризація академічної доброчесності серед учнів
  • Відмова від самоплагіату

Заступник   директора школи І ступеня

Заступник   директора з методичної роботи

 

Співбесіди, інтерв’ю, анкетування, аналіз портфоліо вчителя.

Кваліметрична модель оцінки проходження підвищення кваліфікації педагогічного працівника та його результативності (додаток 1)

Контент-аналіз  інтернет-джерел

Ресурси для перевірки на плагіат:

Ресурси для перевірки цитування: Національний стандарт України ДСТУ 8302:2015

Спостереження,аналіз навчальних занять,співбесіда// Бобровський М.В., Горбачов С.І., Заплотинська О.О. Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладі загальної середньої освіти. Київ, Державна служба якості освіти, 2019. С.224-235.

 

Додаток 1. Кваліметрична модель оцінки проходження підвищення кваліфікації педагогічного працівника та його результативності

ФАКТОР,

Р

ВАГОМІСТЬ,

Ф

КРИТЕРІЙ,

К

ВАГОМІСТЬ,

K

РІВЕНЬ

ВИЯВУ (ОЦІНКА), V

1.Підвищення кваліфікації педагогічного працівника 0, 5 1.Проходження   підвищення кваліфікації відповідно до затвердженого графіка 0,1  
2.Наявністьіндивідуального плану – графіка проходження 0,1  
3. Повнота виконання обов’язкової програми підвищення кваліфікації , наявність сертифікатів 0,3  
4. Доповнення виконання додаткової складової програм підвищення кваліфікації, наявність сертифікатів 0,3  
5. Звіт про результати підвищення кваліфікації на атестаційній комісії 0,2  

2.Результативність підвищення кваліфікації, оновлення, поглиблення й  удосконалення фахових компетентностей

0, 5 6. Розроблення пропозицій щодо удосконалення освітнього процесу, розгляд їх на педагогічній раді 0,2  
7. Підготовка методичної розробки (посібника)        за підсумками підвищення кваліфікації 0,3  
8. Упровадження в освітній процес нових методик викладання 0,3  
9.Успіхи учнів у конкурсах, олімпіадах 0,2  
10.Нагороди 0,1  

Додаток 2. Анкета оцінювання учителя колегами

Шкала оцінювання від 1 до 5, де 1 – не відповідає критерію оцінки, 5 – відповідає критерію повністю

Критерій оцінки Оцінка
1.Демонструє творчий підхід до викладання, використання новітніх технологій, активних методів, форм і прийомів навчання  
2. Підтримує зв'язок з колегами (наставництво, менторство, обмін досвідом)  
3. Демонструє поєднання теорії і практики  
4. Допомагає учням вибудовувати індивідуальну освітню траєкторію  
5. Орієнтує на застосування вивченого матеріалу у дорослому житті  
6. Формує в учнів навички критичного мислення, функційну грамотність  
7.Надає можливість учням             отримати оцінки з різних видів робіт (письмові та усні відповіді, індивідуальні, творчі завдання тощо)  
8. Має авторитет у педагогічній спільноті, є автором методичних розробок, які використовуються у навчальному процесі  
9. Формує в учнів інтерес до науково-дослідної роботи, залучає їх до участі в різноманітних заходах ( конкурсах, олімпіадах тощо)  

 Додаток 2. Анкета оцінювання учителя учнями

Шкала оцінювання від 1 до 5, де 1 – не відповідає критерію оцінки, 5 – відповідає критерію повністю

Критерій оцінки Оцінка
1. Викладає навчальний матеріал ясно, доступно, цікаво  
2. Вільно володіє матеріалом, роз'яснює складні місця, виділяє головне  
3. Обговорює з учнями, що сподобалося на уроці, а що можна змінити; враховує їхні побажання  
4. Уміє створити на уроці доброзичливу атмосферу  
5. Розуміє настрій учнів, враховує їхні індивідуальні особливості  
6.Об'єктивной неупереджено оцінює знання учнів, виважено виставляє підсумкові бали, забезпечує прозорість оцінювання, пояснює учням, чому отримано саме таку оцінку  
7. Проявляє доброзичливість і такт  
8. Демонструє культуру мовлення, чіткість дикції, нормальний темп мовлення  
9. Приваблює            високою ерудицією,манерою поведінки, дотриманням правил етикету  
10. Володіє важливими для вчителя рисами: чесністю, сумлінністю, порядністю, пунктуальністю, відповідальністю тощо  

 Додаток 4. Діагностика професійної діяльності вчителя

 Анкета

Просимо Вас оцінити свою педагогічну діяльність і можливості за про­понованими параметрами. Позначте обраний Вами варіант відповіді.

1. Знання свого предмета:

а)ґрунтовне, у межах програми, є інтерес до спеціальної та ме­тодичної літератури;

б)на рівні програми, але є прогалини, припустимі помилки у ви­кладанні й перевірці знань;

в)глибоке, таке, що перевищує вимоги програми, вільне орієнту­вання у спеціальній і науково-популярній літературі

2. Ставлення до предмета:

а)зацікавлене;

б)байдуже;

в)захоплене, є потреба в педагогічній діяльності

3. Уміння планувати навчальну програму:

а) тематичне й поурочне планування здійснюється переважно правильно;

б) часто використовуються штампи в плануванні, не завжди враховано особливості класу;

в) здійснюється робота над системою уроків з теми, розмаїттям форм і методів навчання з урахуванням особливостей класу.

4.(Відчуття нового:

а)позитивне ставлення до нових педагогічних ідей, але їхня реалізація тільки під впливом адміністрації;

б)скептичне або негативне ставлення, складно залучитися до процесу вирішення нових завдань;

в)самостійний пошук, нових ідей, вирішення нових педагогічних завдань.

5. Знання психолого-педагогічних основ навчання:

а)  достатня орієнтованість в основних сучасних психолого-педагогічних концепціях навчання, але нечасте застосування їх на практиці;

б)вільна орієнтація в сучасних концепціях використання їх як, основи своєї педагогічної діяльності

6. Педагогічний такт:

а)незважаючи на зовнішній спокій, спостерігаються зриви у вза­єминам з учнями;

б)наявний достатньою мірою, порушення трапляються зрідка;

в) основою у взаєминах з дітьми, наявні повага, довіра, вимогливість і справедливість.

7. Індивідуальний підхід до учнів:

а)переважно забезпечує;

б)практично не здійснює, додаткові заняття проводить зрідка;

в)систематично вивчає особливості учнів, диференціює обсяг, складність знань, допомагає тим, хто не встигає.

8.  Розвиток в учнів навичок навчальної праці

а)скептичне ставлення до цієї роботи, немає позитивних результатів вирішення цього завдання;

б)прагнення формувати в учнів раціональну організацію навча­льної праці;

в)цілеспрямована й систематична робота в цьому напрямі (розвиток самоконтролю в навчанні, раціонального планування, достатній темп читання, письма, обчислень тощо).

9. Розвиток мислення учнів:

а)виконує основні рекомендації програм з посилення розвивального навчання, застосовує лише деякі заходи щодо розвитку мислення;

б)забезпечує ефективне розвивальне навчання, глибоке та всебічне;

в)формально виконує рекомендації програм, орієнтує учнів лишена запам'ятовування.

10. Уміння оцінити якість знань:

а)припускається формалізму й необ'єктивності під час оцінювання знань;

б) дотримується об'єктивності в оцінюванні знань;

в) ретельне вивчення критеріїв оцінювання, уміле використання ЇХ на практиці, об'єктивність.

Після обробки анкет, заповнених учителями, заступник складає діагностичну карту школи. Карта може мати такий вигляд: по вертикалі - прізвища всіх педагогічних працівників, по горизонталі - основні, найбільш актуальні проблеми навчально-виховного процесу, які були вміщені в анкетах учителів. Навпроти кожного прізвища умовними позначками фіксується, що в роботі вчителя до­бре, що задовільно, з яких питань йому необхідна методична допо­мога.

Аналіз кожної колонки діагностичної карти по горизонталі дає змогу адміністрації навчального закладу виявити рівень психолого-педагогічної підготовки та педагогічної майстерності кожного члена педагогічного колективу, спланувати індивідуальну роботу з ним з підвищення рівня педагогічної майстерності.

Аналізу кожної колонки діагностичної карти по вертикалі дає змогу визначити можливості пе­дагогічного колективу щодо кожного аспекту навчально-виховного процесу, що допоможе спланувати методичну роботу з урахуванням потреб і можливостей даного педагогічного колективу, намітити конкретні шляхи її удосконалення.

Результати анкетування дають змогу скласти характеристику реальних професійних можливостей кожного вчителя на основі вивчення його особистих якостей та виявити три умовні групи вчителів:

  • -   група А - тих, хто досягає високих показників у роботі;
  • -   група Б - тих, хто прагне більшого, але зазнає немало труднощів у досягненні поставленої мети;
  • -   група В - тих, хто працює формальних «рівнів».

 Додаток 5. Критерії оцінки творчо-пошукової та інноваційної роботи вчителі

1. Актуальність обраної проблематики, її зв’язок із проблемами оновлення закладу освіти.

2. Спрямованість пошукової творчої роботи на:

  1. оновлення змісту (розробляння нових навчальних програм, курсів, факультативів, інтегративних курсів і т. п.);
  2. розробляння нових технологій навчання й виховання (розробляння нових типів уроків, способів навчання, методик виховання і т. д.);
  3. концептуальну освіту й моделювання нових освітніх закладів;
  4. пошук діагностичних методик, нових способів оцінювання пізнавальної діяльності й розвитку учнів;
  5. розробляння систем управління й самоуправління в освіті.

3. Характер творчої пошукової роботи:

  1. узагальнення новаторського досвіду;
  2. упровадження досвіду вчителів-новаторів;
  3. розробляння авторської програми, методики.

4. Науково-методична розробленість проблеми:

  1. робота спирається на аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури;
  2. використовують комплекс різних методів дослідження (спостереження, анкетування, експеримент тощо);
  3. подано технологічний опис висунутих ідей.

5. Результати творчо-пошукової роботи та їх оформлення:

  1. видано посібники, підручники, програми, науково-методичні
  2. рекомендації;
  3. підготовлено дидактичні матеріали;
  4. представлено звіт про виконану роботу.

6. Апробація роботи:

  1. обговорення на засіданнях методичних об’єднань, педагогічних рад;
  2. виступи на науково-практичних конференціях різних рівнів —
  3. районний, міський, регіональний;
  4. публікації в освітянській пресі;
  5. захист досвіду на експертній раді.

7. Використання результатів іншими педагогами:

  1. упровадження у своєму закладі освіти;
  2. упровадження в інших закладах освіти;
  3. використання в регіоні, країні.

Додаток 6.Критерії результативності педагогічної діяльності педагога

Рівень професійної компетентності Критерії результативності педагогічної діяльності педагога
Низький Не вміє пристосовувати виклад навчального матеріалу до особливостей аудиторії. Мету занять визначає стихійно, без урахування підготовленості учнів. Навчально-методичну літературу використовує мінімально. Переважають традиційні методи одностороннього пояснення, учні пасивно сприймають інформацію. Елементи організаційної структури уроку не обгрунтовані, не чіткі.
Середній Володіє стратегією навчання учнів ЗУНам за розділами курсу. Мета i завдання діяльності обгрунтовані. Переважають традиційні методи i прийоми навчально-пізнавальної дільності. Активізація діяльності учнів здійснюється без глибокого дидактичного обгрунтування
Достатній Володіє стратегією компетентнісного підходу. Мета уроку формулюється у діяльнісній формі. Чітко визначає етапи уроку, форми i     методи навчально-пізнавальної діяльності відповідно до етапів. Зміст, методи, прийоми та технології навчання відповідають меті та змісту уроку. Вміло використовує різні моделі (пасивна, активна, інтерактивна) навчання. Може формувати предметну компетентність учнів. Використовує діяльнісний, диференційований та особистісно-орієнтований підхід.
Високий Володіє стратегією компетентнісного підходу. Мета уроку формулюється у діяльнісній формі. Чітко визначає етапи уроку, форми i     методи навчально-пізнавальної діяльності відповідно до етапів. Зміст, методи, прийоми та технології навчання відповідають меті та змісту уроку. Вміло використовує різні моделі (пасивна, активна, інтерактивна) навчання. Може засобами навчального предмета формувати в учнів ключові, загальнопредметні та предметні компетентності. Використовує діяльнісний, диференційований та особистісно-орієнтований підхід.

Програма виявлення рівня педагогічної майстерності  (автор - Л. Ромадіна)

I. Створення загальних умов ефективності навчально-виховного процесу

1. Забезпечення загальних умов ефективності уроку:

(1) а) попередні вказівки за планом уроку (мета, задачі, основні етапи, лаконічність, ясність тощо);

(1) б) навчальні посібники, ТЗН, що сприяють швидкому включенню учнів у роботу;

(1) в) немає непотрібних затримок і відсутності на уроці.

2. Адаптація навчання до учнів:

(1) а) навчання відповідає віковим особливостям учнів;

(1) б) у необхідних випадках учитель ураховує індивідуальні здібності школярів;

(2) в) для учнів з різним рівнем навченості даються групові завдання відповідної складності. Групова діяльність - зв'язок, відносини, загальна задача, рішення задачі спільно.

II. Викладацька компетентність

1. Володіння навчальним предметом і методами навчання:

(1) а) інформація та демонстрація відповідають темі, точні, сучасні;

(1) б) без утруднення використовуються принаймні дві форми та методи навчання;

(2) в) застосовуються оригінальні методи та прийоми навчання.

2. Організація навчальної діяльності, послідовність, досягнення мети уроку, закріплення вивченого матеріалу, інтеграція:

(2) а) урок починається зі стимулюючого введення - залучення уваги учнів і забезпечення необхідної мотивації;

(1) б) новий матеріал представляється як питання-відповідь на запитання, поставлені на попередньому занятті у введенні;

(2) в) підсумки уроку підбиваються як співвідношення досягнутих результатів із пройденими раніше іншими предметами, з життям (нову ідею пов'язати зі старою).

III. Техніка пояснення

1. Усні й письмові пояснення:

(1) а) ключові моменти уроку відбиті на дошці (опора для розумової діяльності учнів);

(1) б) записи на дошці акуратні та розбірливі;

(1) в) вимова й побудова усного мовлення правильна та професійна.

2. Роз'яснення при нерозумінні матеріалу учнями:

(1) а) виявляються незрозумілі слова чи фрази та заміняються загальнодоступними описовими вираженнями;

(1) б) пояснення даються за допомогою аналогій і прикладів;

(2) в) неявна навчальна інформація вводиться з аналізу наявних знань.

IV. Навчальна взаємодія

1. Оцінювання та корекція діяльності учнів:

(1) а) оцінка дій школяра виробляється незалежно від особистого ставлення до нього педагога;

(1) б) учитель уникає прямих указівок і корекції діяльності учнів;

(2) в) учні мотивуються до самооцінки та самокорекції, а також до оцінювання та корекції один одного.

2. Використання запропонованих ініціатив і запитань учнів на уроці:

(1) а) запитання та пропозиції школярів приймаються з вдячністю;

(1) б) тактовно відзначаються слабкі місця у прикладах і пропозиціях школярів;

(2) в) ідеї учнів розробляються та використовуються на уроці.

V. Створення продуктивної атмосфери на уроці

1. Стимулювання інтересу учнів:

(1) а) використовуються цікаві, незвичайні аспекти теми, парадокси, гумору тощо;

(2) б) пропонуються проблемні та творчі завдання;

(2) в) на уроках використовується життєвий досвід учнів.

2. Допомога учнів у виробленні позитивної самооцінки:

(1) а) у мові педагогів відсутні сарказм, глузування, докори тощо;

(1) б) конкретні учні заохочуються за конкретну роботу;

(1) в) педагог підтримує, схвалює школярів, які зіштовхуються з ускладненнями.

VI. Підтримка належної дисципліни у класі

1. Підтримка ділової включеності учнів на уроці:

(1) а) використання прийомів активізації уваги учнів;

(2) б) застосування активних методів навчання (дискусія, ділова гра, діалог і т. п.);

(2) в) використання спеціальних способів організації роботи активних і пасивних учнів.

2. Вплив при порушенні дисципліни:

(1) а) педагог не зауважує дрібних ненавмисних порушень;

(1) б) негайно, але виважено реагує на серйозні порушення дисципліни;

(2) в) педагог по можливості не бореться з порушниками дисципліни, а використовує їх для організації особливих форм навчальної роботи.

Визначення рівня професіоналізму

Набрана кількість балів поділяється на кількість критеріїв (36).

1,1 + 0,31 - учитель володіє сучасними методами навчання та професійною майстерністю;

0,8 + 0,51 - норма;

менш 0,51 - учитель не володіє ані сучасними, ані класичними методами навчання.

Кількість балів проставлена в дужках перед буквами.

 

Островерхова Надія Михайлівна «Теоретико-методологічні засади аналізу якості уроку як педагогічної системи»

Технологічна карта

спостереження й аналізу якості уроку як педагогічної системи

Дата:                                Школа:                            Клас:

Учитель:                                                Навчальний предмет:

Тема уроку:

Мета уроку:

Тип уроку:

Мета відвідування: визначити рівень якості уроку.

Підсистеми Компоненти основних підсистем уроку Оцінка, бали
Організаційна 1.1. Структура уроку  
К.еф.О. = 1,0 1.2. Організація навчального матеріалу  
  1.3. Організація педагогічної діяльності вчителя  
1.4. Організація навчальної діяльності учнів  
1.5. Організація навчально-матеріального забезпечення уроку  
1.6. Організація технічного оснащення уроку  
1.7. Використання часу на уроці  
Дидактична 2.1. Постановка мети навчання на уроці та її досягнення  
К.еф.Д. = 0,86 2.2. Вибір і реалізація змісту навчання  
  2.3 Вибір і реалізація принципів навчання  
2.4. Вибір і реалізація методів навчання  
2.5. Вибір і реалізація засобів навчання  
2.6. Вибір і реалізація технологій навчання  
2.7. Вибір і реалізація форм організації навчальної діяльності учнів  
Психологічна 3.1. Психологічні основи навчально-пізнавальної діяльності  
К.еф.П. = 1,0 3.2. Розвиток в учнів пізнавальних психічних процесів  
  3.3.Формування емоційно-вольових якостей особистості учня  
3.4. Врахування індивідуально-психологічних особливостей учня  
Виховна 4.1. Постановка мети виховання учнів на уроці та її досягнення  
К.еф.В.= 0, 90 4.2. Зміст виховання учнів на уроці та стан його реалізації  
  4.3. Вибір і реалізація принципів виховання учнів на уроці  
4.4. Вибір і реалізація методів виховання учнів на уроці  
4.5. Педагогічна доцільність вибору й реалізації технологій виховання учнів  
4.6. Формування рис соціально спрямованої особистості учня  
Санітарно-гігієнічна 5.1. Гігієна навчального приміщення, праці вчителя й учнів  
К.еф.С-Г.= 0,83 5.2. Фізіолого-гігієнічні засади організації навчання на уроці та їх реалізація  
  5.3. Організація і зміст гігієнічного навчання і виховання  
  К.еф.у. = 50:54 = 0,93 – високий рівень якості уроку  

Використано трибальну шкалу оцінювання: „2“ – параметр реалізовано, „1“ – частково реалізовано, „0“ – не реалізовано. Критеріями оцінювання реалізації змісту компонента (компонентний аналіз) чи підсистеми (аспектний аналіз), аналізу уроку загалом слугують рівні, які детермінуються величиною коефіцієнта ефективності.

Якщо: 0,25 < К.еф. ≤ 0,50 – низький рівень; 0,50 < К.еф. ≤ 0,65 – номінальний рівень; 0,65 < К.еф. ≤ 0,85 – середній рівень; 0,85 < К.еф. ≤ 1,00 − високий рівень. Подаємо текстове тлумачення рівнів ефективності уроку.

Низький рівень ефективності уроку – це критерій, зорієнтований на визначення стану реалізації вчителем його змісту в межах чинних навчальних програм, використання усталених (почасти застарілих) методів і технологій

навчання; на виконання вчителем переважно ролі транслятора навчальної інформації; формування суб’єкт-об’єктних взаємовідносин з учнями, за яких учні виконують роль „споживачів“ знань, тобто – пасивних учасників навчального процесу. Освітня ціль превалює серед інших цілей уроку.

Номінальний рівень ефективності уроку як педагогічної системи вказує на те, що його функціональне призначення щодо реалізації основних підсистем уроку в синергетичному ракурсі повністю не забезпечується, тобто не перебуває в органічній єдності та взаємовпливі; взаємодія вчителя й учнів спрямовується на досягнення триєдиної мети навчання – освітньої, розвивальної, виховної. Учитель зосереджує переважно увагу на реалізації змісту організаційної та дидактичної підсистем, меншою мірою – психологічної, виховної, санітарно-гігієнічної; оптимально досягає мети уроку.

Середній рівень ефективності уроку вирізняється тим, що комплексно та в органічній єдності реалізується зміст його основних підсистем, але не повно реалізуються їх окремі компоненти. Вчитель використовує модернізовані навчальні програми, серед них елементи авторського бачення і тлумачення; формуються суб’єкт-суб’єктні відносини, за яких учні є активними учасниками процесу навчання на уроці, що сприяє розвиткові їхнього самостійного мислення і формуванню практичних навичок. Завдяки використанню модернізованих технологій, у т. ч. комп’ютерних, учитель оптимально реалізує зміст навчання і досягає триєдиної мети уроку.

Високий рівень ефективності уроку як педагогічної системи свідчить про оптимальну реалізацію змісту його   основних підсистем, що в інтеграції виражають його сутність; учитель працює за частково модернізованою чи авторською навчальною програмою, використовує новітні   технології, сучасні технічні засоби   навчання; формує демократичні стосунки з учнями, активізує їхню самостійність; досягає освітньої, виховної й розвивальної мети

навчання на уроці. Якість засвоєння учнями навчального матеріалу відповідає переважно середньому й високому рівням.

Прочитано 61 разів