Поезія Людмили Перейми, учительки української мови й літертури ТЗОШ№11, переможниці фахових конкурсів, авторки низки методичних піблікацій, пронизує щирістю, жіночністю, силою і красою.
А ти живи! Втомитись - не для тебе.
Підводься, смійся, де чатує зло.
І починати все з нуля не треба.
Все, чим жила - усе твоїм було.
Не раз штормило і на шмаття дерло
твої вітрила - аж до хрипоти.
Тікала в помилки чи в розпростерту тишу,
та чи від себе можна утекти?
Рубці на серці згадують про битви,
І їх не згладиш, не зітреш з душі.
Твоє минуле - путівник у світло.
Воно тебе створило, далі йди.
Припудри шрами, посмішку засвічуй.
Ти тут тепер, отож люби й живи!
Творцю лиш вір, а про минуле книжку
Про всяк кінець надійно збережи.
Від мене, 2024.
***
Зручною я не буду, бо не зможу
У водоверть мою ввійти нелегко.
Мчусь на підборах крізь усі "не можна",
А потім дивлюсь на проблеми зверхньо.
Покора не найкраща колєжанка.
Мені би вітру, простору і волі.
Так не хотілося б дешевого стартапу,
В якому грають другорядні ролі.
А це із записника давно минулих літ