Тема: «Чи кожен здатен винести свій хрест, ще за життя не лігши в домовину…» (за новелою В. Стефаника «Камінний хрест»).

Мета уроку: у процесі опрацювання теми створити таку духовну атмосферу, яка ввела б старшокласників у світ болю й любові головного персонажа новели – Івана Дідуха. Крізь призму такого сприйняття формувати в учнів внутрішнє переконання в тому, що людина буває по-справжньому щаслива лише на своїй землі, що чужа земля часто стає могилою для тих, хто має велике й любляче серце; на основі віковічних традицій українців сприяти становленню в юних високих моральних принципів, збагачувати їхній ментальний досвід новими об'єктивними оцінками й поглядами. Як засобами експресіонізму митець розкривав найважливіші проблеми людства.

Методи і прийоми: художнє читання; міні-диспут; мелодекламація; самостійна робота; дослідження тексту; колоквіум.

Унаочнення: портрет Стефаника, ілюстрації В. Касіяна до новели «Камінний хрест», малюнки учнів до новели, виставка книжок, стіннівка «Одіссея галицьких емігрантів».

Епіграф.

Твій переліг - уся земля,

Коли вродився ти Іваном,

Тих бід і лих ковтнеш в сто крат.

А станеш вічним, нездоланним,

Бо ти Іван, бо ти народ...

Іван Драч

Праворуч дошки слова:

«Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку...»

Василь Стефаник

Ліворуч – слова з поезії Василя Стуса:

Чіпляйся за кручу, як терен колючий,

чіпляйся за небо, як яблуні цвіт.

Бо вже одслонився безокрай чужинний.

Бо вже чужинецький ощирився край.

Прощай, Україно, моя Україно,

Чужа Україно, навіки прощай.

Слово вчителя. У Альберта Камю є поезія «Привид хрестів», у якій ідеться про те, як один чоловік роздумував над своєю важкою долею. Одного разу йому приснився сон, що опинився він посеред диво­вижної галявини, де було багато хрестів. І тут підходить до нього Господь та й каже «Ти хотів легкого хреста, он - бачиш, скільки їх, іди і вибери один по своїй ноші». Ходив чоловік, придивлявся до них, бачив дивовижної краси хрести золоті і срібні, але жо­ден з них не підходив йому. І раптом трапився йому маленький дерев'яний Зрадів чоловік, бо якраз по ньому був цей хрест. А коли добре придивився, то побачив там своє ім’я.

Отже, кожен у своємужитті несе свій хрест. На основі новели «Камінний хрест» поміркуємо над філософським питанням: «Чи кожен здатен винести свій хрест, ще за життя не лігши в домовину…?»

На сьогоднішньому уроці-дослідженні ми

Задумаймось над долею важкою,

Що гнала цих людей в далекий край,

Відчуймо біль Стефаника героїв

І зрозуміймо, де насправді рай.

Велетнем духу роковано упродовж всього свого життя не нести хрест вселюдської муки. Стефаників хрест аж почорнів з розпуки, бо пустив він свою душу в душу народу. Він писав: «Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку...»

Кожен Стефаників твір вистражданий. У листі до тестя о. Гаморака він писав: «Кожна моя дрібниця, яку я пишу, граничить з божевіллям». Отець просив: «Не пиши так, бо вмреш».

О. Кобилянська писала: «Страшно сильно пишете ви, ніби витісуєте потужною рукою пам’ятник для свого народу».

Дійсно, кожен твір митця – це своєрідний пам’ятник.

Учні подають інформацію з випереджаючих завдань.

ІСТОРИКИ

Еміграція буває заробітчанська і політична. Еміграція заробітчанська – це виїзд на постійне місце проживання у країни з динамічною економікою, які потребують робочої сили. В Україні спостерігається з другої половини ХІХ ст. Складовою частиною еміграційного руху в Західній Україні було селянство. Соціально-економічне життя галицьких українців ознаменувалося масовою еміграцією селян. Доведені до відчаю жорстоким гнобленням, вкрай зубожілі селяни Західної України у пошуках кращої долі залишали рідні землі і виїжджали у далекі чужі краї, переважно до Америки, Канади, у менших розмірах у Бразилію, Аргентину та інші країни. Упродовж 1890 – 1910 рр. із Галичини емігрувало понад 300 тис. гнаних голодом і безземеллям селян. Ще більший відсоток емігрантів припадає на Буковину і Закарпаття. Особливо масового характеру це явище на початку ХХ ст.

СТЕФАНИКОЗНАВЦІ

Ще студентом медицини у Краківському університеті Василь Стефаник зустрічав емігрантів на пероні Краківського вокзалу і щоденно бачив їхні поневіряння. Прототипом головного героя “Камінного хреста” Івана Дідуха називають то русівського селянина Івана Ахтемійчука, то Стефана Дідуха, який перед виїздом до Канади дійсно на горбі спорудив собі камінний хрест. Той хрест стоїть ще й донині, тільки поступово зсувається вниз.

Туга за Україною не минала Стефана Дідуха від того травневого дня 1899 р., коли він приїхав до Канади і поселився коло місцевості Гіллі ярд. Писав він Стефанику, що все чуже довкола нього і що його ферма йому не мила, та його дітям добре поводиться. 29 січня 1911 року на 75-му році життя відійшов він у вічність і спочив на місцевому цвинтарі, тіло поховане в чужій землі, а душа лишилася в Україні.

Учитель. Отже, ви почули, що прототипом В. Стефаника був С. Дідух. Чому автор не зберіг справжнє ім’я героя, а назвав його Іваном.

Учень. На мою думку, тому що, по-перше, Іван – це найбільш поширене ім’я в Україні, по-друге, це типовий образ у якому зібрані тисячі доль таких, як С. Дідух, по-третє, воно асоціюється з народом.

МИСТЕЦТВОЗНАВЦІ

1905 року, коли майбутній художник Василь Касіян, був ще учнем Снятинської виділової школи, де навчався у свій час і В. Стефаник, він вперше прочитав книжку В. Стефаника “Дорога”. На все життя слова з книжки увійшли у його долю. На схилі віку він скаже: “Є два великі майстри слова в нашій літературі, яких я не можу читати без сліз – це Шевченко і Стефаник”.

Навчаючись у 6 класі Василь Касіян, вирішив намалювати справжню гармату, у той час відступала австро-угорська армія, за цією роботою його було схоплено і передано у руки жандармерії, звинувачено у шпигунстві. Саме Василь Стефаник, депутат віденського парламенту, врятував юнака від смерті.

У 1920 році, вертаючись разом із сотнями галичан, колишніх солдатів австро-угорської армії з італійського полону, В. Касіян вперше почав малювати малюнки до новел В. Стефаника, які на даний час зберігаються у Львівському музеї українського мистецтва. Ілюстрації В. Касіяна дуже зворушили батька, як згадував про це син Стефаника Юрій. Він створив у мистецтві стефаніаду.

Учень. Коментує свої малюнки до новели.

ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІ

Темі еміграції присвятили свої твори І. Франко (цикл віршів “По селах”, “До Бразилії”, статті “Еміграційне безголов’я”, “Знову одіссея галицьких емігрантів”), О. Кобилянська (про це йдеться у повісті “Земля”), Т. Бордуляк (оповідання “Бузьки”, “Іван Бразілієць”, “Ось, куди ми підемо, небого”), Марко Черемшина (поезія в прозі “Осінь”).

Т. Бордуляк у своєму образку “Бузьки” (1896) писав: “Гей, було йому братчики рідненькі тут дуже тяжко жити: хліба не було ні шматочка... А в тій пустці мешкають тепер сови з нічними видами”.

Читець. Мелодекламація. Іван Франко. З циклу «До Бразилії»:

Коли почуєш, як в тиші нічній

Залізним шляхом стуготять вагони,

А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,

Дитячий плач, жіночі скорбні стони,

Важке зітхання і гіркий проклін,

Тужливий спів, дівочії дисканти,

То не питай: Сей поїзд - відки він?

Кого везе? Куди? Кому вздогін?

Се – емігранти.

Коли побачиш – на пероні десь

Людей, мов оселедців тих, набито,

Жінок худих, блідих, аж серце рвесь,

Зів'ялих, мов побите градом жито,

Мужчин понурих і дітей дрібних

І купою брудні, старії фанти

Навалені під ними і при них,

На лицях слід терпінь, надій марних,

Се – емігранти.

Учитель. 21 квітня 1899 р. Краківський вокзал В. Стефаник з Б. Лепким проводжають земляків у далеку Америку. Під впливом переживань, які охопили Б. Лепкого, він написав пісню «Чуєш, брати мій», а музику Л. Лепкий (звучить запис).

Твір «Камінний хрест» називають новелою, а за жанром це оповідання, автор назвав студією, тобто художнім дослідженням душі головного героя.

А зараз спробуємо дослідити як засобами експресіонізму митець розрив соціальні проблеми і душу головного героя.

Довідка із теорії літератури. Експресіонізм – літературно-мистецький напрям, для якого характерні посилена увага до внутрішнього світу людини, наголошення на авторському світосприйнятті. Для експресіоністського письма характерні нервова збудженість та фрагментарність оповіді, засто­сування символів, гротеску, поєднання протилежного: буденщини і космічного простору, побутових описів і поетичної лексики тощо.

Експресіоністи виробляють новий тип психологізму, вони намагаються не атомізувати, розщеплювати психіку люди­ни, а знаходити спільну основу (частку Творця) в людині, рослині, тварині – в усій природі. Експресіоністи ставили перед собою завдання проникнути не в реальний світ ре­чей і явищ, а у світ незримий, духовний.

Основні ознаки експресіонізму увага до простих характерів, прагнення віднайти першовитоки, корені зла в людсь­кому суспільстві, заглиблення у проблему вини і кари, дослідження сенсу страждання і смерті людини, висвітлення опозиції «прекрасне-потворне», захоплення ідеєю всезагального взаємозв'язку всього сущого.

Мелодекламація. Учень читає початок першого розділу новели «Камінний хрест» звучить «Дев’ята симфонія» Бетховена.

Робота з текстом

І розділ. «Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою».

Учитель. І розділ – це живописний і психологічний портрет І. Дідуха у зіставленні з портретом його ж коня. Навіщо автор це робить?

Психологія розкривається за допомогою контрастних зіставлень і порівнянь (два трудівники: господар і кінь, обидва запряжені у віз).

Учитель. Ви відчули в попередньо прочитаному уривку єдність землі і космосу.

Учень. Кінські копита, колеса й Іванові п’яти творили єдність своїм експресивним рухом.

Учитель. Які художні деталі свідчать про те, що працював він неймовірно важко?

Учень. Зачитує «А ще Івана кликали …».

Учитель. І тут оригінально виявилася експресіоністична опозиція «прекрасне-потворне». В. Стефаник у негарному розкриває гарне – рух життя, всього світу.

У чому краса Івана?

Учень. Прихована краса таємного змісту. Те що творить людина – політки (урожай).

Учитель. Експресіоністи вважали, що не краса, а експресивний образ має викликати естетичне задоволення (експресія – це життя).

За яку провину терпить Іван і його кінь?

Учень. Це натяк на перший гріх людини, улюблений засіб експресіоністів. Сказав Господь, виганяючи Адама з раю: «Проклята земля через тебе, терни будяки вона тобі буде родити. Жити будеш і тяжкім труді. В поті лиця свого їстимеш хліб, доки не вернешся в землю».

ІІ розділ. Спросив Іван ціле село

1. Навіщо усе село?

2. Які почуття переповнюють душу селянина?

3. Які символічні образи мають місце у цьому розділі?

Учень. Великий камінь – доля емігранта; блимає мертвим блиском камінь означає омертвіння душі; «утрачене щастя» – образ каторжної праці.

ІІІ розділ. Ця земля не годна кілько народа здержити

та й кількі біді вітримати.

1. Що стало причиною еміграції І. Дідуха та його земляків?
2. Які слова передають трагізм, душевне сум’яття емігранта?

Учень. Еміграція – це могила…

IV розділ. «… аби-сте мені мого хреста ніколи не минали».

1. З яким проханням звертається І. Дідух до земляків?
2. Чому піщаний горб є для нього таким дорогим?

Учитель. У В. Стефаника образ каменя часто означає омертвіння душі, а «біле» і «срібне» чистоту душі. І. Дідух втрачає своє духовне життя і «одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі». Перлина, що котиться по скалі – це символ життя Івана, що котиться по мертвому камені. Очевидно, йдеться про загибель тієї духовності, котра пов’язує героя з рідною землею.

І Дідух і його родина відчувають майбутню муку безуспішної боротьби всіх емігрантів за збереження своєї духовності.

V розділ. «Всякої бесіди було багато»

1. Як створює автор ефект багатоголосся в Івановій хаті?

Учень. Читає уривок від слів «В шум і гамір і зойки…».

2. Які образи вразили вас у цьому уривку?

Учень. Мозилі в горлі і на руках – це ті рани, що лежать від змученого і зраненого життя.

1. Розкрийте психологічний стан Івана, описаний у двох останніх абзацах цього розділу?

VІ розділ. «…вже чєс відходити до колії…»

1. Якими художніми деталями передано біль і тугу селянина?
2. Яке враження справив враження танець на односельців?

Учень. Читає «Ціла хата заридала. Ніби хмара плачу, що повисла над селом, прірвалася, як би горе люд­ське дунайську загату розірвало – такий був плач...»

Учитель. Тут хата втрачає властивості свого реального змісту і перетворюється на знак душевно­го стану родини. Конкретна річ втратила свій зов­нішній вигляд і стала образом внутрішнього світу. (Експресіоністи вважають такий прийом деареалізацією.)

Тут ніби хата від Іванового імені прощається з зем­лею, на яку він ніколи не повернеться. А чужа земля стане йому могилою. Доле людська, яка ти гірка і безконечно зла!

VІІ розділ. «Видиш, стара, наш хрестик?»

(звучить пісня «Чуєш, брате мій»)

1. Розкрийте символ камінного хреста як назви твору? Чому новелу названо «Камінний хрест»?

Учень. Камінний хрест – це і масивний хрест, згадка про І. Дідуха; це – символ непосильної нелюдської праці селянина; нести важкий хрест має крім прямого й переносне значення – мучитися. Селянський хрест – непросто важкий – він камінний. Він асоціативно пов’язаний в новелі з образом «далекої могили» – еміграції.

Учитель. Асоціативне значення (підтекст назви) значно об’ємніше й вагоміше від прямого.

Міні-диспут

1. Чи вірить Іван, що на чужині він знайде щастя?
2. Чим для нього є розлука з батьківською землею?
   1. Чому, виїжджаючи за океан у часи Стефаника, люди переживали душевні трагедії, а в наші часи (як сказав би І. Дідух) «з віскоком ідут».

Заключне слово вчителя. Трагедія, що відбулася століття тому в хаті героя новели В. Стефаника І. Дідуха, у його зболеній душі, душах сотень тисяч галичан, спонукає нас замислитись над селянським життям, долею України і власною.

Трагедія І. Дідуха – це трагедія всього краю, що несе камінний хрест нестатків і відчаю. Але головний персонаж знає: чужа земля – «далека могила», це – невідомість і нова біда. Немає іншої ради – треба творити щастя на своїй прабатьківській землі.

Рефлексія: «Продовж речення»:

Сьогодні на уроці я зрозумів(-ла)…

Незрозумілим для мене є…