Версія для друку
Вівторок, 05 квітня 2016 06:25

Діалогічне й монологічне мовлення. Автор - учитель ТСШ№7 Марія Луканюк

Тема. Сходинками до краси. Діалогічне й монологічне мовлення.

   Мета. Узагальнити й систематизувати знання про спілкування,   види мовленнєвої діяльності; повторити основні правила спілкування; розвивати мовне чуття, вміння активно користуватися лексичним багатством української мови; виховувати культуру поведінки, любов до рідної мови, дбати про її культуру.

Тип уроку. Урок-подорож

Обладнання. Методична та художня література, таблиці.

Хід уроку

Вчитель.

Сьогодні у нас незвичайний урок:

Сьогодні ми зробимо ще один крок

В країну прекрасну, в країну чудову,

Що нас так чекає й збагачує мову,

Отож, ми сьогодні побуваємо в чарівній країні Слова.

А слово за словом - зложиться мова.

Щоб подорож була цікавою й корисною, в наші зошити робочі тему ми запишемо. (Учні записують тему уроку. Сходинками до краси).

Вчитель.

На уроці ми повинні узагальнити і систематизувати знання про культуру спілкування, вчитися правильно користуватися мовними засобами, дбати про рідну мову, про її красу і чистоту,

Вчитель.

А епіграфом нашого уроку нехай будуть слова Василя Сухомлинського:

... Мовна культура - це дивовижний корінь культури розумової, всього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності,

Вчитель.

- А зараз звернемося до витоків слова «культура».

- Що ж воно означає? (Учень заздалегідь робить підготовлене повідомлення),

Вчитель,

Про яку красу ведеться мова?

На це питання ви повинні відповісти в кінці уроку.

Вчитель,

Ну щоб, здавалося, слова…

Слова та голос - більш нічого

А серце б'ється - ожива,

Як їх почує!..

Мова! А що ж таке мова?

Народ говорить, що «слово до слова - зложиться мова» -

-А ви як думаєте?

(Читання поезії «Народження слова»).

Учень.1

Буква до букви-слово вродилось,

Заусміхалось, заколосилось;

Серце зраділо слову, як брату,

Слово - це щастя, слова - це свято.

Учснь.2

Слово до слова - думка зродилась,

З уст, ніби пісня, щиро полилась.

Ніжна, красива, мудра, крилата,

Думка - це радість, думка - це свято.

Вчімося, друзі, слово любити,

Слово до слова - й думка сповита.

Люди без думки - птиці безкрилі,

З думкою люди мудрі й щасливі.

Вчитель.

Отже, діти, що ж таке мова?

Учень.1

Мова - краса спілкування.

Учень.2

Мова - як сонце ясне.

Учснь.3

Мова - то предків надбання.

Учень.4

Мова - багатство моє.

(Виконується пісня «Мова у серці народу»).

Вчитель.

   Буває, слухаєш чиюсь розповідь, і аж заслухаєшся. І справа навіть не в тому про що говориться, а в тому - як, якими словами,

Вчитель.

Діти, пригадайте, яким повинно бути наше мовлення? (Учні відповідають:

1) змістовним;

2) послідовним;

3) багатим;

4) точним,

5) виразним,

6) доречним;

7) правильним).

Вчитель.

   Так. А це культура мовлення. З нею не народжуються, нею потрібно

оволодіти і вдосконалювати її протягом усього життя.

Культуру мовлення найбільше помітно у щоденному спілкуванні людей. Ми постійно думаємо, розмовляємо.

- Діти, а які дві форми мовленнєвої діяльності ви знаєте? (усну і писемну).

Вчитель.

Коли ми розмовляємо один з одним, то використовуємо що?

Учень.

   Діалог.

Вчитель.

- Що таке діалог? (розмова двох або кількох осіб).

- Що таке репліка? (слова кожної особи, яка бере участь у розмові).

- Що таке монолог? (зв'язне висловлювання однієї особи).

Вчитель.

- Діти, а зараз погляньте на дошку. Ви бачите схему, прокоментуйте її:

 За схемою ми вже знаємо, які розділові знаки ставляться при діалозі.

- Діти, а ви вітаєтесь вранці зі своїми батьками, сестричками, братиками,

бабусею й дідусем (Так)

- А які слова ви використовуєте? (ввічливості, чарівні).

Вчитель.

А зараз завдання таке: спробуйте скласти діалог за цією схемою, використовуючи слова ввічливості (спочатку усно, а потім письмово).

Вчитель.

Скажіть, будь ласка, чи вмієте ви правильно спілкуватися, чи додержуєтесь правил поведінки під час спілкування, коли вступаєте у розмову. (Так)

Вчитель.

Тож пригадайте основні правила ведення діалогу:

Учень.1. Доброзичливо, шанобливо стався до співрозмовника.

2. Говори ввічливо, до старших звертайся на Ви.

3. У розмові торкайся теми, яка цікавить співрозмовника.

4. Чітко став запитання, зрозуміло висловлюйся.

5. Учись уважно слухати співрозмовника. Не перебивай його, поки він не закінчить свою розповідь. Чим уважніше ти слухатимеш, тим приємніше буде людям з тобою розмовляти.

6. Не намагайся говорити голосніше від співрозмовника. Це невигідно тобі ж самому: хто говорить не підвищуючи голосу, до того прислухаються уважніше, ніж до крикуна.

7. Не починай розмову без потреби.

Вчитель.

Отож, ми повторили правила ведення діалогу, а тепер складаємо за схемо

діалог. (Зразок діалогу)

Кожного ранку я вітаюсь із своєю бабусею:

- Добридень, бабусю!

- Доброго здоров'я, дитинко! - лагідно відповідає вона.

Вчитель.

- А зараз поетична хвилинка.

Звернемось до вірша Уляни Кравченко «Що треба любити». (Вірш

записаний на роздаткових картках

Що треба любити

Ти питаєш, дитино,

Що треба любити-

Полюбиш ту міць, що каже

Сонечку світити.

А потім отця і неньку

Любити потреба;

Вони тобі оборона,

Придана із неба.

Полюби людину бідну,

Наче свого брата.

Хай будуть тобі ще милі

Край рідний і хата.

Полюби в природі квіти,

Всю красу, всі дива -

Серцем обійми вселенну -

І будеш щаслива.

   Читання виразно поезії однією дитиною, всі інші уважно слідкують).

Вчитель.

- Чи вказані дійові особи у поезії?

Учень.

   У вірші не вказано конкретно, хто з ким розмовляє.

Вчитель.

   Спробуймо уявити собі дійових осіб і складемо діалог. (Зразок діалогу)

   Якось маленька внучка запитала у свого дідуся й бабусі:

- Кого в світі треба любити?

- Найперше любити треба ту міць, що каже сонечку світити! – сказав дідусь.

Бабуся додала:

- Люби отця і неньку. Завдяки їм ти існуєш на цій землі. Вони твоя оборона і найперша порада.

- Дідусю, і все?

- Ні, внучко, полюби ще бідну людину, наче свого брата.

Пам'ятай, якщо ти будеш людям допомагати, то вони тобі обов'язково допоможуть.

А бабуся порадила:

- Полюби свою домівку і рідний край, бо ріднішого місця, ніж те, де ти народилася і живеш, - немає.

- Полюбити ще треба кожну квіточку, комашку й деревце, - усміхнуся дідусь.

Внучка підійшла до дідуся і бабусі, обняла їх, поцілувала, і відповіла:

- Спасибі, мої рідненькі!

- Як буду я все це на світі любити, тоді й буду щаслива.

Вчитель.

Діти, сподобався вам цей діалог.(Так).

Вчитель.

А чому? (Тому що дівчинка любить своїх бабусю і дідуся, шану і зберігає українські традиції, яких навчають її рідні, любить свою мову. Дівчинка не є байдужою у ставленні до мови, вона хоче знати історію свого краю, українські традиції.

Вчитель.

Молодці, з цим завданням ви справились,

- Діти, дорога ще далека, а ви вже напевно трохи втомилися.

- Тож давайте відпочинемо.

Зачитування вчителем поезії «Чарівні слова»

-   До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі,

Їх кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

Ти друже, мусиш знати їх,

Запам'ятать неважко:

Маленькі ключики твої - «Спасибі» і «Будь ласка»

- Отож, відпочиваємо. Гра «Чарівні слова».

Завдання І групи учнів.

Вчитель.

У кожного з вас на парті є чарівна квіточка. Ви повинні заповнити пелюстки цієї квіточки чарівними словами (вибачте, будь ласка, дозвольте, прошу Вас, спасибі, дякую, доброго дня).

Завдання II групи учнів.

Вчитель.

На листочках записаний текст. На місці крапок вставити «чарівні слова». Якось Вітя поїхав до театру. В трамваї він сів біля вікна і з цікавістю розглядав вулиці. На зупинці в трамвай зайшла жінка. Вітя підвівся і сказав... (сідайте, будь ласка!). Жінка відповіла... (Дякую). Раптом трамвай несподівано загальмував. Вітя ледве не впав і сильно штовхнув якогось дядечка. Той хотів розсердитись, та Вітя чемно сказав:... («Пробачте, будь ласка»).

Вчитель.

   Молодці, правильно справились із цим завданням.

Вчитель.

Коли ти мовиш слово, як належить -

Слово чисте, як роса- -

І від тебе теж залежить

Мови рідної краса.

Діти, прикро говорити, але ще сьогодні є люди різного культурного рівня, і по-різному вони ставляться до мови. Одні розуміють усю глибину значення мови в житті народу, плекають її, дбають про неї.

Але є люди, які не звикли надавати значення тому, які слова вживати; правильні вони чи ні, їм - «всьоравно» (все одно). Тому пересипана буває наша мова таким словесним бур'яном, як: бомага (папір), очки (окуляри). площадка (майданчик).

Вчитель.

На жаль, досить часто така наша байдужість у ставленні до мови призводить до ситуацій, які й кумедними назвати важко.

Вчитель.

А зараз пропонуємо вашій увазі кілька сценок із життя. (Інсценізація усмішки П. Глазового «Кухлик».)

Автор.       Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші - не мина

Жодної крамниці.

Попросив він...

Дід.             Покажіть,

Кухлик той, що з краю.

Продавець.   Што? Чєво?

Я не понімаю.

Дід.                 Кухлик, люба, покажіть,

                       Той, що збоку смужка.

Продавець.     Да какой же кухлік здєсь,

Єслі ето кружка!

Дід (у руки кухлик взяв і насупив брови):

На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Продавець.   У мєня єсть свой язик.

Ні к чому мнє мова...

Дід.                   Цим пишатися не слід,

                         Бо якраз така біда

                         В моєї корови:

                         Має, бідна, язика

                         І не знає мови.

(Інсценізація розмови у транспорті).

Жінка. Мужчина, ви виходите на слідкуючій остановці?

Чоловік. Виходжу на наступній зупинці, шановна. Прикметника «слідуючий» в українській мові немає.

Жінка. Як хочу, так і говорю. Як вам непонятно, відійдіть в сторону.

Чоловік. Відійти в бік, не можу, бо тут тісно. Мені не «понятно» мені зрозуміло, що свою мову треба шанувати і знати, а не спілкуватися суржиком...

Жіка. Мужчина, ну що ви обзиваєтесь! Ніякий я не суржик , а такий пасажир, як оце ви...

Чоловік. Суржик - це не лайка. Це наша біда. Узагалі - то суржик – це змішане борошно з різних видів зерна. А от мовний суржик – то поєднання чи перемішування слів чи форм двох різних мов.

Жінка. Не розстроюйтесь так. Я старатимусь. Ви на слідкуючій виходите ілі нєт?

Вчитель.

   Це сміх крізь сльози, чи не так?

Вчитель.

   Діти, наш урок закінчується. Але на декілька хвилин ми повернемось до теми уроку, до проблемного запитання «сходинками до краси...» Що це за сходинки і про яку красу йдеться?

Учень.1

Сходинки - це наші слова, наша мова. Слова - це велика сила, яка може приголубити людину, розрадити, підняти їй настрій, але може й образити, розчарувати, завдати болю.

Учень.2

Розмовляючи з людиною треба постійно думати, підбирати такі слова і вирази щоб не скривдити її, не образити.

Вчитель.

Так, діти. Ми повинні вміти правильно користуватися словом. Адже у народі говорять: «Слово не горобець, вилетить - не спіймаєш». Справді, скажеш невдало, а в людини - камінь на серці.

Вчитель.

Пам'ятаймо: культура кожного народу закодована в його мові, без знання якої неможливо нині стати повноцінним громадянином України. У народі кажуть, що саме в молитві закодоване розуміння будь - якого явища. То ж нехай прозвучить молитва до мови. Послухаємо і замислимося, хто ми є на цій землі без мови.

Звучить музика, пісня «Господи помилуй нас» Т.Петрененка.

Три дівчинки - україночки з свічками в руках читають молитву.

І.             Боже, Отче милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

II.           Тою мовою співала

Нам маленьким наша мати,

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

III.         Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова,

Мов троянда поміж цвітом.

IV.         За препишні тії скарби,

Що в тій рідній мові скриті,

Зволь від нас. Могутній Творче,

В дяку щирую прийняти.

V.           І прийми сердечну просьбу,

Що до тебе шлемо. Боже:

Хай ніхто вже тої мови

Відібрати в нас не зможе.

VI.         Дай нам силу, дай відвагу

Рідну мову боронити.

Щоб завжди та гомоніла

Вільно: в хаті, в церкві, в школі.

VII.      Дай дістати пошанівку

Рідного святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу...

Наша українська мова!

VIII.   Підсумок уроку

Д/з. Скласти монологічне висловлювання на тему:

1. Споконвіку було слово...

2. Все вмістилося у мові.

3. Нема просто слова.

Мовний матеріал до теми; світ почався зі слова; першим приходить слово з, маминою піснею; мова - це джерело з, якого починається пізнання навколишнього світу; розум, прагнення, бажання думки передаються мовою; у мові - культура народу, побут і звичаї; «мова - спів, мова - казка. Все сказати неможливо: є і гнів, є і ласка»; не кидайся словами; спершу подумай, а тоді говори; можна вбити мечем, а ще більше - словом.

 

 

 

 
 
 
Прочитано 449 разів