№

п\п

Кіль-

кість

годин

Вимоги до

рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

34

1

ВСТУП.

Лексикографія - розділ мовознавства, що визначає принципи укладання словників та вивчає типи й різновиди словників. Енциклопедичні словники (розкривають поняття, подають інформацію про події, явища, людей). Універсальні та галузеві (з філософії, історії, математики, медицини, педагогіки, літератури, музики тощо) енциклопедії; універсальні й галузеві енциклопедичні словники та довідни ки. Лінгвістичні (філологічні) словни ки (з’ясовують значення слів чи відповідно до типу словника подають граматичну, орфографічну, орфоепічну та ін. характеристики слова, розкривають етимологію, здійснюють переклад на ін. мову тощо). Соціальна, інформативна та нормативна функції словників. Принципи укладання словників (алфавітний, гніздовий, тематичний). Словникова стаття.

Учень:

називає предмет вивчення лексикографії;

пояснює зв’язок лексикографії з іншими розділами лінгвістики; призначення словників різних типів;

розуміє значення енциклопедич- них і лінгвістичних словників; принципи їхнього укладання, особливості будови словникової статті;

розрізняє енциклопедичні (уні- версальні й галузеві) та лінгвістичні словники;

визначає принцип укладання конкретного словника.

2

год

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО СЛОВНИКАРСТВА

Староукраїнська лексикографія. „Лексисъ” Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596) – перший друкований словник; „Лексиконъ” Памва Беринди (Київ, 1627), „Лексиконъ латинській” Єпіфанія Славинецького (Київ, 30-40рр. ХVІІ ст.).

Українська лексикографія кінця ХVІІІ – поч. ХХ ст. Перекладні словники-додатки до збірок пісень, журналу „Основа”, художніх творів („Енеїда” І.Котляревського). Загально мовні словники (укладачі О.Афа- насьєв-Чужбинський, М.Уманець та А.Спілка), діалектні (укладачі І.Свяченко, Й.Гоцький), іншомовних слів (В.Доманицький). Б.Грінченко „Сло- варъ української мови” (т.1-4, 1907-09).

Значення давніх словників як лексикографічних пам’яток, широкого зібрання матеріалів живої народної мови певного періоду.

Українська лексикографія ХХ ст. Лексикографічна робота Комісії для укладання словника української живої мови при УАН, Інституту української наукової мови (з 1921р), Інституту мовознавства (з з 1930 р.), Інституту української мови (з 1991 р.). Активізація словникарської роботи з 90х рр. ХХ ст. Роль А.Кримського в історії українського словникарства.

Найважливіші словники української мови.Тлумачний „Словник української мови” в 11 томах (1970-80, понад 134 000 слів) та „Українська мова: Енциклопедія” (2000 р.). Перекладні загальномовні та термінологічні словники.

Українська лексикографія початку ХХІ ст.„Великий тлумачний словник сучасної української мови” (2001р.), „Словник синонімів української мови” у 2-х томах (2001р.), „Енциклопедія Сучасної України” в 25 томах. (т.1– 2002р.). Електронні словники

Українська лексикографія за межами України (Лейпциг, Варшава, Прага, Братислава, Нью-Йорк). Роль І.Огієнка в історії українського словникарства. Перекладні загально- мовні й термінологічні словники. Б.Грінченко, П.Горецький, І.Киричен- ко, А.Москаленко та ін. – дослідники історії та теорії української лексико- графії.

Учень:

називає основні етапи історії української лексикографії;най- більш відомих українських словникарів, дослідників історії та теорії української лексико- графії, найперші й найважливіші з українських словників;

визначає роль українського словникарства в розвитку української мови й культури, значення наукової діяльності українських словникарів;

пояснює значення   наукової й просвітницької діяльності Б.Грін- ченка, А.Кримського, І.Огієнка та ін.;

виступає з повідомленнями про етапи розвитку українського слов никарства й діяльність відомих українських словникарів.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІНГВІСТИЧНИХ СЛОВНИКІВ

Перекладні (двомовні, багатомовні) словники: загальномовні та спеціальні (термінологічні). Одномовні словни ки та поділ їх на види залежно від аспекту дослідження слова: тлумачні (загальномовний тлумачний словник і спеціальні тлумачні словники, а саме: фразеологічний словник, словник крилатих висловів, словник іншомовних слів, термінологічний словник); нормативні (орфографічний, орфоепічний, словник наголосів, словник скорочень); вибіркові (синонімів, антонімів, омонімів, власних назв, прислів’їв і приказок; сталих порівнянь тощо); генетичні (етимологічний, морфемний, словотвірний, зворотний (інверсійний); функціональні (епітетів, рим, мови письменників); позалітературної лексики (діалектний, жаргонізмів, арготизмів, дитячої лексики). Словники короткі (до 30 000 сл), середні (до 80 000 сл), повні (понад 80 000 сл). Навчальні (шкільні) словники. Мінімізація як характерна особливість шкільного словника.

ПЕРЕКЛАДНІ (ДВОМОВНІ, БАГАТОМОВНІ) ЛІНГВІСТИЧНІ СЛОВНИКИ, ЇХНЯ БУДОВА

Загальномовні перекладні словники. Перекладний словник – словник, у якому слово у його різних значеннях перекладається відповідниками з іншої мови. Граматичні й стилістичні позначки у словнику. Переклад фразеологічних одиниць у загально- мовному перекладному словнику. Спеціальні двомовні словники. Двомовні фразеологічні словники – зібрання відповідників (еквівалентів) фразеологізмам певної мови в інших мовах. Термінологічні перекладні словники. Поповнення української літературної мови термінами з настанням тотальної комп’ютеризації.

Міжпредметні зв’язки

Порівняльне вивчення української та іноземних мов. (іноземна мова). Читання творів зарубіжної літератури мовою оригіналу (література). Терміни у текстах наукового стилю (математика, фізика, інформатика, біологія та ін.)

Учень:

розрізняє одномовні й двомовні лінгвістичні словники; загально мовні та спеціальні (фразеоло- гічні, термінів) двомовні слов- ники;

розуміє призначення переклад- них словників, принцип їхнього укладення;

визначає призначення конкрет- ного двомовного словника:

пояснює будову двомовного словника, структуру словникової статті, зміст граматичних і стилістичних позначок;

називає найбільш відомі двомовні словники та їхніх авторів;

здійснює переклад з російської (інib[ слов’янських мов) на українську мову за допомогою перекладного словника; переклад наукових термінів за допомогою термінологічного двомовного словника;

знаходить і виправляє допущені в перекладених текстах (реченнях) помилки й неточності за допомогою перекладного словника;

виступає з повідомленнями про двомовні словники, їхнє призна чення, будову й особливості використання.

24 год

ОДНОМОВНІ ЛІНГВІСТИЧНІ СЛОВНИКИ, ЇХНЯ БУДОВА

  Тлумачний словник – словник, у якому розкриваються значення слова, відзначаються його граматичні й стилістичні особливості, подаються зразки вживання слова в кожному з наведених значень. Відображення в тлумачному словнику словникового складу сучасної української мови і відомостей про нього. Тлумачний словник - основа для складання інших типів словників. Нормативні й поза літературної лексики тлумачні словники (словник жаргонізмів, словник діалектних слів).

Міжпредметні зв’язки

Уживання слова в переносному, образному значенні як основа створення тропів. Метафора, метонімія, синекдоха. (література).

Історичний словник – різновид тлумачного словника, у якому подаються слова певної історичної епохи за даними писемних пам’яток, з’ясовуюється їхні лексичні значення. Окремий різновид історичного словника – словник, у якому з’ясовується історія лексики певного періоду, показує лексику в історичному розвитку – розвиток багатозначності слів, поява стилістичних відтінків у значенні слів.

Міжпредметні зв’язки

Уживання застарілих слів у наукових та художніх текстах. Старослов’я- нізми. (історія, література).

Етимологічний словник як джерело відомостей про походження слів (слово споконвічно належить певній мові чи запозичене), первісне значення слова, його найдавніші форми, звукові зміни, яких слово зазнавало. Повні й короткі етимологічні словники.

    Міжпредметні зв’язки

Походження імен, географічних назв, історичних подій, наукових термінів (історія, географія, математика та ін.).

Словник синонімів української мови - словник, у якому подані ряди синонімів, що групуються навколо розташованих за алфавітом стрижневих слів.

    Міжпредметні зв’язки

Синоніми, характерні для усної народної творчості, переносне значення слів як основа тропів (література).

Словник антонімів - словник, що дає тлумачення антонімічних пар та ілюстрації (приклади) їхнього вживання. Покажчик антонімічних префіксальних і суфіксальних морфем, початкових частин складних слів у словнику.

    Міжпредметні зв’язки

Антонімія в усній народній творчості, зокрема народних прислів’ях і приказках. Антитеза, створена за допомогою антонімів (література).

Словник омонімів – словник, що систематизує лексичні та лексико-граматичні омоніми сучасної української мови.                                                                                        

   Словник паронімів - словник, що витлумачує значення і відмінність у вживанні паронімів (однокореневих слів, подібних за структурою й вимовою, які різняться за лексичним значенням).

    Фразеологічний словник (одномов- ний) – словник, у якому системати- зовано фразеологічні одиниці й розкрито їхнє значення. Варіанти фразеологізмів у словнику. Зразки вживання фразеологізму в різних стилях літературної мови. Одномовний фразеологічний словник як різновид тлумачного. Двомовний фразеологіч- ний словник як   різновид перекладного словника.

    Міжпредметні зв’язки

Фразеологізми як вияв образного мислення народу, віддзеркалення особливостей культури й побуту, народних звичаїв (література, історія).

Словник діалектних слів. Діалектний словник як різновид тлу- мачного словника, в якому з’ясову- ються значення   й особливості вживання слів того чи іншого діалекту або групи діалектів. Регіональні і загальні діалектні словники.

  Міжпредметні зв’язки

Уживання діалектних слів з метою реалістичного та яскравого відображення місцевого побуту або для мовної характеристики персонажів (література).

    Термінологічний словник

(одномовний) -   зібрання термінів, уживаних у певній галузі науки, тлумачення їхнього значення з вказівкою на походження. Терміноло- гічні словники вузькоспеціальні й такі, що включають терміни різних (або суміжних) галузей знань.

Внутрішньопредметні зв’язки

Відмінювання іменників-термінів іншомовного походження (атома, конуса, радіуса, аналізу, епосу, сюжету, стилю).

  Міжпредметні зв’язки

Терміни (математика, фізика, біологія, література).                                                                                                                      

Словник жаргонізмів - зібрання слів, що виникають у розмовному мовленні людей, пов’язаних спільними інтересами, однаковими захопленнями, тривалим перебуванням разом (військовою службою, навчанням), у середовищі людей, об’єднаних спільністю інтересів асоціального характеру.

  Міжпредметні зв’язки

Уживання жаргонізмів для для реалістичного зображення життя певних верств населення та з метою характеристики персонажів через їхнє мовлення (література).

.

    Словник іншомовних слів як джерело інформації про лексичне значення засвоєних рідною мовою з інших мов слів, їхнє походження (з якої мови запозичене і з якого слова та з якої його форми слово утворене). Актуальна інтернаціональна лексика, географічні назви, спеціальні терміни й термінологічні словосполучення у словнику іншомовних слів. Варіанти іншомовних слів. Синоніми, антоніми; фразеологізми в словнику. Іншомовні слова і вирази, вживані в латинському написанні (довідник) у складі словника іншомовних слів.

Внутрішньопредметні зв’язки

Правопис слів іншомовного походження. Незмінні іменники.

Міжпредметні зв’язки

Фонетична транскрипція (іноземна мова). Фразеологізми античного походження (література, історія).

   Словник мови письменника – словник тлумачного типу, який фіксує багатство лексики, .використаної пись- менником у його творчості, та наводить частоту використання словоформ.

Міжпредметні зв’язки

Особливості індивідуального стилю письменників (література).

Словники власних назв. Ономастичний словник – словник власних імен. Топонімічний словник - словник географічних назв. Гідрографічний (назв водойм) та   орографічний (назв об’єктів земного рельєфу) словники у складі Великого тлумачного словника сучасної української мови.

Внутрішньопредметні зв’язки

Велика літера у власних назвах.

Міжпредметні зв’язки

Імена діячів історії та культури, географічні назви (історія, географія, астрономія, образотворче мистецтво, музика та ін.).

Словник скорочень - зібрання норматичних скорочень слів і слово- сполучень. Список основних умовних скорчень у складі Тлумачного словника

    Орфографічний словник як джерело відомостей про нормативне написання слів та їхніх граматичних форм. Поширені географічні назви, назви держав, народів, мешканців міст, імена і по батькові людей, найпоши- реніші терміни в орфографічному словнику. Скорочення граматичних форм. Використання орфографічного словни- ка як довідника з нормативного наголошення слів.               

  Орфоепічний словник – словник, що подає правильну літературну вимову й наголошення слів та їхніх форм. Використання у словнику фонетичної транскрипції.

Словник правильності мовлення – орієнтир щодо подолання труднощів, пов’язаних із правильним уживанням слова, його наголошенням, утворенням граматичних форм, лексичною й граматичною сполучуваністю, правопи сом. Синонімічні прийменникові і безприйменникові конструкції в словнику. Стійкі вирази (формули ввічливості, звертання), пароніми. Власні назви.

  Міжпредметні зв’язки

Фонетична транскрипція (іноземна мова). Власні назви (історія, географія, астрономія).

  Словотвірний і морфемний словники. З’ясування способу утворен ня похідних слів і застосування словотвірних засобів при такому творенні за допомогою словника. Розуміння законів словотворення та будови слова як основа міцного засвоєння правил правопису. Розміщення слів словотвірними гніздами (непохідне слово, що є основою для творення інших слів, - наступні слова у послідовності їх утворення одне від іншого). Омоніми (водн+ик (робітник) – вод+ник (діжка).та словотвірні варіанти (асфальт+н-ий, асфальт+ов-ий) у словотвірному словнику.

    Частотний словник - словник, у якому подані статистичні дані про частоту вживання слів у тексті певного обсягу. Теоретичне (для вивчення мови і стильових особливостей творів різних жанрів) і практичне (для оволодіння рідною мовою) значення частотного словника. Словопокажчики до текстів творів окремих авторів або окремих творів.                                                                                                    

       Зворотний (інверсований) слов- ник – словник, у якому слова розташовані за алфавітом кінця слова, посібник для вивчення словотвору й фонетики кінця слова.

Учень:

знає класифікацію лінгвістичних словників, призначення словника кожного типу;

визначає тип і призначення конкретного словника,

розуміє принципи укладання й особливості будови словників різних типів і різновидів;

пояснює структуру конкретного лінгвістичного словника, будову словникових статей, зміст умовних позначок;

уміє вибирати словник певного типу й різновиду відповідно до потреб; самостійно користу-ватися лінгвістичними словника- ми; уточнювати й збагачувати власний словниковий запас за допомогою лінгвістичних словни ків, зокрема широко використо вувати синонімічні багатства української мови з опорою на словники,уникати невиправданих іншомовних запозичень і поза- літературних мовних елементів (діалектизмів, жаргонізмів), удо- сконалювати правильність влас- ного мовлення й мовну май- стерність;

будує усні й письмові висло- вловлювання з використанням лінгвістичних словників різних видів;

знаходить і виправляє допущені в усних і письмових висловлюваннях мовні помилки за допомогою словників різних видів;

виступає з повідомленнями про призначення й будову лінгвіс- тичних слвоників різних видів.

6

ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ СЛОВНИКИ (ЕНЦИКЛОПЕДІЇ), ЇХНЯ БУДОВА,

СТРУКТУРА СЛОВНИКОВИХ СТАТЕЙ

Понятійно-довідковий характер енци- клопедичних видань. Мета універ- сальної енциклопедії – дати стислу характеристику явищ, подій, абстрактних понять, діяльності видатних осіб, інформацію про різні країни й народи. Дитячі енциклопедії. Мета галузевої (спеціальної) енцикло педії – витлумачити поняття та явища певної галузі знань (науки, мистецтва, виробництва тощо). Одномовні термінологічні словники. Ілюстрації, карти, схеми в енциклопедичних виданнях. Біографічні словники.

Міжпредметні зв’язки

Видатні історичні особи, діячі культури та мистецтва, історичні події, наукові відкриття, видатні твори мистецтва (історія, географія, біологія, образотворче мистецтво, музика).

Учень:

відрізняє енциклопедичні словники (енциклопедії) від слвоників іншого типу;

розуміє призначення енциклопедичних словників (енциклопедій);

розрізняє універсальні та галузеві енциклопедії;

пояснює будову універсальної та галузевої енциклопедії (енцикло- педичного словника);

називає найбільш відомі українські енциклопедії (енцикло педичні словники);

вміє підвищувати рівень загаль- ної культури, освіченості, еруди -ції за допомогою енциклопедій, енциклопедичних словників і довідників;

будує усні й письмові вислов- лювання на основі отриманої з енциклопедичного словника (енциклопедії) інформації;

знаходить і виправляє допущені в усних і письмових висловлюваннях фактичні помил ки й неточності за допомогою енциклопедичних словників (енциклопедій);

виступає з повідомленнями на вивчену лінгвістичну тему, самос тійно добираючи й аналізуючи приклади на підтвердження висловлених суджень.

7

ЕЛЕКТРОННІ СЛОВНИКИ, ЇХНЯ БУДОВА

Електронні словники,їхня будова.Особливості використання електрон- них словників

Міжпредметні зв’язки

Інформатика.

Учень:

розуміє призначення електрон них словників;

пояснює особливості їхнього використання

знаходить і виправляє допущені помилки за допомогою електронних словників;

виступає з повідомленнями про особливостіі використання електронних словників.

Кількість

Годин

Староукраїнська лексикографія „Лексисъ” Лаврентія Зизанія; „Лексиконъ” Памва Беринди, „Лексиконъ латинській” Єпіфанія Славинецького.

Українська лексикографія кінця ХVІІІ ст. – поч.. ХХ Перекладні словники-додатки до збірок пісень, журналу „Основа”, творів („Енеїда” І.Котляревського). Загальномовні словники (укладачі О.Афанасьєв-Чужбинський, М.Уманець та А.Спілка), діалектні (укл. І.Свяченко, Й.Гоцький), іншомовних слів (В.Доманицький). „Словаръ української мови” Б.Грінченка.

Українська лексикографія ХХ ст.. Лексико- графічна робота Комісії для складання словників при УАН, Інституту української наукового мови (з 1921 р), Інституту мовознавства (з 1930 р) Діяльність А.Кримського. Українська лексикографія початку ХХІ ст. „Великий тлумачний словник сучасної української мови” (2001), „Словник синонімів української мови” у 2-х томах (2001), „Енциклопедія Сучасної України” в 25 томах. (т.1– 2002). Електронні словники

Українська лексикографія за межами України (Лейпциг, Варшава, Прага, Братислава, Нью-Йорк). Діяльність І.Огієнка. Перекладні загальномовні та термінологічні словники.

Видатні українські лексикографи.

7,8

Тлумачні словники.

2

Вступ

Загальне уявлення про роль і
значення етикету в житті людини.

Значення слова етикет у давні часи та в наші дні. Зовнішня культура людини - відображення культури внутрішньої.
Уміння поводитися в товаристві
та в родині - це і привілей, і обов'язок. Чіткість мислення - чіткість мовлення. Стать людини і її вплив на особливості
спілкування. Типи людей за мовленнєвою поведінкою, за активністю в мовленні, за ролями в акті мовлення.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає походження слова етикет та його значення в давні часи й тепер, у різних країнах та культурах;
• розуміє важливість мовленнєвого етикету в наші дні; аналізує біблійні та фольклорні сюжети, у яких підкреслюється значення мовної культури людини;
• порівнює сучасні елементи мовленнєвого етикету у різних народів; бере участь у тренінгах, уголос висловлює свої думки;
• характеризує та визначає типи людей за мовленнєвою поведінкою.

Мовні знання та вміння

• знає форми звертання в українській мові; доречно вживає займенники в мовленні;
• вирізняє особливості різних стилів української мови.

Літературний матеріал

• Біблія, український фольклор, «Повчання дітям» Володимира Мономаха, поезія Л.Костенко.

«Яке привітання — таке і прощання».

Традиційні українські етикетні словесні та несловесні (жестові, мімічні й інші) форми привітань та прощань. Походження загальновідомих. слів і виразів та їх варіантів: доброго ранку,
добрий день, добрий вечір, доброго здоров'я, здрастуйте, до побачення, вітаю, чолом тобі, Христос рождається, Христос
воскрес тощо. Правила поведінки в конкретних життєвих   ситуаціях: у громадських місцях, у службових приміщеннях, під час знайомства та прощання.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає словесні і несловесні (жестові,мімічні) форми вітань та прощань в українській мові;
• вибирає доречну форму привітання чи прощання залежно від ситуації спілкування;
• аналізує конкретні життєві ситуації і за допомогою слова знаходить правильне рішення;
• знає форми вітання-прощання в інших мовах;
• уміє працювати у групах.

Мовні знання та вміння

• добирає синоніми до слів;
• доречно вживає іншомовні слова, діалектизми у своєму мовленні;
• користується словником іншомовних слів;
• правильно й доречно використовує особливу групу слів - вигук.

Літературний матеріал

• Український фольклор, твори Лесі Українки,     М.Коцюбинського, М.Стельмаха.

Форми звертання в українській мові. Відображення в мовленнєвих
етикетних формулах звертання морально-етичних цінностей нашого народу. Дохристиянське походження окремих
форм звертання в українській мові.

Етимологія слів пан і товариш. Офіційні форми звертань. Родинні звертання. Врахування вікових особливостей при звертанні. Звертання в листах Т.Г.Шевченка

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає основні форми звертань до різних груп людей;
• уміє редагувати мовленнєві формули, скальковані з близькоспоріднених мов;
• аналізує правильність добору відповідних етикетних форм у конкретних життєвих ситуаціях;
• знає багаті традиції української етнопедагогіки в царині етикетних формул звертання;
• має й реалізує акторські навички;
• аналізує конкретні життєві ситуації і за допомогою слова знаходить правильне рішення.                

Мовні знання та вміння

• правильно   добирає     закінчення іменників у кличному відмінку в українській мові;
• знає розряди займенників за значенням.

Літературний матеріал

• Український   фольклор,     листи Т.Г.Шевченка, твори І.Франка

«Язик до Києва доведе»
(розпитуємо незнайомих).

Різні форми звертань до незнайомих людей. Несловесні способи привернути до себе увагу незнайомців. Різниця у вживанні числівників для формулювання запитання про час в російській та українській мовах. Етикетнімовленнєві формули відмови в
наданні допомоги.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає правила поведінки при розмові з незнайомою людиною;
• уміє правильно й чітко формулювати запитання;
• порівнювати формули називання часу в українській та російській мовах;
• пояснює роль синонімів та фразеологізмів у мовленні;
• аналізує конкретні життєві ситуації і за допомогою слова знаходить правильне рішення.

Мовні знання та вміння

• уміє правильно відмінювати числівники, вживати їх для позначення часу;
• правильно добирає закінчення кличного відмінка іменників у своєму мовленні;
• вживає фразеологізми, синоніми

«Дозвольте познайомитись».

Знайомство - важливий і відповідальний момент для розвитку подальших стосунків. Норми етикету при знайомстві ровесників, членів родини, офіційних осіб тощо. Проблемно-ситуативні завдання та тренінги, що допомагають вибрати потрібну модель поведінки. Форми вибачення та відмови в ситуації знайомства.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає основні способи знайомства та мовленнєві етикетні формули, які використовуються при цьому;
• доводить, що знайомство - важливий момент для розвитку подальших стосунків;
• уміє гідно виходити зі складних життєвих ситуацій за допомогою етикетних словесних формул;
• має й реалізує акторські навички.

Мовні знання та вміння

• уміє складати діалог та окремі репліки за певною темою; складає оголошення з метою знайомства;
• вживає в мовленні синоніми, прислів'я та приказки.

Літературний матеріал

• «Енеїда» І .Котляревського.

Елементи теорії літератури

• Епітети, метафори, порівняння.

«Гість на поріг — радість у дім».

Гості за всіх часів та народів. Ви приймаєте гостей (запрошення знайомих та незнайомих людей, бажаних та небажаних). Деякі елементи оформлення святкового столу (страви, столові прибори, квіти, свічки, настільні картки для гостей та ін.). Зустріч гостей. Одяг на всі випадки життя. Пам'ятка «Загальні правила поведінки за столом для чоловіків». Пам'ятка «Як слід приймати гостей». Стосунки з сусідами під час прийому гостей. Вас запросили в гості. Вибір подарунка. Даруємо і приймаємо подарунки. Поради-жарти "Як вибрати поганий подарунок". Пам'ятка-жарт "Як
не слід дарувати подарунок". Проблемно-ситуативні   завдання.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає звичаї гостинності народів різних країн; аналізує особливості етикету гостинності українців;
• уміє запросити до себе гостей і прийняти запрошення від інших, вибрати подарунок, подарувати і прийняти його;
• характеризує людину, проаналізувавши її поведінку в гостях; бере участь у тренінгах;
• висловлює свої думки.

Мовні знання та вміння

•  уміє визначати лексичне значенняслова; добирає синоніми до загальновживаних слів;
• уживає кличний відмінок у мовленні;
• складає діалоги; визначає особливості   окремих стилів; має й реалізує акторські навички.

Літературний матеріал

• Поезії С.Руданського, Д.Павличка, «Хазяїн» І.Карпенка-Карого.

«Пишіть листи і надсилайте вчасно».

Види листів: приватні та офіційні. Роль індексу на конверті. Правила оформлення конверта: різні зразки оформлень. Пароніми, їх розрізнення за значенням. Варіанти записів дати в листах. Власні та загальні назви, їх відмінювання. Відміни іменників.

Форми звертань до адресата.

Етикетні особливості способу викладу думок та змісту приватних листів. Історія та етикет у листуванні. Особливості ділового листування. Етикетні формули відмови в листуванні. Листи відомих людей і їх значення для нащадків.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає правила оформлення листів різних видів; пояснює значення листування вдавнину й у наші часи;
• усвідомлює важливість епістолярної спадщини видатних людей;
• уважно читає твори художньої літератури для збагачення свого лексичного запасу.

Мовні знання та вміння

• знає поділ іменників на власні та загальні назви, правила вживання великої букви у власних назвах, поділ іменників на відміни;
• уміє відмінювати жіночі та чоловічі прізвища (залежно від закінчення у Н. відм. одн.);
• розрізняє пароніми за значенням; складає листи різних видів.

Літературний матеріал

• Листи Лесі Українки, Л.Костенко.

Формули ввічливості в дипломатичному листуванні.

Україна - незалежна суверенна
держава. Українська мова - державна мова України. Значення дипломатичної служби для держави. Різниця в значеннях слів посол, посланник, посланець. Особливості офіційно-ділового стилю мовлення: спонукальність, непроникність, розпорядність, регламентованість. Підстилі офіційно-ділового стилю: законодавчий, адміністративно-управлінський, їх особливості. Поняття міжнародної
ввічливості. Основні види документів для дипломатичного листування: ноти, листи, меморандуми, пам'ятні записки, заяви
уряду, ноти уряду, особисті послання, приватні листи напівофіційного характеру. Дипломатичне листування Б.Хмельницького - зразок міжнародної ввічливості. Дипломатія в Запорозькій Січі. Форми звертань, подяки, засвідчення в повазі та
компліменти в дипломатії

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає основні дати становлення незалежної України;
• доводить значення державної мови;
• аналізує особливості дипломатичного листування; розрізняє   види   дипломатичних листів;
• уміє скласти найпростіший лист в офіційно-діловому стилі, вживаючи етикетні мовленнєві формули дипломатичного характеру;
• аналізує конкретні життєві ситуації і за допомогою слова знаходить правильне рішення;
• читає твори художньої літератури для збагачення свого лексичного запасу.

Мовні знання та вміння

• вживає в мовленні іменники в кличному відмінку; розрізняє значення синонімів;
• добирає доцільні етикетні мовленнєві формули.

Літературний матеріал.

• «Енеїда» І.Котляревського.

Елементи   теорії     літератури.

• Епітети,   метафори,     гіперболи,інверсія.

Віч-на-віч з телефоном.

Телефон - важливий елемент нашого життя. Історія винайдення телефону (Тайлор, Шарль Бурсель, Томас Едісон, Александр
Грехем Белл, Елізо І рей). Ставлення до телефону в різні часи. Перша   телефонна   розмова. Перші телефонні станції. Вимоги до .телефоністок у минулому столітті. Значення слова телефон. Телефонний мовленнєвий
етикет. Різновиди реплік: початок та закінчення розмови, уточнювальні запитання та відповіді, формули привітання, подяки,
звертання, повідомлення про себе. Пам'ятка «Розмова по телефону». Раціональна структура часу в телефонній розмові. Особливості приватних та ділових дзвінків. Статусно-рольова гра. Значення автовідповідача. Телефонні розіграші: за і проти. Тест на фоногенічність.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає історію винайдення телефону,основні вимоги до телефонної розмови (приватної чи ділової) колись і тепер;
• розуміє й пояснює значення слів та висловів королівські вуха, комутатор, телефон; висловлює свої думки;
• знає й реалізує акторські навички.

Мовні знання та вміння

• уміє правильно вживати іменники в кличному відмінку, користуватися словником іншомовних слів;
• добирає відповідні пошанівні форми, форми вибачення.

Присяга в мовному етикеті
українців.

Присяга в житті українців у минулому: у скіфів, у часи Київської Руси-України. Рота та божба як різновиди давніх присяг. Найсвященніша присяга - цілувати землю. Звичай побратимства в давні часи. Одна з найдавніших - присяга на вірність коханій людині. Козацькі присяги. Чому право присягати мав не кожен. Відповідальність присягати іменем Бога. Принцип самозакляття в присязі. «Неофіційна» присяга.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає історію присягання в давні часи;
• аналізує звичаї та правила поведінки під час складання присяги в різні часи;
• розкриває виняткову роль присяги в житті людей;
• уміє пояснити ті чи інші звичаї під час присягання,   відповідальність за сказане;
• має й реалізує акторські навички;
• уміє уважно читати твори художньої літератури для збагачення свого лексичного запасу.

Літературний матеріал

• «Благослови, мати» Д.Гуменної, вірші П.Ребра.

Елементи теорії літератури

• Епітети, метафори.

На телеграфі.

Поняття телеграфний стиль і
телеграфний етикет. Основні їх ознаки: небагатослівність, лаконізм, докладні лише адреса та дані про адресата, необов'язковість уживання прийменників, сполучників, часток, розділових знаків. Умови написання слів крапка, кома тощо. Види телеграм: ділові, службові, вітальні, приватні. Особливості вітальних телеграм. Епітети в телеграмах. Особливості телеграм, що повідомляють про неприємності, висловлюють співчуття.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає ознаки «телеграфного стилю»;
• вирізняє основні елементи телеграфного етикету;
• уміє скласти й відправити телеграму.

Мовні знання та вміння

• добирає відповідні синоніми, до слів;
• правильно вживає й відмінює власні імена, прізвища людей та складні географічні назви.

Елементи   теорії     літератури

•  Епітети.

«Ти славно вік свій одробив»
(етикет поховальних обрядів
українців).

Життя - це чергування сумних та радісних подій. Почуття страху перед обличчям смерті. Сприйняття смерті давніми народами: скіфами, трипільцями, єгиптянами, вавилонянами, слов'янами-язичниками, народами Африки, Азії, Європи.
Літературні описи ритуалів поховання в «Повісті минулих літ». Пекло і потойбічний світ в «Енеїді» І.Котляревського. Опис поховальних традицій у повістях «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського, «Маруся» Г.Квітки-Основ'яненка. Один із
найдавніших жанрів народної творчості - голосіння, його магічне значення. Промова про покійного - перелік його чеснот.
Мовленнєвий етикет у слові про
померлого - некролозі.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає елементи поховальних обрядів різних народів;
• уміє пояснювати певні їхні елементи, спираючись на традиції цих народів;
• знає правила поводження на похороні;
• уміє виголосити промову про покійного, скласти некролог;
• має й реалізує акторські навички;
• уважно читає твори художньої літератури для збагачення свого лексичного запасу.

Мовні знання та вміння

• уміє добирати відповідні до ситуації синоніми, вживати доречні фразеологізми.

Літературний матеріал

• «Повість минулих літ», український фольклор (плачі   та голосіння), «Енеїда» І.Котляревського, «Маруся» Г.Квітки-Основ'яненка, «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського, поезії Т.Шевченка, Є.Гребінки, П.Грабовського, І.Франка, І.Манжури, П.Тичини, новели Гр.Тютюнника:

Елементи теорії літератури

• Епітети, порівняння, метафори, уособлення, гіперболи, літоти.

"Краса жінки — в очах її коханого" або "Кому — як ґава, а мені — як пава" (про вміння робити компліменти).

Естетична категорія прекрасного та потворного. Еталон жіночої краси з різні часи у різних народів. Відображення
жіночої краси в українській фразеології. Літературні героїні: типове та індивідуальне в описах їхньої зовнішності («Маруся» Г.Квітки-Основ'яненка, «Дві московки» І.Нечуя-Левицького). Порівняння - поширений портретний засіб («Кайдашева сім'я» І.Нечуя-Левицького). Некрасивих людей не буває: кожен тип краси має своїх прихильників.

Учень:

Загальні вміння та навички

• характеризує красу в різних її виявах;
• аналізує конкретні життєві ситуації, коли доцільно робити компліменти;
• уміє зробити доречний компліменту слушний момент; описує зовнішність людини, використовуючи художні засоби;
• уважно читає твори художньої літератури для збагачення свого лексичного запасу;
• добирає такі засоби в мовленні, які були б щирими та приємними людині.

Мовні знання та вміння

• уміє творити ступені порівняння прикметників та прислівників; добирає синоніми; доречно вживає в мовленні фразеологізми.

Літературний матеріал

• «Маруся» Г.Квітки-Основ'яненка, «Дві московки», «Кайдашева сім'я» І.Нечуя-Левицького.

Елементи теорії літератури

• Епітети, порівняння, метафори, уособлення, гіперболи, літоти.

Жести правдивіші, ніж слова?
(Несловесні засоби спілкування)

Мільйон невербальних сигналів, їх відображення в українській фразеології. Більшість жестів - однакова в усьому світі. Міміка та жести - відбиток психологічного стану людини та її характеру. Лікувальний характер усмішки, її різновиди. Різновиди жестів: ритмічні, емоційні, вказівні, зображальні, жести-символи. Жестикуляція в дипломатії. Фізкультхвилинка жестами. Жестикуляція в різних народів. Не етикетний характер деяких «зображальних» жестів. Уміння контролювати свої жести - свідчення вихованості людини.

Учень:

Загальні вміння та навички

• знає символіку жестів різних народів;
• уміє пояснювати міміку та жести навколишніх людей, щоб не потрапити в неприємну ситуацію;
• контролює свої жести, доречно використовуючи їх;
• має й реалізує акторські навички.

Літературний матеріал

• Міфологія, фольклор, Біблія, молитовники,   «Конотопська   відьма»

«Замовляння й забобони — давньої мудрості закони?»

Розуміння давніми людьми магічної сили вимовленого слова. Різновиди елементів антиетикету: забобони, прокльони, віщування, замовляння. В основі замовлянь - ототожнення природного та людського.
Різновиди замовлянь: родинно-побутові, дівочі (приворотні та
відворотні), господарські, лікувальні, суспільні тощо. Вербальна магія - наука про прокльони. Біблійні та небіблійні прокльони. Елементи антиетикету у творах художньої літератури («Конотопська відьма» Г.Квітки-Основ'яненка, «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського, «Зачарована Десна» О.Довженка). Лайка в українців у давнину – це побажання добра. Причина та «вроки» («лихе око»), різниця
між ними. Ознаки зурочення та способи захисту від нього. Сила молитви.

Учень:

Загальні вміння та навички

• доводить на конкретних прикладах силу вимовленого слова;
• розуміє антиетикетний характер прокльонів, замовлянь тощо;
• уміє пояснити медичну природу деяких зурочень;
• встановлює різницю між віруваннями та забобонами;
• аналізує образи міфології як носіїв забобонів та джерела прокльонів;
• аналізує біблійні та фольклорні сюжети, у яких підкреслюється значення й сила слова;
• розуміє, що елементи антиетикету присутні в культурах усіх народів;
• знає основні відомості про міфологію різних народів;
• порівнює антиетикет різних народів і знаходить причини відмінностей;
• має й реалізує акторські навички.

Літературний матеріал

• Міфологія, фольклор, Біблія, «Конотопська відьма» Г.Квітки-Основяненка, «Тіні забутих предків»     М.Коцюбинського, «Зачарована Десна» О.Довженка.

Мова жестів. Відображення невербальних сигналів в українській фразеології

Різновиди жестів. Усмішка, її різновиди. Жестикуляція в дипломатії

№

п\п

Кіль-

кість

годин

1

34

1

Вступ.

Фразеологія як розділ науки про мову. Зв’язок фразеології з іншими розділами мовознавчої науки.Фразеологія – плід багатовікової мовної творчості народу, скарбниця його спостережливості й мудрості. Фразеологічне багатство української мови.

Учень:

• знає предмет вивчення фразеоло гії;
• розуміє зв’язок фразеології з іншими розділами науки про мову;
• розпізнає фразеологізми, пояс нює їхнї значення.

Фразеологізм та його ознаки

Відмінність фразеологізмів від вільних словосполучень і слів. Основні ознаки фразеологізмів. Фразеологічні одиниці й аспекти їх вивчення. Граматична будова фразеологізмів. Синтаксична функція фразеологізмів у реченні.

Відомості з орфографії. Написання з великої літери назв релігійних понять і культових книг (піти до Бога вівці пасти; Святе Сімейство; Божа іскра; мудрий по коліна в Біблії).

Відомості з синтаксису. Синтаксична роль фразеологізмів.

Відомості з пунктуації. Розділові знаки в реченнях, що містять фразеологізовані вирази з повторю ваними сполучниками сурядності (ні риба ні м’ясо; або пан або пропав); у реченнях із фразеологізованими порівняннями (білий як сніг; жовтий як віск) і фразеологізованими виразами, вираженими дієприслівни- ковими зворотами (сидіти склавши руки; терпіти зціпивши зуби).

Учень:

• розпізнає в мовленнєвому потоці фразеологізми;
• визначає їхні істотні ознаки;
• розрізняє фразеологізми та слова й вільні словосполучення;
• знає аспекти вивчення фразеологізмів;
• пояснює граматичну будову фразеологізмів;
• визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
• вміє записувати речення (тексти), що містять фразеологізми з дотриманням орфографічних і пунктуаційних норм.

Основні групи фразеологізмів

Класифікація фразеологічних одиниць за семантичною злитістю: фразео- логічні зрощення (бити байдики; піймати облизня), фразеологічні єдності (накивати п’ятами; вивести на чисту воду; море по коліна; міряти воду решетом), фразеологічні сполуки (страх бере; відвести очі, покласти край; берегти як зіницю ока). Прислів’я, приказки (Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти. Вік звікувати – не пальцем перекивати. Добре роби – добре й буде!), крилаті вислови (І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Через терни до зірок), афоризми (Заговори, щоб я тебе побачив; Один за всіх, всі за одного), фразеологічні каламбури (розводити кислиці; далеко куцому до зайця).

Учень:

• знає класифікацію фразео логічних одиниць;
• розрізняє фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполуки;
• пояснює їхні значення;
• витлумачує значення прислів’їв та приказок, крила тих висловів;
• знає, які вислови називаються фразеоло гічними каламбурами.

Фразеологічні словники й довідники

З історії фіксації та вивчення української фразеології. Види фразеологічних словників за призначенням (реєстраційні, переклад ні, тлумачні) та способом подання мовного матеріалу (алфавітні, гніздові, комбіновані). Найбільш відомі   фразеологічні словники та довідники.

Міжпредметні зв’язки. Використання фразеологізмів в худож ніх творах (література), найперші фра зеологічні   дослідження українських письменників та лінгвістів (фольклор).

Учень:

• знає найбільш відомі фразеологічні словники та досвідники;
• розуміє структуру фразеоло гічних словників різних видів;
• вміє з»ясовувати лексичне значення та походження фразеологізмів за фразеоло гічним словником або довідником;
• вміє добирати фразеологічні відповідники з інших мов за допомогою перекладного фразеологічного словника.

Фразеологічні словники й довідники

З історії фіксації та вивчення української фразеології. Види фразеологічних словників за призначенням (реєстраційні, переклад ні, тлумачні) та способом подання мовного матеріалу (алфавітні, гніздові, комбіновані). Найбільш відомі   фразеологічні словники та довідники.

Міжпредметні зв’язки. Використання фразеологізмів в худож ніх творах (література), найперші фра зеологічні   дослідження українських письменників та лінгвістів (фольклор).

Учень:

• знає найбільш відомі фразеологічні словники та досвідники;
• розуміє структуру фразеоло гічних словників різних видів;
• вміє з»ясовувати лексичне значення та походження фразеологізмів за фразеоло гічним словником або довідником;
• вміє добирати фразеологічні відповідники з інших мов за допомогою перекладного фразеологічного словника.

Джерела української фразеології

Зв’язок фразеології з народним життям. Фразеологізми біблійного походження (адамові діти; вавилонське стовпотворіння; десять заповідей; нести свій хрест; терновий вінець). Фразеологізми з античних джерел (лавровий вінок; дев’ять муз; ахіллесова п’ята; аріаднина нитка; в здоровому тілі здоровий дух; пізнай себе). Крилаті вислови літературного походження (красен Дніпро ясної погоди; садок вишневий коло хати; Монтеккі та Капулетті; змагатися з вітряками; капітан Немо). Зміни у фразеологічному фонді мови: новоутворені (оонівський спостерігач; новий українець) та застарілі фразеологізми (сидіти на санях; приломити списа; нічтоже сумняшеся; притча во язицех; від аза до іжиці; ханьки м’яти). Фразеологічні історизми (зникнути, яко обри; справляти колодія.).

Відомості з пунктуації. Розділові знаки при цитатах.

Відомості з орфографії. Велика літера у власних назвах (віща Кассандра; стовпи Геракла: загибель Помпеї) та власних назвах, що перейшли в загальні (Завжди були тартюфи, молчаліни і просто митрофанушки. (Є.Сверстюк.). Велика і мала літери у присвійних і відносних прикметниках (пенелопина вірність; сізіфів труд; мідасів суд; дамоклів меч; бальзаківський вік; рафаелівська мадонна).

Міжпредметні зв’язки Відображення у фразеологізмах реалій народного побуту, обрядів і традицій, уявлень народу про життя (фольклор, історія). Біблійні образи й мотиви, персонажі античної міфології, персоналії античної історії та культури в українській фразеології (література, історія). Найбільш відомі біблійні й античні мотиви та сюжети (образотворче мистецтво).

Учень:

• розуміє зв»язок фразеології з народним життям;
• знає найбільш поширені фразеологізми біблійного походження, фразеологізми з античних джерел, крилаті вислови літературного походження; фразеологізми, що походять з історії;
• витлумачує їхнє лексичне значення;
• пояснює їхнє походження;
• використовує у власному усному й писемному мовленні;
• оцінює випадки вдалого і невдалого їх використання у чужому і власному мовленні;
• вміє записати речення (текст), що містить фразеологізми з дотриман ням орфоепічних і пункту аційних норм.

Системність фразеологізмів

Багатозначність і омонімія фразеологізмів (роззявити рота – здивуватися і роззявити рота – вступити у сварку). Багатство української фразеології. Фразеологічні синоніми. Відмінність між фразеологічними синонімами (мало каші з’їв – мало квасу випив; дерти носа – дути губи; зводити кінці з кінцями – перебиватися з хліба на воду – перебиватися з копійки на копійку) та фразеологічними варіантами (як (мов, немов, наче, ніби) у Бога за пазухою (дверима); плутатися (вертітися) під ногами; поставити на [рівні] ноги). Антонімія фразеологічних зворотів (не заманити калачем – не викурити й ладаном; мозолити руки – справляти сім   неділь на тиждень).

Міжпредметні зв’язки Фразеологія як виразна ознака авторського стилю (література).

Учень:

• розуміє відмінність між фразеологічними синоні мами і фразеологічними варіантами;
• розкриває лексичні значення багатозначних фразеологізмів;
• вирізняє в реченнях (текстах) фразеологічні омоніми й витлумачує їхнії значення;
• добирає за допомогою відповідних фразеологічних слвоників фразеологічні синоніми та фразеологічні антоніми;
• вміє використовувати їх в усному й писемному мовленні;
• оцінює випадки вдалого і невдалого їх використання у чужому і власному мовленні;
• розуміє роль уживання фразеології у формуванні авторського стилю письмен ника.

Уживання фразеологізмів у мовленні Образність фразеологізмів. Стилістична диференціація фразеоло гічних одиниць. Типові помилки у вживанні фразеологізмів. Фразеоло гічні відповідники у різних мовах. Переклад текстів з фразеологізмами. Авторська зміна фразеологізмів.

Відомості з пунктуації. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою.

Міжпредметні зв’язки Фразеологія як засіб образності мовлення (література).

Учень:

• розуміє фразеологічну диференціацію фразеологізмів;
• помічає і виправляє власні й чужі помилки у вживанні фразеологізмів;
• вміє перекладати тексти (речення), що містять фразеологізми, за допоїмо гою словника добираючи фразеологічні відповідники з іншої мови;
• вміє розпізнавати відомі фразеологізми, інтерпре товані письменниками, відновлювати їхню форму, витлумачувати значення;
• знає роль і значення фразеологізмів у мовленні.

Кількість годин

 ВСТУП (1 год) 

 ФРАЗЕОЛОГІЗМ І ЙОГО ОЗНАКИ (4 год)

 ОСНОВНІ ГРУПИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ (6 год) 

 ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ ТА   ДОВІДНИКИ (2 год) 

 ДЖЕРЕЛА КРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ (10 год) 

 СИСТЕМНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ (5 год) 

 УЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У МОВЛЕННІ (6 год) 

Пор.

№

Вступ

Лексикологія   як   розділ лінгвістики. Предмет вивчення лексикології. Словникове багатство української мови.

Учень:

• знає предмет вивчення лексикології;
• розуміє специфіку слова як одиниці мови;
• пояснює зв'язок лексикології з іншими розділами науки про мову.

Слово як одиниця мови

Слово як одиниця мови. Слово і предмет. Слово й поняття. Лексичне значення слова. Слова однозначні та багатозначні. Багатозначність слова(полісемія). Типи перенесення значень: метафора, метонімія. Зв'язок між значеннями слова. Загальномовні й індивідуально-стилістичні метафори. Використання багатозначних слів у художніх творах.

Міжпредметні зв'язки

Художні засоби: метафора, метонімія, синекдоха (література).

Учень:

• знає особливості слова як одиниці мови;
• вміє пояснити лексичне значення слова;
• розрізняє лексичне та граматичне значення слова; витлумачує різні лексичні значення багатозначних слів; розрізняє пряме та переносне значення слова; витлумачує переносне значення слова в контексті;
• знає типи перенесення значень слова;
• розрізняє метафору й метонімію;
• оцінює вдале і невдале використання слів у переносному значенні у власному й чужому мовленні.

Типи слів за значенням

Омоніми. Джерела омонімії. Словники омонімів. Прості(або повні) омоніми. Міжмовні омоніми. Омоформи, омографи,     омофони.   Омонімія   та полісемія. Пароніми. Утворення паронімів.   Словник паронімів. Уживання паронімів та омонімів для створення   каламбурів, словесної гри. Синоніми. Синонімічний ряд Джерела синоніми. Словник си нонімів. Абсолютні (повні) та не повні синоніми. Вільні (лексичні загальновживані) та контексту альні синоніми. Стилістичне вико­ристання синонімів. Синонімія й полісемія. Евфемізми.

Антоніми. Основа антоніміч­ного протиставлення слів. Різно-кореневі й однокореневі антоніми Загальномовні та контекстуальні антоніми. Словник антонімів. Сти­лістичне використання антонімів Оксюморон.

Відомості з орфографії. Пра­вопис слів іншомовного похо­дження.

Відомості з пунктуації. Роз­ділові знаки при однорідних чле­нах речення.

Міжпредметні зв'язки. Слова із суфіксами зменшувально-пестли­вого значення та із значенням згру­білості в художніх творах (літерату­ра). Використання слів, близьких або протилежних за значенням, для точного опису предметів, явищ і подій (історія, ботаніка, географія).

Учень:

• розуміє джерела омонімії;
• розрізняє омоформи, омографи, омофони;
• відрізняє омонімію від полісемії;
• вміє визначати пароніми;
• розрізняє лексичні значення паронімів;
• уміє використовувати омоніми та пароніми для створення каламбурів;
• знає визначення синонімів;
• уміє утворювати синонімічні ряди;
• розрізняє повні й неповні вільні й контекстуальні сино­німи;
• відрізняє синонімію від полі семії;
• знає визначення антонімів; уміє утворювати антонімічн пари;
• доцільно використовува­ти антонімію, зокрема оксюмо-рон;
• розуміє роль і значення си­нонімів і антонімів у мовленні; оцінює вдале і невдале викори­стання синонімів та антонімів у власному й чужому мовленні;
• уміє користуватися словника­ми омонімів; паронімів, си­нонімів, антонімів;
• уміє записати речення (текст) що містить синоніми, антоніми омоніми, пароніми відповідно до правописних норм.

Склад лексики сучасної

української літературної мови

за її походженням

Власне українська лексика. Ле­ксичні засвоєння зі слов'янських і неслов'янських мов. Старослов'я­нізми, їхні стилістичні функції, 'нтернаціональна лексика в складі української літературної мови. Кальки. Особливості вживання за­позичених слів у науковій і ху­дожній літературі. Українська мо­ва як джерело лексичних запози­чень для інших мов.

Відомості з орфографії. Пра­вопис слів іншомовного похо­дження.

Відомості з граматики. Незімінні іменники іншомовного походження.

Учень:

• знає походження української лексики;
• розрізняє власне українську лексику, лексичні засвоєння з інших мов;
• вирізняє в реченнях (текстах) старослов'янізми, пояснює їх­ню стилістичну роль;
• уникає використання в мов­ленні кальок з інших мов; розуміє особливості вживання в мовленні запозичених слів;
• вміє користуватися тлумач­ним, етимологічним та іншими словниками;
• уміє записати речення (текс­ти), що містять іншомовні сло­ва, відповідно до літературних норм.

 Склад лексики сучасноїукраїнської літературної мови за активністю вживання

Поняття активного й пасивно­го словника. Застарілі слова: арха­їзми та історизми. Неологізми, способи їх творення. Загально-мовні й художньо-індивідуальні неологізми, їх використання в різних стилях. Стилістичне вико­ристання застарілих і нових слів.

Відомості з орфографії. Пра­вопис складних слів (сонцебарвний, струнобровий, червонорутяний, юшкоїд).

Міжпредметні зв'язки. За­старілі слова й неологізми в науко­вих текстах і художніх творах (історія, література).

Учень:

• знає причини змін у лексиці; визначає в реченнях (текстах) застарілі слова та неологізми;
• розрізняє історизми та архаїз­ми; загальномовні та авторські неологізми;
• розуміє роль і значення вико­ристання застарілих слів і нео­логізмів у текстах різних стилів;
• оцінює вдале і невдале викоритання застарілих слів і неоло­гізмів у власному й чужому мовленні;
• уміє користуватися тлумач­ним словником, словником за­старілих слів.

Склад лексики сучасної

української літературної мови

з погляду стилістичного вживання

Лексика міжстильова (стиліс­тично нейтральна, загальновжива­на) і співвідносна з певними стиля­ми. Розмовна і книжна лексика. Суспільно-політична лексика. На­укова лексика. Терміни. Виробни­чо-професійна лексика. Офіційно-ділова лексика. Канцеляризми Штампи. Загальновживана лекси­ка та лексика обмеженого вжитку   Діалектизми. Професійні слова Жаргонізми. Розширення меж ви­користання лексики, співвідносної з певними стилями. Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.

Відомості з граматики. Від­мінювання іменників (закінчення родового відмінка однини імен­ників, що означають терміни, на­зви фізичних і хімічних процесів (атома, радіуса, іменника, гідролізу, сюжету, аналізу).

Відомості з орфографії. Ужи­вання великої літери в іменниках, що означають власні імена, прізви­ща, імена літературних персонажів та власні імена, що стали загальни­ми назвами (меценат, донкіхот, кайдаші, дюймовочка).

Міжпредметні зв'язки. Термі­ни (історія, біологія, математика). Діалектизми та професійні слова в художніх творах (література).

Учень:

• розрізняє стилістично нейт­ральну та стилістично маркова ну, розмовну і книжну лексику;
• використовує в мовленні су­спільно-політичну, наукову, виробничо-професійну, офі­ційно-ділову лексику; уникає вживання мовних штампів в усному й писемному мовленні;
• знає визначення діалектизмів професійних слів, жаргонізмів;
• пояснює їх уживання у ви­словлюваннях різних стилів; розрізняє емоційно-нейтраль­ну та емоційно-забарвлену лек­сику;
• уміє користуватися словни­ком наукових термінів, діа­лектних слів, жаргонізмів;
• уміє записати речення (текс ти), що містять терміни, відповідно до орфографічних норм.

Учень:

уміє зробити лексикологічний розбір слова.

Пор.

№