Конспект уроку з української літератури в 11 класі
Підготувала вчитель ТНВК «Школа-колегіум Патріарха Йосифа Сліпого» Пиріг О. І.
Тема: Творчий шлях Богдана-Ігоря Антонича. Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезії. Вірші "Автопортрет", "Вишні"
Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом поета-митця; допомогти школярам усвідомити ідейно-художнє багатство та естетичну красу поезій Антонича; поглиблювати вміння визначати головні мотиви, ідеї, художні засоби, коментувати їх, давати власну оцінку; розвивати вміння працювати з додатковими джерелами, створювати буклети; удосконалювати дослідницькі вміння, навички проектної діяльності; вдосконалювати компетенції саморозвитку та самоосвіти; сприяти формуванню життєлюбства, любові до поезії, естетичного смаку.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: мультимедійний проектор, екран, опорні таблиці з теорії літератури, бланки буклетів .
Методи й прийоми: інтерактивна лекція, дослідницько-пошукова робота, елементи диспуту, інтерактивна вправа «Мікрофон», робота в групах, усне монологічне висловлювання, вибіркове конспектування, творча майстерня.
Випереджувальні завдання учням:
- «бібліографу»: дослідити життєвий і творчий шлях поета Б.-І. Антонича, звернути увагу на метафоричність та міфологізм у його творах;
- «народознавцю»: підготувати повідомлення про вишню як символ фольклору;
- «спостерігачу-кліпмейкеру»: підготувати повідомлення про своє розуміння твору Б.-І. Антонича «Вишні» і поділитися своїми враженнями; візуалізувати образи-символи поезії «Вишні»;
- «репортеру»: підготувати інформацію про знаменитий «Антонич-фест».
Перебіг уроку
І. Актуалізація пізнавальної діяльності
Так історично склалося, що частина людей, які відчували себе українцями, мислили й говорили українською мовою, опинилися за межами своєї держави. Йдеться про західноукраїнські землі, що були й австро – угорськими, й польськими й іншими через переділ територій «сильного світу цього». Але, як не дивно, вони зберегли своє українство, ще й збагатили літературу та мистецтво завдяки відкритості зарубіжним традиціям і новітнім модерновим процесам. Саме тому можна відзначити, що автономність сприяла високому розвиткові літератури в Західній Україні до 1939 року.
Про одного з найяскравіших поетів цієї доби Богдана – Ігоря Антонича ми будемо говорити сьогодні на уроці. Тим самим відкриємо для себе нову зірку на небосхилі нашої поезії.
ІІ. Оголошення теми та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності
- Запис теми .
- Особистісна мотивація учнів навчання на уроці .
3. Слово вчителя.
Сьогодні ми побуваємо в творчій майстерні, яка знайомить відвідувачів із життєвим та творчим шляхом українських письменників. Але будемо не відвідувачами, а майстрами. Кожна група презентуватиме буклет про Богдана – Ігоря Антонича, для чого ви повинні заповнити бланки, розміщені на столах. Назва та наповнюваність буклета – результат роботи на уроці.
4. Проблемне запитання: Дмитро Павличко сказав: «Антоничева поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи». Чи згодні ви з такою оцінкою поезій Б. І. Антонича? Ваші міркування щодо цього почуємо в кінці уроку.
ІІІ. Робота над формування нових знань, умінь, навичок
- Слово вчителя: Цього року ми з вами вперше маємо щастя вивчати «сонцехвальну» поезію цього оригінального майстра слова. Поетичний світ Богдана-Ігоря Антонича спробуємо осягнути через призму актуальних тенденцій літературознавства. В цьому нам допоможуть «бібліограф», «народознавець», «спостерігач-кліпмейкер», «репортер».
- Виступ «бібліографа» із демонстрацією слайдів презентації
(Народився в родині греко-католицького священика Василя. Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки. Упродовж 1920—1928 навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку. З першого і до останнього класу Антонич відзначався як кращий учень. Протягом 1928—1933 Антонич — студент Львівського університету Яна Казимира, де навчався на філософському факультеті. Був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства «Прихильників освіти». Перший свій вірш поет опублікував 1931 року у пластовому журналі «Вогні». Вів літературну хроніку у часописі «Дажбог». Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Похований письменник на Янівському кладовищі в Львові.
Творчість
- Привітання життя: книжка поезій. Львів, 1931;
- Велика гармонія (збірка друкувалась 1932-33 рр. у періодиці; повністю надрукована 1967 р.);
- Три перстені: поеми й лірика. Львів, 1934;
- Книга Лева. Львів, 1936;
- Зелена євангелія. Посмертне видання. Львів, 1938;
- Ротації. Посмертне виданн. Львів, 1938;
- Низка поезій поза збірками;
- Лібрето до опери «Довбуш» (у двох редакціях);
- Поетичні переклади (Ашіль Мільєн, Владислав Белза, Ярослав Врхліцький, Густав Фальке, Райнер Марія Рільке).
- На другому березі (незакінчений роман);
- Політик (сатиричний гротеск);
- Три мандоліни (новела);
- Окремі твори у фрагментах.
- «Національне мистецтво»
- «Між змістом і формою»
- «Становище поета»
- «Як розуміти поезію»
- «Сто червінців божевілля»)
- Обмін думками про те, що найбільше вразило в почутому та побаченому? (відповіді учнів і оформлення першої сторінки буклету в групах: «паспортна анкета» Богдана – Ігоря Антонича (роки, місце народження, освіта, факти формування як поета та громадянина, назви збірок, жанри, у яких писав, захоплення, громадська робота. «Психологічний» портрет поета).
4. Виразне читання поезії «Автопортрет».
Автопортрет
«Я все — п'яний дітвак із сонцем у кишені».
«Я — закоханий в житті поганин».
З першої книжки «Привітання життя»
Червоні клени й клени срібні,
над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,
невже ж тобою не п'яніти?
Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
- Обмін враженнями щодо прочитаного.
Дуже часто ми намагаємося, прочитавши поетичний твір, відразу його зрозуміти. Однак вчені доводять, що треба вчитись сприймати поезію, пройшовши через 3 етапи: відчуття, сприймання, розуміння. Адже кожний твір поета – це явище мистецтва. І людина чує його по-своєму, уявляє певні художні образи (зорові, слухові, нюхові) і приходить до свого розуміння цього мистецького творіння.
Отже, спробуємо і ми відчути, сприйняти, зрозуміти…
- Який загальний настрій, тональність поезії?
- Які ключові слова твору? ( Ключові слова- «закоханий у життя»).
- Які вірування відбиваються у творі? (Язичницькі: поганин, поклоніння сонцю).
- Охарактеризуйте ліричного героя.
(Жанр: «Автопортрет» за жаром – медитація. Митець міркує над своїми пракоренями. Цей вірш за обсягом невеликий – усього дві строфи, проте висловлені в ньому думки важливі для розуміння світоглядних та естетичних засад творчості Б.- І. Антонича. Як відомо, поет народився на Лемківщині - у самобутньому, незвичайному краї, природа, звичаї та обряди, пісні якого не могли не вплинути на обдарованого юнака, його творчу уяву. За визначенням поета, це земля, у якій дивовижно переплелися залишки язичницьких вірувань, давнини й незбагненно – чарівний світ природи.
У перших рядках вірша якраз і звучить мотив захоплення людини красою природи: «… невже ж тобою не п’янить?».
Наступна строфа – про те, що він – людина , для якої Бог є природа.
Ця думка підсилюється самовизначенням автора: «… я - закоханий в житті поганин».
Язичництво поета не тільки зумовлене суб’єктивними уподобаннями митця, а й прагненням висвітлити свій ідеал, свій духовний вимір, намалювати ситуацію, схожу на первісну, справжню, освітивши її своїми думками й почуттями. Таким було його естетичне бачення й розуміння світу людини. В основі Антоничевого світовідчуття лежить та картина світобудови, у якій є місце й еллінському відчуттю буття як гармонії, і первісне, язичницьке бачення світу, і духовно – активне його освоєння, невіддільне від розумного проникнення в його таємниці.
Прикметно, що як епіграф до поезії «Автопортрет» узяті рядки з поезії «Автобіографія» (з книжки «Привітання життя»).
Ліричний герой вірша Б.-І. Антонича «Автопортрет» як дитина, що відкриває для себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи. У нього клени чомусь червоні і срібні, а під ними гуляють, як дітлахи, взявшись за руки, «весна і вітер». З іншого боку — він не дитина, а поет, поганин, що поклоняється Сонцю, Вітру, Блискавиці, Зеленому Дереву. І цей вірш — відображення його душі, закоханої у красу, справді «автопортрет»).
6. Словникова робота із використанням опорних таблиць (робота в зошитах)
Міфологізм – певна пов’язаність із міфами, відображення в літературному творі давніх міфологічних уявлень.
Асоціативність – наявність наведеного чи використаного за подібністю до чогось.
Пантеїзм – обожнення природи, відчуття присутності Бога в усьому довкіллі.
Міфологія — сукупність міфів, переказів, оповідань, де в наївно персоніфікованій, наочно-образній, несвідомо-художній формі подавалися явища природи й суспільного життя.
7. Дослідницька робота: знайти ознаки міфологізму та пантеїзму в творі (У творчості Богдана-Ігора Антонича органічно з'єдналися тяга до язичницького міфологічного оживлення природитрадиції з християнськими обрядами. Це зумовлено тим, що він народився в родині греко-католицького священика Василя. Крім того, Богдан Ігор Антонич використав мотиви античності (єгипетської, індійської, грецької) і язичеської міфології слов’ян про великий кругообіг життя у Всесвіті. Він вище всього цікавився так званими дописьменними культурами. Його надихала думка про створення новітніх міфів, які народжуються на наших очах).
8. Оформлення другої сторінки буклету «Міфологізм та пантеїзм у творчості Богдана-Ігоря Антонича».
9. Виразне читання поезії Антонича «Вишні». Обмін враженнями щодо прочитаного.
Вишні
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з Євангелії, де світанки,
де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко,
як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.
10. Розповідь «народознавця» про вишню як символ.
(Вишня – символічне для українців дерево. Про нього складено багато пісень, балад, на його гілочках ворожили: ставили гілочку взимку в хаті й чекали, щоб зацвіла, пророкуючи дівчині швидке щасливе заміжжя, а в родині – врожай та добробут. Вишневий сад – це й окраса сільського подвір’я, й ознака заможності, потягу господарів до краси.
Образ вишні – архетип рідної оселі, краю, України – до вершин національної символіки підніс у поезії «Садок вишневий коло хати» Т. Г. Шевченко.
У тогочасній ліриці, особливо авангардистській, традиційні символи (вишні, калини, тополі) вважалися застарілими, такими, що не відповідають урбаністичному світові. Але в митця інша думка, і він знаходив в архетипних образах ознаки нашої ментальності, що не втрачають свіжості й до нашого часу).
11. Словникова робота
Архетип – прообраз, закономірний у глибинах колективної свідомості.
Символ – художній образ, який умовно відбиває певну думку, ідею, почуття, поняття.
Сфарагіта – уживання імені чи прізвища певного автора у написаному ним творі.
Метаморфоза – перевтілення.
12. Дослідницько-пошукова робота:
- Знайти сфарагiту в творi.
- Чому ліричний герой назвав себе хрущем?
(Усвідомлює себе не паном природи, а рівним будь-якій істоті чи рослинi. Цей образ уводить його у світ Шевченкової лірики.)
- Знайти головні образи вірша.
- Назвати художнi засоби, їх роль у творенні образів (метаморфоза, епітети, риторичне вокативне звертання метафори).
- заповнення таблиці буклету:
Образи поезії «Вишні»
|
Образ |
Значення | Художній засіб |
| Антонич - хрущ | ||
| Україна | ||
| Вишні |
13. Пригадайте новелу Франца Кафки «Перевтілення» і порівняйте ліричного героя поезії «Вишні» з головним героєм Грегором, який перевтілився у комаху. Як вплинуло перевтілення Антонича на хруща?
(Перевтілення Грегора на комаху — яскрава метафора відчуження людини від усього світу. Втративши людську подобу, герой опинився за межами людського існування. Він автоматично був позбавлений права займати у суспільстві хоча б найнижчий щабель, і навіть у власній родині він не міг претендувати на будь-яке «людське» місце. Історіяйого поступового виштовхування з кола близьких людей, що завершилася сімейним судом і відвертим бажанням Грегору смерті, у символічному плані прочитується як процес безжалісного відторгнення «хворої» своїм нещастям людини благополучним байдужим суспільством).
14. Виступ «спостерігача-кліпмейкера» про своє розуміння твору Б.-І. Антонича «Вишні».
15. Створення асоціативного куща (в буклетах).
16. Творча робота: на четвертій сторінці буклета записати сенкани, есе про поета та його творчість.
V. Рефлексія.
1. Презентація буклетів.
2. Проблемне питання.
- Повернемося до слів Дмитра Павличка : « Антоничева поезія – це негаснучий перстень життя, який передаватимуть із покоління в покоління здивовані читачі, щоб зачудування сонцем і людиною не пропало ніколи».
Чи згодні ви з такою оцінкою поезії Б.- І. Антонича ?
3. Виступ «репортера» про фестиваль «Антонич-фест», присвячений сторіччю від народження Б.-І.Антонича.
VІ. Домашнє завдання
Вивчити напам’ять вірш «Вишні».
Написати (за бажанням) твір – мініатюру на одну з тем: « Моє розуміння поезії Антонича» або «Український образ світу в поезії Антонича.