Урок літератури 6 (10) кл. профільний

Тема уроку: “Талан” – драма з життя української інтелігенції, змалювання нелегкої долі акторів. Марія Заньковецька як прототип образу Лучицької. Морально-етичні проблеми сім’ї та становище українського театру за п’єсою.

Мета: ознайомити учнів із соціально-побутовою драмою, допомогти усвідомити її ідейно-мистецьку цінність, розвивати навички виразного читання драматичних творів, їх аналіз: прищеплювати любов до театру, розвивати досконалість мистецтва, усвідомлювати, що життєва позиція кожного впливає на усього суспільства.

Цілі Учні знатимуть: зміст драми; суть порушених у ній соціальних і морально-етичних проблем, цікаві факти з життя Марії Заньковецької.

Учні вмітимуть: аналізувати соціально-побутову драму та характеризувати проблеми, порушені у ній, висловлювати власне судження про них.

Міжпредметні зв’язки: театр, кіно, музика.

Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет М. Старицького, М. Заньковецької, твори

М. Старицького, афіша “Талан”, квіти, шкатулка з прикрасами, срібний вінок.

ТЛ: соціально-побутова драма.

Методи, прийоми і форми роботи: кольоровий настрій, характеристика образів, “незакінчене речення”, аналіз заголовку твору, есе, робота з текстом, виразне читання, представлення проектів.

Оформлення дошки: портрет М. Старицького, М. Заньковецької.

Епіграф: Сцена ж, – мій кумир, театр – священний храм для мене!

І. Карпенко-Карий

Перебіг уроку

Актуалізація опорних знань.

І. Мотиваційний етап навчальної діяльності учнів.

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку (“Побажай мені успіхів!”), нам допоможе у цьому покровителька театру Мельпомена.

2. “Хвилина мудрості”.

2.1. Учні читають есе “Що таке талан?”.

2.2. “Незакінчене речення”. “Талан” – це... (“Який ви б підібрали синонім до слова “талан”, або епітет, означення?).

Словом “талан” – називають долю, життєвий шлях кого-небудь або ж щасливу долю, щастя, успіх, удачу.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку.

ІІІ. Формування вмінь та навичок школярів.

1. Слово вчителя про М. Старицького, М. Заньковецьку.

П’єса корифея національного театру М. Старицького, 170-річчя з дня народження якого українська культурна громадськість святкуватиме у грудні цього року, «Талан», цілком присвячена театральному середовищу і розповідає про складний і хвилюючий світ духовного життя українських провінційних акторів. Письменник показує їх побут, професійні та поза сценічні взаємини.

2. Перегляд фрагментів з фільму про Марію Заньковецьку – творчий проект “Зоря українського театру”.

Колись давно, в Іудеї, йшов апостол-рибалка, просто убога людина, а назустріч йому – знеможена жінка, знесилена важкою працею, простягла до нього руку.

“Сестро, ти не бачила і увірувала, я нічого не маю, ні золота, ні срібла, але за те, що ти повірила, даю те, що маю, Святий вогонь та невмируще життя”.

Ці слова були сказані Марії Заньковецькій її подругою, Людмилою Старицькою-Черняхівською, і стали підсумком усього її життя.

3. Інформаційний проект Гупало Соломії (презентація “Перлина українського театру”).

4. Ігровий проект. Зустріч із М. Заньковецькою.

З відстані нинішнього дня можемо судити про будь-які акторські таланти минулого тільки за спогадами та відгуками сучасників.

5. Практико-орієнтовані проекти (відгуки про М. Заньковецьку).

IV. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Слова учителя.

Сценічне життя п’єса розпочала в бенефіс М. К. Заньковецької у Москві 26 березня 1894 р., де у той час гастролювала трупа М. Садовського. Роль Лучицької бенефіціантка зіграла тоді з величезним успіхом, але пізніше відмовилась від неї, мотивуючи це тим, що їй важко грати саму себе.

Як ви думаєте, чому вона відмовилась грати цю роль?

Таблиця-анкета драматичного твору

1.	Назва	“Талан”
2.	Автор	М. Старицький
3.	Жанр	Соціально-побутова драма
4.	Тема	“Драма із побуту малоруських акторів”. Про трагічну долю талановитої української актриси в умовах тогочасного суспільства кінця ХІХ ст.
5.	Ідея	Найвища мета служителів мистецтва – віддавати народові свій талан.
6.	Конфлікт	Роль мистецтва в суспільстві.
7.	Присвята	Марії Костянтинівні Заньковецькій (Адасовській).
8.	Прототипи	Лучицька – Марія Заньковецька, Безродний – Старицький.
9.	Основа твору	Історія життя однієї актриси (окремі моменти із життя Заньковецької, Старицького), чий талант поставив під питання її життєвий талан.
10.	Образи	М.І. Лучицька, А.П. Квітка, Ю.С.Котенко, М.Жалівницький.
11.	Художні прийоми

1. Проект-гра “Відгадай, хто я!” (“Темна конячка”) (Лучицька М.І., Квітка А.П., Котенко Ю.С., Жалівницький Марко).

Марія Лучицька – обдарована, має благородніший намір служити народній справі, розчаровується і зневірюється.

Квятковська – бездарна, чистолюбниця, підступна, брехлива і дворушна, стала мало не безпосередньою причиною загибелі Лучицької.

Юрій Котенко – антрепренер, заздрісний, жадібний до наживи, розпусник.

Аврал Юркевич – представник преси, репортер газети, не має своєї думки, піддається впливу брудних пліток за кулісами, рецензія – це просто мізерний заробіток для нього.

Антось Квітка – безвольний чоловік, що швидко збайдужів до дружини, все більше піддається намовам матері.

Анкета літературного героя

1. Хто є представниками інтелігенції? (Лучицька М.І., Квітка А.П., Котенко Ю.С., Жалівницький Марко).
2. Про що мріяли прогресивні люди того часу? (віддано служити своєму народові).

Виразне читання: дія ІІ ява Х (Лучицька, Палашка)

Щодо театру були різні думки – віддавати народові свій талан (Лучицька і Безродний), інші – театр – це лише джерело прибутку (Котенко, Аврав Юркевич), театр – мистецтво має бути тільки розважальним (Квятковська).

1. Чому “Талан” – називають драмою української інтелігенції? (прагнення до самореалізації були високими, але можливості самовираження в тогочасному суспільстві – незначними).
2. Як автор змальовує нелегку долю акторів? (складне матеріальне становище, непроста морально-етична атмосфера всередині провінційного театру й навколо нього: інтриги, невдачі сімейного життя тощо).
3. Основна увага драматурга приділялася постаті талановитої актриси Лучицької. Це видно хоча б із того, що драма побудована на епізодах з її роботи й життя. Усі інші постаті або сприяють, або ж заважають її талантові.

Виразне читання дія ІІ кінець яви VII (Лучицька)

1. Чому акторка у розквіті кар’єри залишає сцену і змінює свої переконання? (після тривалих вагань, важкої душевної боротьби, під тиском жалю і незгасимого почуття кохання до Квітки, Лучицька повірила його запевненням, зважилася залишити сцену і стати його дружиною).
2. Чи знайшла героїня щастя у сім’ї? З якими проблемами вона зіткнулася? (морально-етичними).

1. Чи знала вона про інтриги за її спиною?

2. Що є основою міцного шлюбу?

3. Чи не приречена їхня сім’я з самого початку? (вони не вінчаються у церкві, а вводять усіх в оману).

Виразне читання дія ІІІ ява IV (Лучицька)

10. Чому сумує за сценою, за товаришами по мистецтву? (М. Старицький у своїй драмі певним чином висловлює ідею “сродної праці”, яку проповідував Г.Скоровода. Лучицька роздвоюється між сім’єю і театром і все ж потяг до останнього перемагає).

***Драма “Талан” різномовна.

11.Якою мовою говорять персонажі? Чому? (учасники трупи – українською; Антипов і мати Квітки – виключно російською, а решта – мішаною, ще й з неправильними зворотами (такої “натуральної” мови, щоправда, вимагала тодішня театральна критика, але драмі це зашкодило).

12. Чому Антось Квітка завжди говорить українською, а у сцені ревнощів – російською? (бо ним керує не серце, а холодний прагматизм).

Виразне читання дія третя ява одинадцята (тільки слова Лучицької)

13. Лучицька знову повертається на сцену. Як її зустріли? Хто змінив своє ставлення до неї? (Котенко, бо уже сам став режисером, і для нього головне – прибуток).

Особливість IVдії яви ІІ “сцена на сцені”, уривок з драми “Богдан Хмельницький” (яка тоді була заборонена цензурою. М. Старицький приймав це як лихо, яке треба вміти перебороти усіма засобами).

Дискусія. У V дії є такі діаметрально протилежні слова:

Лучицька “... життя марно пройшло. Не справдились ні мрії, ні надії!”

Безродний “... немарно пройшло ваше молоде життя.”

Якої думки притримуєтесь ви? Чи мало сенс життя Марії Лучицької? (учні висловлюють свої думки, дискутують).

Слова учителя.

Як велика артистка Марія прагне змінити світ на краще! Заради цього вона жертвує собою, сім’єю. Сцена для неї – усе, і вона не могла бути щасливою поза театром. На її долю випало багато випробувань, але своєму покликанню вона не зрадила. Це достойно оцінили сучасники: «Хай ми не тішимо тепер слухача новинкою та диковинкою, але наше народне життя з його радощами і горем великим, наша рідна мова з’єднали його з меншим братом, прихилили серце до його. І поміг цьому і ваш талант».

Закінчується трагічна історія життя артист­ки хвилюючим епізодом: тяжкохвору Лучицьку прийшли привітати українські та російські студенти – шанувальники її таланту, відданого театру, народові.

Вислухавши привітання, знеможена артистка говорить: «Надміру, надсилу... сьогодні мені щастя. Благодарю всех, всех. Видите, как я тронута. Ось воно... найвище щастя!».

Марія Лучицька помирає з вірою у велике майбутнє рідного театру.

V. Закріплення знань, умінь та навичок.

Створення “асоціативного дерева” гармонійної особистості.

VІ. Рефлексія. Сенкан (“білий вірш” 5-ти рядковий).

Підсумок уроку.

На цьому закінчується наш урок, присвячений драмі з життя української інтелігенції, змалюванні нелегкої долі акторів та становища українського театру. Його творили люди одержимі. Мабуть, кожен із них мав повне право поставити свій підпис під словами І. Карпенка-Карого: «Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене!».

Учениця читає вірш “Життя – театр”.

“Незакінчене речення”.

Мені сподобалось...

Мене вразило...

Мене обурило...

Я навчився...

VII. Домашнє завдання. Скласти тести до теми “Українська драматургія і театр 70 – 90-х рр. ХІХ ст.”

Додаток

Анкета літературного героя