Тема. „ Я народився і жив для добра та любові” (творчий портрет О.П.Довженка)
Мета уроку :
- поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях О.Довженка ;
- розкрити талановиту, багату натуру митця та ті джерела, що формували письменницький дар ;
- виховувати повагу до української культури.
Обладнання : галерея фотографій сім’ї Довженка ; виставка творів.
Тип уроку : урок вивчення особистості письменника.
Епіграф :
Я належу людству...
О.Довженко
Хід уроку
І. Вступне слово вчителя.
„ Мабуть, зустріч з живим Мікеланджело не справила враження більшого, ніж те, що сталося після зустрічі з Довженком. Великість. Крилатість. Могуття духу.
Ось такими, певно, були люди епохи Відродження. Справді, духовним побратимом був він титанам тієї розквітаючої доби, де часто в одній особі поєднувались цілі грона талантів, де геніальний живописець міг бути і звіздарем, і механіком, і зодчим, де рука, що вдень малювала невмирущі фрески, вночі бралася за циркуль математика або наводила в небо телескоп...”
Так про О.П.Довженка розмірковував Олесь Гончар. Дійсно, нерідко О.Довженка порівнюють із видатними майстрами епохи Відродження, які були водночас і живописцями, і поетами, й архітекторами, і природознавцями.
ІІ. Актуалізація опорних знань ( бесіда).
- Чи знайоме вам ім’я О.Довженка ?
- З якими видами мистецтва пов’язують діяльність цієї людини ?
- Які твори О.Довженка вам відомі ?
ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.
В душі О.Довженка поєдналися дві мистецькі стихії – література і кіно. А, як ви знаєте, кіно – мистецтво колективне, у творенні якого беруть участь сценарист, режисер, оператор, художник, композитор, актори, декоратори, костюмери, звукооператори та інші.
Наше знайомство з О.Довженком буде дещо незвичним : кадр за кадром ми створимо „ кіноповість” його життя та творчості. У створенні нашої уявної подорожі беруть активну участь ті, що найбільш обізнані з життям цієї легендарної людини :
група „ істориків”,
„ художників”,
„ біографів”,
„ літературознавців”.
IV. Вивчення нового матеріалу.
Кадр перший - „Поет світового кіно”
Учень – історик. О.Довженка знають і пошановують у всьому світі. Пропонуємо вам оцінку його таланту та особистості відомими у світі мистецтва та літератури постатями.
О.Гончар : „ Навіть у мистецькому середовищі Довженко сприймався як художник унікальний, він ніс на собі карб мислителя”
А.Тарковський : „ Довженко – єдиний по – справжньому український народний митець, який розкрив душу своїх земляків і разом з Гоголем і Шевченком спонукав мене полюбити Україну та її народ”.
Чарлі Чаплін : „ Слов’янство поки що дало світові і кінематографі одного великого митця, мислителя і поета – О.Довженка”.
Єжи Плажевський : „ Для мене Довженко є яскравим прикладом вічно живої людини. І я хотів би це підкреслити”.
Девід Робінсон : „ Я вважаю, що Довженко – один із найбільших митців світу й справді належить усьому людству”.
Учень – художник ( демонструє портрети, фотографії О.Довженка)
Усі, хто знали Довженка, захоплювалися його зовнішністю, чудувалися з його натури, любові до прекрасного, що виявлялося навіть у деталях одягу, жестах, ході.
Він був дуже вродливим зі своєю усмішкою, ледь квапливою мовою, з м’якою українською вимовою. Стрункий, з вольовим голосом, з світлою усмішкою дитини. Красивий, мудрий, мужній. Простий, артистично – елегантний. Навіть срібло сивини з роками звеличувало цю красу.
Таким запам’ятали О.Довженка його сучасники.
Кадр другий - „ На берегах Десни”
Учень – біограф . „ Благословенна будь, моя незаймана дівице Десно, що, згадаючи тебе вже много літ, я завжди добрішав, почував себе багатим і щедрим”
Саме тут, над тихосяйною Десною, на околиці містечка Сосниці 10 вересня 1894 року в багатодітній сім’ї селян – хліборобів народився Олександр Петрович Довженко. „ Основна риса характеру нашої сім’ї – насміхались над усім, любили сміятися, сміялись у добрі і горі. І всі ми були добрі до людей. Своєрідність гумору була нашою родинною і національною ознакою.”
Через усе своє життя О.Довженко проніс велику любов до діда – колишнього чумака, людини мудрої, чесної, незлобливої. Батько Довженка, життя якого „ минуло під знаком темряви та неосвіченості”, мав досить романтичну вдачу, був благородним чоловіком. Мати „ народилась для пісень”, і якби їй змалечку дали освіту, то її самобутній талант засяяв би всіма гранями.
Кадр третій – „ Мені здавалося, що я все можу ”
Учень – історик Батько О.Довженка, Петро Семенович, за будь – яку ціну намагався дати освіту своєму синові. Восени 1903 р. він віддав Сашка до чотирикласної парафіяльної школи. І хлопець виправдав батькові сподівання : був зразковим учнем, відмінником.
Закінчивши школу, в 1907 році Довженко вступив до Сосницького міського училища. Ще з більшим захопленням навчається, захоплюється поезією, влаштовує театральні вистави, записує народні пісні та козацькі думи, вдосконалює гру на скрипці.
Треба зазначити, що в юнацькі роки у Довженка не було пристрасті до чогось одного. „ Мені здавалося, що я все можу, що все легко, і мені хотілося бути різним, хотілося начебто розділитися на декілька частин і жити в багатьох життях, професіях, країнах,” – писав Олександр Довженко.
Учень – біограф. Велику роль у житті Довженка відіграв учитель Леонтій Опанасенко, який наполіг, щоб його найкращий учень продовжив навчання в Глухівському вчительському інституті. Хоча конкурс був неймовірним ( на тридцять місць триста бажаючих), але Довженко успішно склав іспити і був зарахований. В 1914 р. Довженко одержав атестат і почав працювати у Житомирському училищі.
Веселий, товариський дев’ятнадцятирічний учитель став улюбленцем учнів. Читав їм фізику, природознавство, географію, історію, малювання.
Талановитому молодому педагогові вдалося організувати учнів старших класів у дружній колектив, захопити своїх вихованців творчою роботою.
Учитель Протягом життя О.Довженка вабила одна нива – мистецтво. Але й ця нива – безмежна, і на ній йому послалися аж три шляхи широкі : малярство, кіно, література. Отже, переглянемо наступний кадр.
Кадр четвертий – „ Довженко - художник”
Учень – художник Звернімося до спогадів літературних побратимів О.Довженка.
М.Рильський зазначав „ Переглядаючи старі газети та журнали і натрапляючи на рисунки, підписані псевдонімом Сашко, відчуваєш, який гострий олівець мав той Сашко, яку кмітливість, спостережливість. В його малюнках віртуозними шляхами відбита наша історія”.
„ Хто ж не знає його знаменитих жартів, смішних карикатур ?” – риторично запитував ще в 20 – і роки видатний знавець і творець сміху Остап Вишня.
О.Довженко працював у Харкові художником – ілюстратором в газеті „ Вісті ВУЦВК”, створював дотепні та гострі карикатури, дружні шаржі. Дуже швидко Сашко ( це псевдонім Довженка - художника) став улюбленцем читачів, поводирем українських карикатуристів. А про Рафаеля, Ван Гога, Рєпіна, українських живописців Довженко міг говорити годинами.
Кадр п’ятий – „ Літературний ужинок”
Учитель . Свого часу в „ Щоденнику” О.Довженко занотував : „ Страшенно люблю писати... Хочеться кожне слово помити в українській криниці і поставити слова чистими рядками, щоб незабутнє вигравало в них, як сонце на Великдень, і радувало людські серця у великі і трудні часи”.
Учень – літературознавець Літературна спадщина О.Довженка справді багатогранна. У його творчому доробку кіносценарії ( „ Вася - реформатор”, „ Ягідка - кохання”, „ Прощай, Америко”), оповідання та новели ( „ Ніч перед боєм”, „ Мати”, „ Стій, смерть, зупинись”), драматичні твори, статті, мистецтвознавчі праці.
Але найсильніше талант О.Довженка виявився у жанрі кіноповісті, який, по суті, започаткував в українській ( та й не лише в українській) літературі. У цьому жанрі написано „ Арсенал”, „ Повість полум’яних літ”, „ Поема про море”, „ Зачарована Десна”, „ Україна в огні”.
Кадр шостий – „ Перші кроки в кіно”
Учитель Довженко – майже ровесник кіно. Він прийшов у нього, вже будучи художником. Нове мистецтво відкрило для нього безмежні можливості. А як же вийшло, що Довженко став кінорежисером ?
Учень – художник Чим було кіно на поч. ХХ ст.? Живими картинками, балаганом ? В 32 – річному віці О.Довженко приїхав до Одеси. Спочатку сценарист, потім режисер, актор, він впроваджував в українське кіно метод Гріффіна, який вперше показав лице героя крупним планом. Довженко не тільки психологізував кіно, а й опоетизував його. Чарлі Чаплін – „ великий німий” згодом скаже про О.Довженка : „ Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного митця, мислителя та поета – О.Довженка”.
Кадр сьомий – „ Протистояння генія і влади”
Учень – біограф В 1940 р. Довженко став художнім керівником новоствореної Київської кіностудії, але через те, що не хотів знімати під диктовку, після війни був викинутий за націоналізм з кіностудії. Сталін до кінця днів чекав, що Довженко, відомий усьому світові, зніме фільм про нього – вождя і батька всіх народів, а тому не дозволив розстріляти і навіть пробував приручити. Неодноразово Олександр Петрович отримував подарунки від Сталіна ( дві Сталінські премії, Ленінська, закордонні відрядження, звання діяча мистецтв).
Друга світова війна відкрила Довженкові очі – він уже не чув ніяких пересторог і написав свою геніальну „ Україну в огні”. Рукопис потрапив до рук Сталіна – і в долі Довженка відбулася кульмінаційна життєва драма : режисер був висланий на безвиїзне проживання до Москви.
Учень – історик Останній лист кінорежисера, датований 10 жовтня 1956 р. і адресований уряду України : „ Вернутися хочу на Україну. Президіє ! Допоможи мені житлом : давно колись відібрали його в мене. Великої квартири мені не треба, тільки треба мені, щоб я міг бачити Дніпро і Десну під обрієм, і рідні чернігівські землі...” Це був справжній крик душі. Він мріяв написати нові твори, поставити фільм „ Поема про море”, була опублікована автобіографічна кіноповість „ Зачарована Десна”. Але 1956 рік став останнім в його земному житті.
Учитель У „ Щоденнику” від 07.01.1944 року О.Довженко писав : „ У хвилини душевного занепаду і слабості думаю : нащо я так убивався за долею українського народу, чого оплакую його, чого боюся за його долю, кригу про його страждання ? Може, їх нема. Може, все, що діється навколо мене, є звичайний життєвий процес... Прости мені, світе милий. Одне скажу : нікому не бажав зла”.
V. Підсумок уроку.
Учитель Наш урок – спроба першого знайомства з долею величною і трагічною О.П.Довженка, який любив життя і „ не втратив щастя бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах...”
Бесіда
- Чи погоджуєтеся ви з епіграфом до сьогоднішнього уроку „ Я належу людству...” ?
- Який із створених на уроці кадрів схвилював та запам’ятався найбільше ?
- Чи можна стверджувати, що доля Довженка трагічна, а творчість – титанічна ?
Учень – літературознавець читає уривки з поезії М.Вінграновського „ Слава художнику”
В небо піднялись, осінь прощалася в небі з Москвою.
Падали стиглі червінці на скроні землі молодої.
Тихо стояли ми всі перед очима учителя свого.
Добре, учителю, ти небокраї підняв нам людського устремління,
Добре, що ти нас на крила узяв у довір’ї своєму,
Добре, що ти нас збентежив красою великого серця,
Добре, що ти в наші руки поклав несподівано землю.
Землю поклав, щоб злітати могли ми над нею для щастя,
Добре, що наша совість і мужнє упевненість наша слава художнику !
Домашнє завдання:Прочитати „ Зачаровану Десну” О.Довженка