Тема заняття. «Маруся Чурай» Ліни Костенко - перлина української літератури ХХ століття. Історична основа твору, сюжетна канва.
ТЛ: роман у віршах.
Мета заняття:
- ознайомити учнів із особливостями жанру «роман у віршах», розкрити історичну та фольклорну основу твору, особливості композиції і сюжетну канву, багатство тем і проблематику роману;
- розвивати вміння учнів працювати з текстом, виразно читати вірші напам'ять, аргументовано викладати свої думки. узагальнювати матеріал, виділяти головне;
- виховувати в старшокласників почуття патріотизму, бажання знати свою історію, розуміти роль пісні у становленні національно свідомої особистості.
Обладнання: мультимедійний проектор, портрет Марусі Чурай, опорні схеми «Паспорт твору».
Форми організації навчальної діяльності: групова робота, захист проекту, учнівські дослідження, тестування, прийоми «Склади пазли», «Перетворення в літературного героя», «Мікрофон».
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Учні записують тему в зошити. (Проектується на екран епіграф) Епіграф
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа.
Ліна Костенко «Маруся Чурай»
Оголошення випереджувальних завдань.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
- Для того щоб ви змогли емоційно налаштуватися на сьогоднішній урок, пропоную переглянути невеличкий відеофрагмент.
(Перегляд відео "Засвіт встали козаченьки").
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».
- Чи знайома Вам ця пісня?
- Чи знаєте ви автора пісні, яка щойно прозвучала?
- У якому літературному творі звучить пісня Марусі Чурай? (Іван Котляревський «Наталка Полтавка»)
Слово вчителя.
Пісня для нашого народу – це його душа, його доля, його історія, це той живий скарб, що передається із покоління в покоління, утверджуючи наш національний корінь. Багато славних майстрів слова і музики народила земля українська. Але ми рідко задумуємося над тим, що народні пісні, ці величезні духовні багатства нашого народу, виношували у своєму серці і чимало безіменних творців. Немає сумніву, що кожна із них мала свого першотворця, першовиконавця. А серед них була і Маруся Чурай.
Невичерпністю і величчю своєї особистості, стражданнями і злетами духу вона завжди привертала до себе увагу не лише українського читача. Її називали українською Сафо.
Хто вона? В яку епоху жила? Чим прислужилась своєму народові?
Ці та інші питання ми з’ясуємо сьогодні, вивчаючи роман Ліни Костенко «Маруся Чурай».
Отже, наше завдання - дослідити
- фольклорну основу твору,
- історичні події в романі,
- особливості композиції і сюжетну канву твору;
- образ України в романі;
а також - усвідомити, що від кожного з нас залежить майбутнє країни, в якій ми живемо, і кожен із нас несе відповідальність за її долю.
Нехай слова з роману стануть епіграфом уроку:
Ця дівчина не просто так, Маруся,
Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
Л. Костенко
IV. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу.
- 1.Слово вчителя
«Прилучився до вічності. Тепер не страшно і помирати. Я стільки років чекав на твір у сучасній українській літературі, про який міг би сказати, що це стане класикою» (Михайло Доленго).
Ось такі слова - про літературний твір "Маруся Чурай", перлину української літератури XX століття. Але шлях його до читачів був тернистим.
(Учні початкового рівня успішності виконують тести на знання змісту твору).
1 група. Історія написання, секрет популярності, жанр твору.
Орієнтовна відповідь.
Роман кілька разів повертали авторці, шість років не допускали до друку; так довго його «читали» й «рецензували». Аж у 1979 році «Маруся Чурай» Ліни Костенко з’явилася у книгарнях, спочатку 8-тисячним накладом, а через три роки – 100-тисячним. І все ж роман переписувався від руки, тому що знайти книгу у вільному продажі було дуже важко, практично неможливо.
Врешті у 1987 році Ліна Костенко отримала Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка (Шевченківська премія) та Міжнародну премію імені Петрарки за свій роман.
Вихід цього твору став справжньою подією в нашій літературі. Адже це був час так званого застою, час голоду на правду, на духовність, на віру зневіреного народу.
Зі сторінок роману постала неприкрашена, несфальсифікована історія нашого народу - і перед очима людей постали покручені і трагічні дороги нації, її перемоги та поразки, тяжкі мандри до розуміння власної суті. Поетеса повертала нації гідність.
Отже, поява такого твору була зумовлена надзавданням, що постало перед українським суспільством: потребою духовного відродження нації як єдиного порятунку від морального і фізичного вимирання.
Жанр «Марусі Чурай» - роман у віршах. Це великий ліро-епічний твір, у якому ліризовану розповідь викладено у віршовій формі. Роман у віршах має багато спільного з поемою. Але йому притаманні значно більший обсяг, велика кількість персонажів, кілька сюжетних ліній, органічна єдність ліричного, епічного й драматичного.
- Хто у світовій літературі працював у цьому жанрі? (О.С. Пушкін «Євгеній Онєгін», Дж. Байрон «Дон Жуан»).
- Пригадайте, який твір української літератури окремі літературознавці вважають першим історичним романом у віршах? (Т.Г. Шевченко, «Гайдамаки»).
Учитель. Все-таки більшість дослідників вважають першим історичним романом твір Ліни Костенко.
(Робота з паспортом твору).
Учитель. Пригадайте слова: «Як в нації нема вождя, тоді вожді її - поети». Кому вони належать? Отже, Ліна Василівна взяла на себе мужність будити і повертати приспану, залякану, випалювану, витравлювану національну свідомість українців, подібно до Т. Шевченка («Що ми?..Чиї сини? Яких батьків? Ким? За що закуті?..») в 19 ст. та І. Франка («Народе мій! Невже задарма стільки серць горіло до тебе найсвятішою любов’ю, тобі офіруючи душу й тіло?») в 20 ст.
Роман Ліни Костенко, як добірне зерно, розкотився Україною і дав свої сходи.
- Що ж лягло в основу роману Л. Костенко «Маруся Чурай»?
Перетворення в літературного героя.
Виходить Маруся Чурай.
Маруся Чурай
Народилася я у Полтаві в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Датою мого народження найчастіше називають 25 січня 1625 року.
Батько мій Гордій Чурай був людиною хороброю і чесною, авторитетною у рідному краї, користувався пошаною і повагою серед товаришів, гідно захищав права свого народу, брав участь у козацьких звитягах. Він палко любив свій рідний край і ненавидів його ворогів. Якось під час сварки зі шляхтичем, не витримавши його знущань із народу, вихопив шаблю із піхов і зарубав насильника. Після цього змушений був податися на Січ. Брав участь у численних боях проти польської шляхти, У 1637 р. потрапив у полон і був страчений у Варшаві. Кажуть, була я такою, як і батько, запальною, правдивою, не терпіла брехні, кривди, зради.
Залишилися ми з мамою удвох. Обох нас шанували у Полтаві через нашого славного батька, а також через мій Богом даний дар складати і співати пісні. Я мала чудовий голос, була наділена неабияким талантом імпровізації – свої думки могла викладати віршами. Пісні мої користувалися великою популярністю в народі, їх співали і козаки, і дівчата, і всі мешканці Полтави.
Задивлялися на мене і парубки. Кохав мене син відомого гетьмана Якова Остряниці Іван-Іскра – благородна душа. Я ж любила іншого – молодого козака, сина хорунжого Полтавського полку Григорія Бобренка, свого названого брата.
Моя любов чолом сягала неба,
А Гриць ходив ногами по землі...
Із цього кохання нічого путнього не вийшло, лише велика трагедія, відчай і смерть.Доля відвела мені тільки 28 років...
2 група. Фольклорна основа твору.
Орієнтовні відповіді.
Ця легенда стала сюжетною схемою роману. Традиційно М. Чурай називають «дівчиною з легенди», тому що реальність її існування поки що документально не підтверджена. Архівних джерел про М. Чурай не залишилося жодних. Збереглася лише величезна кількість переказів, легенд, побудованих на спільній сюжетній канві, та її пісень («Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Шумить-гуде дібровонька», «Сидить голуб на березі», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»).
На основі народних оповідань про Марусю Чурай було створено чимало біографічних нарисів, повістей та драматичних творів:
- російський драматург О. Шаховський видав історичну повість «Маруся – малоросійська Сафо»,
- В. Самійленко присвятив співачці драматичну поему «Чураївна»,
- М. Старицький - «Ой, не ходи, Грицю..»,
- Левко Боровиковський - баладу «Чарівниця»,
- О. Кобилянська - повість «У неділю рано зілля копала».
Отже, в основу роману поетеса поклала страдницьку долю легендарної поетеси-піснярки з Полтавщини М. Чурай та показала трагедію всієї української нації, яка оплачувала право на життя смертю найдорожчих її синів, горем дітей.
Учень читає 1 уривок із твору.
Підвівся Іскра, полковий обозний...
.........................................................
Чи сльози не душитимуть її?
- Прокоментуйте прослуханий фрагмент твору. Яку проблему порушено у цих рядках?
(Творець і суспільство, нелегка, але висока місія митця в історії свого народу. Справжня поезія – це мужнє і щире слово, якого бояться і не розуміють обивателі, але воно потрібне народові, його лицарям. Це слово невмируще, воно доносить правду через віки й покоління. Справжня поезія – це те, що йде від серця, а не твориться на замовлення, вона актуальна (не «віршики святочні», а «ридання кобзарів», за словами мандрівного дяка). Усі ці висновки були сучасними на момент написання твору і не втратили актуальності в наш час).
Учитель. Розповідь про долю дівчини переплітається з історичними подіями першої половини ХVІІ століття, учасницею яких вона була. Що ж це за події?
- Яка ж історична основа і тема твору?
Слово історикам.
Орієнтовні відповіді.
В основі твору - історичні події доби Хмельниччини, зокрема оборона Полтави.
У 1648 року стихійні вибухи народного гніву перетворюються на визвольну війну, яку очолив обраний гетьманом Богдан Хмельницький. Під його керівництвом українське військо здобуло визначні перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. У серпні 1649 року між Хмельницьким і польським королем Яном II Казимиром було укладено Зборівський мирний договір. Та через деякий час поляки порушили його і війна спалахнула з новою силою. Одним із наслідків тих страшних часів стала пожежа в Полтаві, у вогні якої згоріли й документи, пов'язані з життям Марусі Чурай.
Полтава XVII ст. - це важливе місто на терені України. Полтава мала свій козачий полк. Міське козацтво, запорожці були палкими патріотами, що захищали не тільки своє місто, а всю Україну, вважаючи за честь померти у битві. Сили духу їм давали любов до рідної землі і пісні Марусі Чурай, із якими вони вирушали в походи, визволяючи свій край від поневолювачів.
Ліна Костенко об’єктивно засвідчує, що визвольна війна 1648-1654 рр. була потужною спробою утворити свою державу. Зусиллями Б. Хмельницького та його соратників така держава була утворена – був уряд, своє військо, свій суд, своя дипломатія.
Отже, роман «Маруся Чурай» відображає найсуттєвіші моменти соціально-політичного та духовного життя України середини XVII ст. Читаючи твір, ми проймаємось атмосферою того часу, перебуваємо в Україні періоду Хмельниччини, напередодні великої Руїни.
Тема твору – доля легендарної української дівчини, поетеси-піснярки, на тлі історичних подій середини XVII ст., часів Хмельниччини.
(Учні працюють над паспортом твору)
(Індивідуальне завдання «Склади пазли»).
Учень читає 2-ий уривок із роману.
От був народ! Що римляни, що греки...
...............................................................
Дорогою із Києва з Лубен.
- Прокоментуйте прослуханий уривок. (Поетеса вбачає і в українцях одну з причин того, що Україна втратила свою державність. Багато хто збайдужів до проблем народу, втратив історичну пам’ять).
– Які особливості композиції роману?
Слово літературознавцям.
Роман складається з дев’яти розділів.
Експозиція – опис пожежі Полтави.
Кульмінація 1 – суд і вирок.
Зав’язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем.
Розвиток дії – Маруся йде на прощу.
Кульмінація 2 – облога Полтави.
Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.
Як бачимо, складові сюжету розміщені не в хронологічному порядку, у творі 2 кульмінації.
У романіі наявні дві сюжетні лінії:
ü історична – визвольна війна українського народу із шляхетською Польщею;
ü любовна, що розвивається за принципом трикутника: Гриць – Маруся – Івана Іскра.
Окрім сюжету, у творі є позасюжетні елементи, а саме: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи.
Багатотемність твору:
- кохання дівчини-козачки, яке відкривається безміром душевних граней та переживань — поетичних і трагічних;
- багатостраждальна українська історія з її трагічною героїкою;
- характеристика колоритних народних типів, взятих з різних «верств» українського життя
XVII ст.;
- сповнений пристрасті роздум про місію митця та його слова, поезії в людському житті загалом, і в українській долі зокрема.
Учень читає 3 уривок.
...Стара моя Полтавонько, Олтаво!
............................................................
В твою фортецю степом потяглись.
- Прокоментуйте цей фрагмент твору.
Учитель.
– В чому символізм назви останнього розділу роману? (Ліна Костенко закінчує твір з надією. Великдень – свято Христового воскресіння, отже, воскресне й Україна. Роман, написаний в епоху бездержавності, ніс сучасникам цю надію).
- Яка головна думка твору в духовному його вимірі?
Ідея твору – утвердження думки про незнищенність українського народу та його пісні, глибока віра вдуховну силу й могутність народу, уславлення патріотизму як самовідданого служіння батьківщині.
Захист проекту «Образ України в романі «Маруся Чурай».
- Чому цей твір називають енциклопедією життя українського народу середини 17ст.?
(Роман Л. Костенко – це дзеркало конкретної історичної дійсності, а саме доби 17ст., він вводить нас у духовний світ наших предків. У ньому правдиво показано всі сфери тогочасного життя: політичного, духовного, родинно-побутового, військового. Змальовано різні пласти суспільства: перед нами постають міщани, козаки, козацька старшина, народні філософи та багато інших колоритних постатей).
4.2.Прийом «Мікрофон».
- Ми говорили на початку уроку про актуальність роману в часи, коли він був написаний. А чого вчить роман Ліни Костенко в наші дні?
Слово учителя. Ліна Костенко на достойних взірцях вчить громадянської мужності, пробуджує почуття власної гідності, причетності до великої історії великого народу. Автор застерігає нас від втрати своєї історичної пам’яті, духовності.
По-особливому твір звучить сьогодні, коли в Україні знову неспокійно і її сини змушені боронити свій край, проливати кров. Утогочасних типах досить часто впізнаєш теперішні. І сьогодні серед нас є справжні лицарі, люди, які готові безкорисливо служити Батьківщині, - одночасно бачимо й людей безкрилих, зосереджених на власному благополуччі, зрадників національної справи. Читаючи роман, постійно відчуваєш його перегук із нашою сучасністю.
Сьогодні ви вчитесь жити на уроці - завтра вашим учителем стане саме життя, іноді важке, нестерпне. Ліна Костенко постійно нас переконує: внутрішні можливості людини безмежні, не забувайте про це і завжди боріться за людину в собі, за незаплямоване сумління.
V. Підведення підсумків заняття.
(Озвучення складеного паспорту твору).
VІІ. Домашнє завдання
Підготувати цитатну характеристику Марусі Чурай, Івана Іскри та Грицька Бобренка.