ТЕМА:Мозаїка кохання в інтимній ліриці ЛіниКостенко
МЕТА:
- допомогти учням пізнати багатогранний різнобарвний світ інтимної лірики Ліни Костенко, розкрити ауру її поетичного слова;
- окреслити риси поетичного стилю Ліни Костенко, повторити деякі відомості з теорії літератури;
- удосконалювати навички з виразного читання поезій;
- формувати високий естетичний смак, тонке сприйняття і розуміння поетичних текстів;
- розвивати вміння художнього аналізу віршів;
- виховувати шляхетність почуттів та високі духовні ідеали, духовний аристократизм.
МЕТОДИ І ПРИЙОМИ:
- Бесіда;
- художнє читання віршів під музику;
- вокальне виконання романсів під супровід гітари, фортепіано, флейти, скрипки;
- художній аналіз поезій;
- складання “мозаїки почуттів”.
ПЛАН УРОКУ-СИМФОНІЇ
- “Поезія – це свято, як любов...”
- “Як пощастило дівчинці в сімнадцять” (andante)
- “Очима ти сказав мені: люблю” (andantegrave)
- “Люблю до оніміння, до стогону, до сліз” (animato)
- “Така любов буває раз в ніколи” (appassionato)
- “Це тихе сяйво над моєю долею” (adagio)
ОБЛАДНАННЯ УРОКУ.
1. Портрет Ліни Костенко.
2. Плакати, що відображають тему уроку (жіночий і чоловічий силуети).
3. Афоризми з поезії (інтимної лірики Ліни Костенко, записані на окремих аркушах паперу.
4. Роздруковані тексти віршів.
5. “Мозаїка-пелюстки” для складання “троянди почуттів”.
6. Таблиця “Музичні темпи”.
|
Італійська назва |
Транскрипція | Переклад |
| Adagio | адажіо | повільно |
| Andante | анданте | не поспішаючи, повільно (швидше, ніж адажіо) |
| Animato | анімато | натхненно, збуджено |
| Appasionato | апасіонато | пристрасно |
| Grave | граве | протяжно, велично, значимо |
| Lento | ленто | повільно, протяжно |
| Moderato | модерато | помірно, стримано |
| Rapido | рапідо | швидко, стрімко |
7. Фортепіано, скрипка, гітара, флейта.
8. Квіти, свічки.
На дошці записано: тему, план, епіграф, словник.
Словник:
Мозаїка.
1. Зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т.ін.
2. Мистецтво складати такі зображення або візерунки.
3. (Перен.) Строката суміш різнорідних елементів. Смальта – надзвичайно складна багатокомпонентна сполука, з кусочків якої твориться ціле.
Перебіг уроку
І. Організаційний етап. Емоційна підготовка учнів до уроку
Вчитель:
Вона наближена до Істини.
Вона – ніким і нічим не скорена,
внутрішньо вільна, гранично чесна у слові.
Вона – духовний лідер і духовний донор
для всієї культури.
Вона – це Ліна Костенко.
Та, як сказала сама про себе, „а по ідеї жінка – і тільки жінка”. А який поет, а надто, коли він – жінка, обійдеться без любові? Якою б сильною жінка не була, але їй завжди потрібне надійне чоловіче плече, потрібен лицар, хай без коня і обладунків, але той, що любить, захоплюється, обожнює.
(Фортепіано „Шербурзькі парасольки”. На цьому фоні учениця читає):
ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИНННОГО РОМАНСУ
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й не сучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.
ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
Вчитель:
Сьогодні ми обов’язково будемо співати романси і вслухатися в мелодію кохання.
Шановні друзі, тема сьогоднішнього уроку-симфонії „Мозаїка кохання в інтимній ліриці Ліни Костенко”. А що таке інтимна лірика? (Слово „інтимна” означає не тільки любовної, а ширше – тієї, що породжена болями і радощами великого серця митця).
Зі словника, записаного на дошці, з’ясуємо, які значення має слово „мозаїка”:
1. Зображення або візерунок, зроблений з окремих, закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців і т. ін.
2. Мистецтво складати такі зображення або візерунки.
3. (Перен.) Строката суміш різнорідних елементів.
А симфонію творитимемо усі разом за планом:
Кожен вірш, який прозвучить сьогодні, ми вважатимемо частинкою мозаїки кохання, яка складається зі слова, барви, звука. Словом ми означимо суть поняття, одну з його граней, кожен вірш дасть нам певний колір, бо поезія містить у собі барви; а мелодія, настрій і темп поезії – це вже із царства музики. Нашу умовну мозаїку буде творити той, хто має захист до малювання – знавець барв.
А завдання (мета) перед нами така: пізнати багатогранний і різнобарвний світ інтимної лірики Ліни Костенко, розкрити ауру її поетичного слова, відчути шляхетність почуттів та духовний аристократизм ліричної героїні; розгледіти поетичний інструментарій митця; не приховувати своїх вражень, висловлювати їх емоційно і образно. Одним словом, основне завдання – досхочу набутися у храмі закоханої душі, зведеному силою генія Ліни Костенко. І, як вона сама сказала, „нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста”.
ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.
Любовна лірика Ліни Костенко містить досить широкий (спектр) цього почуття – від його зародження до найвищої піднесеності, „піку” почуттєвого підйому до більш спокійних навіть пригасаючих станів.
1. Отже, перший вірш, з якого почнемо творити мозаїку кохання, це „Світлий сонет”.
СВІТЛИЙ СОНЕТ
Як пощастило дівчинці в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вишенька.
але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємністю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому; бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять.
- Що таке сонет? Доведіть, що цей твір є сонетом.
(Сонет, бо витонченість його форми відповідає поважній темі, світлий – бо він про юність, найщасливішу, найсвітлішу для кожного пору життя).
- Чи немає нічого парадоксального у цьому вірші?
(Пощастило – ридає).
- Якою постає головна героїня твору? Як ставиться авторка до своєї героїні?
- Чи є у вірші докір юнакові, який не відповів на першу закоханість ровесниці? Чому?
- Чому ж пощастило дівчинці в 17 років, якщо в неї нещасливе кохання, без взаємності?
(Авторка стверджує цим віршем, що любов – це щастя, навіть, якщо вона нерозділена. Людина, яка здатна кохати, уже щаслива, адже не всі вміють кохати).
- Які кольори відобразили б на полотні цей вірш? Якими фарбами користується поетеса?
(„Світлий сонет”, „квітуча вишенька” – білий).
- Яким означенням ви б охарактеризували цю любов?
(Світла, нерозділена, сумна).
- Який музичний темп, характер відповідає цій поезії?
(Andante – спокійно).
На дошці викладається перший „камінець” – пелюстка біло-рожевого кольору „Любов – нерозділена”.
Вчитель:
Пісня... Романс... Про нього Ліна Костенко сказала тепло і несподівано:
На голови, де наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.
І справді, коли звучить романс, віримо, що і нас люблять, і ми любимо.
- Що таке романс?
(Романс – один з улюблених різновидів пісні, що віками зберігає мелодійність і віддає перевагу інтимним мотивам. Його не співають на площах і народних гулянках – звучить він у вузькому домашньому колі, коли збираються близькі за духом і настроєм люди. Для цього потрібен особливий стан душі. Він і вона – то улюблені і майже завжди єдині герої).
Вчитель:
Романс – то завжди маленьке свято. Таке свято подарують нам і собі дівчатка, виконавши романс на слова Ліни Костенко „Осінній день”.
Учениця (читає напам’ять): „В пустелі сизих вечорів”.
* * *
В пустелі сизих вечорів,
в полях безмежних проти неба
о, скільки слів
і скільки снів
мені наснилося про тебе!
Не знаю, хто ти,
де живеш,
кого милуєш і голубиш.
А знаю – ти чекаєш теж,
тривожно вгадуєш і любиш.
І я прийду в життя твоє.
Тебе, незнаного, впізнаю,
як син вигнанця впізнає
прикмети батьківського краю.
Я ради цього ладна жить.
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне, своє, неповториме.
Нехай це – витвір самоти,
нехай це вигадка й омана!
Моєму серцю снишся ти,
як морю сняться урагани.
Учитель:
Розглядаючи цю і наступні поезії, зверніть увагу на те, що особливість поетичного світу Ліни Костенко – стихія ірреальності, крізь призму якої вона бачить навколишній світ.
- Які слова з тексту є підтвердженням цього?
(Сон – наснилося, снилися).
- Яким словом ви б назвали почуття ліричної героїні у цій поезії?
(Неповторність).
- З яким кольором асоціюється у вас вірш? Темп виконання?
(Срібний).
Наступна пелюстка – „Любов – неповторність”.
Вчитель:
І знову звучить романс на слова Ліни Костенко „Очима ти сказав мені: „люблю”.
* * *
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Учениця (відразу):
„Не знаю, чи побачу Вас, чи ні”.
* * *
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може власне, і не втому справа.
А головне, що десь вдалечині
є хтось такий як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
* * *
Осінній день березами почавсь.
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час.
Але про це не треба говорити.
Ти прийдеш знов. Ми будемо на „ви”
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.
(Кохання до іншої особи під забороною, і якась вагома причина не дозволяє зізнатися ліричній героїні в любові; щось розділяє цих двох людей).
Вчитель:
- Який мотив поєднує виконані два романси?
- Для чого у цьому вірші служить рефрен, яким є останній рядок кожної строфи.
(Рефрен – слова чи фрази, що повторюються через певні проміжки тексту).
- Як ви вважаєте, справжнє почуття сором’язливе і потаємне чи відверте і амбітне, самовпевнене? Чому?
- Чому про любов не треба говорити?
(Найчистіше, найніжніше не терпить чужої цікавості та навіть зайвого слова).
(Знайдіть відповідь на це питання в одній з поезій „Я не покличу щастя не моє”).
- Як поетеса означила кохання, про яке йдеться у вірші? (Невтоленна спрага).
у романсах? (Несказана – несказанна).
- Який колір найбільше відповідає настрою віршів (об’єднаний): (Рожевий/фіолетовий).
- Музичний темп? (Moderato– помірно).
„Камінець-пелюстка” – невтоленна спрага – несказана.
* * *
Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання.
Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік –
ця тривога, ця ніжність, незатьмарений рай без вигнання,
заворожене щастя, – чи буває таке навік?
Що з осяянь своїх ми щодня непомітно втрачаєм?
Як сахається розум! Втомилась душа від шулік.
Заклинаю тебе, будь навіки мені незвичайним!
Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік.
Зіставлення віршів „Це не чудо, це чад...” і „Не знаю, чи побачу Вас, чи ні...”
Прочитавши ці поезії, я відчула, як поетеса знаходить „своє” слово для передачі певного душевного стану, як у поетичному контексті це слово мобілізує всі свої можливості, щоб розкрити основний образ – переживання.
У першій поезії виняткова сила почуттів вимагає й відповідних слів: „чудо”, „чад”, „чорна магія ночі”, незатьмарений рай”... Навіть у повсякденному мовленні ці слова означають явища рідкісні, небуденні, інколи надприродні. А зібрані в одному вірші, набувають особливої експресивності. Слова високої напруги наче наздоганяють одне одного, щоб відчутніше, в найточніший спосіб передати магічну силу, „заворожене щастя” кохання:
Це не чудо, це чад, мені страшно такого кохання.
Чорна магія ночі, скажи мені голосом рік –
Ця тривога, ця ніжність, ...
незатьмарений рай без вигнання,
Заворожене щастя, - чи буває таке навік?
Якщо в цьому вірші сама рідкісність такого почуття викликає сумнів („чи буває таке навік?”), то в другому – кохання не таке палке, зате вивірене і навік. Світле, безкорисливе, воно не потребує яскравих метафор, піднесених епітетів. Слова прості, але в контексті вірша вони насичуються чарами високої поезії. Щоб у цьому переконатися, звернемо увагу хоча б на одне слово – Ви з великої літери. Воно може бути й нейтрально-ввічливим, і холодно-відчуженим, і в’їдливо-іронічним. У Ліни Костенко воно трепетно-шанобливе, а людина, названа цим займенником, підноситься майже на рівень ідеалу, жаданого і недосяжного. Тремтливе Ви зберігає духовний зв’язок з коханим і водночас визначає відстань, яку не подолати, бо вона не вимірюється кілометрами, а створюється морально-етичною максимою. Ритміка підтримана алітераціями.
Вчитель:Послухайте музичний фрагмент, який виконає на фортепіано Йосик Ярина і скажіть, яке почуття у вас вона викликає?
Художнє читання вірша „Такий чужий і раптом неминучий”.
1. Чи погоджуєтесь ви, що це вірш про грозу?
2. Знайдіть рядок у тексті вірша, який відтворює грозову стихію природи і людського почуття („Сліпучий спалах чистої жаги – любов-блискавка).
3. Чому з цим явищем пов’язане почуття кохання? Яким означенням його можна охарактеризувати? („Стихійне, грозове, шалене”). Яке підтвердження можна знайти в тексті?
4. Чому висновок: „такий чужий – і раптом неминучий?” (Так як неминуча гроза, адже стихії нічим не стримаєш).
5. Який музичний темп характерний для цього вірша? (Rapido – бурхливо, стрімко).
6. Колір цього вірша? (Фіолетово-бурячковий, з блискавкою).
На дошці викладається наступна пелюстка. „Любов – стихія, шаленство”.
Учениця читає „І як тепер тебе забути?”
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в тобі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.
Вчитель:
- Яку роль відіграє риторичне запитання на початку вірша?
- Що саме підсилює анафора? (Єдинопочаток – Анафора – повторення тих самих звуків, слів, конструкцій на початку віршових рядків, частин фрази, речень...)
- Чи можна два останні рядки вважати найбільшим списком емоцій ліричної героїні?
- Як вона називає свої почуття?
- Визначте самостійно колір, музичний темп вірша.
(Lento– повільно. Пелюстка „Любов – печаль, ніжність”).
Вчитель:
А зараз перед нами розгорнеться психологічна драма, що показана на мініатюрній, як для драми, текстовій площі в 12 рядків.
* * *
Спини мене, отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве наш спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю
Вчитель:
- Подумайте, чи не нагадує вам ця поезія Ліни Костенко вірш іншого автора (В.Сосюра „Так ніхто не кохав”). Хто з авторів, на вашу думку, сильніше емоційно передає почуття закоханого серця?
- Зверніть увагу, що в цьому вірші немає жодного розділового знака. Чому?
Вірш – схвильований, спонтанно виниклий монолог, невпинний потік слів ліричної героїні, що перебуває у стані високої психологічної напруги).
Тому її мова немовби неорганізована. Героїні не до розділових знаків, бо у неї одне прагнення – висловитись. За формою висловлення вона немовби не стежить. Але помилиться той, хто сприйме його як неорганізований потік слів. Навпаки, монолог – цілісний, тут є прекрасно продуманий внутрішній сюжет.
У словах „спини мене, отямся і отям” – міститься ключовий для всього твору смисл. Лірична героїня і Він закохалися один в одного. Вона боїться кохання, боїться власної пристрасті. Відчуває його невгамовну силу. Тому і благає зупинитись. Він, як і належить мужчині, сильніший за неї. Тому вона ще має надію на його спроможність зберегти холодну голову у цьому обвалі пристрасного почуття.
- Чому вона боїться любові?
Повної відповіді на це питання в тексті не знаходимо. Та знаємо головне – ця небажана любов загрожує „зламаним життям”, довгонепроминущими наслідками („за нею будуть бігти видноколи”), втратою спокою... А ще її мучить інтуїтивне передчуття якоїсь (психологічної?) несумісності з ним („чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум’ям згорю”).
Лірична героїня тримається, але вона – жінка. Вона – слабка. Від нього нема допомоги. І вона ламається, здається на волю долі. Момент зламу „ще поки можу але вже не можу”.
- Який колір може відобразити висловлені у поезії почуття?
(Вишневий, червоний).
- Який характерний музичний темп?
(Appasionato– пристрасно).
Вчитель:
Тексти окремих поезій Ліни Костенко можна розгорнути в цілісні історії. А є ряд віршів, які сугерують (навіюють) певний настроєвий смисл, який легко входить у свідомість читача і починає звучати прекрасною мелодією.
Учениця читає поезію „Я хочу знати”.
Я хочу знати, любиш ти мене,
чи це вже сон, який уже не сниться?
Моєї долі пекло потайне,
моя сама від себе таємниця!
Чи ти за мене душу віддаси,
чи розміняєш суєтно і дрібно?
Краса – і тільки трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Чи може в цім калейдоскопі літ,
де все нещадно звичне і щоденне,
ти просто мені дивишся услід
і трохи любиш сни свої про мене.
Звучить пісня на слова Ліни Костенко „Двори стоять у хуртовині айстр”.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас?
Я Вас давно забути вже повинна.
Це так природно – відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина –
то музика нагадує про Вас,
то раптом ця осіння хуртовина.
Вас давно забути вже повинна.
Це так природно – музика і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина.
Вчитель:
- Яке слово домінує у цих двох творах? (Краса).
- На перший погляд здається, що у романсі не сказано жодного слова про любов. Чи це так? (Можливо, тут кожне слово промовляє про любов. У поетеси нема слів, які б про це сказали прямо. Та „настрій” природи абсолютно відповідний почуттям героїні.
- Колір і темп вірша?
(Moderato – помірно, рожево-фіолетовий, білий – хуртовина айстр).
Викладається пелюстка „Любов-краса”.
Вчитель:
А ось ще одна історія кохання, кульмінаційні моменти якої вже переходять у щемкий ліричний спогад.
Учениця:
Це дуже цілісна історія почуттів та емоційних станів. В ній є початок, розвиток і завершення.
- Яка строфа, які слова вносять у тему „любов-прощання”, нетрадиційний мотив? Так, що поетична розповідь про згасання почуттів раптом перетворюється у світлий гімн любові?
- Визначте колір і темп вірша. (Lento).
Учениця читає вірш „Як холодно! Акація цвіте”.
- Як ви розумієте фразу:
„Єдина мить під небом на землі
Отак побути наодинці з Вами”.
- Про холод у природі чи про холод від можливості щастя бути разом з коханим йдеться в останній строфі?
- Визначте колір і темп вірша.
ІІІ. Підсумки . Рефлексія. Аргументоване оцінювання.
Ліна Костенко довела, що любов перемагає у будь-якому двобої – така її сила, перед нею складають зброю всі.
А тепер погляньмо на мозаїку кохання. Ця троянда різнобарвна, як і світ, що оточує нас. Кожна її пелюстка пахне по-іншому: грозою, м’ятою, соснами, айстрами, небом, сонцем, літніми ранками. Любов у віршах поетеси така різна: це ніжність і пристрасть, це стихія і хміль, це невтоленна спрага і тихе сяйво, це еміграція і велична переможниця. Яке суцвіття відтінків!
А в перекладі на звуки музики – це ціла симфонія, бо яка різнохарактерна музика звучала сьогодні для відображення настрою кожного поетичного одкровення: драматична і ніжна, пристрасна і спокійна, граціозна і тривожна, стримана і урочиста.
Безперечно, небуденним талантом володіє наша сучасниця. Велична симфонія кохання, розкішна різнобарвна троянда, граціозна ода любові – все це інтимна лірика Ліни Костенко. Сподіваюся, нікого не залишила байдужим поезія цієї геніальної жінки, і ви ще не раз будете відкривати для себе світ її любові. Гадаю, не востаннє торкаються рядки любовної лірики струн ваших сердець, ще не раз зазвучать вони в унісон: ваші почуття і її поезія, бо у вас попереду – життя, кожного чекає це солодке випробування, ім’я якому – любов.
«Точка зору»
- Що на уроці особливо сподобалося, зачепило струни серця?
ІV. Домашнє завдання.
Написати міні-твір (на вибір): «Як пощастило дівчинці в шістнадцять…», «Жінки втомились бути не прекрасними…»