На сучасному етапі  існує три основних підходи до розвитку освіти:

•  з точки зору змісту освіти – знаннєвий підхід, для якого важливими є знання, які учні здобувають в школі
• з точки зору особливостей процесу навчання – процесуальний підхід, для якого важливими є питання організації навчання, як учні вчаться, яку інформацію засвоюють, як їх вчать учителі, як побудована пізнавальна діяльність
• з точки зору отриманих результатів – компетентнісний підхід, який націлює освіту на формування та розвиток базових і предметних компетентностей (знань, умінь, навичок, ставлень тощо) якими мають володіти учні після закінчення школи. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини в тих, чи інших питаннях.

Згідно з нормативними вимогами НУШ, на усіх уроках слід працювати над формуванням таких ключових компетентностей, як:

• спілкування державною мовою
• спілкування іноземними мовами
• математична компетентність
• компетентності в природничих науках і технологіях
• інформаційно-цифрова компетентність
• уміння вчитися впродовж життя
• ініціативність і підприємливість
• соціальна та громадянська компетентності
• обізнаність і самовираження у сфері культури
• екологічна грамотність і здорове життя

Як зауважує літературознавець Дмитро Дроздовський у вступі до книги "Компетентності літератури":

• Література може бути важкою, у ній можуть бути поставлені екзистенційно складні питання, проте після сприйняття й такого досвіду настає момент просвітління. А в літературі немає нічого неправильного: є просто досвід.
• На уроці літератури не може бути болю, а лише щастя
• Урок літератури має готувати нас до того, що світ змінний і складний. У світі немає чорно-білих істин, а сьогодні може розпочатися нова історія, якої учора ми не мали в наших помислах • Урок літератури – це як сеанс психоаналізу, під час якого відбувається оприявнення нашої генетичної пам’яті.
• Література – це досвід усіх можливих протистоянь і імперій.
• Урок літератури – це урок життя. Тільки ми проживаємо його, одягаючи тіла інших. Літературні герої, можливо, живіші не менше од нас. Хто заперечить, що наш світ часто нагадує рольову гру, у якій нам постійно потрібно обирати ті чи ті ролі?

З метою формування предметної читацької та ключових компетентностей  рекомендуємо застосовувати метод проєктів, портфоліо, дебати, ігрові, інтерактивні технології, програму «Читання і письмо для розвитку критичного мислення», а також компетентнісно орієнтовані завдання. У таких завданнях вказано на кінцевий результат роботи (есе, малюнок, повідомлення тощо), передбачено заохочення до обміну здобутими результатами; спонукання до самооцінювання учнем власної діяльності та її сприймання іншими суб’єктами навчання.

Важливим для осягнення ключових компетентностей є прийом "психодрама". Психодрама - це  рольова гра з імпровізованим сюжетом. Мета психодрами — допомогти людині вирішити актуальні для неї проблеми. Ролями може служити будь-що, починаючи від людей і тварин, і до абстрактних понять та почуттів. Та ці ролі є важливими для людини в реальному житті. В дечому психодрама подібна до аматорського театру, «акторам» психодрами необов'язково мати акторський талант. Грати ролі може бути будь-хто, без винятків Психодрама в освіті — синтез психодрами і педагогіки, використання імпровізаційних рольових ігор у навчальному процесі. Воно підходить для всіх вікових груп, починаючи з дитячого садка і закінчуючи післявузівським навчанням.

Методичний коментар  використання прийому "психодрама " на уроці Кецмур-Лев

Мета: допомогти учням здобути цінний досвід, який у певні кризові моменти їхнього подальшого життя до-поможе обрати правильну модель поведінки й уникнути фатальних наслідків.

• Ціль: вивести внутрішні монологи або уявні діалоги Мані та Массіно назовні для кращого розуміння чинників, що призвели до трагедії двох доль, виявити приховані конфлікти, проговорити їх та змоделювати оптимальні рішення.
• Завдання: протагоністам – головним героям психодрами – перевтілитись у головних героїв Марію-Маню та Хому-Массіно, відповідаючи на запитання, зануритись у їхній мікросвіт у той переломний момент, коли Маня наважилася на втечу з лісового дому.
• Очікувані результати: перевтілюючись у героїв, учні розвивають емпатію й емоційний інтелект, усвідомлюють, що спілкування, конструктивний діалог, уміння керувати емоціями й адекватно виражати їх веде до порозуміння і зближення, що забезпечує той позитивний емоційний фон, який сприяє успішній самореалізації

 Уліщенко Андрій Борисович стверджує, що  відповідно до принципів гуманістичної парадигми освіти, з метою формування предметних та життєвих (ключових) компетентностей, опрацювання творів  передбачає такі етапи: рефлексивний, рецептивний, аналітичний, емпативний, контрольно-оцінювальний.

• На першому етапі – рефлексивному – актуалізуємо національну самосвідомість старшокласників та створюємо психологічну установку до творчого читання твору. На цьому етапі перевага надається прийому рефлексив­ної бесіди, спрямованої на заглиблення у світ власних ціннісних орієнтацій з метою пізнання специфіки особистісного усвідомлення приналежності до рідного народу та його історії.  Рефлексивна бесіда орієнтує школярів на заглиблення у власний внутрішній світ, створює комфортні умови для невимушеного спілкування, спонукає учнів до актуалізації внутрішніх, прихованих у глибині їхньої підсвідомості орієнтирів. Ефективності такого виду навчаль­ної діяльності сприяє застосування заздалегідь спланованої системи завдань і запитань, що налаштовує на особистісно значущі для кожного висновки, пов’язані з екзистенційним вибором власної моральної позиції.
• Рецептивний етап передбачає з’ясування особистої реакції старшоклас­ників на художній твір.
• Аналітичний етап має на меті окреслити коло запитань, важливих для з’ясування специфіки авторського задуму. Застосування логічних завдань активізує мисленнєву діяльність учнів, спрямовану на структурування раніше здобутих знань, узагальнення окре­мих фактів, встановлення зв’язків між знайомим матеріалом і новим. Учень має не тільки відтворити прочитану або почуту інформацію, а дійти певних висновків шляхом логічно вибудуваного алгоритму дій. Вагому роль  відіграє звернення до проблемних зав­дань, застосування яких допомагає учням з’ясувати особливості індивідуального розуміння авторської концепції художнього твору. Одним із способів створення проблемних ситуацій було використання інформативних карток.
• Емпативний етап дає поштовх до розвитку у старшокласників здатності співпереживати, входити в емоційний стан літературного героя, “вживатися” у створений письменником образ.
• На контрольно-оцінювальному етапі важливого значення набуває участь школярів в аналізі результатів навчальної діяльності. Це сприяє усвідом­ленню того, як і чим збагатився їхній досвід під час вивчення твору. Високу ефективність продемонстрував аналіз записів у рефлексивних щоденниках, де учні занотовували мірку­вання про своє сприйняття художнього твору.