Поняття “професійна майстерність” використовується для відображення високого рівня володіння професійними методами, прийомами й технологіями, мистецтва в передачі знань, умінь і навичок відповідно до встановлених програм, ефективності педагогічних зусиль, що здобули заслужену суспільну оцінку. Майстерність педагога являє собою взаємозв’язок професійно
значущих знань, умінь, творчих й особистісних якостей, а також набутого досвіду й позитивного ставлення до своєї професійної діяльності; гнучкість використання засвоєних методів і наявність власного стилю роботи, підвищений рівень сформованості всіх професійно значущих якостей, що виникає на базі загальної культури педагога, його теоретичних знань і володіння педагогічною технікою й забезпечує самоорганізацією професійної діяльності.
І. Зязюн називає педагогічну майстерність “сплавом індивідуальних якостей і професійної компетентності педагога”. А. Гридасова також підкреслює індивідуально-особистісний момент у становленні майстерності педагога: “Під професійною майстерністю розуміється повна самореалізація, самоздійснення особистості у творчій професійній діяльності на основі рухливих інтегративних психологічних новоутворень, творче проектування своєї кар’єри, досягнення вершин професійного розвитку”. С. Архангельський в основу цього поняття закладає вміння моделювати навчальну ситуацію, учнівську аудиторію, її інтереси, емоції тощо.
– наявність високої кваліфікації в конкретній галузі науки й внесок самого педагога в її розвиток;
– покликання до педагогічної діяльності, тобто обґрунтована захопленість справою й переконаність у значущості своєї професійної діяльності, потреба в її здійсненні, любов до педагогічного процесу, прагнення підвищувати свою майстерність;
– завзята праця при підготовці до занять, постійне наукове й педагогічне вдосконалення;
– поповнення психолого-педагогічних знань, уміле їх використання в навчально-виховному процесі;
– усвідомлення відповідальності за виконувану діяльність;
– наявність дієвої підтримки з боку оточуючих;
– певний ступінь соціальної автономії в прийнятті ключових рішень із питань навчання й виховання.
У монографії О. Семеног серед складників професійної "компетенції" вчителя-словесника визначено: лінгвістичну, мовну, комунікативну, фольклорну, літературну, культурознавчу, педагогічну, психологічну, методичну, інформаційну, дослідницьку. До цього переліку варто додати риторичну компетентність педагога, обґрунтовану Н. Голуб .
Технологічна компетентність вчителя української мови - сукупність психолого-педагогічних і лінгвометодичних ЗУН, що пов’язані з технологіями навчання, досвід їх застосування в шкільній практиці українськомовної освіти, готовність до фахової технологічної діяльності. Названі компоненти професійної компетентності в сукупності характеризують професійний стиль педагога і є необхідною умовою для проектування ним навчально-виховного процесу та забезпечення належної освітньої діяльності. Потрібно зазначити, що педагог має чітко й зрозуміло розкрити учням вимоги до навчально-предметних досягнень та різнорівневі критерії їх оцінювання, а також розробити якісне навчально-матеріальне забезпечення, що надасть прозорості організації методів освітнього процесу
- допоміжні навчальні посібники з використанням текстів регіонального змісту;
- зразки опорних конспектів до різних тем з методичними рекомендаціями для використання їх у навчанні;
- комплекти пізнавальних завдань, вправ, тестів на матеріалі, який вивчається в певному класі;
- завдання для самостійної роботи учнів, що передбачають застосування різних методів (з урахуванням рівня мовної підготовки, психічного розвитку, мотивації до навчання), та описання порядку виконання диференційованих завдань;
- авторські індивідуальні програми для мовної підготовки філологічно обдарованих учнів. КУЧЕРУК
В. Шуляр виділяє чотири рівні професійно-фахової, методичної підготовленості вчителя літератури, які, вважаємо, можна застосувати й до вчителя мови:
- початковий – розпізнавально-відтворювальний
- середній – відтворювально-варіативний (адаптивний)
- достатній – варіативно-продуктивний (раціоналізаторський)
- високий – продуктивно-технологічний (новаторський)
На якість результату впровадження навчально-методичної системи також впливають рівні методичної творчості педагога, обґрунтовані О. Куцевол:
- репродуктивний
- репродуктивно-творчий (адаптивний)
- творчо-репродуктивний (локально-моделюючий)
- творчий (системно-моделюючий)
ВИТЯГ З "АБЕТКИ ДИРЕКТОРА"
|
№ з/п |
Освітні ресурси |
Навчальні роки | ||||
|
2020/ 2021 |
2021/ 2022 |
2022/ 2023 |
2023/ 2024 |
2024/ 2025 |
||
| Зовнішні ресурси | ||||||
| Атестація | ||||||
| Курси підвищення кваліфікації | ||||||
| Дистанційне навчання (курси, тренінги тощо) | ||||||
|
Участь у професійних, творчих конкурсах, фестивалях, проєктах |
||||||
| Районні методичні об’єднаннявчителів | ||||||
|
Методичні заходи (семінари, вебінари, відеоуроки) |
||||||
| Мережева взаємодія з вчителями | ||||||
| Участь в експертних комісіях | ||||||
| Участь у журі конкурсів | ||||||
| Стажування | ||||||
| Експериментальна діяльність | ||||||
| Відкритий (додатковий) ресурс | ||||||
| Внутрішні ресурси | ||||||
| Педагогічні ради | ||||||
| Методичні заходи (семінари, консультації) | ||||||
|
Участь у роботі шкільних методичних формувань |
||||||
|
Уроки, заходи (відвідування, взаємовідвідування) |
||||||
| Відкритий (додатковий) ресурс | ||||||
| Самоосвіта | ||||||
| Методична проблема | ||||||
| Вивчення педагогічних технологій | ||||||
| Апробація підручників | ||||||
| Інтернет-ресурс | ||||||
| Електронне портфоліо | ||||||
| Відкритий (додатковий) ресурс | ||||||
| Взаємонавчання | ||||||
| Відкриті уроки, заходи (проведення) | ||||||
| Майстер-класи, авторські творчі майстерні | ||||||
| Дисемінація досвіду | ||||||
| Публікації | ||||||
| Відкритий (додатковий) ресурс | ||||||
Педагогічна креативність
- Під швидкістю (продуктивністю) думки розуміють кількість ідей, яка виникає за одиницю часу. Протилежна якість – малопродуктивність.
- Гнучкість думки характеризує здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати і в іншому. Це добре розвинута навичка переносу (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від недосконалої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику і до парадоксів. Протилежна якість – інертність.
- Оригінальність визначає здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов'язана з цілісним баченням усіх зв'язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу. Протилежна якість – традиційність.
- Допитливість розуміється як здатність дивуватися; відкритість та інтерес до усього нового. Протилежна якість – байдужість.
- Сміливість передбачає здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією. Протилежна якість – поміркованість.
Основні параметри, які характеризують педагогічну креативність:
- здатність до здійснення творчого підходу у педагогічній діяльності (креативність): швидкість мислення (кількість ідей, яка виникає за одиницю часу); здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; здатність до генерування ідей, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень (для вчителя – пошук нових форм, методів, засобів навчальної та виховної діяльності); відчуття витонченості ідеї; здатність дивуватися; відкритість та інтерес до всього нового; здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією; здатність до гнучкого образного мислення, яке може проявлятися у конструюванні нової оригінальної наочності; гнучкість словесного мислення, яскрава образна мова, вміння „запалити” учнів своєю розповіддю; вибірковість до пізнання нового; пошуково- перетворюючий стиль мислення; творча фантазія, розвинене уявлення; проблемне бачення ситуації; здатність „порушувати спокій”; здатність глибоко занурюватися упривабливу діяльність; прагнення до винаходів, творчості; інтерес до загадок, парадоксів, імпровізації; здатність самостійно приймати рішення; здатність швидко переключати увагу;
- здатність постійно розвивати творчий педагогічний досвід, компетентність: бажання підвищувати професійну компетентність, отримувати нові знання, розвивати відповідні вміння, навички педагогічної діяльності; здатність швидко знаходити, набувати у творчих пошуках нові знання, розширювати свій професійний кругозір; уміння цілеспрямовано вивчати питання або проблеми, пов’язані із педагогічною діяльністю; почуття задоволення від збагачення досвіду педагогічної діяльності і водночас – творчого невдоволення рівнем досягнень, як умова подальшого зростання професійноїкомпетентності;
- здатність формувати та реалізувати творчу стратегію педагогічної діяльності: стійка потреба у систематичному збагаченні досвіду педагогічної діяльності; здатність до самостійного формування глибоких і систематичних знань у процесі вирішення ключових навчальних та виховних проблем; уміння розробляти гнучку стратегію творчої педагогічної діяльності на основі визначення мети й побудови відповідної до неї програми; здатність мобілізувати власний досвід, або швидко набувати додаткової компетентності з метою розв'язання важливої та складної педагогічної проблеми; почуття відповідальності при виконанні творчих професійних завдань. Педагогічна креативність учителя розвивається упродовж усієї педагогічної діяльності і є вирішальним чинником його просування до вершин педагогічної майстерності.