Частина 1.
Сучасні соціальні виклики, зумовлені глобалізацією, європеїзацією, утвердженням тенденцій відкритого суспільства, інформатизації, інноваційності в усіх його галузях, зумовлюють необхідність посилення вимог до змісту та якості освіти. Із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України особливого загострення набула проблема ефективної організації освітнього процесу, спрямованого на формування компетентного мовця – патріота своєї держави, який шанує державну мову, послуговується нею, дбає про її розвиток.
Українська мова – основа державотворення, потужний інструмент формування національної свідомості українців. Володіючи значним розвивальним потенціалом, українська мова акумулює загальнолюдські й національні цінності, соціокультурні норми взаємодії, правила міжкультурного спілкування та соціальної поведінки. У цьому контексті особливої актуальності набуває потреба розроблення ефективних освітніх технологій, що сприяють усебічному розвиткові особистості учня/учениці, формування в них готовності до самореалізації в умовах динамічних суспільних змін.
Метою освіти Закон визначає «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей». Отже, в результативній частині акценти зміщено із засвоєння знань і набуття конкретних умінь та навичок на розвиток компетентної мовної особистості учня/учениці, їхніх інтелектуальних і творчих здібностей, ціннісних орієнтацій, системи ставлень.
Модельна програма «Українська мова. 5-6 класи» для закладів загальної середньої освіти (авт. Н. Голуб, О. Горошкіна) системно й послідовно спрямовує діяльність учителя на виконання завдань, визначених у Державному стандарті базової середньої освіти, реалізацію компетентнісного потенціалу мовно-літературної галузі, актуалізацію ціннісних орієнтирів, формування предметної та ключових компетентностей. Відповідно до програми розроблено й апробовано в школах, що долучилися до пілотного проєкту, підручник, підготовлено календарне планування, яке вчитель може адаптувати з урахуванням потреб конкретного закладу освіти. Вона є базою для створення навчальної програми, за якою працюватимуть учителі-словесники конкретного закладу освіти. Отже, рекомендований освітній документ цілком відповідає концепції нової української школи, сучасним освітнім тенденціям, запитам суспільства. Перевагу цій програмі надали більшість авторських колективів, що підготували підручники для 5 класу.
Розвиток компетентної мовної особистості – це не супутній чи стихійний продукт процесу навчання, а його мета і результат.
Упродовж тривалого часу навчання української мови було зорієнтоване на накопичення знань відповідно до заданої наукової парадигми, що позбавляло цей знаннєвий багаж перспектив застосовування його за межами школи. Зі зміною освітніх орієнтирів українська мова як шкільний предмет покликана бути засобом розвитку й соціалізації учнів. Нагальною вимогою часу є формування у здобувачів освіти внутрішньої мотивації до вивчення української мови; ціннісного ставлення до державної мови, набуття субʼєктного досвіду послуговування нею в різних сферах суспільного життя; надання знанням і вмінням з української мови функційності, дієвості. Для формування ключових компетентностей важливо зосередити зусилля на формуванні загальнопредметних умінь (працювати з інформацією, аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, висловлювати припущення і робити висновки, розв’язувати проблеми, працювати в команді, приймати рішення, ефективно спілкуватися, генерувати нові ідеї тощо), розвиткові критичного мислення й емоційного інтелекту.
Важливе значення для формування компетентності «Навчання впродовж життя» мають оргдіяльнісні вміння. Тому вивчення кожної теми рекомендуємо починати з цілевизначення, що сприяє становленню цілеспрямованості, активізації внутрішніх мотиваційних резервів, умотивованості рефлексії, оскільки між цілевизначенням і рефлексією є логічний зв’язок, що забезпечує здатність учнів/учениць займати зовнішню позицію стосовно свого «Я», критично оцінити себе, свою діяльність, виявити невикористані резерви, окреслити шляхи подальшого самовдосконалення. З огляду на це доцільно пропонувати завдання й запитання, які учні зможуть застосовувати як орієнтири в пошуках шляхів розв’язання повсякденних життєвих проблем. Великого значення надаємо системній роботі з привернення уваги й усвідомлення важливих життєвих проблем, спільному пошукові альтернативних думок і способів розв’язання їх, обговоренню пропозицій.
У процесі навчання необхідно заохочувати й підтримувати самостійність мислення, що дає змогу учням/ученицям розмежовувати власну й чужу позицію, порівнювати й оцінювати їх, формувати систему ставлень.
Частина 2
Життя переконує, що сьогодні людині не обов’язково все пам’ятати, оскільки пошук необхідної інформації технологізований, він не затратний у часі і не становить жодних труднощів. Значно важливіше розуміти, яка саме інформація необхідна на цей момент і як пришвидшити пошук її. Тому цінними передусім є такі вміння: виявити і сформулювати проблему; швидко знайти інформацію, необхідну й достатню для розв’язання проблеми; оцінити, чи достатньо цієї інформації для розв’язання проблеми; у разі потреби з’ясувати, якої інформації бракує для розв’язання проблеми, використати зібрану інформацію для розв’язання проблеми.
Учитель має акцентувати увагу учнів на правилах комунікативно доцільного використання одиниць усіх рівнів мови в усному й писемному мовленні, зокрема приділяти увагу труднощам слововживання, складним випадкам наголошування, правопису, нормам узгодження мовних одиниць, культурі слова тощо, тобто пріоритетність функційного аспекту опанування мовою.
Ураховуючи принципи доступності й доцільності, беручи до уваги результати опитування вчителів та учнів, у програмі змінено традиційний розподіл мовних тем: відомості з лексикології подано цілісно в 5 класі. Результати навчання в пілотному проєкті підтвердили правильність такої новації. Розділи «Будова слова» і «Словотвір» подано в 6 класі, щоб забезпечити цілісне сприймання важливої мовної теорії, показати учням зв’язки між будовою слова і його творенням. Крім того, у 6 класі під час вивчення морфологічних відомостей учні мають змогу долучитися до інтервального повторення (матеріал про творення тієї чи тієї частини мови).
Зміст мовленнєвої змістової лінії програми визначають такі розділи: «Інформація», «Текст», «Мовленнєві жанри», «Спілкування». Перелік тем кожного з розділів укладено так, щоб забезпечити формування у здобувачів освіти вмінь шукати потрібну інформацію, осмислювати зміст і форму тексту, оцінювати якість і достовірність інформації, ефективно комунікувати тощо. Саме ці вміння перевіряють експерти з питань освіти в межах міжнародного дослідження PISA.
Компетентний мовець має знати правила застосування мовних формул, за допомогою яких він може познайомитися і подружитися, з’ясувати або уточнити певну інформацію, пояснити, запросити, попросити вибачення, привітати когось або висловити співчуття тощо. Для цього введено до програми відомості про мовленнєві жанри – взірці мовної поведінки в різноманітних ситуаціях спілкування. Актуальними в сучасних соціокультурних умовах є низка жанрів, зокрема комплімент, лестощі, похвала; прохання, умовляння, благання, пропозиція; запрошення; згода, відмова; вибачення; подяка; привітання, смс-повідомлення тощо, з правилами побудови яких учні й учениці ознайомлюються в 5 класі. Комунікативна значущість, відповідність віковим особливостям учнів і стали критеріями добору жанрів.
Системний характер ознайомлення учнів з мовленнєвими жанрами забезпечує насамперед їхнє місце в освітньому процесі: водночас на спеціально відведених для конкретного жанру уроках і на уроках вивчення (закріплення, повторення, узагальнення тощо) мовної теорії.
Прикметною ознакою сучасного уроку української мови є широке й різноманітне використання текстового матеріалу – засобу навчання, що має значний дидактичний потенціал. Зміст текстів спрямовуємо на формування патріотизму, ціннісного ставлення до української мови, народу – носія мови, рідного краю, людських чеснот, утвердження моралі, розвитку емоційного світу учнів, естетичних смаків тощо. Фрагменти текстів, що застосовують як матеріал для вправ, спонукають учнів успішно взаємодіяти у процесі розв’язання типових для їхнього віку життєвих проблем, аналізувати різні ситуації, висловлювати власне ставлення до явищ, подій або вчинків, визначати й характеризувати учасників спілкування; висловлювати свої почуття і враження від почутого й прочитаного; засвоювати морально-етичні й психологічні принципи взаємодії; виявляти емпатію тощо. Вправи і завдання, розроблені на текстовому матеріалі, мають передбачати також формування в учнів умінь оволодіння різними техніками і прийомами читання. Це сприяє ефективній роботі з інформацією, критичному оцінюванню й інтерпретуванню її, розумінню тексту й підтексту, створенню якісних власних текстів різної жанрово-стильової належності, визначенню достовірності інформації, основної думки тексту, порушеної в ньому проблеми, переведенню тексту в інший формат (карту пам’яті, таблицю, схему, малюнок, колаж тощо).
Психологи довели, що вагомим чинником збудження пізнавального інтересу є його емоційне забарвлення Для сучасних учнів особливо значущими є тексти, що викликають світлі почуття, позитивні емоції, спонукають жити в гармонії з довкіллям, допомагають сформувати оптимістичне світосприйняття, відчуття естетики мови. Тому варто врахувати це у процесі добору текстів.
Частина 3
Актуальними є завдання, що забезпечують формування в учнів умінь працювати з різноманітними лексикографічними джерелами. Привертаємо увагу до іншої важливої проблеми – уміння працювати в команді, групі, парі та методів, що сприяють цьому.
До ключових мовних навичок ХХІ століття віднесено розвинений словниковий запас, що визначає доцільність системної робити над збагаченням словника учнів.
Для реалізації мети й завдань вивчення лексики необхідно знати й обов’язково брати до уваги основні тенденції розвитку сучасної лексичної системи з урахуванням останніх змін. Під час відбору лексичного матеріалу необхідно враховувати, що словниковий склад української мови значно збільшився.
Особливої уваги з боку словесника потребує збагачення словника учнів власне українською лексикою, словами, що витворилися в українській мові й були засвідчені в історичних пам’ятках, художніх творах українського народу. Це уведення в активний обіг власне українських лексем, слів, що називають різноманітні предмети і явища довкілля (водограй, бентежити, квапитися, осоння, жоржина, хитавиця, хідник тощо), увиразнюють мовлення, надають йому емоційності й естетичності. Вони складають основу української лексики й формують національні ознаки мови.
Лексичну систему сучасної української мови характеризують такі якості, як відкритість, динамізм, складність структури, нерівномірність і різні темпи розвитку окремих її шарів. Усі ці якості, як свідчить практика, створюють певні труднощі в процесі навчання лексики, головною з яких є великий обсяг словникового складу та його постійний рух.
Значну частину слів в сучасній українській літературній мові складають запозичення з інших мов. Є слова відносної новизни, уже представлені в деяких словниках і довідниках (браузер, інтерфейс, локдаун, стартап тощо), однак трапляються й слова, яких іще немає в лексикографічних виданнях: світшот, худі.У таких випадках доцільно провести паралелі з англійською мовою, з’ясувати лексичне значення цих слів в іноземній мові: хештеґ – (англ. hashtag от hash - знак решітки (#) і tag– мітка) – ключове слово або кілька слів повідомлення, тег (примітка), які використовують у соціальних мережах для полегшення інформаційного пошуку з теми.
У зв’язку з динамічними інтеграційними процесами виникає потреба донести значення окремих слів до широкого загалу. Більшість інновацій – результат номінації нових реалій і процесів об’єктивної дійсності, однак є й такі, що є синонімами, стилістичними варіантами наявних у мові слів: лайк – вподобайка, стикер – наліпка тощо. Важливо, щоб учні зрозуміли, якщо слово увійшло в мову разом із реалією, яку називає, то воно має шанс на повноцінне існування. Якщо ж є український відповідник до запозичення, то саме йому треба віддавати перевагу в мовленні.
Потребують особливої уваги інновації, що з’явилися в мові внаслідок різноманітних семантичних перетворень, зокрема – переосмислення. Мовознавці вважають переосмислення одним із джерел збагачення словникового складу української мови. На думку дослідників, що цей процес зумовлений переважно тим, що лексичне значення більшості слів має складну семантичну структуру. Трансформації в структурі значення призводять до переосмислення й закріплення в мові нових значень у слів, що давно існують. Процес творення інновацій можливий за умови перенесення ознак, якостей з одного предмета та інший. Наприклад, дієслово «схуднути» останнім часом розвинуло значення «девальвуватися» (гривня схудла).
З методичної точки зору важливо є лексика, що через ряд об’єктивних причин знаходилася на периферії лексичної системи: слова з різних галузей – побутової, економічної, правової, конфесійної: рамена, сволок, саф’янець. Тому в електронному додатку до підручника української мови подано електронний тлумачний і фразеологічний словники.
Робота над збагаченням словникового запасу учнів має бути системною і систематичною.
Авторки : Олена Горошкіна, Ніна Голуб.