Мета: ознайомити школярів із живописною спадщиною Кобзаря, викликати інтерес до цієї важливої сторінки його тяжкої і славної долі, навчити сприймати і розуміти твори мистецтва.
Х і д у р о к у
І Етап орієнтації
1. Мотивація наступної діяльності учителем, позитивна настанова на працю.
2. Орієнтація учнів у місці конкретного заняття в цілісному розділі.
- Якими були перші кроки Тараса в малюванні?
- Чого навчивсь у художника Ширяєва?
- Коли познайомився з Карлом Брюлловим?
- Якими були успіхи Шевченка -студента Петербурзької Академії художників?
3. Перегляд уроку про Шевченка-художника (уривок на 5 хвилин про Київський та Канівський музей Кобзаря).
ІІ Етап визначення мети
Визначення спільно з учнями особистісно вагомих завдань настанови діяльності на уроці. (Що може дати нам цей урок зараз? Для чого нам вивчати цю тему? Якими знаннями ми збагатимось? Що вони нам дадуть у майбутньому?) Чи можемо обійтись без вивчення цієї теми?
ІІІ Етап проектування
* Використання методу “відстрочена відповідь”
(Вивчаючи творчість Т.Шевченка на уроках літератури, на яких використовувались репродукції картин Кобзаря та відомих художників, учні мали завдання упродовж цього часу вибрати запитання про Шевченка-художника). За цими запитаннями і побудуємо свою роботу).
Чому Шевченкові картини такі близькі за манерою виконання до полотен К.Брюллова (репродукцію “Останнього дня Помпеї” бачили всі)? Чи зустрічався після повернення із заслання Тарас Григорович зі своїми знаменитим учителем? Яка дальша доля Великого Карла? Що створив художник О.Г.Венеціанов, який брав найактивнішу участь у викупі Тараса з кріпацької неволі? Як склалося життя Шевченкового побратима і земляка Івана Сошенка? Чому, закінчивши Академію художеств, Шевченко не поїхав на стажування за кордон, як тоді було заведено? Чому Катерина з однойменного полотна Тараса позою своєю нагадує “Сікстинську мадонну”? Яка історія створення портретів Шевченка - пензля І.Рєпіна та І.Крамського? Чи позував Тарас Григорович видатним портретистам? Чому так пізно - лише за півроку до смерті - одержав Шевченко звання академіка гравюри,а тільки тепер (про це написано скрізь) його мистецька спадщина здобула справжнє визнання? Шевченко - справді визначний художник, чи увага до його робіт пояснюється поетичним талантом Кобзаря?
* Використання методу “приваблива мета”
Цьому уроку передувала така робота учнів-дослідників та учнів-екскурсоводів.
1. Організація виставки репродукцій “Шевченко-художник” і проведення екскурсій (для учнів 5-8 класів).
2. Проведення зі старшокласниками вікторини “Шевченко - поет і художник” (зв’язок поетичної та малярської творчості Т.Г.Шевченка).
3. “Великий Карл - гідний учитель свого вихованця”. (Лекція про творчість та життя К.П. Брюллова з демонструванням репродукцій картин).
4. “О.Г.Венеціанов - попередник Т.Г.Шевченка, засновник селянської теми в живописі. (Усне повідомлення з демонстрацією слайдів).
5. Випуск стінгазети, присвяченої І.М.Сошенкові, - “Побратим великого Кобзаря”.
6. Перегляд виставки картин-репродукцій робіт Т.Шевченка та репродукцій відомих портретів Кобзаря роботи І.Рєпіна, І.Крамського, картин та ілюстрацій І.Гнасевича, В.Касіяна, М.Дерегуса про Шевченка, репродукції картини Г.Меліхова “Молодий Т.Шевченко у майстерні Карла Брюллова”.
7. У художньому музеї Т.Шевченка.
(Дана частина уроку проходить у формі екскурсії на виставку.)
IV. Етап організації виконання плану діяльності
І екскурсовод.
Художній хист прокинувся у Тараса Григоровича дуже рано - ще в дитинстві. Цей талант привів Шевченка до Академії художеств, рятував у найтяжчі хвилини життя од відчаю і розпуки.
Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна - близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Сама вже кількість цих творів свідчить, що малярству Тарас Григорович приділяв велику увагу. Однак за життя поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як художника.
ІІ екскурсовод.
Як же починався шлях Тараса до живопису?
Помітивши неабиякий хист у свого козачка, Енгельгардт законтрактував його на чотири роки майстрові живописного цеху В.Ширяєву, який був декоратором внутрішнього розпису палаців і театрів. Завдяки сумлінному навчанню й наполегливості, Тарас оволодів ремеслом і перевершив майстерність свого вчителя. Під час одного із своїх “сеансів” у Літньому саду він зустрів Івана Максимовича Сошенка. Цьому бідному студентові Академії художеств належить честь відкриття “діаманта у кожусі”, як назвав Тараса Карл Брюллов. Від часу знайомств з Сошенком (1835 р.) до викупу з кріпацтва минуло довгих три роки. Протягом цього часу Іван Максимович ділив з Тарасом і останній шматок хліба, і останню копійчину.
Сошенко допомагав своєму другові оволодівати таємницями живопису, давав йому гравюри для копіювання, папір, олівці. Саме він через
В.І. Григоровича, який був тоді секретарем Товариства заохочення художників, одержав для кріпака Шевченка дозвіл відвідувати навчальні класи товариства.
Про цей період творчості Тараса дають уявлення рисунки, створені на історичні та міфологічні сюжети: “Смерть Лукреції”, “Олександр Македонський виявляє довір’я своєму лікареві Філіпу”, “Смерть Вігрінії”.
Про знайомство Тараса Шевченка з професором Петербурзької Академії художеств Карлом Брюлловим розповідає картина Меліхова “Тарас Шевченко в майстерні К.Брюллова”.
Завдяки допомозі видатних діячів української та російської культур К.Брюллова, В.А.Жуковського, О.Г.Венеціанова, В.І.Григоровича, Є.П.Гребінки Тарас здобув довгождану волю. Та була вона “гола”: Тарас не мав ніяких засобів до існування. На допомогу знову прийшли друзі. Вони оточили його піклуванням, підтримали матеріально, подбали про те, щоб він навчався в Академії.
Незабаром Шевченко став улюбленим учнем Карла Брюллова. Юнак постійно користувався його бібліотекою, майстернею, деякий час мешкав там. Весною 1839 року за успіхи з рисунка Тарас був нагороджений Радою Академії срібною медаллю другого ступеня. 1840 року за першу живописну спробу - картину “Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці” (не збереглася) Шевченко був удруге нагороджений срібною медаллю, а за картину “Циганка-ворожка” - втретє.
ІІІ екскурсовод.
Це полотно хтось придбав. Дальша доля його невідома - зберігся лише акварельний малюнок під цією назвою. Під розлогим кленом стоїть дівчина-селянка у святковому вбранні. Праву руку вона простягла циганці, лівою тримає щось загорнуте у фартух. Зосереджене обличчя дівчини звернене у бік глядача: видно, що вона дуже уважно і зі страхом вслухається у слова ворожки. Постать же циганки подано лише до половини, вона стоїть за якоюсь кам’яною стіною, можливо, огорожею панського саду. На плечах смугасте рядно, за спиною - дитина. В одній руці ворожка тримає дівочу руку, в іншій - костур, бо біля ніг дівчини, пильно роздивляючись циганку з циганчам, завмер собака.
Як бачимо, картина зображує сцену з народного життя. Чимало інших полотен теж були присвячені простим людям. Це, очевидно, й стало причиною того, що Шевченкові жодного разу не присуджувалася срібна медаль І ступеня. Адже сюжети з повсякденного життя вважалися “низькими”, не гідними “високого мистецтва”. Без одержання ж срібної медалі І ступеня художник не мав права братися за виконання програми на золоту медаль. Тільки золота медаль давала право (і засоби) продовжити освіту за кордоном. Та хіба міг Шевченко - автор “Кобзаря” - писати безнадійно далекі від реального життя картини.
IV екскурсовод.
Безперечно, найвідоміша нам Шевченкова картина - “Катерина” (1842, олія), створена за мотивами однойменної поеми. Художник зобразив Катерину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.
На вродливому обличчі Катерини - вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому плані картини, затемненому, спокусник - офіцер на коні. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб швидше втекти. Як і в поемі, на картині краса дівчини протиставляється тяжкій її долі. Чарівна голівка опущена, аж ніби тремтять припухлі губи, очі заплакані, почервонілі од сліз, які Катерина ледь стримує. Дівчина повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу. Російський мистецтвознавець Олександр Сидоров пише: «…Живописна “Катерина” - дівчина, яка збирається стати матір’ю, - по-справжньому гарна, а рисунок її ніг, на що варто звернути увагу, - майже точно копіює ноги “Сікстинської мадонни” Рафаеля, яку Шевченко, звісно ж, знав з багатьох гравюр».
Художник відтворив лише один момент з життя Катерини - розлуку її з коханим. У поемі цій події присвячено всього чотири рядки:
Прийшли вісті недобрії -
В поход затрубили,
Пішов москаль в Туреччину,
Катрусю накрили.
Навіщо зображений на картині селянин-ложкар? Очевидно, Шевченко хотів показати своє і простих людей ставлення до трагедії селянської дівчини. Співчутливим і розуміючим поглядом проводжає Катрю літній селянин, що надивився на віку всякого горя. (Як відомо, пізніше Шевченко в подібні сцени, вихоплені з життя, не вводив стороннього глядача, а зображував себе самого: “Байгуші”, “Казарма” та ін.).
Всі сучасні дослідники вважають, що “Катерина” є одним з перших творів критичного реалізму в живописі Шевченка.
V екскурсовод.
Звичайно, творча манера молодого художника ще не зовсім переборола академічні традиції (і вплив К.Брюллова). Це відчувається у занадто, може, яскравому колориті полотна. застиглих, ніби металевих, стрічках на голові дівчини, в переобтяженні деталями композиції. Та Шевченко був уже на шляху реалістичного зображення життя. У творі виражено любов і співчуття до простої людини, протест проти соціальної нерівності.
VІ екскурсовод.
Найвідоміший офорт “Дари в Чигирині” створено на історичну тему. На варті біля входу до світлиці, де відбувається рада, стоять козаки. Під картиною рукою художника вигравірувано пояснювальний текст українською та французькою мовами: “Із Царяграда, із Варшави і Москви прибували посли з великими дарами єднать Богдана і народ український, уже вольний і сильний. Султан, окроме великого скарбу, прислав Богданові червоний оксамитовий жупан на горностаєвім хутрі, шталт княжой - порфири, булаву і шаблю, одначе рада (оприче славного лицаря Богуна) присудила єднать царя Московського”.
Про можливі наслідки козацької ради свідчить і настрій трьох послів. Ні стривожений турецький посланець з багатими дарами, ні польський, що насторожено сидить на лаві, не вірять в успіх своєї місії. Спокійний лише російський посол, що поважно розсівся у високому кріслі.
VІІ екскурсовод.
У березні 1845 р. Шевченко закінчив Академію. Йому було надано офіційне звання вільного (нескладного) художника, Тарас одразу їде на Україну. Влітку, перебуваючи в селі Потік на Київщині, він намалював олівцем один з найкращих автопортретів, який подарував Н. Тарновській. Шевченко мав намір зайнятися викладацькою роботою. Восени 1846 р. він подає заяву на заміщення вакантної посади вчителя малювання в Київському університеті. Крім нього було ще три претенденти, один з них - академік. Перевагу дали Тарасові Григоровичу. У лютому 1847 р. Міністерство народної освіти розпорядилося зарахувати його вчителем малювання “в виде опыта на один год”. Та не довелося Шевченкові попрацювати в університеті: 5 квітня 1847 р. його заарештували.
VIII екскурсовод.
Через два місяці після арешту, 9 червня 1847 р., Шевченка було привезено в Оренбург, а звідти в Орськ. У листі до В.Репніної поет писав: “И при всем этом горе мне строжайше запрещено рисовать…, а здесь так много нового, киргизы так живописны, так оригинальны и наивны, сами просятся под карандаш, и я одереваю, когда смотрю на них… Но что делать. А смотреть и не рисовать - это такая мука, которую поймет один только истинный художник”.
Але не таким був Тарас Шевченко, щоб скоритися. У маленькій захалявній книжечці він крадькома “мережив” вірші, а потім взявся і за малювання.
Першим відомим малюнком Шевченка, зробленим на засланні, є автопортрет у солдатському одязі: сповнені глибокого суму і водночас непокірності очі, горда пряма постава. У березні 1848 року поет одержав з України від А.Лизогуба скриньку з малярським приладдям, фарби й папір. Несказанну радість висловив Шевченко у листі до друга: “Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши матір свою, як я вчора, прийнявши дарунок твій щирий…”
11 травня 1848 року Шевченко вирушив з експедицією капітан-лейтенанта Бутакова до Аральського моря. Його взяли художником. Понад сотню малюнків виконав Тарас Григорович під час експедиції - пейзажі, портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення. 1 листопада 1849 року експедиція повернулася в Оренбург. За розпорядженням Бутакова Шевченко оформляє альбом малюнків, що мав доповнювати звіт про виконану на Аралі роботу. Чуйне ставлення Бутакова, тепла увага оренбурзьких друзів надавали Шевченкові сил та снаги.
За доносом прапорщика Ісаєва навесні 1850 р. поета заарештували й ув’язнили, звинувативши в порушенні монаршого наказу не писати й не малювати. Півроку тяглося слідство, а по закінченні Тараса загнали у віддалене Ново-Петровське укріплення на східному березі Каспійського моря і встановили за ним суворий нагляд.
ІХ екскурсовод.
Улітку 1851 р. на півострові Мангишлак працювала геологічна експедиція під керівництвом гірничого інженера О.Антипова. Серед її учасників були оренбурзькі друзі Шевченка - польські політичні засланці Залєський і Турно. За їхнім проханням Шевченка включили до складу експедиції. Позбувшись нагляду, митець знову дістав можливість малювати. Експедиція тривала більше трьох місяців. Збереглося 57 робіт Шевченка, створених у цей час.
Ось сепія “Шевченко серед товаришів”, датована 1851 р. У центрі, спиною до глядачів, стоїть чоловік без сорочки. Обіпершись на стіл правою рукою, він розглядає малюнок. За столом сидить бородань, в якому ми впізнаємо Шевченка. На підлозі самовар, біля нього всівся по-казаськи на килимі з чашкою та люлькою третій учасник вечірньої розмови. У цій бездоганно виконаній роботі майстерно передані форми людського тіла. У горах Кара-Тау Шевченко написав ще один автопортрет. Взагалі ж протягом свого короткого життя художник створив близько 60 автопортретів. Характерно, що деякі з них він вводив до композицій, які розповідають про бідування казаських дітей: сепії “Байгуші” та “Казаський хлопчик, що грається з кішкою”.
Сепія “Байгуші” має викривальний, сатиричний характер. На передньому плані, на порозі будинку, зображено двох казаських хлопчиків-жебраків, напівголих, босих, нещасних. Старший, з торбою через плече, простягає рученята, скривився жалібно - просить милостині. Менший стоїть поруч у величезному малахаї, тримає перед собою миску і серйозно та очікуючи дивиться вперед, певно, на господарів. На другому плані, за дітьми, художник зобразив в солдатській формі себе, але не як стороннього глядача, а як учасника події, “обличителя жестоких людей неситих”.
У перші дні перебування в Новопетровському укріпленні Шевченко робить спроби у скульптурі (офіційно займатися скульптурою йому не заборонялося), та для цих занять не було найелементарніших умов. Як довідуємося з листів, Шевченко створював і навіть пересилав свої скульптури друзям. На жаль, жодна з них не збереглася.
Х екскурсовод.
Рисунком “В Астрахані” (олівець) починається новий етап його творчого шляху. Від Астрахані до Нижнього Новгорода поет, милуючись живописними берегами Волги, зробив кілька начерків і зарисовок. Майже два десятки портретів та два автопортрети намалював Шевченко під час вимушеної піврічної затримки у Нижньому Новгороді. Автопортрети олівцем показують нам Шевченка таким, яким він повернувся із заслання. З автопортрета в овалі (1857 р.) на нас дивиться літній, змучений тяжкою недугою чоловік з бородою. Глибока зморшка перерізує високе чоло. Через рік художник теж намалював себе. Але тут він уже інший - погляд гордовитий, упевнений. Видно, що поет набрався вил і піднявся від ударів долі.
Виконані в 1858 р. портрети М. Щепкіна та А.Олдруджа є найвищим досягненням Шевченка - портретиста останніх років його життя.
Перед визволенням Тарас Григорович мріяв зайнятися гравюрою. Це прагнення він мотивував двома обставинами. По-перше, тим, що в роки заслання не мав змоги систематично працювати як живописець і через це втратив набуті раніше вправність та майстерність. Навряд чи це відповідало дійсності, але таке висловлювання свідчить про глибоку самокритичність митця. По-друге, гравюра, вважав Шевченко, - найкращий засіб широкого розповсюдження творів мистецтва серед народу. У вересні 1860 р. Петербурзька Академія мистецтв надала йому звання академіка гравюри.
Десятирічне заслання підірвало здоров’я Шевченка і на 47 році його життя обірвалося.
Творчість Шевченка - художника займає особливе місце в розвитку українського образотворчого мистецтва. Вона поклала початок критичному реалізму, що визначив своїм завданням розкрити життя і побут простого люду, служити його інтересам.
* Вікторина “Шевченко - поет та художник”.
- За яку олійну картину Т.Шевченко, навчаючись в Академії художеств, одержав срібну медаль 2-го ступеня? Яка дальша доля полотна “Циганка-ворожка”? (Олійне полотно втрачене, в музеї - акварельна копія).
- Хто автор славетної картини, про яку поет С.Баратинський сказав: “И стал «Последний день Помпеи» для русской кисти первый день”? Які ще полотна цього митця ви знаєте?
- Хто з відомих художників брав участь у викупі Т.Шевченка з кріпацької неволі?
- Назвіть автора малюнка олівцем “Хата батьків Шевченка”, який помилково приписувався самому Шевченкові. (Малюнок атрибутовано як копію, виконану В.Рєпніною з малюнка Т.Шевченка).
- До якої з поем О.С.Пушкіна Т.Шевченко створив ілюстрацію? (“Полтава”).
- Яку з рам В.Шекспіра проілюстрував Шевченко гравюрою? (“Король Лір”).
- Чому Шевченко віддавав перевагу гравюрам перед олійними картинами?
- Які ви запам’ятали сепії з альбому“Живописна Україна”? Коли й за яких обставин працював над нею Т.Шевченко?
- Які ви знаєте роботи із серії “Притча про блудного сина”? Яка роль цієї серії в історії українського образотворчого мистецтва?
- Назвіть кілька олійних картин Т.Шевченка?
- Яка картина Шевченка є ілюстрацією до однієї з його поем? (Процитувати рядки з поеми, які відтворив митець на полотні).
- Які жанрові полотна Т.Шевченка вам відомі?
* Презентація газет про К.Брюллова, О.Венеціанова, І.Сошенка.
* Робота над уривком з Шевченкової повісті “Художник” (зустріч двох земляків у літньому саду.
(Прослуховування аудіозапису).
- Використовування методу “подив”
Запитання до учнів: Про кого іде мова в даному уривку художнього твору? Назвіть цей твір. Яку роль відіграв цей художник у долі Шевченка? Чи бачились ще І.Сошенко і Т.Шевченко після 1838 р.? (Зустріч відбулась у 1859 р., коли Т.Шевченко після заслання побував у Києві. У травні 1861 року Сошенко проводив Т.Шевченка в останню путь на Канівську гору).
IV. Конструктивний діалог
(підсумок уроку)
Проблемні питання:
Чому в програмі образотворчого мистецтва ім’я Т.Шевченка обійдено мовчанням?
Чи годилося б присвятити урок розглядові його малярської творчості, адже вона була попередницею реалізму передвижників і виразно новаторською?
Шевченко - справді визначний художник, чи увага до його робіт пояснюється поетичним талантом Кобзаря?
V. Оцінювання навчальних досягнень учнів, інструктаж про виконання домашнього завдання.