Четвер, 02 червня 2016 00:23

Акмеологічні технології на уроках словесності як засіб формування ключових життєвих компетентностей учнів. Опис досвіду роботи вчителя ТЗОШ№16 Петрокушин Р.В.

Відеорезюме

Акмеологічні технології на уроках словесності як засіб формування ключових життєвих компетентностей учнів

Опис досвіду роботи Петрокушин Руслани Володимирівни, вчителя української мови і літератури Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №16 ім.В.Левицького

Базова модель досвіду

Актуальність і перспективність досвіду

  • Забезпечує підвищення ефективності навчання.
  • Сприяє формуванню в учнів ключових компетентностей.
  • Робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури.
  • Дозволяє гарантувати досягнення певного стандарту освіти.
  • Допомагає створювати атмосферу напружених розумових і креативних зусиль, які захоплюють усі сфери психологічної діяльності учнів.
  • Сприяє позитивній мотивації школярів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні.

Мета досвіду

  • Створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей школярів на уроках словесності.
  • Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня.
  • Розвиток ключових життєвих компетентностей учнів.

Актуальність теми«Акмеологічні технології на уроках словесності як засіб формування ключових життєвих компетентностей учнів» пояснюється завданням сучасної школи. У законі «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» визначені найбільш важливі серед них:

  • уміння працювати з різними видами інформації;
  • здатність постійно підвищувати свою освіту;
  • прагнення розвивати власні творчі здібності.

Необхідність формування в учнів життєвих компетенцій продиктована самим життям, зокрема тим соціальним замовленням, яке пред’являє сучасне суспільство до загальноосвітньої підготовки дітей. Це замовлення – сформувати соціально активну, ініціативну, творчу особистість, розвивати природні задатки, схильності й індивідуальність кожного учня. Тому необхідно виявляти найбільш оптимальні форми навчання, методи й прийоми для використання на уроках української мови та літератури.

Науково-теоретичною базою мого досвідує праці вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме В.М.Максимової, Г.С. Данилової,  А.А.Деркача , Н.В.Кузьміної , Г.С.Сазоненко, С.С.Пальчевського та ін.  Методична цінність їх напрацювань полягає в тому, що вони розробили теоретичне обґрунтування шкільної акмеології, метою якої є:

  • досліджувати залежності між рівнем досягнених результатів і способами вирішення завдань, що забезпечує результат індивідуального розвитку вчителя та учня; 
  • моделювати стратегії досягнення вершин індивідуальної, групової та колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
  • досліджувати  розвитокдитини на всіх рівнях навчання в школі.

Особливої уваги, на мою думку, заслуговує праця Г.С.Данилової               «Шкільна акмеологічна освіта як чинник формування свідомості українського народу». У ній вчена обґрунтувала значення  шкільної акмеології у формуванні життєвої стратегії молодого покоління.

 Ідеї використання ігрових прийомів (В.Саюк, Г.Токань, В.Корнєєва, Г.Клауса), проектної технології (К. Баханов, В. Гузєєв, І. Єрмаков , О. Пєхота), особистісно зорієнтованого навчання  (І. Якиманська, І. Бех), технології розвивального навчання (Д. Ельконін, В.Давидов, Л. Занков), спрямовані на реалізацію теми досвіду, стали частковими теоретичними положеннями.

Провідна ідея досвіду полягає у виробленні певного підходу з використання акмеологічних технологій навчання на уроках  словесності, що сприяє формування ключових життєвих компетентностей сучасних школярів.

Результативність досвіду.

Підвищився інтерес до вивчення предмета, збільшилася кількість учнів, що бажають взяти участь в олімпіадах та різних конкурсах, поступово намічається тенденція до зростання успішності й підвищення  проценту якості знань.

За інноваційним потенціалом досвід носить комбінаторний характер. Акмеологічна технології як інтегрована система передбачає конструктивні поєднання сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально-виховного процесу, а не заглиблюватися в суть тільки однієї технології.

Висвітлення змісту досвіду як системи в дії

Проблема життєвої компетентності особистості є основною проблемою освіти XXI століття. Національна доктрина розвитку освіти України визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. Реформування освіти передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими дозволить учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.

Україна має унікальний шанс увійти в європейський освітній простір. Урядом підписано Болонську угоду, згідно з якою якість української освіти має бути наближена до європейських стандартів. Українські вчені визначили сім наскрізних ключових компетентностей, якими має володіти випускник як член європейської спільноти:

  • комунікативні
  • соціальні
  • полікультурні
  • інноваційні
  • компетентності саморозвитку 
  • прагнення до продуктивної творчої діяльності
  • здоров’язберігаючі

Отже, в сучасній освіті актуальним є перехід до компетентнісно орієнтованого навчання та виховання, упровадження нових ефективних педагогічних технологій, інтерактивних методів навчання. Першочерговим завданням учителя є створення умов для формування творчої, компетентної особистості, здатної реалізувати свій потенціал у суспільстві. У цьому, вважаю, допоможе акмеологічний підхід до викладання навчальних предметів.

Компетентісна зорієнтованість у поєднанні з використанням основ акмеології особливо важлива тим, що пропагує освіту, спрямовану не стільки на процес навчання, скільки насамперед на його результат – успішну особистість зі стійкою системою цінностей, ідеалів, пріоритетів.

Акмеологія (від давньогрецького «акме» - квітуюча сила, вершина) – наука про досягнення людиною найвищих вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є основою загальнолюдських потенційних можливостей. Ця наука виникла у 20-их роках ХХ століття і зараз перебуває на стадії активного становлення та розвитку. Акмеологічні технології є інноваційними, тому що дають необхідний ключ до керування індивідуально-професійним розвитком особистості школяра через зміст мовно-літературної освіти, формують орієнтації на процес постійного самовдосконалення і творчого розвитку, що за відповідних умов може йти безупинно по висхідній траєкторії.

Акмеологічні підходи до формування життєвих компетентностей сприяють розробці стратегій такої організації життя школяра, які б дали можливість йому всебічно та оптимально самореалізуватися, розвивали уміння прогнозувати наслідки своїх учинків та свідомо приймати життєво важливі рішення.

Навчальна діяльність на уроках української мови та літератури покликана не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а й сформувати в неї компетентність як загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, отриманих завдяки навчанню.

Не менш важливим аспектом діяльності учителя-словесника є вміння на основі змісту мовно-літературної освіти формувати в учнів акмеологічну компетентність. Це інтегральна готовність і здатність зрілої особистості будувати свій поступовий психічний та професійний розвиток із постійним ускладненням життєвих завдань і зростанням рівня досягнень, котрі найбільш повно реалізують психологічні ресурси, які має людина.

Найефективнішим засобом досягнення мети є акмеологічні технології навчання. Я переконана, що акмеологічний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку ключових життєвих компетентностей школяра.

 Основна мета, що покладена в основу акмеологічних  технологій навчання, - створення ситуації успіху, умов, сприятливих для повноцінної діяльності кожної дитини. Усі вони варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння й співпраці між учителем та учнем.

Саме тому я зупинилась на вирішенні науково-методичної проблеми               «Використання акмеологічних технологій на уроках словесності як засіб формування ключових життєвих компетентностей учнів».

До акмеологічних учені відносять такі технології:

•        ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);

•        технології розвивального навчання;

•        технологія особистісно зорієнтованого навчання;

•        метод проектів.

Гармонійне поєднання цих технологій на уроках словесності допомагає мені досягати бажаного результату. Для того, щоб така інтеграція була ефективною, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети, а також типу уроку.

Для школи важливою є кожна із зазначених вище технологій.

Дидактичні ігри кардинально змінюють технологію навчання. Суть їх полягає в тому, щоб розбудити пізнавальну активність дитини, сприяти становленню самостійності в мисленні й діяльності. Гра розкриває особистісний потенціал дитини: кожний учасник демонструє свої власні можливості окремо й у спільній діяльності з іншими учасниками. Дитина виступає творцем не тільки ігрових ситуацій, а й власної особистості, вирішує питання самоврядування, знаходить шляхи та засоби оптимізації своєї діяльності, виявляє власні недоліки та вживає заходи для їх усунення, вчиться переборювати психологічні бар'єри в спілкуванні з різними людьми, удосконалює якості своєї особистості.

Найчастіше використовую ігрові елементи саме на етапі мотивації навчального заняття, коли в учнів формується пізнавальний інтерес та чітке усвідомлення того, що очікувати від уроку: «Здивуй!» (подача цікавого факту, події, неоднозначного епіграфа); «Фантастична добавка» (перенесення реального або літературного героя в часі); «Кросворд» (розгадати, заповнити, визначити ключове слово або створити самому); «Картинна галерея» (на основі кількох картин або однотипних зображень знайти і визначити спільну ознаку); «Асоціації» (опрацювання нових слів у творі за допомогою асоціацій); «Інтелектуальна розминка» (два – три складних запитання для з’ясування нових понять), «Так – ні» (універсальна вправа, яка навчає систематизувати уже відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі поняття, уважно слухати й аналізувати питання); «Вірю – не вірю» (учні погоджуються або заперечують запропоноване твердження); «Знайди помилку» (учитель навмисне припускається помилки, яку необхідно виявити: спотворює інформацію, послідовність викладу, героям приписує чужі думки і вчинки); «Бліц-опитування  ланцюжком» (кожен учень ставить питання сусіду по парті, даючи кілька секунд на відповідь).

На уроках української літератури пропоную учням такі рольові ігри:

-   «Інтерв’ю» (обираю учня на роль журналіста і декілька учнів на ролі тих, у кого будуть брати інтерв’ю за запитаннями, що стосуються певної теми);

-   «Перевтілення» (виступити в ролі письменника або в ролі літературного героя і дати відповіді на запитання, поставлені однокласниками);

-   «Реклама твору» (пропоную скласти рекламний ролик про художній твір).

Використовуючи на амеологічному уроці ігрові технології, даю можливість дітям розкрити та удосконалити свої розумові здібності, організовую взаємодію між учнями, продуктивне спілкування школярів між собою з елементами змагання. Таким чином відбувається формування мовленнєвої, інформаційно-комунікаційної та соціальної компетентностей учнів. А це врешті-решт впливає і на якість навчання.

При організації навчальної діяльності в технології розвивального навчання Д. Ельконіна-В. Давидова основним об'єктом уваги виступає психологічний механізм цієї навчальної діяльності, тобто усвідомлення учнями процесу навчання. Результатом цілеспрямованої роботи з організації навчальної діяльності учнів, відповідно до теорії розвивального навчання, має постати здатність, яку школярі здобувають, послідовно, самостійно й усвідомлено організовувати всі компоненти діяльності, тобто ставати суб'єктом діяльності. Ігрові й розвивальні технології сприяють розвитку в учнів ключових компетентностей, особистісних якостей, що врешті-решт впливає й на якість освіти.

Серед багатьох методів роботи у технології особистісно зорієнтованого навчання, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, використовую метод проектів.

Метод проектів є основною технологією формування ключових компетентностей учнів, яка дозволяє створити в навчальному процесі умови діяльності, максимально наближені до реальних. Метод проектів є ефективним, оскільки стимулює практичну проектну діяльність школярів і дозволяє формувати весь набір компетентностей. Він орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову.

В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Учні усвідомлюють велику відповідальність. Вони свідомі дуже важливої умови: уникнути  штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

Теми для проектів, що виконували мої учні, вони обирали за бажанням. Тобто опрацьовували матеріал, який викликав у школярів зацікавлення. З учнями 5 класу ми презентували проект «Легенди та перекази Тернопілля»; учні 6 класу працювали над проектом «Календарно-обрядові пісні», творча група учнів 8 класу  створила проект «Форми звертання: мандрівка в часі»» . Діти оформлюють результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, мультимедійних презентацій.

 Крім того, часто використовую власні мультимедійні презентації  на уроках мови та літератури. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей.

Сутність особистісно зорієнтованого уроку полягає в постійному звертанні до суб’єктивного досвіду школярів і, найголовніше, у визнанні самобутності й унікальності кожного учня.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок.  Яким же повинен він бути?  Сучасний урок – це акмеологічний урок :

•    урок, на якому учень знає, що кожне його досягнення буде побачене вчителем, він вірить у себе й у власні можливості, відкриває в собі нові здібності;

•    урок, на якому вчитель напружену розумову працю вміло чергує з релаксійними вправами,  стосовно теми, що вивчається;

•    урок із вмотивованою навчальною діяльністю;

•    урок, на якому дитина має можливість виявити свої творчі здібності і ще більше їх проявити, отримавши творче домашнє завдання («домашнє задоволення»);

•    урок, на якому вчитель поставив неймовірно правильну мету і на 99 % її реалізував;

•    урок, після якого учні ще залишаються в кабінеті, обговорюючи почуте, і коли вдома вони із задоволенням розповідають рідним те, про що дізналися на уроці.

У своїй педагогічній діяльності важливе місце відводжу активізації творчого потенціалу учня. Це відбувається через використання стратегій творчого пошуку,  акмеологічних методик та прийомів, проектування діяльності як учителем, так і учнем. 

 На уроках словесності  практикую  такі  акмеологічні  прийоми:

•  Повір у себе

•  Особисте відкриття

•  Навіювання

•  Почую кожного

•  Констатація успіху

•  Вибух емоцій

•  Якби я був…

•  Семантизація

•  Асоціативна гірлянда

З успіхом застосовую на уроці акмеологічні стратегії:

•  Альпініст

•  Шлях із системи

•  Анонсування

•  Унікум

•  Квадратики

•  Збирання грибів

•  Примусове поєднання

•  Ключові слова

Акмеологічну стратегію «Альпініст» використовую на уроці, де формується загальне уявлення про творчість письменників. Коли матеріалу багато, а урок – один, варто діяти зі стратегією альпініста, який підходить до підніжжя гори із думкою про те, як подолати перші кілька метрів підйому, не дивлячись на вершину і не думаючи про неї. Стараюся заглибити учнів у проблему поступово, крок за кроком.

Подібною є стратегія «Квадратики»: матеріал попередньо ділю між різними групами учнів, які в довільній цікавій формі представляють його, а потім разом роблять висновок.

Стратегія творчого пошуку «Збирання грибів» навчає учня й учителя вміння й готовності «впіймати» ідею. Адже пошук ідей схожий на збирання грибів у лісі. Під час використання цієї стратегії критика заборонена, адже, вишукуючи ідеї, кожна думка, навіть хибна, навчає учня аналізувати, зіставляти, і, головне, не боятися пошуку.

Однією з улюблених учнями стратегій є «Ключові слова», коли в поезії, яку будемо вивчати, вилучаємо слова, натомість пропонуємо підібрати свій варіант. Потім зіставляємо.

Таким чином, акмеологічні підходи

  • формують у школярів уміння самостійно вчитися, ставати співтворцем уроку;
  • програмують індивідуальний досвід успішної праці;
  • запобігають перевантаженню;
  • сприяють пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу та засобів учіння.

Сьогодні важливо, щоби школа не просто допомагала формуванню здатності учня вирішувати життєві проблеми. Необхідно зв’язати дитину з життям, показати їй простір життєвих завдань, щоби кожен школяр набував навичок самостійності. У центрі уваги – індивідуальні потреби й нахили дитини, які слід розвивати, адже вони є основою виховання життєздатної людини. Досягти цього мені допомагає використання акмеологічних технологій навчання на уроках української мови та літератури. Образно кажучи, я вказую на двері, але відчинити їх і увійти учень повинен сам.

 

Список літератури

  1. Авдимирець Л. Акмеологічна модель як засіб формування успішної особистості// Історія України. Шкільний світ. - 2012. - №9/10. – С. 13 – 15.
  2. Данилова Г. Акмеологія шкільної освіти у контексті методології сучасної науки// Рідна школа. - 2004. - №11. – С. 6 – 10.
  3.  Данилова Г. Шкільна акмеологія: сутність та шляхи впровадження// Освітянські відомості. – К., 2003. - №3. – С. 2 – 6.
  4. Деркач А. А. Акмеология / под. ред.. – М.: Изд – во РАГС, 2002. – 650 с.
  5. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология – наука о путях достижения вершин професионализма. – М., 1993, 580 с.
  6.  Єрмаков І.Г. Компетентнісний потенціал проектної діяльності – Школа. – 2006 - №5. – С.5 – 11.
  7. Коломис  Г.Г. Життєві компетентності школяра: акмеологія в навчанні мови та літератури // Вивчаємо українську мову та літературу / Видавнича група “Основа”. - 2013. - № 15 – с.10 -12.
  8. Криворотенко О. Реалізація ідей акмеоосвіти на особостісно зорієнтованому уроці літератури// Дивослово.- 2016 - №1. – С. 2 – 7.
  9.  Оранчук Л. До вершини – з "людським обличчям" : Акмеологічні підходи до формування світоглядної позиції учнів у процесі вивчення СЛ // Зарубіжна література. Шкільний світ. – 2012. – № 12. – С. 10–14.      
  10.  Остапчук В. Акмеологічний підхід до уроку літератури // Всесвітня література в сучасній школі. – 2012. – № 10. – С. 7–9.
  11.  Пальчевський С.С. Акмеологічні підходи до вивчення основ наук у сучасній школі. // Шкільний інформаційно – методичний журнал. – 2010. - №11.
  12. Пальчевський С.С. Акмеологічні підходи до формування особистості учня на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література в школах України. – 2008. – № 11. – С. 17-18.
  13.  Пальчевський С.С. Акмеологія. – К.: Кондор, 2008.- 397 с.
  14. Сазоненко Г.С. Педагогіка успіху (досвід становлення акмеологічної системи ліцею) – К.: Гнозис, 2004. – 684 с.
  15. Юрко О.Р. Конструктор акмеологічного уроку // Математика в школах України / Видавнича група “Основа”. – 2013.- № 7. – с.2 – 6.
Прочитано 3740 разів